Справа № 420/12709/24
25 вересня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючої судді - Бойко О.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі територіального підрозділу Малиновського відділу у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання оформити і видати паспорт громадянина України зразка 1994 року замість втраченого, вирішив в задоволенні адміністративного позову відмовити.
І. Суть спору:
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом позивача, ОСОБА_1 , до відповідача, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі територіального підрозділу Малиновського відділу у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Малиновського відділу у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області щодо оформлення і видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України зразка 1994 року замість втраченого відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ із вилученням усіх персональних даних з Єдиного державного демографічного реєстру, у т.ч. унікального номеру запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, відцифрованого підпису особи, відцифрованого образу обличчя особи, відцифрованих відбитків пальців рук;
- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Малиновського відділу у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області оформити на ім'я ОСОБА_1 і видати їй паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1922 № 2503-ХІІ, із вилученням усіх персональних даних з Єдиного державного демографічного реєстру, у т.ч. унікального номеру запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, відцифрованого підпису особи, відцифрованого образу обличчя особи, відцифрованих відбитків пальців рук.
ІІ. Аргументи сторін
(а) Позиція позивача
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що після втрати свого паспорта громадянина України вона звернулась до відповідача із заявою щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1922 № 2503-ХІІ, зазначивши, що не має наміру оформляти паспорт громадянина України у вигляді ID-карти повторно. Проте відповідач відмовив у видачі їй паспорту у формі книжечки у зв'язку з відсутністю правових підстав.
Позивач вважає таку відмову протиправною та зазначає, що форма паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки чинним законодавством передбачена, а отримання паспорту громадянина України у вигляді ID-картки є лише правом, а не обов'язком. Крім того, позивач наголосила, що не надавала своєї згоди на обробку персональних даних в ЄДДР, оскільки подана нею заява-анкета підтверджує лише волевиявлення щодо надання дозволу на внесення зазначених у цій заяві персональних даних особи до ЄДДР.
Також позивач зазначила, що має передбачене Законом України № 2297-VI «Про захист персональних даних» право пред'являти вмотивовану вимогу щодо знищення її персональних даних, а володілець персональних даних, тобто відповідач, в свою чергу, зобов'язаний знищити всі її персональні дані за вимогою в тому випадку, якщо ці дані обробляються незаконно.
(б) Позиція відповідача
27.05.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій він просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування відзиву представник зазначив, що позивача вже було документовано паспортом громадянина України типу ID-1 у вигляді пластикової картки № НОМЕР_1 , дата видачі 14.08.2020, орган видачі 5114. Крім того, позивача 06.07.2018 документовано паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданий 5101. При цьому, позивач при оформленні паспорту громадянина України типу ID-1 та паспорту громадянина України для виїзду за кордон, заповнюючи заяви-анкети встановленого зразка, надавала згоди на обробку її персональних даних та внесення інформації до ЄДДР.
Крім того, представник наголосив, що дана адміністративна справа не має ознак типової справи, а тому висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17 в даному випадку застосуванню не підлягають, оскільки у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних.
Також відповідач зазначив, що п.2 ч.2 ст.15 Закону № 2297-VІ передбачено, що персональні дані підлягають видаленню або знищенню лише у разі: припинення правовідносин між суб'єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом. При цьому, в даному випадку питання щодо припинення правовідносин не стосується спірних, оскільки наявний спеціальний закон, який регулює правовідносини, які склались між сторонами, а саме Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» № 5492-VI від 20.11.2012, відповідно до якого, не передбачено підстав для вилучення інформації стосовно особи із Реєстру.
ІІІ. Процесуальні дії у справі
02.05.2024 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
IV. Обставини, встановлені судом
15.02.2024 позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила знищити її персональні дані, внесені до Єдиного державного демографічного реєстру, надати їй зразок формуляра (заяви), заповнення якого разом із поданням необхідних документів буде підставою для відкриття провадження з надання адміністративної послуги щодо оформлення на її ім'я і видачі паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року та оформити на її ім'я і видати паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року.
До вказаної заяви позивач додала:
- заяву про втрату паспорта;
- копію втраченого паспорту на її ім'я № НОМЕР_1 , виданого Малиновським відділом у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області 14.08.2020;
- дві фотокартки розміром 35х45 мм.;
- квитанцію про сплату державного мита за оформлення паспорта громадянина України у вигляді книжечки замість втраченого.
Відповідач листом від 21.02.2024 за № 5114-204/5114.1-24 повідомив, враховуючи наявність у позивача паспорта громадянина України типу ID-1 та присвоєння УНЗР, що у позивача відсутні правові підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ. Стосовно знищення персональних та біометричних даних відповідач повідомив, що Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» не передбачено підстави та право особи вимагати видалення будь-яких даних з Єдиного державного демографічного реєстру та не передбачає можливість відкликання електронного підпису в паспортних документах. Таким чином, відповідач зазначив, що особа фактично має право на поновлення або виправлення інформації, але ніяк не вилучення її в зв'язку з релігійними переконаннями.
V. Джерела права та висновки суду.
Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не належить до задоволення. Свій висновок вмотивовує наступним чином.
Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи, визначені Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" № 5492-VI від 20.11.2012 (далі - Закон № 5492- VI).
Згідно з пп. а п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 5492- VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України : паспорт громадянина України.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону № 5492- VI паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій.
Згідно ч.ч.1, 2, 4 ст. 14 Закону № 5492- VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 24 цього ж Закону, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Паспорт громадянина України оформляється особам, які не досягли вісімнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли вісімнадцятирічного віку, - на кожні 10 років. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Пунктом 3 Положення про паспорт визначено, що бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.п.1-4 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 302 від 25.03.2015 (далі - Порядок № 302), паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт. Паспорт оформляється особам, які не досягли 18-річного віку, на чотири роки, а особам, які досягли 18-річного віку, - на кожні 10 років.
Відповідно до п. 5 Порядку № 302 передбачено, що у разі втрати або викрадення паспорта особі замість втраченого або викраденого оформляється та видається новий паспорт.
Судом встановлено та не заперечується позивачем, що позивач, 14.08.2020 була документована паспортом громадянина України у вигляді ID-картки № НОМЕР_1 .
Вказаний паспорт як зазначає позивач було втрачено, про що вона заявила у своїй заяві до відповідача від 15.02.2024.
Суд звертає увагу, що аналіз положень п.5 Порядку № 302 дає підстави для висновку, що у разі втрати або викрадення паспорта особі замість втраченого або викраденого оформляється та видається новий паспорт. При цьому, нормами Закону № 5492- VI, Положенням про паспорт, Порядком № 302, не передбачена можливість видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року замість втраченого паспорта громадянина України у формі ІD-картки.
Відтак, правові підстави для видачі позивачу паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки замість втраченого паспорта громадянина України у формі пластикової ІD-картки відсутні.
Щодо правових висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 19.09.2018 за результатами розгляду зразкової справи №806/3265/17, суд звертає увагу на наступне.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17 зазначено, що ознаками цієї типової справи є : а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт; б) відповідач - територіальні органи ДМС України; в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт.
Крім того, за обставинами цієї зразкової справи позивачка звернулася із заявою про видачу їй паспорта громадянина України у вигляді книжечки з можливістю вклеювання фотографії, без жодного електронного носія інформації, для зчитування якої необхідні додаткові пристрої, без зняття біометричної інформації та без внесення відомостей про неї до Єдиного державного демографічного реєстру; така заява мотивована тим, що через свої релігійні переконання позивач відмовляється від присвоєння їй цифрового ідентифікатора особистості у виді УНЗР, від зняття біометричної інформації щодо себе та її подальшого зберігання, використання, обробки в Єдиному державному демографічному реєстрі.
Разом з тим, згідно встановлених судом обставин розглядуваної справи відносно позивача вже внесена інформація до Єдиного державного демографічного реєстру за його заявою, у вказаному Реєстрі щодо позивача є наявний УНЗР та йому було видано паспорт громадянина України у формі пластикової ІD-картки.
При цьому, при прийнятті рішення по зразковій справі суд захистив право позивача на виготовлення паспорта у традиційній формі книжечки зразка 1994 року (внутрішній паспорт громадянина України) виключно з огляду на його релігійні переконання особи.
Отже, спірні правовідносини у справі, що розглядається, з огляду на різні підстави позову та фактичні обставини, не відповідають ознакам типової справи, зазначеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17, тому викладені у вказаній постанові правові висновки не можуть бути застосовані при розгляді цієї справи.
Таким чином, суд вважає, що у відповідача були відсутні підстави для видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ.
Щодо вимог щодо вилучення персональних даних позивача з Єдиного державного демографічного реєстру, у тому числі унікального номеру запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, відцефрованого підпису особи, відцифрованого образу обличчя, відцефрованих відбитків пальців рук, суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 5-8 частини 2 статті 8 Закону України “Про захист персональних даних» (далі - Закон № 2297-VI) суб'єкт персональних даних має право: пред'являти вмотивовану вимогу володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних; пред'являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними; на захист своїх персональних даних від незаконної обробки та випадкової втрати, знищення, пошкодження у зв'язку з умисним приховуванням, ненаданням чи несвоєчасним їх наданням, а також на захист від надання відомостей, що є недостовірними чи ганьблять честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи; звертатися із скаргами на обробку своїх персональних даних до Уповноваженого або до суду.
Пунктом 2 частини 2 статті 15 Закону № 2297-VI передбачено, що персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі припинення правовідносин між суб'єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 4 Закону № 5492-VI визначено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Статтею 10 Закону № 5492-VI врегульовано порядок ведення Єдиного державного демографічного реєстру, відповідно до частини 1 якої внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України “Про захист персональних даних».
До документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, належить, зокрема, паспорт громадянина України (пункт 1 частини 1 статті 13 Закону).
Судом встановлено, що паспорт громадянина України у формі ID-картки, який був виданий позивачеві, оформлений за допомогою засобів ЄДДР внаслідок волевиявлення останнього, тобто позивач надав згоду на обробку його персональних даних.
Водночас, Закон України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» встановлює гарантії захисту і безпеки інформації Єдиного державного демографічного реєстру.
Суб'єкт персональних даних має право пред'являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, проте таке право виникає у володільця персональних даних виключно якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними. Водночас, будь-яких доказів про незаконність чи недостовірність обробки персональних даних відповідачем позивач до суду не надав, отже правових підстав для вчинення дій щодо видалення/анулювання персональних даних немає.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08 грудня 2022 року у справі № 380/6916/20.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.
VI. Судові витрати
Враховуючи, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, питання щодо розподілу судових витрат суд не вирішує.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст 2, 139, 244-246 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Оскільки справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Оксана БОЙКО
.