Справа № 420/29834/24
26 вересня 2024 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Левчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі його посадових осіб вчиняти дії щодо переміщення/призову/мобілізаційних заходів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , до навчального центру та/або військової частини, з метою проходження ним військової служби в Збройних Силах України до набрання законної сили судом рішення в адміністративній справі щодо оскарження дій/рішень про відмову від надання відстрочки від призову на військову службу.
В обґрунтування заяви заявник вказує, що 25.07.2024 року звернувся із заявою про оформлення відстрочки та повідомленням від 01.08.2024 року № 2304 комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянуто заяву та протоколом від 01.08.2024 року № 8 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. З метою роз'яснення причин та підстав відмови у наданні відстрочки він подав інформаційний запит та у відповідь на інформаційний запит від 22.08.2024 № 2599 йому надано відповідь. 19.08.2024 року ним повторно подано поштовим відправленням (Укрпошта) з описом вкладення до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву на відстрочку, проте в телефонному режимі йому було повідомлено про відмову у наданні відстрочки. Письмове повідомлення не надходило. Разом з тим, позивач має право на відстрочку від мобілізації та не підлягає мобілізації взагалі. Отже, без вжиття заходів забезпечення позову може призвести до настання значних негативних наслідків. Крім того, військовозобов'язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці. При цьому, особа яка має право на відстрочку і бажає скористатися цим правом не повинна підлягати призову, у разі винесення наказу про призов позивач набуде статусу військовослужбовця і будь-яке рішення за поданою позовною заявою не поновить його право на відстрочку.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Таким чином, на підставі ч. 1 ст. 154 КАС України, заява позивача про забезпечення позову розглянута в порядку письмового провадження.
Відповідно до ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Верховний Суд в постанові від 29 вересня 2022 року по справі №640/24600/20 зазначив, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Таким чином, з наведеного вбачається, що суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача. Самі ж заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Разом з тим, суд не вправі вживати заходи забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
В той же час, протиправність дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не є очевидною та підлягає доведенню в ході розгляду даної адміністративної справи, а тому, задоволення заяви про забезпечення позову у даному випадку буде виходом за межі підстав для забезпечення позову, які передбачені ст. 151 КАС України.
Крім того, обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви, заявник вказує на наявність в нього права на відстрочку від мобілізації, а також того, що він не підлягає мобілізації взагалі, що може бути встановлено виключно при розгляді справи по суті.
Отже, обґрунтування вказаної заяви по суті тотожне обґрунтуванню позовних вимог, а застосування судом заходів забезпечення позову, про які просить позивач, без з'ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті позову, який буде пред'являтися і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову.
При цьому, в обґрунтування заяви про забезпечення позову заявником не надано належних та достатніх доказів на підтвердження того, що невжиття зазначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що матеріали справи не свідчать про наявність небезпеки заподіяння істотної шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 150-154, 243, 248 КАС України, суд, -
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви (вхід. № 45468/24 від 24.09.2024 року), у повному обсязі.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та в строки встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України.
Ухвала набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 256 КАС України.
Суддя О.А. Левчук