Справа № 420/21036/24
26 вересня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду 03.07.2024 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач, з урахуванням уточнень від 29.07.2024, просить суд:
1. Визнати протиправними бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 , з урахуванням раніше виплачених сум, у зв'язку з переведенням до іншої військової частини таких видів виплат:
грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за період служби 2022-2024 та грошової допомоги на оздоровлення за період служби 2022-2024, з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017, № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020, у справі № 826/6453/18;
одноразової грошової допомоги у зв'язку з переведенням в розмірі 4% відсотків місячного грошового забезпечення за весь період служби 3 25.02.2022 по 08.04.2022,) з порушенням вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017, № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020, у справі № 826/6453/18;
щомісячного грошового забезпечення за період з 25.02.2022 по 08.04.2022, з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017, № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020, у справі № 826/6453/18.
2. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення відповідно до положень Постанови КМУ № 704 від 30.08.2017, «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 р., у справі № 826/6453/18), за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України: «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022 р., Законом України: «Про Державний бюджет України на 2023 рік на 01.01.2023 р., Законом України: «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 01.01.2024 р., на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, а саме перерахувати та виплатити:
грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за період служби 2022-2024:
грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2024;
одноразової грошової допомоги у зв'язку з переведення з військової служби в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за період служби;
щомісячне грошового забезпечення за період з 25.02.2022-08.04.2024.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 з 25.02.2022 проходить службу у в/чА0216 за мобілізацією. В подальшому проходив службу у званні молодший сержант на посаді командир відділення автомобільного взводу автомобільної роти підвозу матеріально-технічних засобів батальйону логістики військової частини НОМЕР_1 , та переведений з 08.04.2024 наказом №99 до військової частини НОМЕР_2 /копію витягу з наказу в/ч НОМЕР_3 від 08.04.2024. Після переведення ОСОБА_1 , як зазначає, отримав не усі кошти, які мав би отримати від в/ч НОМЕР_1 . 13.06.2024 позивач звернувся з вимогою провести перерахунки виплат (грошового забезпечення та виплатити кошти. На день подачі позовної заяви відповідач відповіді на звернення не надав.
08.07.2024 ухвалою судді позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків шляхом надання до суду позовної заяви із зазначенням позовних вимог у відповідності до приписів ст.5 КАС України та в якій має бути зазначено відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у сторін, а також, а також власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
05.08.2024 ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.. 262 КАС України. Витребувано у Військової частини НОМЕР_1 :
- відомості щодо виплаченого грошового забезпечення з зазначеними сумами на день переведення ОСОБА_1 , з в/ч НОМЕР_1 ;
- надати довідку про розмір грошового забезпечення позивача та його складові;
- інформацію щодо застосованого показника прожиткового мінімуму, який був застосований для обрахування окладу за військовим званням та посадового окладу у 2022, 2023 та 2024 позивача.
21.08.2024 до суду надійшов відзив (вх..№ЕС/35878/24) військової частини НОМЕР_1 в якому відповідачем зазначено наступне. Позивач проходив військову службу по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 у період з 25.02.2022 по 08.04.2024, що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.02.2022 №41 та витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.04.2024 № 99 (витяги із зазначених наказів додаються до відзиву). Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.04.2024 № 99 Позивач з 08.04.2024 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення та направлений для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ). З 29.01.2020 з дня набрання законної сили рішення у справі №826/6453/18 пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 втратив чинність та була відновлена дія п. 4 постанови КМ України №704 у первісній редакції. Однак, з відновленням дії пункту 4 постанови КМУ №704 у його первісній редакції, слід врахувати, що нею визначено граничну нижню величину, яка береться для розрахунку розміру посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями, що складає 50% мінімальної заробітної плати станом на 1 січня відповідного року, отже у випадку, коли у календарному році, в якому застосовуються положення пункту 4 постанови КМУ №704 в такій редакції, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року є меншим 50% розміру мінімальної заробітної плати, то розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року як розрахункова величина не застосовується та має бути застосована розрахункова величина 50 % розміру мінімальної заробітної плати. Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 № 294-ІХ (зі змінами та доповненнями), встановлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 01 січня 2020 року становить 2102,00 грн. При цьому, мінімальна заробітна плата з 01.01.2020 становила - 4723,00 грн. Отже, при визначенні розміру посадового окладу з урахуванням тарифних коефіцієнтів згідно з додатками 1, 12, 13, 14 в якості розрахункової величини повинна застосовуватися мінімальна заробітна плата, оскільки 50% її розміру (2361,50 грн) перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлений у 2020 році (2102,00 грн). Згідно з Постановою №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується. А тому, відповідач діяв правомірно, застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням таку розрахункову величину як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 1 січня 2018 року (1762 грн) - згідно довідки про проведенні нарахування Позивачеві військовою частиною НОМЕР_1 за період проходження військової служби у військовій частині з 25.02.2022 по 08.04.2024, наданою фінансово-економічною службою, яка додається до відзиву. Таким чином, починаючи з 20.05.2023, з моменту набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 р. №481, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. З урахуванням вище викладеного вважаємо, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, тому як являються необґрунтованими та такими, що суперечать як спеціальним, так і загальним нормативно-правовим актам, також вважаємо, що на момент здійснення Позивачеві виплат під час виключення зі списків військової частини НОМЕР_1 та направлення для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 )- станом на 08.04.2024. Також, вважаємо, що під час розрахунку виплат при виключенні зі списків частини та направлення для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) Позивача - станом на 08.04.2024 року, Відповідачем правомірно проведено виплати грошового забезпечення виходячи із розрахунку розміру прожиткового 1762 гривні за період з 01 по 08 квітня 2024 року.
Інших заяв по суті справи станом на момент розгляду справи до суду не надходило.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.04.2024 №99 встановлено молодшого сержанта ОСОБА_1 вважати таким, що 08 квітня 2024 року справи та посаду здав і направлено його для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ).
Також в другому абзаці наказу від 08.04.2024 №99 зазначено про виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення 08 квітня 2024 року, а з продовольчого забезпечення через військову частину НОМЕР_1 за морською нормою №3 (польові умови) з 09 квітня 2024 року. Видати Відповідні атестати.
Вислуга років станом на 08 квітня 2024 року становить: календарна - 03 роки 06 місяців, пільгова - 00 років 00 місяців, загальна - 03 років 06 місяців (а.с.12).
13.06.2024 позивач надіслав на адресу в/ч НОМЕР_1 та Міністерства оборони України вимогу №01 про надання відомостей та проведення перерахунку виплат, виплату коштів в якій просив здійснити перерахунок виплачених йому коштів та виплатити заборговані кошти, які належить до виплати у зв'язку з переведенням до іншої військової частини (постанова Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»): - грошову допомогу на оздоровлення за 2022, 2023, 2024 (періоди); - матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023, 2024 року - перерахувати та виплатити; - перерахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік, 20 днів 2023 року та за період служби три повних місяці у 2024 році; - одноразову грошову допомогу у зв'язку з переведенням до іншої військової частини у розмірі 4% (чотирьох відсотків) щомісячного грошового забезпечення військовослужбовця призваного за мобілізацією за період служби у 35 окремій бригаді морської піхоти військової частини НОМЕР_1 з 25.02.2022 по 08.04.2024 (8 квітня день виключення зі списків частини) із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року та 01 січня 2024 року на відповідний тарифний коефіцієнт, за кожний календарний рік окремо; - перерахувати та виплатити щомісячне грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового І начальницького складу та деяких інших осіб» (постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18) за період служби у в/ч НОМЕР_1 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на: 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт за період служби у 2022 році, на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт за період служби у 2023 році, 01 січня 2024 року на відповідний тарифний коефіцієнт за період служби у 2024 році.
Однак, станом на день звернення до суду з даним позовом ОСОБА_1 не отримав від в/ч НОМЕР_1 відповіді на своє письмове звернення.
Такі обставини відповідач не заперечує та лише зазначає, що грошове забезпечення позивачу виплачувалось у відповідності до приписів постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017.
У відповідності до положень ч.1 ст. 78 КАС України, не підлягає доказуванню той факт, що відповідач нараховував та виплачував грошове забезпечення та одноразові виплати позивачу у зазначений період саме виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01.01.2018.
Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідача, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з частиною п'ятою статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
На підставі частини четвертої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011) грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова КМУ № 704) затверджені, зокрема, тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1, а також схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Відповідно до пункту 2 Постанови КМУ № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно пункту 4 Постанови КМУ № 704 (в первинній редакції) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови КМУ № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим особам» (далі Постанова КМУ № 103), пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, в Постанові КМУ № 704 пункт 4 викладено в такій редакції:
« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Постанова КМУ № 103 набрала чинності 24 лютого 2018 року.
Проте, зміст приміток до додатків 1 та 14 Постанови КМУ № 704 не був приведений у відповідність з нормою п. 4 цієї ж постанови.
На підставі пункту 4 Постановою КМУ № 704 в редакції Постанови КМУ № 103, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, визнано протиправним та скасовано п. 6 Постанови КМУ № 103, яким, зокрема, були внесені зміни до п. 4 Постанови КМУ № 704.
Отже, зміни до п. 4 Постанови КМУ № 704, внесені п. 6 Постанови КМУ № 103, з 29 січня 2020 року не підлягають застосуванню.
Таким чином, відповідно до п. 4 Постанови КМУ № 704 в редакції, яка діяла до внесення змін п. 6 Постанови КМУ № 103, та вимог п. 1 Приміток до додатку 1 та Примітки до додатку 14 до Постанови КМУ № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29 січня 2020 року мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначає Закон України від 05 жовтня 2000 року № 2017 «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017).
Відповідно до статті 6 Закону № 2017 базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.
На підставі частини третьої статті 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
При цьому відповідно до пунктів 1,3 частини другої статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України, порядок встановлення державних стандартів (п. 3).
Тобто, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів (окладів за військове (спеціальне) звання) із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили - закону.
В свою чергу, закони України «Про Державний бюджет на 2022 рік», «Про Державний бюджет на 2023 рік» не містять застережень щодо застосування в 2022 та 2023 роках, як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року.
Таким чином, до 01 січня 2020 року положення п. 4 Постанови КМУ № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військове (спеціальне) звання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не входили в суперечність з Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».
Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, враховуючи, що з 01 січня 2020 року положення п. 4 Постанови КМУ № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів та окладів за військове (спеціальне) звання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, до спірних правовідносин підлягає застосуванню п. 4 Постанови КМУ № 704 в частині, що не суперечить Законам України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет на 2022 рік», «Про Державний бюджет на 2023 рік».
Тобто, розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Верховний Суд в постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 дійшов до таких висновків:
«(…) З 01 січня 2020 року положення п. 4 Постанови КМУ № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою КМУ № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
(..) встановлене положеннями п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою КМУ № 704, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням».
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом в постановах від 19 жовтня 2022 року у справі № 400/6214/21, від 28 лютого 2023 року у справі № 380/18850/21.
На підставі статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2022 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 2481 гривня.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 2684 гривні.
З огляду на вищевикладене суд доходить висновку, що відповідачем протиправно у періоді з 25.02.2022 по 19.05.2023 не здійснено нарахування грошового забезпечення позивача та отриманих ним виплат, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 01 січня відповідного календарного року.
Водночас, суд враховує, що 12.05.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704» (далі - Постанова КМУ №481), яка набрала чинності 20.05.2023 та якою по-іншому врегульовані спірні правовідносини.
Пунктом 1 Постанови КМУ №481 приписано скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Також пунктом 2 вказаної постанови внесено зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виклавши абзац перший в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Викладення пункту 4 Постанови КМУ №704 у згаданій редакції та встановлення фіксованої суми, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, яка відповідає розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018, свідчить про відсутність підстав для перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 20.05.2023 по 08.04.2024.
Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011 передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 25.02.2022 по 19.05.2023 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня, є протиправними.
При цьому, суд акцентує увагу позивача на тому, що метою прийняття Урядом Постанови №481 від 12.05.2023 було не лише виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.04.2020 у справі № 826/9052/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020 та постановою Верховного Суду від 19.01.2022, а й врегулювання питання визначення посадових окладів і окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу. Скасування окремого положення нормативно-правового акта Уряду, відповідно до якого визначалися розміри посадових окладів і окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, потребує невідкладного затвердження альтернативного порядку розрахунку розмірів посадових окладів і окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу. Рішення пропонується виконати шляхом скасування підпункту 1 пункту 3 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, стосовно внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та одночасно затвердити новий механізм розрахунку розмірів посадових окладів і окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу.
З Наказу №99 від 08.04.2024 вбачається, що ОСОБА_1 08.04.2024 не був звільнений з військової служби, а направлений для подальшого її проходження до в/ч НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ).
Згідно з ч.3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до пунктів 6-7 Положення Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Отже, варто підсумувати, що ОСОБА_2 Наказом №99 від 08.04.2024 не був звільнений з військової служби у Збройних Силах України.
Крім того, судом враховується, що вказаним Наказом №99 відповідач зазначив про використану/невикористану щорічну відпустку позивачем однак не зазначив про необхідність компенсації невикористаної відпустки, оскільки, на думку суду, право на використання наявних в нього днів щорічної основної відпустки зберігається за ним і під час несення служби в військовій частині НОМЕР_2 куди він був направлений для подальшого проходження військової служби.
Таким чином, матеріалами справи не підтверджується факт того, що відповідач здійснював нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за період з 2022-2024 роки виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням 1762 гривень.
В той же час, враховуючи те, що в 2023 році ОСОБА_1 використав 10 діб щорічної основної відпустки та суду не надано відомостей щодо порядку та механізму нарахованих йому коштів в якості грошової допомоги на оздоровлення, суд приходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню шляхом:
- визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо розрахунку та виплати ОСОБА_1 з 25.02.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення та всіх інших здійснених нарахувань і виплат без урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-ІХ, на відповідний тарифний коефіцієнт;
- зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 з 25.02.2022 по 19.05.2023 перерахунок грошового забезпечення та всіх інших здійснених нарахувань і виплат у вказаний період, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня відповідно Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-ІХ, на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
В процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити частково.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 7, 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо розрахунку та виплати ОСОБА_1 з 25.02.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення та всіх інших здійснених нарахувань і виплат без урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-ІХ, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 з 25.02.2022 по 19.05.2023 перерахунок грошового забезпечення та всіх інших здійснених нарахувань і виплат у вказаний період, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня відповідно Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-ІХ, на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 );
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).
Суддя Олена СКУПІНСЬКА