04 червня 2024 року Київ № 320/10769/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Горобцова Я.В., розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Вишгородської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Вишгородської районної державної адміністрації, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Вишгородської районної державної адміністрації, що полягає у неприйнятті рішення за результатом розгляду клопотання ОСОБА_1 від 28.09.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га, для ведення індивідуального дачного будівництва, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 3221888801:37:226:0002, у відповідності до викопіювання із кадастрової карти;
- зобов'язати Вишгородську районну державну адміністрацію надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га, для ведення індивідуального дачного будівництва, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 3221888801:37:226:0002, у відповідності до викопіювання із кадастрової карти;
- встановити контроль над виконанням рішення суду, шляхом зобов'язання Вишгородську районну державну адміністрацію надати звіт про виконання рішення суду протягом 10 днів після набрання рішення законної сили.
- стягнути на користь ОСОБА_1 з Вишгородської районної державної адміністрації 5000,00 грн завданої моральної шкоди.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23.01.2023 в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Вишгородської районної державної адміністрації, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 28.09.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га, для ведення індивідуального дачного будівництва, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 3221888801:37:226:0002, у відповідності до викопіювання із кадастрової карти.
Зобов'язано Вишгородську районну державну адміністрацію (код ЄДРПОУ 23569396, місцезнаходження: 07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, пл. Шевченка, 1) розглянути клопотання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 28.09.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га, для ведення індивідуального дачного будівництва, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 3221888801:37:226:0002, у відповідності до викопіювання із кадастрової карти та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти адміністративного позову відмовлено.
Станом на день постановлення додаткового рішення, апеляційних скарг на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23.01.2023 не надходило.
Представником позивача подано до суду заяву про ухвалення у справі додаткового рішення про розподіл судових витрат. В якій просив стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн і судовий збір у розмірі 840,80 грн.
У результаті автоматизованого розподілу вказана заява була передана для розгляду судді Горобцовій Я.В.
Розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На обґрунтування поданого клопотання про стягнення судового збору вказує, що позивачем за звернення з позовної заявою до суду було сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією №75675 від 03.11.2020.
Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок Вишгородської районної державної адміністрації сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Щодо стягнення судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, суд зазначає таке.
Згідно з вимогами частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з вимогами пункту 2 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 6 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 6 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з тим, суд звертає увагу, що ст.134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог ч. 5 ст. 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування клопотання про стягнення судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, заявник зазначає що вартість наданих послуг підтверджується документами, які були додані до позовної заяви, а саме: договором, ордером, розрахунком вартості послуг, актом виконаних робіт, свідоцтвом про право ведення адвокатської діяльності, попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат.
Представником позивача додано квитанцію №АТ18-5А03-9019-ХК46 від 28.01.2023 відповідно до якої ОСОБА_2 було здійснено оплату за договором про надання правової допомоги від 21.08.2020 по справі 320/10769/20 у розмірі 3000,00 грн.
Верховний Суд в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа № 810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа № 826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Крім того, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява №34884/97, п.30).
У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI), договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частина перша 1 статті 1 Закону № 5076-VI).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частина перша статті 1 Закону № 5076-VI).
Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до ст. 30 Закону № 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З огляду на правову позицію Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Дослідивши надані документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку, що розмір витрат позивача, сплачених адвокату, який здійснював представництво позивача в судів у заявленому розмірі 3000,00 грн є співмірним із складністю справи та фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт.
При цьому судом взято до уваги відсутність будь-яких заперечень з боку Вишгородської міської ради щодо розміру заявлених позивачем до відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що визначення вартості послуг адвоката у сумі 3 000,00 грн обґрунтованим, об'єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності.
Таким чином заява про ухвалення у справі додаткового рішення про розподіл судових витрат підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 132, 143, 252 КАС України, суд
Заяву представника позивача про ухвалення у справі додаткового рішення про розподіл судових витрат - задовольнити.
Ухвалити додаткове судове рішення, яким вирішити питання про розподіл судових витрат.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Вишгородської міської ради (код ЄДРПОУ 04054866; місцезнаходження: 07300, Київська область, м. Вишгород, пл. Шевченка, 1) сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Вишгородської міської ради (код ЄДРПОУ 04054866; місцезнаходження: 07300, Київська область, м. Вишгород, пл. Шевченка, 1) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000 (три тисячі) гривень.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини додаткового рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.