ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"26" вересня 2024 р. справа № 300/3377/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Боршовського Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення № UA206000/2024/000036/2 від 04.04.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації за № UA206050/2024/000110, -
Позиції сторін. Процесуальні дії суду:
ОСОБА_2 в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) 30.04.2024 звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (далі - митниця, відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення № UA206000/2024/000036/2 від 04.04.2024 про коригування митної вартості товарів; визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206050/2024/000110.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару: «Інвентар та обладнання для занять фізкультурою, гімнастикою, легкою атлетикою, іншими видами спорту…», та обраний метод його визначення, а саме основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним), внаслідок чого прийнято оскаржувані картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA206050/2024/000110 та рішення про коригування митної вартості товарів за UA206000/2024/000036/2 від 04.04.2024. Представник позивача стверджує, що ФОП ОСОБА_1 на підставі зовнішньоекономічного договору (контракту) № D13112023 від 13.11.2023, специфікації (доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту)) №SP13112023 від 13.11.2023, рахунку-фактури інвойсу №AFІ263006 від 25.12.2023 оплатило нерезиденту повну вартість товару через банківську установу на банківський рахунок продавця на загальну суму 34017,50 доларів США, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті № 30 від 18.12.2023, № 31 від 26.12.2023. На переконання представника позивача, відповідач безпідставно поставив під сумнів подані товаросупровідні документи, що підтверджують вартісні характеристики товару та витрати на доставку такого товару. Вважає, що відповідач безпідставно вказав, що заявлена митна вартість товару нижча від подібних і аналогічних товарів, не вказавши обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які саме складові митної вартості є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника, оскільки позивач надав відповідачу всі документи, які передбачені частиною третьою статті 53 Митного кодексу України. За вказаних обставин, представник позивача вважає протиправним застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару, оскільки товар правомірно задекларовано за першим методом - за ціною товару. Представник позивача просить суд визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.05.2024 позовну заяву залишено без руху через її невідповідність вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано позивачу десятиденний строк з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків.
08.05.2024 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків позовної заява.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.05.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
22.05.2024 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Івано-Франківської митниці № 7.21-10/10/8.19/186 від 22.05.2024 на позовну заяву. У відзиві представник відповідача зазначив, що за митною декларацією № 24UA206050003626U0 декларантом - ТОВ “Адель Сервіс», вантажоодержувач - ФОП ОСОБА_1 , заявлено до митного оформлення товари «Інвентар та обладнання для занять фізкультурою, гімнастикою, легкою атлетикою, іншими видами спорту…». Митна вартість товарів визначена декларантом за основним методом на підставі положень статті 58 Митного кодексу України. В процесі порівняння рівня заявленої декларантом позивача митної вартості товару з рівнем митної вартості подібного товару, митне оформлення якого вже здійснено посадовою особою Івано-Франківської митниці, виявлено, що рівень цін подібного товару значно перевищує заявлену декларантом позивача митну вартість. Так, наявність в автоматичній системі аналізу і управління ризиками інформації про іншу митну вартість подібних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. У відзиві представник відповідача також зазначив, що надані позивачем до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме: у банківських платіжних документах №30 від 18.12.2023 та №31 від 26.12.2023 у графі «Призначення платежу» відсутні вказівки на рахунок-фактуру (інвойс); митна декларація на експорт товарів народного споживання, що подана декларантом складена на китайській мові; відсутні відомості, в яких було б виділено складові митної вартості щодо вартості ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар (згідно підпункту б пункту 1 частини 10 статті 58 МКУ), що унеможливлює перевірку складових митної вартості (документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості (документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, тобто неможливість виділення із заявленої ціни товару вартості всіх її складових, що не дає можливості перевірити й оцінити фактурну (дійсну) вартість товару, а також установити фактичний розмір витрат на пакувальні матеріали та інші витрати на пакувальні послуги, з урахуванням яких було сформовано митну вартість оцінюваного товару). Відповідно до частини 2 статті 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана. Так, відповідач виставив позивачу повідомлення з пропозицією надати документи для підтвердження заявленої митної вартості: «якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи; за наявності - інші платіжні/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару, а у разі відсутності таких документів, експертний висновок про вартість товару. Підготовлений спеціалізованою експертною організацією». В свою чергу, декларант надав відповідь, що останнім подано всі наявні до митного оформлення документи, що підтверджують вартість товару і просив винести рішення в термін до 10 днів. З огляду на те, що декларантом не подано на вимогу митного органу додаткових документів, відповідач дійшов висновку, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. За вказаних обставин, Івано-Франківська митниця Держмитслужби визначила митну вартість товару: «Інвентар та обладнання для занять фізкультурою, гімнастикою, легкою атлетикою, іншими видами спорту…» за резервним методом з використанням відомостей митної декларації від 02.08.2023 № 23UA206050008461U5. Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на переклад в сумі 2720,00 грн., то представник відповідача вважає, що витрати пов'язані з перекладом документів не віднесені до витрат, які передбачені пунктом 3 частини третьої статті 132 КАС України, оскільки зазначена норма стосується витрат, пов'язаних із залученням перекладачів, тобто вчиненням судом дій, направлених на забезпечення послуг перекладача у судових засіданнях, та не розповсюджується на випадки використання послуг перекладача в позасудовому порядку. Таким чином, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а оскаржувані рішення та картка такими, що прийнятті відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин (а.с. 70-109).
Одночасно у відзиві №7.21-10/10/8.19/186 від 22.05.2024 на позовну заяву представник Івано-Франківської митниці заявив клопотання про розгляд справи № 300/3377/24 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалою від 25.05.2024 суд відмовив в задоволенні клопотання представника Івано-Франківської митниці Держмитслужби про розгляд справи № 300/3377/24 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
28.05.2024 на адресу суду надійшла відповідь від 28.05.2024 представника позивача ОСОБА_2 на відзив. Представник позивача заперечив проти доводів відповідача викладених у відзиві на позовну заяву та вказує на їх безпідставність з огляду на наступні обставини. Так, позивачем були надані для декларування всі наявні в нього документи і ФОП ОСОБА_1 не мав можливості надати будь які інші документи по причині їх неіснування. Для декларування були подані всі документи, які відображають повну інформацію про товар та дають можливість виконати відповідачем всі покладені на нього обов'язки. Твердження митного органу про те, що ним було встановлено розбіжності в поданих для декларування документах є безпідставними. Так, відповідач зазначає, що «розбіжністю» являється зазначене в банківських платіжних документах призначення платежу. Водночас, митним органом не надано жодних належних та допустимих доказів того, як саме відсутність печаток вплинула на митну вартість товару. Не зрозуміло також і з відзиву яким чином впливає на митну вартість товару та в чому саме полягає «розбіжність» щодо відсутності інформації про тару. Також представник позивача вважає безпідставною встановленою відповідачем «розбіжність», щодо факту складання митної декларації країни відправлення на китайській мові, оскільки країною відправлення товару є Китайська народна республіка, а суб'єкти господарювання та посадові особи митних органів Китайської народної республіки оформляють митні декларації на китайській мові. Виходячи із вказаного, на переконання представника позивача, відповідач жодним чином не довів та не надав належних та допустимих доказів наявності будь-яких розбіжностей в поданих для декларування документах. Просить задоволити позовну заяву в повному обсязі.
01.07.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_2 , надійшло клопотання від 01.07.2024 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якому просить суд стягнути з Івано-Франківської митниці Державної митної служби на користь ФОП ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.
04.07.2024 через підсистему «Електронний суд» відповідач подав до суду клопотання від 04.07.2024 про зменшення витрат на професійну правничу допомогу. Представник відповідача вказав на те, що підготовка відповідних процесуальних документів не вимагала від представника позивача значного обсягу юридичної і технічної роботи, оскільки представник позивача був обізнаний у такій категорії справ та має в суді відкриті ідентичні провадження. Ця категорія справ не є складною, а підготовка позовної заяви не потребує значного проміжку часу. На думку представника позивача, особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Так, Івано-Франківська митниця вважає, що вартість витрат понесених на правову допомогу в розмірі 10000 грн. не є доведеною та співмірною із складністю цієї справи.
Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
13.11.2023 ФОП ОСОБА_1 , як покупець, та «ШАНКСІ РЕДЖЕНТВОРКС ІНК» (Китайська Народна Республіка), як продавець, уклали зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу № D13112023, згідно пункту 1.1 якого продавець зобов'язувався продати покупцю спортивне обладнання відповідно до специфікації до цього договору (а.с. 40-45).
Відповідно до пункту 3.3 договору поставка товарів здійснюється на умовах FOB (доставка вантажу, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до місця (Сінган, Китай) («Порт призначення») відповідно до правил Інкотермс 2010.
Ціни за товар визначені у Специфікації до цього договору, яка є невід'ємною частиною цього договору (пункт 4.1 договору).
Згідно з пунктом 5.2 договору оплата здійснюється у доларах США за договором відповідно до специфікації до цього договору на банківський рахунок.
На виконання договору № D13112023 від 13.11.2023 складено рахунок-фактуру № AFI23006 від 25.12.2023, специфікацію від 13.11.2023 на спортивне обладнання на загальну суму 34017,50 доларів США на поставку товару:
- W-образний Гриф, 120 см, діаметр 28 мм, в кількості 1200 одиниць, вартість за одиницю 7,2000 доларів США, на загальну вартість 8640,00 доларів США;
- Прямий Гриф, 160 см, діаметр 28 мм, в кількості 300 одиниць, вартість за одиницю 9,1500 доларів США, на загальну вартість 2745,00 доларів США;
- Прямий Гриф, 180 см, діаметр 28 мм, в кількості 925 одиниць, вартість за одиницю 9,7000 доларів США, на загальну вартість 8972,50 доларів США;
- Прямий Гриф, 200 см, діаметр 28 мм, в кількості 100 одиниць, вартість за одиницю 11,0000 доларів США, на загальну вартість 1100,00 доларів США;
- Валік для тренажеру, 149,12*87,74*20,39 мм, колір чорний , в кількості 10200 одиниць, вартість за одиницю 0,3800 доларів США, на загальну вартість 3876,00 доларів США;
- Валік для тренажеру, 150,93*80*20,93 мм, колір чорний , в кількості 10200 одиниць, вартість за одиницю 0,3800 доларів США, на загальну вартість 3876,00 доларів США;
- Валік для тренажеру, 20*7*230 мм, колір чорний , в кількості 15200 одиниць, вартість за одиницю 0,1800 доларів США, на загальну вартість 2736,00 доларів США;
- Валік для тренажеру, 20*7*120 мм, колір чорний , в кількості 20720 одиниць, вартість за одиницю 0,1000 доларів США, на загальну вартість 2072,00 доларів США.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Адель Сервіс» на виконання умов договору на проведення митно-брокерської діяльності в інтересах позивача подано до Івано-Франківської митниці електронну митну декларацію № 24UA206050003626U0 від 03.04.2024, якою задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: «Інвентар та обладнання для занять фізкультурою, гімнастикою, легкою атлетикою, іншими видами спорту. Спортивний снаряд для підняття ваги у важкій атлетиці та пауерліфтингу. Гриф штанги - металевий стрижень різного діаметру. На його кінці надягають диски, а основа служить для утримання штанги в руках. Навантаження закріплюється за допомогою втулок і замків. Матеріалом виготовлення грифів є сталь марки - Q235В. Артикули: AFI-120-02 W-образний Гриф, 120 см, діаметр 28 мм, в кількості 1200 штук, AFI-160-01 W-образний Гриф, 160 см, діаметр 28 мм, в кількості 300 штук, AFI-180-02 Прямий Гриф, 180 см, діаметр 28 мм, в кількості 925 штук, AFI-200-01 Прямий Гриф, 200 см, діаметр 28 мм, в кількості 1000 штук. Не військового призначення. Фірма виробник - та «ШАНКСІ РЕДЖЕНТВОРКС ІНК.» (Китайська Народна Республіка) Вироби з пористої гуми. Валіки для тренажерів. Артикули: AFI-PMT09 валік для тренажеру 149,12*87,74*20,39 мм, колір чорний , в кількості 10200 штук, AFI-PMT10 валік для тренажеру 150,93*80*20,93 мм, колір чорний , в кількості 10200 штук, AFI-PMT12 валік для тренажеру 20*7*230 мм, колір чорний , в кількості 15200 штук, AFI-PMT13 валік для тренажеру 20*7*120 мм, колір чорний, в кількості 20720 штук. Не військового призначення. Фірма виробник - та «ШАНКСІ РЕДЖЕНТВОРКС ІНК.» (Китайська Народна Республіка) (а.с.48-50).
В зазначеній митній декларації декларант самостійно визначив митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а саме згідно рахунку-фактури № AFI23006 від 25.12.2023, за ціною 34017,50 доларів США.
Також судом встановлено, та не заперечується сторонами, що декларантом із митною декларацією та процесі процедури митного оформлення товару було надано відповідачу такі документи: пакувальний лист від 25.12.2023 (а.с. 22-23); рахунок-фактура № AFI23006 від 25.12.2023 (а.с. 24-25); коносамент № UTRUST23121643 від 06.01.2024 (а.с. 26-27); автотранспортна накладна № 427989 від 01.04.2024 (а.с. 28); супровідний документ ТІ № MRN 24PL322080NS6J75F8 від 17.03.2024 (а.с.31-34); сертифікат про походження товару № 24С1401F0144/00005 від 25.12.2023 (а.с.35-36); акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № 209050/2024/67 від 02.04.2024 (а.с.94); банківський платіжний документ, що стосується товару № 30 від 18.12.2023 (а.с. 29); банківський платіжний документ, що стосується товару № 31 від 26.12.2023 (а.с. 30); рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № LS-4550707 від 27.03.2024 (а.с.37); зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних зовнішньоекономічних та/або внутрішніх договорів) № D13112023 від 13.11.2023 (а.с.40-46); доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №SP13112023 від 13.11.2023; (а.с. 38-39); копія митної декларації країни відправлення № 021720240000000267 від 01.01.2024 (а.с.97).
Вказані обставини не є спірними між сторонами.
Під час здійснення процедур митного контролю програмно-інформаційним модулем автоматичною системою аналізу і управління ризиками (АСАУР) за митною декларацією від 24UA206050003626U0 від 03.04.2024 було згенеровано наступні форми митного контролю за кодами: - “101-1» Витребування оригіналів документів, зазначених у митній декларації, або засвідчених в установленому порядку їх копій, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів; - “105-2» Контроль правильностi визначення митної вартостi товарiв; - “106-2» Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів; - “115-7» Перевірка з метою виявлення товарів, що підозрюються у порушенні прав інтелектуальної власності відповідно до розділу XIV Митного кодексу України; - “203-1» Проведення повного митного огляду - з розкриттям до 100 відсотків пакувальних місць та поглибленим обстеженням транспортного засобу, з метою перевірки відповідності кількості та опису товарів і транспортних засобів даним, зазначеним у митній декларації.
Івано-Франківською митницею Держмитслужби розпочату процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення від 03.04.2024 про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а саме зазначено: «якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару, а у разі відсутності таких документів, надати експертний висновок про вартість товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією» (зворотній бік а.с. 101).
На вказане електронне повідомлення декларант повідомив митний орган, що не може надати інші документи та просив винести рішення в термін до десяти днів (а.с. 103).
Відповідач, за результатами розгляду поданої електронної митної декларації № 24UA206050003626U0 від 03.04.2024, відмовив у митному оформленні (випуску) товарів відповідно до Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206050/2024/000110 від 04.04.2024. Згідно вказаної Картки відмови, митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з невідповідністю обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, виявлено невідповідність в документах, що підтверджують митну вартість, а саме зазначені різні умови поставки в комерційному рахунку, проформі рахунку, специфікації до угоди, митній декларації країни відправлення та поданій митній декларації і комерційній угоді. Заявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів. Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: висновки про вартісні характеристики, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Відповідно до вимог частини шостої статті 54 Митного кодексу України неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачено або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно з статтею 57 Митного кодексу України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 Митного кодексу України) та методу 2б (ст. 60 Митного кодексу України) з причин відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 Митного кодексу України) та методу 2г (ст. 63 Митного кодексу України) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості митного органу. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала митна декларація від 02.08.2023 № 23UA206050008461U5. Митна вартість на рівні 3,76 доларів США за кг (а.с. 20-21).
Як наслідок, Івано-Франківською митницею Держмитслужби здійснено коригування митної вартості транспортного засобу та прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA206000/2024/000036/2 від 04.04.2024, яким визначено митну вартість товару за резервним методом у розмірі 70748,16 доларів США (а.с. 18).
Декларантом подано нову митну декларацію № 24UA206050003699U0 за якою вартість товару сформована за резервним методом на підставі відомостей рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206000/2024/000036/2 від 04.04.2024 (а.с. 105).
Не погоджуючись із відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості товару, представник позивача звернувся з цим позовом до суду, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA206000/2024/000036/2 від 04.04.2024, визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206050/2024/000110.
При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:
Відносини, що виникають при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються нормами Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи.
Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України (надалі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до частини першої статті 248 коментованого Кодексу (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 МК України).
Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами першою та другою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно з частиною першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частиною четвертою статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).
За змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).
Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
В силу вимог частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Приймаючи рішення в цій справі, суд виходив з таких мотивів:
З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України випливає, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Судом встановлено, що подані декларантом позивача 03.04.2024 до митного оформлення документи: декларації митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактури щодо отримання товару та банківські платіжні документи щодо сплати коштів за нього, за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1-8 частини другої статті 53 МК України.
Так, разом з митною декларацією № 24UA206050003626U0 від 03.04.2024, декларант в інтересах позивача надав митному органу передбачені частиною другою статті 53 МК України документи, які підтверджують митну вартість: «Інвентар та обладнання для занять фізкультурою, гімнастикою, легкою атлетикою, іншими видами спорту. Спортивний снаряд для підняття ваги у важкій атлетиці та пауерліфтингу. Гриф штанги - металевий стрижень різного діаметру. На його кінці надягають диски, а основа служить для утримання штанги в руках. Навантаження закріплюється за допомогою втулок і замків. Матеріалом виготовлення грифів є сталь марки - Q235В. Артикули: AFI-120-02 W-образний Гриф, 120 см, діаметр 28 мм, в кількості 1200 штук, AFI-160-01 W-образний Гриф, 160 см, діаметр 28 мм, в кількості 300 штук, AFI-180-02 Прямий Гриф, 180 см, діаметр 28 мм, в кількості 925 штук, AFI-200-01 Прямий Гриф, 200 см, діаметр 28 мм, в кількості 1000 штук. Не військового призначення. Фірма виробник - та «ШАНКСІ РЕДЖЕНТВОРКС ІНК.» (Китайська Народна Республіка) Вироби з пористої гуми. Валіки для тренажерів. Артикули: AFI-PMT09 валік для тренажеру 149,12*87,74*20,39 мм, колір чорний, в кількості 10200 штук, AFI-PMT10 валік для тренажеру 150,93*80*20,93 мм, колір чорний , в кількості 10200 штук, AFI-PMT12 валік для тренажеру 20*7*230 мм, колір чорний, в кількості 15200 штук, AFI-PMT13 валік для тренажеру 20*7*120 мм, колір чорний, в кількості 20720 штук. Не військового призначення. Фірма виробник - та «ШАНКСІ РЕДЖЕНТВОРКС ІНК.» (Китайська Народна Республіка)» пакувальний лист від 25.12.2023 (а.с. 22-23); рахунок-фактура № AFI23006 від 25.12.2023 (а.с. 24-25); коносамент № UTRUST23121643 від 06.01.2024 (а.с. 26-27); автотранспортна накладна № 427989 від 01.04.2024 (а.с. 28); супровідний документ ТІ № MRN 24PL322080NS6J75F8 від 17.03.2024 (а.с.31-34); сертифікат про походження товару №24С1401F0144/00005 від 25.12.2023 (а.с.35-36); акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №209050/2024/67 від 02.04.2024 (а.с.94); банківський платіжний документ, що стосується товару № 30 від 18.12.2023 (а.с. 29); банківський платіжний документ, що стосується товару від № 31 26.12.2023 (а.с. 30); рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № LS-4550707 від 27.03.2024 (а.с.37); зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних зовнішньоекономічних та/або внутрішніх договорів) № D13112023 від 13.11.2023 (а.с.40-46); доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №SP13112023 від 13.11.2023; (а.с. 38-39); копія митної декларації країни відправлення № 021720240000000267 від 01.01.2024 (а.с.97).
Вищевказані документи підтверджують факт виконання зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу №D13112023 від 13.11.2023 спортивного обладнання на загальну суму 34017,50 доларів США.
Зазначені документи містять усі необхідні реквізити сторін: продавця - «ШАНКСІ РЕДЖЕНТВОРКС ІНК.» (Китайська Народна Республіка) та покупця - ФОП ОСОБА_1 , особисті підписи, а також відтиск печатки фірми продавця. Окрім цього, такі документи містять детальний опис товару, який дає можливість ідентифікувати його, а також кількість та ціну товару.
Так, згідно акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № 24UA206050003626U0 від 04.04.2024, такий огляд проведено з частковим вивантаженням та з частковим розпакуванням вантажних місць. У оглянутих місцях опис, маркування товарів візуально відповідає заявленому у ЕЕ та ТСД. Проведено зважування транспортного засобу і кожного товару зокрема. Вага відповідає. Порушень ОПІВ не виявлено. (а.с.80-81) Згідно акту зважування № 545 від 03.04.2024 вага брутто складає 39230 кг (а.с. 98).
Також банківські платіжні документи, що стосуються товару № 30 від 18.12.2023, № 31 від 26.12.2023, підтверджують факт виконання покупцем зобов'язання щодо оплати за товар, що відповідає правовій природі договору-купівлі продажу та реальному характеру його виконання (а.с. 29-30).
Вищевказані документи, на переконання суду, є належними документами, що підтверджують вартість придбаного товару та містить всі необхідні реквізити для його ідентифікації, тобто відповідає вимогам частини другої статті 53 МК України. Отже, вказані документи, на переконання суду, є належними документами, що підтверджують вартість придбаного товару та містить всі необхідні реквізити для його ідентифікації, тобто відповідає вимогам частини другої статті 53 МК України.
Окрім цього, ні на час проведення процедури розмитнення товару: «Інвентар та обладнання для занять фізкультурою, гімнастикою, легкою атлетикою, іншими видами спорту…», ні на час судового розгляду в цій справі, відповідачем не подано суду доказів недостовірності відомостей щодо ціни товару (вартісних характеристик), зазначених у поданих разом з митною декларацією № 24UA206050003626U0 від 03.04.2024 документах, отриманих в установленому законом порядку.
В спірному випадку у суду відсутні підстави для висновку про не подання декларантом документа, визначеного пунктом 8 частини другої статті 53 МК України, зокрема, висновку про вартісні характеристики товарів, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, з підстав, викладених у відзиві на позов.
Однак, як встановлено судом, аналізуючи подані документи під час здійснення митного оформлення товару, представник митного органу дійшов висновку про недостатність таких документів для підтвердження митної вартості товару.
Так, у рішенні про коригування митної вартості товарів за UA206000/2024/000036/2 від 04.04.2024 відповідач зазначив, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині другій, третій статті 53 МК України (електронна відповідь декларанта про відсутність можливості надання запитуваних документів).
Щодо викладених у відзиві на позовну заяву доводів представника відповідача, а саме: в графі “Призначення платежу» в платіжних дорученнях в іноземній валюті № 30 від 18.12.2023 та № 31 від 26.12.2023 відсутні вказівки на рахунок-фактуру (інвойс), а тому відсутність у платіжному дорученні такої вказівки вважати неповнотою документів, то суд вказує на таке.
На виконання зовнішньоекономічного договору №D13112023 від 13.11.2023 та доповнення до зовнішньоекономічного договору (специфікація) № SP13112023 від 13.11.2023 позивач здійснив оплату за товар:
18.12.2023 в сумі 15000,00 дол. США, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті № 30 від 18.12.2023 (а.с. 29); 26.12.2023 в сумі 8812,25 дол. США, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті № 31 від 26.12.2023 (а.с. 30).
Такі платіжні інструкції містять відомості про розрахунковий рахунок позивача в іноземній валюті - дол. США, номери документів, на підставі яких здійснено валютний переказ коштів по SWIFT, суми платежів, а також реквізити отримувача «SHANXI REGENT WORKS INC.». Зазначені в платіжних інструкціях в іноземній валюті відомості відповідають інформації зазначеній в митній декларації та в доданому до митної декларації контракті та інвойсі.
Суд звертає увагу на те, що рахунок-фактура (інвойс) № AFI23006 від 25.12.2023, про відсутність якого йде мова в платіжних інструкціях, є невід'ємною частиною договору та специфікації, що можна встановити без будь-яких додаткових труднощів, зважаючи на дату такого документа, назву товару, ціну, шляхом співставлення їх відомостей.
Таким чином, сукупність вищевказаних документів дає можливість встановити факт оплати позивачем за конкретний товар, перелік якого міститься в специфікації №SP13112023 від 13.11.2023 до контракту №D13112023 від 13.11.2023.
Щодо доводів представника митного органу про те, що декларантом митна декларація на експорт товарів народного споживання складена на китайській мові, то суд звертає увагу на те, що представник митного органу у рішенні про коригування митної вартості товарів за № UA206000/2024/000036/2 від 04.04.2024 не зазначив жодних зауважень щодо вказаної декларації.
Щодо доводів представника митного органу про відсутність відомостей, в яких було б виділено складові митної вартості щодо вартості ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар (згідно підпункту б пункту 1 частини 10 статті 58 МКУ), що унеможливлює перевірку складових митної вартості (документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості (документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, тобто неможливість виділення із заявленої ціни товару вартості всіх її складових, що не дає можливості перевірити й оцінити фактурну (дійсну) вартість товару, а також установити фактичний розмір витрат на пакувальні матеріали та інші витрати на пакувальні послуги, з урахуванням яких було сформовано митну вартість оцінюваного товару), то суд зазначає наступне.
Як встановлено судом вище, поставка товару здійснюється згідно договору від 13.11.2023 за № D13112023.
Відповідно до пункту 7 договору «умови упаковки» зазначено «Стандартна експортна упаковка».
Згідно підпункту 4.4 пункту 4 договору від 13.11.2023 №D13112023, специфікація є невід'ємною частиною вказаного договору.
Так, згідно графи 3 в специфікації №SP13112023 від 13.11.2023 «Упаковка» кожен гриф у поліетиленовому пакеті + фанерний дерев'яний ящик; валіки у картонних упаковках.
Відповідно до вказаного вище, суд приходить до висновку, що витрати на тару, пакування та маркування вже включені в вартість товару.
Також суд вказує, що зазначені витрати не потрібно окремо виділяти так як вони вже закладені у вартість товару, про що чітко зазначено в контракті. Крім того, чинним законодавством не передбачено, що позивач повинен подавати до митного органу додаткові документи на вартість тари, пакування, маркування.
Окрім цього, ні на час проведення процедури розмитнення товару, ні на час судового розгляду в цій справі, відповідачем не подано суду доказів недостовірності відомостей щодо ціни товару (вартісних характеристик), зазначених у поданих разом з митною декларацією документах, отриманих в установленому законом порядку.
Також незрозумілою є вимога митного органу надати декларантом експертний висновок про вартість товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, оскільки такий висновок не може усунути виявлені в документах «розбіжності».
Аналіз вказаних підстав в сукупності з поданими декларантом документами, дає підстави для висновку, що у митного органу не було підстав для витребування додаткових документів у декларанта для підтвердження заявленої митної вартості.
Слід звернути увагу, що сам перелік витребуваних митним органом додаткових документів жодним чином не пов'язаний із зауваженнями, які визначені підставою для їх витребування.
За змістом частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частини другої коментованої статті Кодексу основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частиною третьою статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Наведене передбачено частиною четвертою статті 57 МК України.
Згідно з частиною п'ятою вказаної статті, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 Кодексу.
При цьому, відповідно до частини шостої статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
За приписами частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно з частиною другою коментованої статті МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Частинами першою-третьою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з частиною п'ятою статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
При цьому, відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Як передбачено частиною шостою статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Разом з цим, відповідно до частини сьомої статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим митний орган вправі витребувати лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16.
В спірному випадку, позивач надав митному органу всі документи, які передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, окрім ліцензії на імпорт товару та страхових документів, оскільки товар не підлягав ліцензуванню, а страхування не здійснювалося.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Частинами 4 і 5 Графи 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" Розділу ІІ "Опис граф Рішення" Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 за № 598 (далі - Правила № 598), регламентовано, що у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Як свідчать зміст графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів № UA20600/2024/000036/2 від 04.04.2024, в ньому є посилання про визначення митної вартості за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України) та зазначено номер та дату митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів: № 23UA206050008461U5 від 02.08.2023. Однак відсутні пояснення щодо зроблених коригувань в порівнянні з товарами, які вказані в митній декларації № 24UA206050003626U0 від 03.04.2024.
Так, до відзиву на позовну заяву представник відповідача долучив копію митної декларації № 23UA206050008461U5 від 02.08.2023, згідно якої відправник: “SHANXI REGENT WORKS INC.», одержувач - ФОП ОСОБА_1 .
Суд звертає увагу на те, що в митній декларації № 23UA206050008461U5 від 02.08.2023 вказана скорегована ціна товару, що підтверджується позначкою “ 6» в графі 43 митної декларації. Тобто, саме митний орган, а не ФОП ОСОБА_1 , самостійно визначив ціну товару в митній декларації № 23UA206050008461U5 від 02.08.2023 на підставі рішення про коригування.
Тобто митна декларація № 23UA206050008461U5 від 02.08.2023 подана зі скоригованою митним органом ціною товару. Однак суд звертає увагу на те, що позивач не погодився з таким висновком митного органу щодо вартості товару та оспорив правомірність рішення митного органу до суду. Ухвалою суду від 11.09.2023 відкрито провадження у справі № 300/6022/23 про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206050/2023/000197 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2023/000103/2 від 01.08.2023. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/113363242). Тобто позивач оспорив правомірність рішень митного органу щодо скоригованої вартості товару, зазначеної в митні декларації № 23UA206050008461U5 від 02.08.2023, і на час прийняття вже спірних у цій адміністративній справі рішення відповідача про коригування митної вартості товару № UA206000/2024/000036/2 від 04.04.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації за № UA206050/2024/000110 від 04.04.2024, рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2023/000103/2 від 01.08.2023, про що достеменно мало бути відомо відповідача, з огляду на отримання через «Електронний суд» копії ухвали від 11.09.2023. Отже, митна декларація № 23UA206050008461U5 від 02.08.2023 не могла бути використана митним органом як джерело інформації для коригування митної вартості товару за митною декларацією №4UA206050003626U0 від 03.04.2024.
Також в подальшому, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 у справі № 300/6022/23, яка згідно інформації Єдиного державного реєстру судових рішень набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення Івано-Франківської митниці про коригування митної вартості товарів №UA206000/2023/000103/2 від 01.08.2023 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/119844410).
Суд зазначає, що згідно пункту 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідач не надав, ані позивачу, ані суду математичних обрахунків корегування вартості, пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, з яких суд міг би встановити достовірність скорегованої митної вартості.
Верховний Суд в постанові від 21.12.2018 за результатом розгляду справи № 815/228/17 зазначив:
“… Суд виходить з того, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку…».
Оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA206000/2024/000036/2 від 04.04.2024 не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Верховний Суд в постанові від 02.07.2020 за результатом розгляду справи № 804/2061/17 зазначив:
“…Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів №500060702/2017/000010/1 від 25.02.2017 року, у ньому зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України.
У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
При цьому Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами, як помилково вважає митний орган…».
Зрештою, суд вважає, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Однак, контролюючим органом не доведено, що подані позивачем документи не підтверджують митну вартість товару, а також те, що позивач мав надати саме ті документи, які витребувано митним органом (загальна вимога надати документи, визначені частиною третьою статті 53 МК України), з огляду на зауваження щодо розбіжностей в митній декларації та долучених до неї документах щодо умов поставки.
Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може бути самостійною підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю (іншим обраним законним методою) та, як наслідок, коригування митної вартості таких товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Суд вказує на право декларанта (його уповноваженої особи) визначити митну вартість за основним методом. При визначенні вартості товару особа має надати митному органу необхідні і достатні відомості про митну вартість, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних.
Проте, митниця не спростувала належними і допустимим доказами відомості, зафіксовані в документах, наданих митному органу разом з митною декларацією № 24UA206050003626U0 від 03.04.2024.
З урахуванням вказаного, на переконання суду, позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом.
Правильність визначення позивачем митної вартості відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Протиправність рішень відповідача, на переконання суду, обґрунтовується наданням декларантом документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за основним методом та підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.
Підсумовуючи вказане вище, суд дійшов висновку про те, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206050/2024/000110 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA206000/2024/000036/2 від 04.04.2024 з визначенням митної вартості за резервним методом є необґрунтованими. Суд вважає, що у відповідача були документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Оцінюючи подані декларантом документи в сукупності митний орган мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.
Таким чином, суд констатує, що картка картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206050/2024/000110 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA206000/2024/000036/2 від 04.04.2024 в порушення пунктів 1, 2 і 4 частини другої статті 55 МК України не містить:
- належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
- наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, заявленої декларантом;
- належного обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Таким чином, відповідачем необґрунтовано, в порушення статті 58 МК України, здійснено визначення митної вартості імпортованого позивачем товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу.
Оскільки суд дійшов висновку про те, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206050/2024/000110 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA206000/2024/000036/2 від 04.04.2024 прийняті відповідачем за відсутності обґрунтованого сумніву та із порушенням встановлених Митним кодексом України вимог, то позов належить задовольнити повністю.
Щодо розподілу судових витрат у справі:
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
В підтвердження судових витрат у справі позивачем подано платіжне доручення № 236 від 29.04.2024 про сплату судового збору в розмірі 1796,00 грн., та платіжне доручення № 235 від 29.04.2024 про сплату судового збору в розмірі 4260,00 грн., тобто разом 6056 грн. (а.с. 51-52).
Також клопотання від 01.07.2024 представник позивача просив суд стягнути з відповідача 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Верховний Суд в постанові від 20.06.2019 в справі № 821/440/17 зазначив, що на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
У справі "East/WestAllianceLimited" проти України" (заява № 19336/04) Європейський суд із прав людини (надалі по тексту також - Суд), оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazziv. Italy), заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу Суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridisv. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Аналогічні висновки про те, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, Європейського суду з прав людини зробив також в рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України".
Таким чином, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями дійсності та співмірності необхідних і достатніх витрат, а також розумності їх розміру.
В спірному випадку представник позивача на підтвердження понесення ФОП ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу надав суду такі документи: копію договору № 2022/26 від 18.10.2022 про надання професійної правничої допомоги, укладений між адвокатом Дрогомирецьким І.М. та ФОП ОСОБА_1 (а.с. 56-58); ордер на надання правової допомоги серії ІФ № 1067672, виданий адвокатом Дрогомирецьким І.М. (а.с. 59); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ІФ № 001503 від 10.04.2019 (а.с. 55); копію акта приймання-передачі послуг від 19.06.2024 за договором про надання професійної правничої допомоги № 2022/26 від 18.10.2022; платіжне доручення № 272 від 13.08.2024 про сплату за послуги за договором про надання професійної правничої допомоги № 2022/26 від 18.10.2022 в сумі 10000,00 грн., отримувач - Дрогомирецький І.М.
Згідно акта приймання-передачі послуг за договором про надання професійної правничої допомоги № 2022/26 від 18.10.2022 адвокатом Дрогомирецьким І.М. надано такі адвокатські послуги: проведення попереднього аналізу справи, у тому числі ознайомлення з матеріалами справи, збір інформації та документів, оформлення доказової бази відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України; підготовка позовної заяви; опрацювання поданого відповідачем відзиву на позов та підготовка відповіді на відзив на позов. Загальна вартість наданих послуг складає 10000 грн. без ПДВ.
Розгляд справи № 300/3377/24 за позовом ФОП ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними і скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206050/2024/000110 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA206000/2024/000036/2 від 04.04.2024, здійснено за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини другої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справ.
Таким чином, справа № 300/3377/24 відноситься до справ незначної складності, а тому не потребує значних зусиль для підготовки позовної заяви та доказів до неї.
При цьому, суд звертає увагу на те, що Єдиний державний реєстр судових рішень містить велику кількість аналогічних справ за предметом спору адміністративних справ незначної складності, які могли бути використані представником позивача як правові позиції суду під час підготовки позовної заяви та значно спростили процес та час, затрачений на її написання та визначення обсягу необхідних доказів у справі.
Окрім цього, суд зазначає, що зібрані представником позивача та подані суду докази не становили значний обсяг та в своїй основі складалися з тих документів, які були долучені позивачем митному органу в процесі митного оформлення товару.
З огляду викладене, суд дійшов висновку, що розмір понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу у справі № 300/3377/24 є непропорційним до складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3028,00 грн., тобто в розмірі 1 мінімальної ставки судового збору за подання цього позову до суду, що буде розумним за обставин цієї справи.
Також згідно позовної заяви представник позивача просив суд стягнути з відповідача 2720,00 грн. витрат на послуги з перекладу ФОП ОСОБА_3 на замовлення позивача з англійської та з китайської на українську мову. На підтвердження таких витрат представник позивача надав суду акт виконаних робіт від 29.04.2024 та платіжне доручення № 237 від 29.04.2024 на суму 2720,00 грн. (а.с. 53-54).
Верховний Суд в постанові від 31.03.2020 за результатом розгляду справи № 160/7049/19 зазначив:
«…Склад та розмір витрат, пов'язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має з'ясувати, чи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, тощо…».
З огляду на зміст акту виконаних робіт від 29.04.2024, який долучений до позовної заяви, здійснено переклад з англійської мови на українську мову на суму 1550,00 грн., з польської мови на українську мову на суму 490,00 грн., та переклад з китайської мови на українську мову на суму 680,00 грн., всього 2720,00 грн.
Суд вважає, що позивачем доведено обґрунтованість таких витрат та їх пов'язаність з цією справою, а тому відхиляє заперечення відповідача щодо їх стягнення.
Також такий розмір витрат на послуги з перекладу - 2720,00 грн. є співмірним із складністю справи та виконаними перекладачем роботами, обсягом наданих перекладачем послуг.
За вказаних обставин, документально підтверджені судові витрати на оплату послуг перекладача підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, позивачу належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6056,00 грн., судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3028,00 грн. та судові витрати на оплату послуг перекладача в розмірі 2720,00 грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці Державної митної служби України № UA206050/2024/000110 від 04.04.2024.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці Державної митної служби України № UA206000/2024/000036/2 від 04.04.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43971364, вулиця Чорновола, 159, місто Івано-Франківськ, 76005) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6056 (шість тисяч п'ятдесят шість) гривень, судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень та судові витрати на оплату послуг перекладача в розмірі 2720 (дві тисячі сімсот двадцять) гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: Івано-Франківська митниця Державної митної служби України, код ЄДРПОУ - 43971364, вулиця Чорновола, 159, місто Івано-Франківськ, 76005.
Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.