26 вересня 2024 року Справа № 280/6809/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр.Соборний, буд. 158-б, м. Запоріжжя, 69057)
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
23.07.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування ОСОБА_1 періодів роботи у інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я та у закладі з надання психіатричної допомоги з 01.01.2004 по 28.02.2014, з 02.11.2015 по 07.04.2016 та з 18.04.2016 по 28.02.2023 у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я та у закладі з надання психіатричної допомоги з 01.01.2004 по 28.02.2014, з 02.11.2015 по 07.04.2016 та з 18.04.2016 по 28.02.2023 до її страхового стажу у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку із чим перерахувати розмір їй пенсію з часу призначення.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідач під час призначення пенсії протиправно не зарахував до її стажу періоди роботи з 01.01.2004 по 28.02.2014, з 02.11.2015 по 07.04.2016 та з 18.04.2016 по 28.02.2023, який повинен був бути зарахований у подвійному розмірі в силу положень статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі з підстав викладених у відзиві, зокрема зазначає, що підстав для зарахування стажу роботи позивачу в подвійному розмірі з 01.01.2004 по 28.02.2014, з 02.11.2015 по 07.04.2016 та з 18.04.2016 по 28.02.2023 правових підстав немає, оскільки це не передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Третя особа проти задоволення позову заперечує з підстав викладених у письмових поясненнях, зокрема зазначає, що згідно до чинного законодавства, при призначенні пенсії позивачу за віком періоди роботи після 01.01.2004 у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Законом України «Про пенсійне забезпечення» враховувався для визначення права на пенсії, але при обчисленні розміру пенсії враховується у одинарному розмірі.
Ухвалою суду від 29.07.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
27.03.2023 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії. Для підтвердження свого стажу в інфекційних відділеннях та у закладі з надання психіатричної допомоги позивач при зверненні за призначенням пенсії надала трудову книжку та відповідні довідки від 12.04.2023 №33, №34, 24.03.2023 №260, від 10.04.2023 №48/к.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області в порядку екстериторіальності, розглянуто заяву позивача та з 27.03.2023 року призначено пенсію за віком відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІУ (далі - Закон №1058). Проте, періоди роботи позивача в інфекційних відділеннях та у закладі з надання психіатричної допомоги з 01.01.2004 по 28.02.2014, з 02.11.2015 по 07.04.2016 та з 18.04.2016 по 28.02.2023 не зараховано у подвійному розмірі згідно із ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Листом від 12.06.2024 № 0800-0209-8/49804 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повідомило позивачу, що статтею 24 Закону № 1058 передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991р. № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788) робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Пільговий порядок обчислення стажу роботи за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Таким чином, пенсію ОСОБА_1 призначено при страховому стажі 39 років 9 місяців 25 днів, з урахуванням періоду роботи з 09.03.2000 по 31.12.2003, обчисленого відповідно до вимог ст.60 Закону № 1788. З огляду на викладене, підстави для зарахування ОСОБА_1 періодів роботи після 01.01.2004 року у пільговому обчисленні відсутні.
Не погодившись з діями пенсійного органу по обчисленню стажу за період з 01.01.2004 по 28.02.2014, з 02.11.2015 по 07.04.2016 та з 18.04.2016 по 28.02.2023 в одинарному розмірі, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Дослідивши спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Конституцією України, Законом України № 1788-XIІ від 05.11.1991 «Про пенсійне забезпечення» /Закон № 1788-XIІ/, Законом України № 1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» /Закон № 1058-IV/, який набрав чинності 01.01.2004.
Відповідно до преамбули Закону № 1058-IV цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до п.3 ст.40 Закону № 1058-IV у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, то провадиться перерахунок пенсії з врахуванням страхового стажу після призначення пенсії.
За правилами п.16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в т.ч. щодо пільг по обчисленню стажу) станом на час звернення позивача за призначенням пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідними суб'єктами під час виконання покладених на них функцій.
Відповідно до ст.60 Закону № 1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Статтею 62 Закону № 1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затв. постановою Кабінету Міністрів /КМ/ України № 637 від 12.08.1993 /Порядок № 637/, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Як встановлено судом, згідно із записами в трудовій книжці НОМЕР_2 , записи №11-24, позивачка з 01.01.2004 по 28.02.2014 працювала на посаді молодшої медичної сестри інфекційному відділенні міської дитячої лікарні №5, з 02.11.2015 по 07.04.2016 на посаді медичної сестри у КНП «Обласна інфекційна клінічна лікарня» ЗО, та з 18.04.2016 по 28.02.2023 на посаді сестри медичної палатної у КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня».
Факт роботи позивача у спірні періоди у закладі з надання психіатричної допомоги та в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я також підтверджується довідками КНП “Міська дитяча лікарня №5» Запорізької міської ради від 10.04.2023 №48/к та КНП “Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради від 12.04.2023 №33, №34, КНП “Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради від 24.03.2023 №260.
Отже, матеріалами справи підтверджено і не заперечується відповідачем, що протягом спірного періоду позивач працювала у психіатричному закладі охорони здоров'я.
За правилами ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів п.16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи у психіатричних закладах охорони здоров'я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
Суд зазначає, що Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" жодних обмежень щодо застосування ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» під час обчислення пільгового стажу для обчислення пенсії не містить.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04 грудня 2019 року у справі №689/872/17, від 20 квітня 2022 року у справі №214/3705/17, від 27 квітня 2023 року у справі №160/14078/22, у яких Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими зобов'язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01 січня 2004 року, тобто після дати набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що не зарахування пенсійним органом до стажу позивача у подвійному розмірі періодів роботи у психіатричних закладах охорони здоров'я з 01.01.2004 по 28.02.2014, з 02.11.2015 по 07.04.2016 та з 18.04.2016 по 28.02.2023 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та є протиправним.
Стосовно доводів третьої особи щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з даною позовною заявою суд зауважує наступне.
Підставою звернення позивача до суду із цим позовом став лист третьої особи від 12.06.2024. З даним позовом позивач звернувся до суду 23.07.2024, тобто в межах строку встановленого ст.122 КАС України. Матеріали справи не містять будь-яких доказів обізнаності позивача з вчиненням відповідачем оскаржуваних дій до дати отримання ним листа третьої особи. Відтак, судом не встановлено факт пропуску позивачем строку звернення до суду із цим позовом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр.Соборний, буд. 158-б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012)-задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування ОСОБА_1 періодів роботи у інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я та у закладі з надання психіатричної допомоги з 01.01.2004 по 28.02.2014, з 02.11.2015 по 07.04.2016 та з 18.04.2016 по 28.02.2023 у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я та у закладі з надання психіатричної допомоги з 01.01.2004 по 28.02.2014, з 02.11.2015 по 07.04.2016 та з 18.04.2016 по 28.02.2023 у подвійному розмірі, відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку з чим провести їй перерахунок та виплату пенсії з дня її призначення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору в розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі 26.09.2024.
Суддя О.В. Конишева