26 вересня 2024 року Справа № 280/6580/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-б, м. Запоріжжя, 69005) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
16.07.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу пенсії з 01.03.2024 з обмеженням її максимального розміру з урахуванням суми індексації пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №185 від 23.02.2024 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році»;
зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії (нарахованої відповідно до рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.12.2023 по справі №280/10003/23) з 01.03.2024 без обмеження її максимального розміру з урахуванням суми індексації пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №185 від 23.02.2024 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем його було повідомлено про те, що на виконання рішень суду (справа №280/10003/23) проведено перерахунок його пенсії у розмірі 90% від грошового забезпечення без обмеження її максимальним розміром. Пенсія позивачу виплачується у розмірі 29202,49 грн. який обчислено на виконання рішення суду. Постановою Кабінету Міністрів України №185 від 23.02.2024 передбачено підвищення пенсії на коефіцієнт збільшення у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Оскільки розмір пенсії позивача, обчислений на виконання рішення суду, перевищує максимальний розмір, визначений статтею 43 Закону №2262-ХІІ, підвищення пенсії на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до Постанови №185 не призводить до збільшення пенсії. Позивач вважає, що вказаними діями відповідач порушив його законні права та інтереси, оскільки вони ґрунтуються на безпідставних мотивах і не відповідають критеріям правомірності, визначеними ст.2 КАС України, тому є протиправними. Просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 22.07.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
01.08.2024 засобами системи «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначив, що пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2004 році» передбачено, що розмірі збільшення в результаті перерахунку (індексації) не може перевищувати 1500 грн. Згідно розрахунків пенсії за вислугу років станом на 01.03.2024 на виконання постанови КМУ №185 від 23.02.2024, позивачеві нараховується індексація базового ОСНП 2024 із застосуванням коефіцієнта збільшення 0,0796 1500 грн. Відповідно до ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (23610 грн.). Проте, на теперішній час пенсія позивача не обмежується максимальним розміром передбаченим статтею 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та становить 29202,49 грн. Також вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Щодо строку звернення до суду.
Верховний Суд, зокрема, у постанові від 12.12.2023 у справі №380/1907/23 дійшов висновку, що в правовідносинах щодо невидачі виправленої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії не підлягає застосовуванню шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, установлений частиною другою статті 122 КАС України. Застосування вказаного строку матиме наслідком неможливість реалізувати позивачем право, передбачене статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», на перерахунок пенсій у зв'язку зі зміною видів грошового забезпечення з урахуванням норм частини третьої статті 51 цього Закону щодо проведення такого перерахунку з дати виникнення на нього без обмеження строком в разі, коли перерахунок не проведений із вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії.
Аналогічні за своїм змістом висновки викладені Верховним Суду у постановах від 24 квітня 2024 року у справі №300/2762/23, від 11 червня 2024 року у справі №160/7961/23, від 12 червня 2024 року у справі №380/25617/23, від 30 липня 2024 року у справі №160/17314/23 та інших.
Отже обмеження строку звернення до адміністративного суду за перерахунком пенсії не застосовується.
Щодо суті заявлених вимог.
ОСОБА_1 є пенсіонером та отримую пенсію за вислугу років, яка призначена відповідно до Закону України від 09.04.1992 за №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ).
Позивач перебуває на пенсійному обліку у ГУ ПФУ в Запорізькій області.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07.07.2023 у справі №280/2889/23, яке набрало законної сили, було зобов'язано ГУ ПФУ в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 11.10.2021 №2077/с, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , без обмеження максимального розміру, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, з урахуванням проведених виплат.
На виконання даного рішення відповідач провів перерахунок пенсії позивача.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.12.2023 у справі №280/10003/23, яке набрало законної сили, було зобов'язано ГУ ПФУ в Запорізькій області здійснити з 01.03.2022 виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням індексації згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та з 01.03.2023 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання вказаного рішення суду відповідач провів перерахунок пенсії позивача.
В подальшому позивач звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про надання розрахунку пенсії, у якій також просив повідомити причини невиплати пенсії з урахуванням індексації у 2024 році.
Листом від 12.06.2024 за №10575-9283/М-02/8-0800/24 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що: «На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/10003/23 Головним управлінням у квітні поточного року проведено перерахунок Вашої пенсії з 01.03.2022 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням індексації згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та з 01.03.2023 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», з урахуванням раніше виплачених сум.
Сума Вашої пенсії на теперішній час складає 29202,49 грн. (розрахунок додається). Що стосується індексації пенсії відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», то Вам з 01.03.2024 проведено індексацію пенсії у максимальному розмірі, пунктом 3 якої передбачено, що розмір збільшення в результаті перерахунку (індексації) не може перевищувати 1500 гривень.
Отже, на теперішній час, пенсія Вам обчислена та виплачується відповідно до норм чинного законодавства та рішення суду у справі №280/10003/23. Підстави для перерахунку відсутні.».
До листа відповідачем додано розрахунок пенсії за вислугу років станом на 01.03.2024, з якого вбачається, що позивачу було нараховано пенсії в розмірі 30769,49 грн., проте її виплату обмежено сумою 29202,49 грн.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Отже, спір фактично виник щодо обмеження граничного розміру пенсії.
З огляду на це суд зазначає, що обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі по тексту - Закон №2262-ХІІ), десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України №3668-VI від 08.07.2011 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав законної сили 01.10.2011 (далі - Закон №3668-VI).
Відповідно до положень статті 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом №3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, яку викладено в редакції Закону №3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.
При цьому положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Суд звертає увагу на те, що подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.
Зокрема у постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 20.07.2022 у справі №340/2476/21, від 25.07.2022 у справі №580/3451/21 та від 30.08.2022 у справі №440/994/20, Верховний Суд зазначив наступне:
«на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» (Заяви №23759/03 та №37943/06) зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.».
Враховуючи цей висновок, обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача є протиправним.
Аналогічна правова позиція викладена також в постановах Верховного Суду від 20 січня 2023 року у справі №640/24801/19, від 09 лютого 2023 року у справі №620/4148/20, від 21 квітня 2023 року у справі №560/5715/21, від 21 квітня 2023 року у справі №380/8024/21, від 25 травня 2023 року у справі №640/10017/19, від 22 листопада 2023 року у справі №320/1658/21, від 20 березня 2024 року у справі №560/8994/21 та інших.
Окрім того, не зважаючи на сталу судову практику з цього питання, 12.10.2022 прийнято Рішення Конституційного Суду України №7-р(II)/2022 у справі №3-102/2021 (231/21, 415/21) за конституційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_4 щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року №3668-VI (щодо соціальних гарантій для захисників і захисниць України).
Зазначеним Рішенням визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
У п. 2 резолютивної частини цього Рішення зазначено, що приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Зазначений шестимісячний строк сплив - 12.04.2023.
Тобто, з урахуванням вищезазначених висновків Конституційного Суду України та Верховного Суду, чинним законодавством максимальний розмір пенсії позивача не обмежений.
Крім того, відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Також частиною 2 статті 14 КАС України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Як вже зазначалось вище, рішеннями Запорізького окружного адміністративного суду від 07.07.2023 у справі №280/2889/23 та від 19.12.2023 у справі №280/10003/23, яке набрали законної сили і є обов'язковими для виконання відповідачем, було встановлено право позивача на отримання пенсії без обмеження максимальним розміром та обов'язок відповідача провести відповідний перерахунок пенсії та її виплату.
Проте відповідач встановленого судом обов'язку не виконав, після проведення перерахунку пенсії обмежив її виплату сумою 29202,49 грн., незважаючи на те, що розмір нарахованої пенсії склав 30769,49 грн.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» від 23 лютого 2024 р. №185 (далі - Постанова №185) установлено, що з 1 березня 2024 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (Офіційний вісник України, 2019 р., №19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,0796.
Згідно з п.3 Постанови №185 розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.
З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання зазначених приписів Постанови №185 з 01.03.2024 відповідачем проведено індексацію пенсії позивача у максимальному розмірі - 1500 грн.
Проте нарахована сума індексації позивачу не виплачується, чим фактично обмежується його розмір пенсії, що, як вже зазначалось вище, є протиправним.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач правомірність своїх дій щодо обмеження виплати пенсії позивача не довів.
З урахуванням викладеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
В зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, як учасник бойових дій, питання щодо його розподілу судом не вирішувалось.
Інші судові витрати позивачем до стягнення не заявлялись.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-б, м. Запоріжжя, 69005) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.03.2024 з обмеженням її максимального розміру з урахуванням суми індексації пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №185 від 23.02.2024 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити ОСОБА_1 виплату пенсії (нарахованої відповідно до рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.12.2023 по справі №280/10003/23) з 01.03.2024 без обмеження її максимального розміру, з урахуванням суми індексації пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №185 від 23.02.2024 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складено та підписано «26» вересня 2024 року.
Суддя Р.В. Кисіль