26 вересня 2024 рокум. Ужгород№ 260/3366/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої - судді Маєцької Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) , в якому просить: 1) Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплатити ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із 04.08.2023 по 03.02.2024 (включно); 2) Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із 04.08.2023 по 03.02.2024 (включно).
20 травня 2024 року ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі № 260/3366/24 без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі наявних у ній матеріалів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 03.08.2023 року № 621-ОС позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Однак, при виключенні позивача зі списків особового складу відповідачем не здійснено повного розрахунку при звільненні. В той же час, 12 квітня 2024 року відповідачем на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.10.2023 року залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2024 року у справі № 260/8015/23 виплачено грошові кошти у сумі 22014,72 грн. Таким чином, остаточний розрахунок з позивачем проведено 12 квітня 2024 року. Отже, на переконання позивача, він набув право на стягнення в судовому порядку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що позивач не подавав відповідачу заяв чи клопотань про виплату йому середнього грошового забезпечення за час затримки здійсненого повного розрахунку.
В провадженні Закарпатського окружного адміністративного суду (головуючий суддя - Гебеш С.А.) перебувала адміністративна справа № 260/3707/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Зі змісту заявлених позовних вимог в адміністративній справі № 260/3707/24 вбачається, що позивач просив суд: 1) Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплатити ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із 04.08.2023 по 03.02.2024 (включно); 2) Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із 04.08.2023 по 03.02.2024 (включно).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при виключенні позивача зі списків особового складу частини, відповідачем не здійснено повного розрахунку при звільненні. В той же час, 22 травня 2024 року відповідач на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 року, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2024 року у справі № 2608047/24 виплачено позивачу грошові кошти у розмірі 142478,09 грн.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року об'єднано адміністративні справи №260/3366/24 та №260/3707/24 в одне провадження. Присвоєно об'єднаним справам загальний № 260/3366/24.
02 липня 2024 року до суду надійшла заява представника позивача, в якій просить врахувати доплату грошового забезпечення у сумі 45848, 42 грн. здійснену 27.06.2024 року відповідачем на виконання судового рішення у справі № 260/8031/23 при розгляді справи № 260/3366/24.
В заяві зазначає, що 27.06.2024 року на виконання рішення суду у справі № 260/8031/23 виплачено компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої п. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року № 702 в сумі 45848,42 грн.
Ухвалою суду від 02 вересня 2024 року витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 за останні повні два календарні місяці перед його виключенням зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
Ухвалою суду від 13 вересня 2024 року повторно витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) докази.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 14.07.2023 року № 558-ОС позивача звільнено з військової служби.
Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 03.08.2024 року № 621-ОС позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.10.2023 року в адміністративній справі № 260/8015/23 позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволено: 1) Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби; 2) Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 № 178 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів речового майна визначеними станом на 01.01.2023 наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 13.01.2023 № 24-АГ “Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації» з урахуванням раніше виплачених сум.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2024 року у справі № 260/8015/23 залишено без змін рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.10.2023 року.
На виконання зазначеного рішення суду 12 квітня 2024 року позивачу було виплачено грошові кошти у розмірі 22014,72 грн., що підтверджується випискою по надходженню по картці.
Крім того, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 року у справі № 260/8047/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії задоволено частково: 1) Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), які полягають у застосуванні із квітня по червень 2020 року та із червня 2022 року по травень 2023 року, розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, підйомної допомоги, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби; 2) Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) із квітня по червень 2020 року та із червня 2022 року по травень 2023 року, грошового забезпечення, підйомної допомоги, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно; 3) У задоволенні адміністративного позову у частині решти позовних вимог - відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2024 року залишено без змін рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 260/8047/23.
На виконання зазначеного рішення суду 06 листопада 2023 року позивачу було виплачено грошові кошти у розмірі 142478,09 грн., що підтверджується випискою по надходженню по картці.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.у справі № 260/8031/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задоволено: 1) Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 при звільненні компенсації за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої п. 4 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 за період з 2014 року по 2022 роки; 2) Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої п. 4 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 за період з 2014 року по 2022 року.
На виконання зазначеного 45848, 42 грн., що підтверджується випискою по надходженню по картці.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з частиною першою статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 вказаного Кодексу.
Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно з ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Суд зазначає, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Непоширення норм Кодексу законів про працю України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.
Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки) не врегульовані положеннями спеціального законодавства. Це питання врегульовано Кодексом законів про працю України.
Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд дійшов висновку про можливість застосування положень статей 116 та 117 Кодексу законів про працю України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.
Вказана позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 01.03.2018 у справі №806/1899/17 та від 31.05.2018 у справі №823/1023/16.
Аналіз наведених вище норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значущі обставини, як виплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто, за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.
У разі непроведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.
При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення 03.08.2023 року.
На виконання рішень суду, відповідач провів остаточний розрахунок з позивачем при звільненні, а саме, нарахував та виплатив грошове забезпечення у розмірі 22014,72 грн. - 12.04.2024 року (справа № 260/8015/23), 142478,09 грн. - 22.05.2024 року (справа № 260/8047/23), 45848,42 грн. - 27.06.2024 року (справа № 260/8031/23), що підтверджується виписками по надходженням по картці/рахунку, наявними в матеріалах справи.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було проведено фактичний розрахунок з позивачем в частині виплати грошового забезпечення не у строк, встановлений положеннями ст.116 КЗпП України.
Поряд з цим, суд враховує, що з 19.07.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо оптимізації трудових відносин №2352-ІХ, таким чином, як на момент проведення остаточного розрахунку з позивачем, так і на момент звернення позивача із даним позовом, розгляду і вирішення цієї справи, редакція ст. 117 КЗпП України передбачає виплату працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
В свою чергу, відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відтак, з огляду на приписи ст. 117 КЗпП України в редакції від 01.07.2022 року, належить до виплати компенсація у вигляді середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку в періоді з 04.08.2023 року (наступний день після виключення позивача зі списків особового складу) по 03.02.2024 року (включно), тривалістю 183 календарних дні.
При розрахунку розміру середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, суд виходить з такого.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100), який застосовується до правовідносин щодо обчислення середньої заробітної плати у визначених ним випадках, зокрема в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати проводяться виходячи із середньої заробітної плати (підпункт «л» пункту 1 Порядку №100).
Згідно з пунктом 2 Порядку №100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Як вказано у пункті 8 Порядку №100 можливість проведення обрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, виходячи із кількості саме календарних, а не робочих днів, має бути прямо передбачена законодавством. Таким законодавством у даному випадку є Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (який набрав чинності 20.07.2018) (далі - Порядок №260).
Тобто Порядок №260 є спеціальним у спірних правовідносинах в частині особливостей обчислення грошового забезпечення військовослужбовців.
З урахуванням викладеного, Порядком №100 врегульовані загальні засади алгоритму обчислення середньоденного заробітку та середньої заробітної плати (пункти 2,8), тоді як Порядком №260 встановлено особливості обчислення грошового забезпечення для військовослужбовців. Таким чином, суд дійшов висновку, що необхідно застосовувати відповідні алгоритми, передбачені Порядком №100, залежно від кожного окремого випадку з обов'язковим врахуванням спеціального правового регулювання порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, визначеного Порядком №260.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у подібних правовідносинах, в постанові від 25.11.2020 у справі №160/2867/19.
Відповідно до довідки № 09/161 Військової частини НОМЕР_1 , наданої на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, розмір середньоденного грошового забезпечення становить 1116,72 грн.
Відтак, сума, середнього заробітку позивача за шість місяців затримки розрахунку при звільнені, з урахуванням статті 117 КЗпП України, становить: 1116,72 грн. (середньоденна заробітна плата позивача) * 183 (кількість днів затримки розрахунку в межах шести місяців) =204359,76 грн.
При цьому, суд зазначає, що в даному випадку відсутні підстави застосовувати підхід щодо критеріїв/способів зменшення суми середнього заробітку, який підлягає стягненню у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, оскільки судом до спірних правовідносин застосовано приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України щодо періоду з 19 липня 2022 року, яким законодавець обмежив виплату шістьма місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові. Наведене відповідає застосованому Верховним Судом у постанові від 22.02.2024 у справі № 560/831/23 підходу щодо обрахунку розміру середнього заробітку.
Відтак позовні вимоги необхідно задовольнити.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищенаведені обставини справи та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, у відповідності до ст. 139 КАС України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати у розмірі 968,96 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).
Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04 серпня 2023 року по 03 лютого 2024 року.
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 04 серпня 2023 року по 03 лютого 2024 року в розмірі 204359,76 (двісті чотири тисячі триста п'ятдесят дев'ять гривень сімдесят шість копійок).
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяН.Д. Маєцька