26 вересня 2024 року м. Ужгород№ 260/4633/24
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Калинич Я.М. розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
Адвокат Пересоляк Олександр Сергійович в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), яким просить суд:
1. Встановити факт перебування на утриманні ОСОБА_1 неповнолітнього ОСОБА_2 .
2. Визнати дії військової частини НОМЕР_2 щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - протиправними.
3. Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 звільнити ОСОБА_1 з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходить військову службу на посаді водія - стрільця 4 взводу охорони 3 роти 3 батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 . 26 лютого 2024 року позивач подав рапорт на ім'я командира військової частини НОМЕР_2 , в якому просив звільнити його з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», в якому зазначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану звільняються з військової служби через сімейні обставини, або інші поважні причини.
Листом від 20.03.2024 року за вих. №301/22 позивачу було відмовлено у звільненні з військової служби у зв'язку з тим що у поданому рапорті та доданих документах не міститься достатніх підстав, передбачених законодавством, для звільнення позивача з військової служби, а саме: не підтверджено факт наявності поважних причин відсутності змоги у рідних матері та батька ОСОБА_2 , надавати останньому налажне виховання.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду 17 липня 2024 року відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
08 серпня 2024 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній зазначає що позивачем не надано до рапорту документів, які б підтверджували, що саме у нього наявний обов'язок щодо утримання ОСОБА_2 . Вказує, що перебуваючи у шлюбі з громадянкою ОСОБА_3 , позивач має право брати участь у вихованні ОСОБА_2 . При цьому обов'язок щодо його утримання у позивача (в даному випадку відчима) виникає за умови, якщо в останнього немає матері, батька, баби, діда, повнолітніх братів та сестер, або ці особи з поважних причин не можуть надавати йому належного утримання. У зв'язку з цим, просить відмовити у задоволенні позову.
14 серпня 2024 року від представника відповідача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій останній заперечує проти відзиву на позовну заяву та зазначає, що позиція відповідача говорить про недосконале трактування ним норм права та тягне за собою порушення прав позивача. Просить задоволити позовну заяву у повному обсязі.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року закрито провадження у справі в частині позовної вимоги щодо встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_1 неповнолітнього ОСОБА_2 .
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач проходить військову службу на посаді водія - стрільця 4 взводу охорони 3 роти 3 батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 .
05.04.2022 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено шлюб, про що у цей день виконавчим комітетом Лолянської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області складено відповідний актовий запис №16. Ще до реєстрації шлюбу, у позивача і ОСОБА_3 народилася спільна дитина: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
До цього, 09.01.2008 року, у ОСОБА_3 та її тодішнього чоловіка - ОСОБА_5 , народився син: ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 у вищевказаних осіб народився ще один син - ОСОБА_6 . При цьому, рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 13.09.2023 року по справі №306/1861/23, ОСОБА_1 - усиновив цю дитину.
29.12.2013 року згідно рішення Свалявського районного суду Закарпатської області по справі №306/2787/13-ц шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 - розірвано.
Також, рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 07.02.2024 року по справі №306/3076/23 встановлено факт перебування на утриманні ОСОБА_1 неповнолітнього ОСОБА_2 .
26 лютого 2024 року позивач подав рапорт на ім'я командира військової частини НОМЕР_2 , в якому просив звільнити його з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме, на підставі абз. 12 цієї норми - перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
До вищезазначеного рапорту позивачем було додано засвідчені копії: рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 29.11.2013 року по справі №306/2787/13-ц; свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 ; паспорта громадянина України № НОМЕР_5 ; довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 від 10.11.2021 року №952; картки платника податків ОСОБА_1 ; паспорта громадянина України серії НОМЕР_6 ; картки платника податків ОСОБА_3 ; нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_7 від 28.06.2023 року; нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_3 від 27.06.2023 року; нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_5 від 27.06.2023 року; акту обстеження умов проживання від 30.10.2023 року (оригінал); акту обстеження №24 домогосподарства (оригінал); свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 ; свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 ; свідоцтва про народження серії НОМЕР_9 ; свідоцтва про народження серії НОМЕР_10 паспорта громадянина України № НОМЕР_11 ; картки платника податків ОСОБА_2 ; довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 .
Додатково до рапорту було додано: лист Свалявського ВДВС від 06.12.2023 року №59487723-24.5-38/58418; лист Свалявського ВДВС від 29.06.2023 року №24.5-38/282; постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 29.06.2023 року по ВП №59487723; витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін у зв'язку з усиновленням №00042589327 від 05.12.2023 року; витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін до актового запису цивільного стану №00042589079 від 05.12.2023 року; рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 13.09.2023 року по справі №306/1861/23.
Листом від 20.03.2024 року за вих. №301/22 «Про звільнення старшого солдата ОСОБА_8 » позивачу було відмовлено у звільненні з військової служби, у зв'язку з тим, що у поданому рапорті та доданих документах не міститься достатніх підстав, передбачених законодавством, для звільнення позивача з військової служби, а саме: не підтверджено факту наявності поважних причин відсутності змоги у рідних матері та батька ОСОБА_2 , надавати останньому належне виховання.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Законом України «Про внесення зміни до статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» щодо додаткової підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану» від 20.09.2022 №2599-ІХ, внесено зміни підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідно до яких військовослужбовці, що проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий час, звільняються з військової служби на підставах:
- під час воєнного стану: через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
Слід зазначити, що аналогічні правовідносини були предметом спору у справі №160/11228/23, яка розглядалась Верховним Судом (постанова від 14.12.2023р.). У даній справі судом наведений правовий висновок щодо застосування підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» при наявності у позивача падчерки.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У справі, що розглядається, підставою для відмови у задоволенні рапорту позивача також зазначена відсутність у останнього обов'язку щодо утримання пасинка - ОСОБА_9 - дитини дружини позивача від першого шлюбу. Такий обов'язок не може бути покладено на позивача як на вітчима, оскільки у дитини є батько.
Як вже зазначалося, Законом України «Про внесення зміни до статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» щодо додаткової підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану» від 20.09.2022 №2599-ІХ, внесено зміни підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідно до яких, військовослужбовці, що проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий час, звільняються з військової служби на підставах:
- під час воєнного стану: через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
Як встановлено судом, на час укладення шлюбу у дружини позивача ОСОБА_3 була неповнолітня дитина ОСОБА_2 , батьком якої є ОСОБА_5 . Відомості про позбавлення останнього батьківських прав у суду відсутні.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ч.1 ст.180 СК України).
Згідно з ч.1 ст.260 СК України, якщо мачуха, вітчим проживають однією сім'єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.
Мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (ч.1 ст.268 СК України).
Виходячи з аналізу вищевказаних норм суд зазначає, що ОСОБА_1 , перебуваючи у шлюбі з громадянкою ОСОБА_3 , має право на участь у вихованні її дітей (за умови проживання однією сім'єю). При цьому обов'язок щодо їх утримання у позивача (як вітчима) виникає за умови, як щоб її матір (дружина позивача) або зазначені у вказаній нормі особи (у разі їх наявності) з поважних причин не могли б надавати цій дитині належного утримання.
Надані позивачем докази не спростовують цих висновків, оскільки не посвідчують фактів, з якими ч.1 ст.268 СК України пов'язує виникнення у позивача саме обов'язку утримувати ОСОБА_2 . Такий обов'язок наразі наявний у його батька.
Перебування дитини на утриманні одночасно у батька та відчима Сімейним кодексом України не передбачено.
Зважаючи на вищевказане, позивачем не надано доказів на підтвердження виникнення у нього обов'язку з утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , зокрема рішення суду про усиновлення дитини, про позбавлення батьківських прав її батьків, інші доказів на підтвердження такого факту.
Виходячи з аналізу вищевказаних норм можна дійти висновку, що позивач, перебуваючи у шлюбі з громадянкою ОСОБА_3 , має право на участь у вихованні її дитини - ОСОБА_2 , (за умови проживання однією сім'єю). При цьому, саме обов'язок щодо утримання неповнолітного пасинка у позивача (як вітчима) виникає за умови, якщо в останньої немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їй належного утримання.
Отже, у спірних правовідносинах позивач, звертаючись до відповідача з вказаним рапортом, не надав належних доказів наявності правових підстав застосування до нього п.п. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання протиправними дій є такими, що не підлягають задоволенню.
У зв'язку з викладеним не підлягає задоволенню і похідна вимога про зобов'язання відповідача звільнити позивача зі служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.69 КАС України, доказами у справі є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, враховуючи принципи адміністративного судочинства та з огляду на положення ч.2 ст.77 КАС України, обов'язок доказування покладається в даному випадку на відповідача, яким доведено правомірність своїх дій, вимоги про визнання дій протиправними не відповідають вимогам закону та обставинам справи, що підтверджуються дослідженими в судовому засіданні належними та допустимими доказами, в зв'язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.
У відповідності до ст.139 КАС України та у зв'язку з відсутністю судових витрат відповідача, судові витрати у справі не стягуються та за рахунок бюджету не компенсуються.
Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяЯ. М. Калинич