25 вересня 2024 року м. Житомир справа № 240/9736/24
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 9 років відповідно до п. 2, абз. 3 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", протиправним;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 , пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до п. 2 абз. 3 ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з дати первинного звернення про призначення пенсії з 09 квітня 2024 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має статус громадянина (громадянки), евакуйованого (ої) у 1986 році із зони відчуження. Вона подала заяву про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на підставі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", проте відповідач прийняв рішення та відмовив у призначенні пенсії. Наголошує, що оскільки вона проживала більше 5 років в зоні безумовного (обов'язкового) відселення внаслідок аварії на ЧАЕС, а тому відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян. які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку саме на 9 (дев'ять) років, що і слугувало підставою для звернення до суду.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Через відділ документального забезпечення суду 11.07.2024 надійшов відзив на адміністративний позов, в якому Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Роз'яснено, що на час подання заяви про призначення пенсії (09.04.2024) ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла 51 років. Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 01.12.1992 (Категорія 2) ОСОБА_1 має статус "громадянина (громадянки), евакуйованого (ої) у 1986 році із зони відчуження". Згідно розрахунку стажу (Форма РС-право), страховий стаж Позивача становить 32 роки 07 місяців 29 днів. Згідно довідки архівного відділу Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області від 01.04.2024 №T-157, позивач була зареєстрована та постійно проживала в с. Нове Шарне, Народицького району, Житомирської області на момент аварії на ЧАЕС (26.04.1986) та евакуйована 29.05.1986. За наданими документами, право на призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач набуде 25.02.2025 у віці 52 роки як особа, евакуйована з інших територій зони відчуження у 1986 році із зниженням пенсійного віку на 08 років. А тому, відмова у призначенні пенсії прийнята у відповідності до чинного законодавства.
Ухвалою від 26.07.2024 продовжено строк розгляду справи, застосовуючи ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та залучено до участі у справі №240/9736/24 в якості другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341).
Від Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області у встановлені строки надійшов відзив на адміністративний позов. Зазначає, що проаналізувавши надані позивачем документи, Головним управлінням було встановлено, що страховий стаж позивача становить 32 роки 07 місяців 29 днів, вік позивача - 51 повних років. Згідно довідки архівного відділу Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області від 01.04.2024 №T-157, позивач була зареєстрована та постійно проживала в с. Нове Шарне, Народицького району, Житомирської області на момент аварії на ЧАЕС (26.04.1986) та евакуйована 29.05.1986. За наданими документами, право на призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач набуде 25.02.2025 у віці 52 роки як особа, евакуйована з інших територій зони відчуження у 1986 році із зниженням пенсійного віку на 08 років. А тому, рішенням № 064250008816 від 27.03.2024 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку та, як наслідок, заявлені вимоги про визнання протиправним та скасування рішення є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Відповідно до наказу Житомирського окружного адміністративного суду №01-50В від 10.07.2024 головуючий суддя Шуляк Л.А. перебувала у щорічній відпустці в період з 29.07.2024 по 12.08.2024 включно.
У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Встановлено, що 09.04.2024 ОСОБА_1 звернулась із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка опрацьовувалась за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області №064150015209 від 17.04.2024 в призначенні пенсії позивачу відмовлено.
Листом від 17.04.2024 №0600-0206-8/47138 повідомлено позивачу про те, що відповідно до пункту 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за №22-1, враховуючи принцип екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області розглянуто надані Вами документи та 17.04.2024 винесено рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, відповідно до статті 55 Закону, право на призначення пенсії набудете з 25.02.2025.
Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернулась до суду із відповідним позовом.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення", умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Абзацом 1 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", потерпілим від Чорнобильської катастрофи, а саме:
- особам, які евакуйовані з 10-кілометрової зони відчуження у 1986 році зі зменшенням пенсійного віку на 10 років;
- особам, які евакуйовані з інших територій зони відчуження у 1986 році зі зменшенням пенсійного віку на 8 років за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу;
- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні безумовного (обов'язкового) відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років (4 роки* та додатково 1 рік за кожний рік проживання, роботи, але не більше 9 років).
* Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення.
Статтею 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття).
Частиною 2 ст. 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що підставою для визначення статусу евакуйованих із зони відчуження, відселених і таких, які самостійно переселилися, відповідно до статті 4 є довідка про евакуацію, відселення, самостійне переселення.
Відповідно до частини 3 статті 65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
Частиною 3 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Відповідно до положень статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", заява про призначення пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному управлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846, визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема:
- документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Отже, суд приходить до висновку, що правовою підставою для призначення особі пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі ч. 2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як особі, евакуйованій з зони відчуження у 1986 році, є наявність в неї відповідного статусу, що повинен підтверджуватися посвідченням, та факт проживання у вказаній зоні.
Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях, тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Суд зауважує, що відповідач не заперечує щодо того, що позивач є громадянином, евакуйованим у 1986 році із зони відчуження, посвідчення є чинним не визнано недійсним та не скасовано у встановленому Законом порядку, а тому його наявність вказує на те, що позивач дійсно був евакуйований із зони відчуження.
Відповідно до ч. 3 п. 10 Порядку №501 видача посвідчень провадиться: потерпілим від Чорнобильської катастрофи з числа евакуйованих у 1986 році із зони відчуження і особам, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення Уряду про відселення, - на підставі довідки, виданої Київським чи Житомирським облвиконкомом.
В матеріалах справи наявна архівна довідка від 01.04.2024 №Т-157, з якої встановлено, що ОСОБА_2 була зареєстрована та постійно проживала в с.Нове Шарне Народицького району Житомирської області на момент аварії на ЧАЕС (26 квітня 1986 року) та евакуйована 29 травня 1986 року.
Відповідно до свідоцтва про шлюб від 01.08.1992 НОМЕР_2 позивач змінила прізвище з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 .
Дана довідка була підставою для видачі позивачу посвідчення громадянки евакуйованої у 1986 році із зони відчуження.
За ч. 2 п. 13 Порядку №501 спірні питання визначення статусу громадян, які евакуйовані із зони відчуження в 1986 році, розглядаються відповідними комісіями Київської і Житомирської обласних державних адміністрацій на підставі довідок та інших документів, що засвідчують факт перебування в населеному пункті, віднесеному до зони відчуження, виданих державними установами й організаціями.
Водночас, у випадку необхідності вирішення спірних питань щодо наявності чи відсутності у особи права на встановлення їй статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи з числа евакуйованих у 1986 році із зони відчуження, розгляд таких питань здійснюється відповідними комісіями Київської і Житомирської облдержадміністрацій. Саме ці комісії розглядають видані місцевими органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування довідки та інші документи, що засвідчують факт перебування в населеному пункті, віднесеному до зони відчуження, та на їх підставі встановлюють чи дійсно особу у 1986 році було евакуйовано із населеного пункту, що відноситься до зони відчуження та, відповідно, й вирішує чи має особа право на встановлення їй статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи з числа евакуйованих у 1986 році із зони відчуження.
Отже, наявність у позивача посвідчення громадянки, евакуйованої у 1986 році із зони відчуження 2 категорії серії НОМЕР_1 (категорії 2) від 01.12.1993, виданого на підставі довідки виконавчого комітету Київської обласної ради народних депутатів №58507 від 17.09.1991, вже надає їй право на користування пільгами, визначеними Законом № 796-XII, в тому числі і правом на зниження пенсійного віку при призначенні пенсії за віком.
Як зазначалось раніше, позивач вважає, що має право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку на 9 років, тобто з 51 року, на підставі абз.3 п.2 ч.1 ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Так, ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні безумовного (обов'язкового) відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років (4 роки* та додатково 1 рік за кожний рік проживання, роботи, але не більше 9 років).
Відповідно до архівної довідки від 01.04.2024 №Т-157 встановлено, що ОСОБА_5 була зареєстрована та постійно проживала в с.Нове Шарне Народицького району Житомирської області на момент аварії на ЧАЕС (26 квітня 1986 року) та евакуйована 29 травня 1986 року (1 місяць, 4 дні - зона відчуження).
Також, довідкою №357 від 03.04.2024 підтверджено те, що позивач дійсно постійно проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 з 22.10.1986 року по 18.08.1991 рік (4 роки, 9 місяців, 28 днів).
Згідно Постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991року №106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" смт. Народичі відноситься до зони безумовного (обов'язкового) відселення внаслідок аварії на ЧАЕС.
Інших доказів проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення до 01.01.1993 позивачем до матеріалів позовної заяви не надано.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період,
На момент Чорнобильської катастрофи (26 квітня 1986 року) позивач проживала у зоні відчуження та була евакуйована 29 травня 1986 року, тому вона має право на початкову величину зниження пенсійного віку.
Також зараховується додатково 1 рік за кожний рік проживання, роботи, але не більше 9 років, тоді як період проживання (роботи) у зоні безумовного (обов'язкового) відселення становить 4 роки 9 місяців 28 днів, тому додатково зараховується 4 роки.
Отже, навіть з урахуванням початкової величини, періоду проживання (роботи) у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, це не дає право на зниження пенсійного віку для виходу на пенсію на 9 років відповідно до абз.3 п.2 ч.1 ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому доводи позивача є безпідставними.
В свою чергу, суд зазначає, що право на призначення пенсії особа набуде з 25.02.2025, тобто в 52 роки з урахуванням наявного у позивача статусу особи, яка евакуйована з інших територій зони відчуження у 1986 році зі зменшенням пенсійного віку на 8 років на підставі абз.2 п.2 ч.1 ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
А тому, враховуючи викладене, рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 зі зменшенням пенсійного віку на 9 років відповідно до абз.3 п.2 ч.1 ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є обґрунтованим та законним та, як наслідок, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачами доведено правомірність своїх дій, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н,49094. РНОКПП/ЄДРПОУ: 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341) про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.А.Шуляк
Повний текст складено: 25 вересня 2024 р.
25.09.24