Україна
Донецький окружний адміністративний суд
26 вересня 2024 року Справа№200/4162/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Ушенка С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010; юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, встановлення судового контролю, -
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення №262240017749 від 29.01.2024 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років згідно п. «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язати призначити та виплатити пенсію за вислугу років згідно п. «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 21.01.2024;
- встановити судовий контроль у формі подання звіту щодо виконання рішення суду.
В обґрунтування позову посилається на те, що 21 січня 2024 року вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за вислугу років згідно статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та надала всі необхідні документи. Заява була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області і прийнято рішення №262240017749 від 29.01.2024, яким їй відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку з тим, що згідно наданих документів відсутній стаж творчої діяльності. Позивач з таким рішенням не погоджується та вважає його протиправним, оскільки, на її думку, творчий стаж становить 26 років 05 місяців 05 днів, що є достатнім для призначення пенсії за вислугу років згідно статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Ухвалою суду від 24 червня 2024 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало відзив на позовну заяву, вмотивований тим, що відповідно наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж позивача складає 26 років 03 місяці 25 днів, в тому числі стаж творчої діяльності - 19 років 09 місяців 14 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років. Зазначає, що за результатом розгляду заяви та доданих до неї документів до стажу творчої діяльності не зараховані періоди роботи з 01.01.2020 по 07.01.2020 та з 08.01.2021 по 27.09.2021 в КЗ «Театрально-видовищний заклад культури «Київський муніципальний академічний театр опери та балету для дітей та юнацтва» та в КЗВО Київської ради «Академія мистецтв ім. П. Чубинського», відповідно даних Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, оскільки відсутній запис в трудовій книжці, окремі довідки не надавалися. Враховуючи зазначене, прийнято рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за вислугу років згідно статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» згідно заяви від 21.01.2024 №1524, оскільки на момент звернення позивач не має необхідного стажу творчої діяльності.
Справу розглянуто поза датою, визначеною в ухвалі суду від 24 червня 2024 року, з огляду на введення в Україні у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який, наразі, триває.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , про що свідчить наявна в матеріалах справи копія її паспорту громадянина України.
Відповідач в даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.
21.01.2024 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою №1524 про призначення пенсії за вислугу років згідно статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII та пункту 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058.
Звернення позивача щодо призначення пенсії за вислугу років було направлене для розгляду по суті до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за принципом екстериторіальності.
Рішенням Головного управління ПФУ в Донецькій області №262240017749 від 29.01.2024 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку з відсутністю стажу творчої діяльності згідно наданих документів.
До стажу творчої діяльності не зараховані періоди роботи з 01.01.2020 по 07.01.2020 та з 08.01.2021 по 27.09.2021 в КЗ «Театрально-видовищний заклад культури «Київський муніципальний академічний театр опери та балету для дітей та юнацтва» та в КЗВО Київської ради «Академія мистецтв ім. П. Чубинського», відповідно даних Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, у зв'язку з відсутністю запису у трудовій книжці і ненаданням окремих довідок.
Відповідно до спірного рішення страховий стаж позивач складає 26 років 03 місяці 25 днів, в тому числі стаж творчої діяльності - 19 років 09 місяців 14 днів.
Згідно архівної довідки №1283 від 04.11.2022, виданої Національною музичною академією України імені П.І. Чайковського, позивача відповідно наказу від 20.07.1995 №157-ст зараховано студенткою 1 курсу вокального факультету Київської консерваторії імені П.І. Чайковського, а згідно наказу від 25.06.2002 №159-ст її відраховано зі складу студентів V курсу вокального факультету, що пройшла повний курс денної форми навчання, склала державні іспити, отримала повну вищу освіту за спеціальністю «музичне мистецтво» та здобула кваліфікацію оперної та концертної співачки.
Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 23.01.2001 позивач працювала:
- 19.11.1999 ( нак. №597-к від 19.11.1999) зарахована стажисткою - вокалісткою на 1 рік в Національний академічний театр опери та балету України імені Т.Г. Шевченка;
- 22.08.2001 переведена на посаду солістки опери II-ої категорії за строковою трудовою угодою;
- 11.10.2002 переведена на посаду солістки опери I-ої категорії на умовах роботи за строковою трудовою угодою;
- 01.09.2004 подовжено термін роботи за строковою трудовою угодою на тій же посаді - солістки опери першої категорії;
- 01.10.2005 працює безстроково на посаді солістки опери I-ої категорії;
- 01.07.2008 переведена на посаду солістки опери вищої категорії;
- 22.12.2016 призначена на посаду солістки опери вищої категорії;
- 31.12.2019 (наказ №1025-к від 31.12.2019) звільнена у зв'язку із закінченням строку дії контракту;
- 08.01.2020 (наказ №1/19-к від 03.01.2020) прийнята на посаду артистки солістки-вокалістки I категорії в КЗ «Театрально-видовищний заклад культури «Київський муніципальний академічний театр опери та балету для дітей та юнацтва»;
- 07.01.2021 (наказ №384/20-к від 28.12.2020) звільнена у зв'язку із закінченням строку дії контракту;
- 28.09.2021 (наказ №122-к від 27.09.2021) прийнята на посаду артиста вокаліста-соліста, 15 розряд, вища категорія в Луганську обласну філармонію;
- відповідно до наказу №113-к від 01.09.2022 звільнена з посади артиста вокаліста-соліста (15 розряд, вища категорія) 27.09.2022 у зв'язку із закінченням строку контракту.
Відповідно до посвідчення №2571 позивачу присвоєно почесне звання «Заслужений артист України».
Отже, предметом спору у даній справі є законність і обґрунтованість рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №262240017749 від 29.01.2024, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років за результатами розгляду її звернення від 21.01.2024. При цьому позивач не оскаржує дії відповідача щодо не зарахування до спеціального стажу деяких, зазначених вище, періодів її роботи.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складової права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Вказане право деталізоване у Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV встановлено, що відповідно до цього закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до вимог статті 11 Закону №1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.
Частина 1 статті 44 Закону №1058-IV передбачає, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок).
Згідно Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Пунктом 4.3 Порядку передбачено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Згідно пункту 4.7 Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Відповідно до п. «ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають: ж) артисти театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів при стажі творчої діяльності від 20 до 35 років за переліком та у порядку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку, але не раніше досягнення 55 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають артисти театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів:
які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацом першим цього пункту;
1971 року народження і старші за наявності стажу творчої діяльності, передбаченого абзацом першим цього пункту, та після досягнення ними віку, встановленого абзацами тринадцятим - двадцять п'ятим пункту «е» цієї статті.
Рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року №2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VШ і Законом №911-VIII. Конституційний Суд України, приймаючи вказане рішення, виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення певного віку (для працівників, зазначених у пункті «е», «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ - 55 років, нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України. Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04 червня 2019 року.
Таким чином, з 04 червня 2019 року при вирішенні питання про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом №213-VІІІ та Законом №911-VIII, виходячи з наявності спеціального стажу роботи від 20 до 35 років.
Отже, передумовою призначення пенсії за вислугу років артистам театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств, колективів є наявність низки взаємопов'язаних обставин: робота на відповідній посаді, визначеній постановою Кабінету Міністрів України, та наявність відповідного стажу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення» затверджено Перелік посад артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку . Так, згідно п. 1 Переліку право на пенсію за вислугу років за наявності стажу творчої діяльності на посадах не менше 20 років мають артистки-вокалістки (солістки), солістки-бандуристки театрів опери і балету, музичних і музично-драматичних театрів, концертних організацій, телебачення і радіомовлення, оперних студій вищих навчальних закладів мистецтв, жокеї.
Стаття 1 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» передбачає, що пенсія за особливі заслуги перед Україною встановлюється таким громадянам України: 1) Героям України, особам, нагородженим орденом Героїв Небесної Сотні, чотирма і більше орденами України після проголошення незалежності України, особам, відзначеним почесним званням України «народний» після проголошення незалежності України.
Пенсії за особливі заслуги встановлюються громадянам, зазначеним у статті 1 цього Закону, які мають право на пенсію за віком, по інвалідності, у разі втрати годувальника та за вислугу років відповідно до закону.
Відповідно до ст. 5 закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» пенсія за особливі заслуги встановлюється як надбавка до розміру пенсії, на яку має право особа згідно із законом.
Пенсія за особливі заслуги встановлюється з дня звернення за встановленням пенсії або з дня набуття права на неї, якщо звернення за її встановленням відбулося не пізніше 12 місяців з дня набуття права. Днем звернення за встановленням пенсії за особливі заслуги вважається день прийому заяви про встановлення пенсії за особливі заслуги з усіма необхідними документами.
Судом встановлено, що трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 від 23.01.2001 не містить записів трудової діяльності у періоди з 01.01.2020 по 07.01.2020 та з 08.01.2021 по 27.09.2021. Крім того, ані позовна заява, ані додані до позовної заяви документи також не містять доказів творчої діяльності позивача в цей період.
Вказане є підставою для висновків суду про відсутність протиправних дій відповідача щодо незарахування вищезазначених періодів до стажу творчої діяльності позивача.
Водночас, з наданої позивачем копії трудової книжки серії НОМЕР_2 від 23.01.2001 вбачається, що позивач в період:
- з 19.11.1999 по 31.12.2019 працювала в Національному академічному театрі опери та балету України імені Т.Г. Шевченка стажисткою - вокалісткою та солісткою опери (20 років 1 місяць 13 днів);
- з 08.01.2020 по 07.01.2021 працювала в КЗ «Театрально-видовищний заклад культури «Київський муніципальний академічний театр опери та балету для дітей та юнацтва» на посаді артистки солістки-вокалістки I категорії (1 рік);
- з 28.09.2021 по 27.09.2022 працювала в Луганській обласній філармонії на посаді артиста вокаліста-соліста, 15 розряд, вища категорія (1 рік).
Згідно до вимог статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У вказаному періоді діяв Загальносоюзний класифікатор професій робітників, посад службовців і тарифних розрядів, затверджений постановою Державного комітету стандартів ради Міністрів СРСР від 27.08.1986 №016, до класифікатора посада службовців віднесено такі найменування: артист (20095), артист-вокаліст музичної комедії та естради (20107), артист-вокаліст (соліст) (20110) тощо.
Згідно Державного класифікатору України ДК 003-95, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 27.07.1995 №257, (Додаток А) визначено підклас професій: 2453 «Професіонали в галузі музики», група 2453.2 «Композитори, аранжувальники, диригенти, музиканти та співаки».
Наступним наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 26.12.2005 №375 був затверджений Класифікатор професій ДК 003:2005, який містив аналогічні норми. Згідно коду класифікації професій підклас професій: 2453 «Професіонали в галузі музики», група 2453.2 «Композитори, аранжувальники, диригенти, музиканти та співаки». Згідно Додатку А (обов'язковий) «Покажчик професійних назв робіт за кодами професій» до наказу №375 від 26.12.2005 до групи 2453.2 відносилась назва професії - Артист-вокаліст (оперний, камерний, соліст, соліст-бандурист, музичної комедії, естради та інш.)
Класифікатор ДК 003:2005 був скасований наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 №327, яким затверджений Національний класифікатор професій України ДК 003:2010 (чинний з 01.11.2010). Вказаний Класифікатор передбачав професіональні назви професій: підклас 2453 «професіонали в галузі музики», група 2453.2 «композитори, аранжувальники, диригенти, музиканти та співаки». Згідно Додатку Б (довідковий) Абетковий покажчик професійних назв робіт) до групи 2453.2 віднесений артист-вокаліст (оперний, камерний, соліст, соліст-бандурист, музичної комедії, естради та інш.)
Наказом Міністерства культури і мистецтв України від 04.02.2000 №32 затверджено Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників.
У п. 5 Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (Випуск 84, Діяльність у галузі драматичного мистецтва та інша розважальна діяльність) надано визначення посади «Артист-вокаліст (соліст музичної комедії, естради)»:
Завдання та обов'язки. Готує під керівництвом диригента і режисера вокальні партії (концертні програми) з метою їх виконання як на стаціонарі, так і на гастролях та виїздах. Повинен мати необхідні голосові, музичні і сценічні здібності, а також акторську майстерність для створення переконливих вокально-сценічних образів. Постійно працює над підвищенням своєї виконавської майстерності та оновленням репертуару.
Повинен знати: чинне законодавство в галузі культури і мистецтва; теорію вокального мистецтва, історію і теорію музики; основний та поточний репертуар; правила внутрішнього трудового розпорядку; правила і норми охорони праці, виробничої санітарії та протипожежного захисту.
Кваліфікаційні вимоги.
Артист-вокаліст (соліст музичної комедії, естради) вищої категорії: повна вища освіта відповідного напряму підготовки(магістр, спеціаліст) та підвищення кваліфікації. Стаж роботи за професією артиста-вокаліста (соліста музичної комедії, естради) І категорії не менше 3 років. Артист-вокаліст (соліст музичної комедії, естради) І категорії: повна або базова вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст або бакалавр) та підвищення кваліфікації; для магістра - без вимог до стажу роботи, для спеціаліста - стаж роботи за професією артиста-вокаліста (соліста музичної комедії, естради) II категорії не менше 2 років, бакалавра - не менше 3 років. Артист-вокаліст (соліст музичноїкомедії,естради) II категорії: повна або базова вища освіта відповідного напряму підготовки (спеціаліст, бакалавр, молодший спеціаліст) без вимог до стажу роботи.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що посади «стажистки - вокалістки» «солістки опери» та «артиста вокаліста-соліста», на яких, згідно наявної в матеріалах справи копії трудової книжки, позивач працювала більше 20 років, належать до переліку професій, які зараховуються до творчого стажу згідно п. «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Щодо періоду навчання, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до архівної довідки №1283 від 04.11.2022, виданої Національною музичною академією України імені П.І. Чайковського, позивача згідно наказу від 20.07.1995 №157-ст зараховано студенткою 1 курсу вокального факультету Київської консерваторії імені П.І. Чайковського, а згідно наказу від 25.06.2002 №159-ст її відраховано зі складу студентів V курсу вокального факультету, що пройшла повний курс денної форми навчання, склала державні іспити, отримала повну вищу освіту за спеціальністю «музичне мистецтво» та здобула кваліфікацію оперної та концертної співачки.
Згідно з п. «д» ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Отже, час навчання на денній формі у вищому навчальному закладі, що мав місце до 1 січня 2004 року, має зараховуватись до загального трудового стажу, який дає право на призначення пенсії.
Згідно зі ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.
Верховний Суд у постанові від 24.04.2019 у справі №815/1554/17, аналізуючи практику Європейського Суду з прав людини, вказав на те, що принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.
Рішеннями відповідача, що оскаржується, позивачу відмовлено у призначенні пенсії фактично у зв'язку з відсутністю необхідного творчого стажу.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірному рішенні всі періоди роботи позивача, які зараховані до творчого стажу, а які не зараховані, не зазначені; підстави такого незарахування не наведені; рішення прийнято без наведення відповідних обґрунтувань для його прийняття.
Вказане не відповідає загальному принципу правової визначеності і свідчить про те, що відповідач діяв недобросовісно та необґрунтовано, не врахувавши усіх обставин та положень законодавства, що мають значення для призначення пенсії позивачу, і, як наслідок, допустив неналежний розгляд поданої ним заяв і документів та, відповідно, прийняв незаконне і необґрунтоване рішення.
Судом досліджено трудову книжку позивача та встановлено, що всі записи в трудовій книжці виконані у відповідності до чинних у відповідний час нормативно-правових актів: Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах, організаціях, що затверджена постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, що затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58.
Отже, рішення відповідача, що оскаржується, не ґрунтується на положеннях законодавства та порушує пенсійні права позивача.
Враховуючи наведене, таке рішення підлягає визнанню протиправними та скасуванню.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з частиною 3 статті 44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається дуже великий обсяг прав та обов'язків у органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.
В ході судового розгляду справи відповідачем до суду не надано жодного доказу в підтвердження використання вищенаведених повноважень з метою захисту соціальних прав позивача щодо перевірки і встановлення у передбачений законодавством спосіб фактів роботи останнього за професіями, які віднесені до творчого стажу, що, у свою чергу, свідчить про протиправність дій відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за вислугу років.
Щодо похідних позовних вимог зобов'язального характеру, суд зазначає таке.
Згідно з ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом.
Суд позбавлений можливості зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років, оскільки відповідачем виконані не всі умови, що необхідні для прийняття законного та обґрунтованого рішення: в оскарженому рішенні не досліджено всі періоди роботи позивача, не зазначено, які саме періоди роботи зараховані до відповідного стажу (що унеможливлює визначення судом всіх не зарахованих періодів). Дії (або рішення, або бездіяльність) відповідача щодо такого незарахування в даній справі не оскаржуються та не є предметом спору в ній.
Отже, відповідачем виконані не всі умови, що необхідні для прийняття законного та обґрунтованого рішення.
Вчинення таких дій входить до безпосередньої компетенції органу Пенсійного фонду України.
Верховний Суд у постанові від 10.04.2018 у справі №348/2160/15-а (провадження К/9901/32093/18) дійшов висновку, що обов'язок щодо обчислення загального стажу роботи особи та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, покладено на орган Пенсійного фонду України, а тому для вирішення питання щодо призначення та виплати пенсії відповідачу слід встановити всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
В той же час, оскільки права позивача порушені, і прийняття рішення на користь позивача, в тому числі зарахування періодів роботи до відповідного стажу належить до безпосередніх повноважень органу Пенсійного фонду України, суд дійшов висновку, що решта позовних вимог підлягає задоволенню частково шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, який прийняв спірне рішення та, в разі його скасування, уповноважений вчиняти дії, спрямовані на відновлення порушених прав позивача, повторно вирішити питання, щодо якого звернувся позивач (тобто повторно розглянути заяву позивача, за результатом розгляду якої прийнято спірне рішення), з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні (п. 10 ч. 2 ст. 245, ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
При новому розгляді заяви позивача про призначення пенсії за вислугу років згідно п. «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органу Пенсійного фонду України необхідно дослідити всі зазначені в трудовій книжці позивача періоди роботи, прийняти та дослідити всі подані позивачем документи та визначити наявність у позивача необхідних умов для призначення такої пенсії з урахуванням таких документів та правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові або службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії підлягає частковому задоволенню.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає таке.
Відповідно до вимог частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зазначеній нормі відповідають також і положення пункту 1 частини шостої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення та положення підпункту «ґ» пункту 4 частини першої статті 322 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням встановленого судом строку для подання суб'єктом владних повноважень відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
Крім того, суд зазначає, що згідно з вимогами статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Відповідно до вимог статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обовязковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Із наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.
Суд наголошує, що наведене є правом, а не обов'язком суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду цієї справи суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Як вбачається з матеріалів справи за подання адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у сумі 968,96 грн. відповідно до квитанції №3009-0845-1839-8552 від 21.06.2024.
Таким чином, суд вважає за можливе покласти судові витрати, пов'язані з розглядом цієї справи, на Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.
Враховуючи наведене вище, судовий збір у сумі 968,96 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 72-77, 139, 241-246, 255, 260, 293-297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010; юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, встановлення судового контролю, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010; юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3) №262240017749 від 29.01.2024 про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) у призначенні пенсії за вислугу років згідно п. «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010; юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 21 січня 2001 року про призначення пенсії за вислугу років згідно п. «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010; юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 26 вересня 2024 року.
Суддя С.В. Ушенко