25 вересня 2024 рокуСправа №160/15238/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лозицької І.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №047250016831 від 05 квітня 2024 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, згідно частини 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та не зарахування до пільгового стажу період перебування в учбовій відпустці з 04 квітня 2005 року по 17 липня 2005 року, з 05 вересня 2005 року по 09 вересня 2005 року, з 10 січня 2006 року по 21 січня 2006 року, з 11 травня 2006 року по 23 травня 2006 року, 04 грудня 2006 року по 23 грудня 2006 року, з 11 квітня 2007 року по 30 квітня 2007 року, з 21 травня 2007 року по 31 травня 2007 року, з 01 червня 2007 року по 30 червня 2007 року, 17 вересня 2007 року по 21 вересня 2007 року, 01 січня 2009 року по 31 січня 2009 року; період перебування у відпустці без збереження заробітної плати 25 січня 2003 року, 18 лютого 2003 року; період перебування у простої з 01 грудня 2013 року по 31 грудня 2013 року, з 01 січня 2014 року по 28 лютого 2014 року, але не більше одного місяця в календарному році;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу період перебування в учбовій відпустці з 04 квітня 2005 року по 17 липня 2005 року, з 05 вересня 2005 року по 09 вересня 2005 року, з 10 січня 2006 року по 21 січня 2006 року, з 11 травня 2006 року по 23 травня 2006 року, 04 грудня 2006 року по 23 грудня 2006 року, з 11 квітня 2007 року по 30 квітня 2007 року, з 21 травня 2007 року по 31 травня 2007 року, з 01 червня 2007 року по 30 червня 2007 року, 17 вересня 2007 року по 21 вересня 2007 року, 01 січня 2009 року по 31 січня 2009 року; період перебування у відпустці без збереження заробітної плати 25 січня 2003 року, 18 лютого 2003 року; період перебування у простої з 01 грудня 2013 року по 31 грудня 2013 року, з 01 січня 2014 року по 28 лютого 2014 року, але не більше одного місяця в календарному році та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з дня подачі заяви про призначення пенсії, а саме, з 01.08.2023 року, і поновити, нарахувати і виплатити пенсію за віком на пільгових умовах з дати прийняття рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №047250016831, а саме: з 05 квітня 2024 року, відповідно до частини 3 статті 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням вже раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01.08.2023 він звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії, у зв'язку з чим, 01.08.2023 Р. йому було призначено пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до п. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До березня 2024 включно він отримував пенсію, проте, у подальшому, рішенням №047250016831 від 05.04.2024, у призначенні пенсії відмовлено, оскільки відсутній необхідний пільговий стаж. Так, згідно акту, який складений за результатами проведення перевірки достовірності та обґрунтованості видачі довідки для призначення (перерахунку) пенсії від 13.03.2024 №0400-011006-1/6092 до пільгового стажу не було зараховано періоди перебування в учбовій відпустці, періоди перебування у відпустці без збереження заробітної плати та періоди перебування у простої. Таким чином, пенсійний орган вважає, що у позивача недостатньо пільгового стажу для виходу на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (25 років). Позивач вважає таке рішення про відмову необгрунтованим та протиправним, у зв'язку з чим вимушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
До суду через систему «Електронний суд» від пенсійного фонду надійшли витребувані матеріали пенсійної справи позивача.
Разом з тим, станом на 23.09.2024 правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.
Згідно із ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 01.08.2023 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
01.08.2024 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Проте, 05.04.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення №047250016831, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії, оскільки відсутній необхідний пільговий стаж.
Підставою прийняття такого рішення став акт, складений за результатами проведення перевірки достовірності та обґрунтованості видачі довідок для призначення (перерахунку) пенсії від 13.03.2024 р. №0400-011006-1/6092 про підтвердження наявного пільгового стажу роботи (довідки від 15.02.2023 №40/31, №41/31), відповідно до якого була видана нова довідка від 01.04.2024 р. №103/31 та згідно якої було переглянуто пільговий стаж з 25 років 1 місяця 23 днів на 24 роки 9 місяців 22 дні.
Страховий стаж зараховано по 31.07.2023 та становить 21 рік 9 місяців 17 днів, а пільговий стаж складає 24 роки 9 місяців 22 дні, що є недостатнім для призначення пенсії.
13.05.2024 р. адвокат звернувся із адвокатським запитом до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області з питання пенсійного забезпечення ОСОБА_1 .
Листом від 20.05.2024 Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області повідомило, що пенсійну справу ОСОБА_1 було переглянуто з урахуванням оновленої довідки про пільговий характер роботи від 01.04.2024 №103/31, яка видана АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат».
До пільгового стажу роботи не зараховано періоди роботи згідно довідок про пільговий характер роботи від 15.02.2023 №40/31, від 01.04.2024 №103/31:
- з 25.01.2023 по 25.01.2003, з 18.02.2003 по 18.02.2003 у зв'язку із відпусткою без збереження заробітної плати;
- з 04.04.2005 по 17.07.2005, з 05.09.2005 по 09.09.2005, з 10.01.2006 по 21.01.2006, з 11.05.2006 по 23.05.2005, з 04.12.2006 по 23.12.2006, з 11.04.2007 по 30.04.2007, з 21.05.2007 по 30.06.2007, з 17.09.2007 по 21.09.2007, з 01.02.2009 по 31.03.2009 у зв'язку з учбовою відпусткою;
- з 10.04.2008 по 26.04.2008 у зв'язку з легкою працею;
- з 26.11.2008 по 31.12.2008, з 01.02.2009 по 31.03.2009, з 01.12.2013 по 31.12.2013 у зв'язку з простоєм.
Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом
Відповідно до п. 6 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV), який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Цей Закон також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 8 Закону №1058-IV закріплено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №1058-IV, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 114 Закону №1058 врегульовано питання пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Згідно із ч. 3 ст. 114 Закону №1058-IV працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
Статтю 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення'визначено порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів - трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктами 2.2 - 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Таким чином, нормою вказаного Порядку № 637 (п. 1) чітко визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. І лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
З аналізу наведених норм вбачається, що наявність записів у трудовій книжці є достатнім і основним доказом підтвердження відповідного стажу роботи.
Позивачем до матеріалів справи надано копію трудової книжки серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 , дата заповнення 26.10.2008, з якої вбачається наступне:
- у період з 15.10.2001 по 11.11.2014 позивач працював на різних посадах та в різних структурних підрозділах АТ «Марганецький ГЗК».
Також, згідно диплому молодшого спеціаліста НР №28055982 позивач у період з 01.09.2002 по 30.06.2005 навчався на заочній формі навчання у Марганецькому коледжі Національного гірничого університету за спеціальністю «Експлуатація та ремонт гірничого електромеханічного обладнання та автоматичних пристроїв» і здобув кваліфікацію гірничий технік електромеханік.
Згідно диплому бакалавра НР №31688360 позивач у період з 2005 року по 2007 рік навчався на заочній формі навчання у Національному гірничому університеті і отримав базову вищу освіту за напрямом «Інженерна механіка» та здобув кваліфікацію бакалавра, молодшого гірничого інженера-електромеханіка.
Згідно диплому спеціаліста НР №35534286 позивач у період з 2007 року по 31 січня 2009 року навчався на заочній формі навчання у Національному гірничому університеті і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Гірниче обладнання» та здобув кваліфікацію гірничого інженера-електромеханіка.
Щодо не зарахування відповідачем до пільгового стажу періодів перебування позивача в учбовій відпустці з 04.04.2005 по 17.07.2005, з 05.09.2005 по 09.09.2005, з 10.01.2006 по 21.01.2006, з 11.05.2006 по 23.05.2005, з 04.12.2006 по 23.12.2006, з 11.04.2007 по 30.04.2007, з 21.05.2007 по 30.06.2007, з 17.09.2007 по 21.09.2007, з 01.02.2009 по 31.03.2009, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у період з 01.09.2002 по 30.06.2005 навчався на заочній формі навчання у Марганецькому коледжі Національного гірничого університету за спеціальністю «Експлуатація та ремонт гірничого електромеханічного обладнання та автоматичних пристроїв», у період з 2005 року по 2007 рік навчався на заочній формі навчання у Національному гірничому університеті і отримав базову вищу освіту за напрямом «Інженерна механіка», у період з 2007 року по січень 2009 року навчався на заочній формі навчання у Національному гірничому університеті і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Гірниче обладнання» та перебував у навчальній відпустці: у 2005 році 3 місяці 19 днів, у 2006 році 1 місяць 15 днів, 2007 році 1 місяць 25 днів, у 2009 році 1 місяць, що разом становить 7 місяців 29 днів.
В рішенні, яке є предметом спору, Головне управління ПФУ у Дніпропетровській області не вказало, з яких підстав вказані вище періоди не були зараховані до пільгового стажу.
Пункт 8 Порядку №637 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Поняття системи освіти, її мету, та структуру визначено Законом України «Про освіту» від 23.05.1991 № 1060-XII.
Статтею 41 цього Закону визначено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійнотехнічної освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.
За змістом ч. 2 ст. 53 Закону України «Про вищу освіту» також визначено, що студентом (слухачем) є особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу і навчається за денною формою, вечірньою або заочною, дистанційною формами навчання з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів.
Таким чином, навчанням у вищому навчальному закладі є період з дня зарахування особи до вищого навчального закладу на денну, вечірню або заочну форму навчання до дня її відрахування у зв'язку із завершенням навчання та отриманням відповідного документа про вищу освіту державного зразка.
Відповідно до ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» від 10.02.1998р. № 103/98-ВР час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
За пунктом «д» ч. 1 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) визначались види трудової діяльності, що зараховуються до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію.
Відповідно до цієї норми до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Таким чином, під час навчання позивач працював за професією, яка дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, у зв'язку з чим періоди перебування в учбових відпустках повинні бути зараховані до пільгового стажу.
Відповідно до статті 217 Кодексу законів про працю України на час додаткових відпусток у зв'язку з навчанням (статті 211, 213, 216 цього Кодексу), за працівниками за основним місцем роботи зберігається середня заробітна плата.
Згідно із ст. 202 Кодексу законів про працю, працівникам, які проходять виробниче навчання або навчаються в закладах освіти без відриву від виробництва, роботодавець повинен створювати необхідні умови для поєднання роботи з навчанням.
Відповідно до ст. 215 Кодексу законів про працю, працівникам, які навчаються у закладах вищої освіти з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, а також інші пільги, передбачені законодавством.
Також, за приписами ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
При цьому, відповідачем доказів вчинення дій направлених на витребування в уповноважених осіб документів на підтвердження спірних періодів навчання позивача, не надав.
За таких обставин, суд доходить висновку, що періоди перебування позивача в учбовій відпустці з 04.04.2005 по 17.07.2005, з 05.09.2005 по 09.09.2005, з 10.01.2006 по 21.01.2006, з 11.05.2006 по 23.05.2005, з 04.12.2006 по 23.12.2006, з 11.04.2007 по 30.04.2007, з 21.05.2007 по 30.06.2007, з 17.09.2007 по 21.09.2007, з 01.02.2009 по 31.03.2009 підлягають зараховані до пільгового стажу позивача.
Щодо не зарахування відповідачем до пільгового стажу періодів перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати з 25.01.2003 по 25.01.2003, з 18.02.2003 по 18.02.2003, суд зазначає наступне.
За приписами ст. 84 КЗпП України, у випадках, передбачених ст. 25 Закону України «Про відпустки», працівнику за його бажанням надається в обов'язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати.
За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.
Як вбачається зі ст. 4 Закону України «Про відпустки», відпустки без збереження заробітної плати є одними з видів відпусток.
Відповідно до статей 25 та 26 Закону України «Про відпустки» відпустки без збереження заробітної плати надаються в обов'язковому порядку, або за згодою сторін.
Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 8 лютого 2016 року № 713/039/161-16 час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов'язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.
Відтак, час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов'язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.
Такий висновок відповідає правовій позиції, наведений у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі №423/2860/16-а.
Отже, позивач має право на зарахування до пільгового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058, днів відпустки без збереження заробітної плати та днів простою, за умови що 1) вони пов'язані з виробничою необхідністю та 2) не більше 1 місяця в календарному році.
Тривалість відпустки без збереження заробітної плати не перевищує 1 місяця в календарному році.
Разом з тим, доказів, які б підтверджували, що 1 день відпустки без збереження заробітної плати в січні 2003 року та 1 день в лютому 2003 року були пов'язані з виробничою необхідністю, суду не надані.
При цьому, позивач не позбавлений можливості подати пенсійному органу додаткові докази, які підтверджують період його перебування у відпустці без збереження заробітної плати та наявність зв'язку між відпусткою без збереження заробітної плати та виробничою необхідністю.
Також, суд зауважує, що відсутність у спірному рішенні мотивів незарахування певного періоду трудової діяльності вказує на його необґрунтованість та може бути підставою для визнання такого рішення протиправним та його скасування. Водночас, така невмотивованість не створює правові підстави для обліку відповідного стажу як пільгового, оскільки такого характеру стаж набуває в разі його отримання за визначених законодавством умов.
Та обставина, що в спірному рішенні відсутні мотиви незарахування періодів перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати, не зумовлює набуття цими періодами юридичних властивостей, необхідних для визнання відповідного стажу пільговим (за обставин цієї справи не свідчить, що відповідна відпустка дійсно була в зв'язку з виробничою необхідністю). В свою чергу суд позбавлений можливості самостійно визнати цей стаж пільговим, оскільки доказів на підтвердження того, що періоди відпусток без збереження заробітної плати були пов'язані з виробничою необхідністю (наприклад, відповідні довідки, накази роботодавця, який наразі не є ліквідованим та в стані припинення не перебуває). При цьому як зазначив раніше суд, позивач має обов'язок довести ті обставини, на які він посилається. Обставина перебування у відпустці без збереження заробітної плати саме у зв'язку з виробничою необхідністю за обставин цієї справи судом не встановлена.
Таким чином, підстави для зарахування до пільгового стажу періодів перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати з 25.01.2003 по 25.01.2003 та з 18.02.2003 по 18.02.2003 відсутні, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Щодо не зарахування відповідачем до пільгового стажу періодів перебування у простої з 26.11.2008 по 31.12.2008, з 01.02.2009 по 31.03.2009, з 01.12.2013 по 31.12.2013, суд зазначає наступне.
Згідно довідки про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №103/31 від 01.04.2024, позивач у період з 26.11.2008 по 30.11.2008 був переведений на легку працю.
Згідно трудової книжки позивача, записи №7, №8, вбачається, що до пільгового стажу за Списком №1 не зараховано період простою у 2008 році 36 днів та період простою у 2009 році 59 днів на підставі наказу №238/к від 26.06.2009 та наказу №221/к від 28.05.2010.
Таким чином, відповідач правомірно не зарахував до пільгового стажу позивача період простою з 26.11.2008 по 31.12.2008, з 01.02.2009 по 31.03.2009.
Щодо періоду перебування у простої з 01.12.2013 по 31.12.2013 та 01.01.2014 по 28.02.2014 р., суд зазначає.
Відповідно до ст. 34 Кодексу законів про працю України, простій - це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 8 лютого 2016 року № 713/039/161-16 час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони буди пов'язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місця в календарному році.
Верховний Суд у постанові від 19.03.2019 у справі № 295/8979/16-а та постанові від 26.03.2020 року у справі №423/2860/16-а зазначив, що час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов'язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють у шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше одного місяця в календарному році.
З огляду на викладене відповідач повинен був зарахувати до пільгового стажу позивача за Постановою КМУ № 202 від 31 березня 1994 року періоди роботи з 01.12.2013 по 31.12.2013 та з 01.01.2014 по 31.01.2014, оскільки час простою, якщо він був пов'язаний з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють у шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше одного місяця в календарному році.
За таких обставин, суд доходить висновку, що до пільгового стажу позивача має бути зараховано період перебування у простої з 01.12.2013 по 31.12.2013 та з 01.01.2014 по 31.01.2014, але не більше одного місяця в календарному році, у зв'язку з чим, підстави для зарахування періоду з 01.02.2014 по 28.02.2014 відсутні.
Таким чином, позовні вимоги в частині не зарахування до пільгового стажу роботи позивача періоду перебування у простої з 01.02.2014 по 28.02.2014 задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що оскаржене рішення про відмову у призначенні пенсії є протиправним і підлягає скасуванню.
З метою захисту прав позивача, підлягає задоволенню похідна вимога щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати позивачу періоди перебування в учбовій відпустці з 04.04.2005 по 17.07.2005, з 05.09.2005 по 09.09.2005, з 10.01.2006 по 21.01.2006, з 11.05.2006 по 23.05.2005, з 04.12.2006 по 23.12.2006, з 11.04.2007 по 30.04.2007, з 21.05.2007 по 30.06.2007, з 17.09.2007 по 21.09.2007, з 01.02.2009 по 31.03.2009 та періоди перебування у простої з 01.12.2013 по 31.12.2013 та з 01.01.2014 по 31.01.2014, але не більше одного місяця в календарному році, до пільгового стажу.
Щодо вимоги про зобов'язання призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з дня подачі заяви про призначення пенсії, а саме, з 01.08.2023 року, і поновити, нарахувати і виплатити пенсію за віком на пільгових умовах з дати прийняття рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №047250016831, а саме: з 05 квітня 2024 року, відповідно до частини 3 статті 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням вже раніше виплачених сум, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Згідно із ч. 5 ст. 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який, зокрема, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.
На виконання вказаних норм Закону №1058-IV постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до підпунктів 1-3 пункту 4.2 розділу ІV Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Згідно з пунктом 4.3 розділу ІV Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до абзацу 1 пункту 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Аналіз зазначених норм дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду у встановленому порядку.
Суд звертає увагу на те, що уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого і входить розгляд документів, в тому числі і поданих вперше.
При цьому, суд не може перебирати на себе компетенцію суб'єктів владних повноважень (у цьому конкретному випадку пенсійного органу) та досліджувати документи, яким не надавалась оцінка, а також встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення пенсії.
У спірному рішенні від 05.04.2024 відповідач дійшов висновку про відсутність у позивача необхідного пільгового стажу та з цієї підстави відмовив у призначенні позивачу пільгової пенсії.
У межах спірних правовідносин судом надана оцінка правомірності оскарженого рішення щодо не зарахування до пільгового стажу позивача спірних періодів його роботи.
При цьому, суд не може перебирати на себе компетенцію суб'єктів владних повноважень (у цьому конкретному випадку пенсійного органу) та досліджувати документи, яким не надавалась оцінка, а також встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення пенсії.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17, відповідно до якої вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, а не зобов'язання відповідача призначити таку пенсію.
Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи.
Беручи до уваги викладене, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком, за результатами розгляду якої було прийнято оскаржене рішення про відмову у призначенні пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За таких обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відпосу у призначенні пенсії є протиправним, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно із ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 968,96 грн., що документально підтверджується квитанцією від 11.06.2024.
Враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково, частина судових витрат пов'язана зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в сумі 484,48 грн., що становить 50 % від суми сплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05.04.2024 №047250016831 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу для призначення пенсії ОСОБА_1 періоди перебування в учбовій відпустці з 04.04.2005 по 17.07.2005, з 05.09.2005 по 09.09.2005, з 10.01.2006 по 21.01.2006, з 11.05.2006 по 23.05.2005, з 04.12.2006 по 23.12.2006, з 11.04.2007 по 30.04.2007, з 21.05.2007 по 30.06.2007, з 17.09.2007 по 21.09.2007, з 01.02.2009 по 31.03.2009.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу для призначення пенсії ОСОБА_1 періоди перебування у простої з 01.12.2013 по 31.12.2013 та з 01.01.2014 по 31.01.2014, але не більше одного місяця в календарному році.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 01.08.2023 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у сумі 484,48 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Лозицька