25 вересня 2024 рокуСправа №160/15099/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лозицької І.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною завою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.08.2022 року №Ф-10216-50/67Р;
- зобов'язати ГУ ДПС у Дніпропетровській області виключити з інтегрованої картки платника суми заборгованості (недоїмки), що виникла на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10216-50/67Р від 10.08.2022р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10216-50/67Р від 10.08.2022, відповідно до якої нараховано борг (недоїмку) з єдиного внеску у розмірі 30 711,91 грн. Жодних повідомлень від податкової служби про наявність будь-якої заборгованості не отримував. Лише у липні 2023 року після накладення арешту на кошти він дізнався, що державним виконавцем Другого Правобережного відділу Державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрите виконавче впровадження про стягнення з нього боргу на підставі оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) 10.08.2022 р. №Ф-10216-50/67Р у сумі 30 711,91 грн. Позивач вважає протиправним нарахування боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки з 04.03.2020 припинив діяльність як фізична особа-підприємець. Крім того, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 у справі №160/2678/21 визнано протиправною та скасовано вимогу №Ф-10216-50/76 від 11.11.2019 р. на суму 25 879,61 грн. Проте, цього виявилося не достатньо для списання неправомірно нарахованої недоїмки, оскільки на думку податкового органу скасування вимоги не скасовує суму недоїмки по суті. Позивач вважає, що вказана вимога про сплату боргу (недоїмки), є неправомірною та підлягає скасуванню, разом із скасуванням нарахованого ЄСВ у розмірі 30 711,91 грн. з інтегрованої картки платника.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративний позов залишено без руху та встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху на усунення недоліків позовної заяви шляхом надання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду задоволено клопотання позивача та поновлено строк звернення до суду з даним позовом, відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
09.07.2024 р. представником відповідача подано письмовий відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що позивач у період з 20.10.2009 по 04.03.2020 перебував на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області (Правобережна ДПІ, Новокодацький район м. Дніпра) як фізична особа-підприємець та обліковувався на загальній системі оподаткування, як наслідок, повинен був сплачувати (враховуючи зміни до Закону України №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які набули чинності з 01 січня 2017 року, що стосується платників, які перебувають на загальній системі оподаткування та якими не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року) суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Згідно даних інформаційної системи податкового органу в інтегрованій картці платника податків загальна сума недоїмки станом на 30.04.2020 склала 30 711,91 грн. Також зазначає, що скасування рішенням суду у справі №160/2678/21 вимоги від 09.06.2020 на суму 25 879,61 грн. не дає підстав для скасування боргу (недоїмки) єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне страхування. Отже, за даними ІТС «Податковий блок» зазначений в оскаржуваній податковій вимозі податковий борг залишається непогашеним, у зв'язку з чим позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
До суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказано, що позивач заперечує всі доводи відповідача наведені у відзиві на позовну заяву, оскільки вони є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства. Зазначає, що для усунення невірного трактування відповідачем рішення суду звернувся до суду за його роз'ясненням. Так, відповідно до ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 р. y справі 160/2678/20 будо обґрунтовано та роз??яснено, що оскільки рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 11.11.2019 р. №Ф-10216-50/76, вказана податкова вимога є відкликаною 10.07.2020, податковий орган повинен був внести відповідні коригування до облікових даних позивача, шляхом виключення з інтегрованої картки платника сум заборгованості (недоїмки), що виникла на підстав вимоги про сплату ЄСВ від 11.11.2019 за №Ф-10216-50/76. Ухвала оскаржена податковою службою не була. Проте, у відзиві відповідач повністю ігнорував наявність цієї ухвали з роз?ясненням рішення суду, що зобов?язаний здійснити відповідач для виконання рішення суду у повному обсязі. У відзиві відповідач не надав пояснень, на підставі яких норм ігнорував ухвалу суду від 14.11.2023. Таким чином, відповідач ухиляється від виконання рішення суду та незаконно вимагає сплатити податкове зобов?язання, нараховане на незаконних підставах.
Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 20.10.2009 зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
У період з 20.10.2009 по 04.03.2020 ОСОБА_1 перебував на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області (Правобережна ДПІ, Новокодацький район м. Дніпра) та перебував на загальній системі оподаткування як платник єдиного внеску.
04.03.2020 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснено запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
11.11.2019 р. Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10216-50/67 в якій зазначено, що у останнього наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску на суму 25 879,61 грн.
Не погодившись із прийнятою вимогою від 11.11.2019 р., ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про її скасування.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 у справі №160/2678/20, яке набрало законної сили 10.07.2020, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) задоволено, зокрема, визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2019 №Ф-10216-50/67 на суму 25 879,61 грн.
Проте, 10.08.2022 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано нову вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10216-50/67Р в якій зазначено, що станом на 30.04.2020 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску на суму 30 711,91 грн.
Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.08.2022 №Ф-10216-50/67Р.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі - Закон України № 2464-VI).
Відповідно до абз. 2 п. 1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (у редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:
- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
За приписами частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до абзацу другого пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.15 №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 4.05.18 №469), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7.05.15 за №508/26953 (далі - Інструкція №449), у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
За змістом пункту 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Абзацом першим пункту 4 розділу VI Інструкції №449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Під час розгляду справи судом встановлено, що на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було сформовано вимогу від 11.11.2019 про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №Ф-10216-50/67 на суму 25 879,61 грн., яку позивач оскаржив в судовому порядку.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 у справі №160/2678/20, яке набрало законної сили 10.07.2020, визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2019 №Ф-10216-50/67 щодо сплати заборгованості з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 25 879,61 грн.
У подальшому, згідно інтегрованої картки платника податків станом на 30.04.2020 року за позивачем обліковувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 30 711,91 грн., яка включає в себе:
- за 2017 рік по терміну сплати 09.02.2018 в сумі 8 448,00 грн.;
- за І квартал 2018 року по терміну сплати 19.04.2018 в сумі 2457,18 грн.;
- за II квартал 2018 року по терміну сплати 19.07.2018 в сумі 2457,18 грн.;
- за III квартал 2018 року по терміну сплати 19.10.2018 в сумі 2457,18 грн.;
- за IV квартал 2018 року по терміну сплати 20.01.2019 в сумі 2457,18 грн.;
- за І квартал 2019 року по терміну сплати 19.04.2019 в сумі 2754,18 грн.;
- за II квартал 2019 року по терміну сплати 19.07.2019 в сумі 2754,18 грн;
- за III квартал 2019 року по терміну сплати 21.10.2019 в сумі 2754,18 грн.;
- за IV квартал 2019 року по терміну сплати 20.01.2020 в сумі 2754,18 грн.;
- за І квартал 2020 року по терміну сплати 21.04.2020 в сумі 2078,12 грн.
Таким чином, сума недоїмки, що рахувалась за позивачем станом на 30 04.2020 становила 30 711,91 грн.
Судом встановлено, що контролюючим органом 10.08.2022 було винесено вимогу №Ф-10216-50/67Р про сплату позивачем боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 30 711,91 грн., якою донараховано період 2020 року.
Крім того, судом встановлено, що відповідно до довідки ОК-5, виданої Пенсійним фондом України, позивачем у період нарахувань сум єдиного внеску оскаржуваною вимогою, здійснювалась сплата єдиного внеску до державного бюджету, а саме від підприємств: Приватного акціонерного товариства «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія» (код ЄДРПОУ 31793056), Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод» (код ЄДРПОУ 05393056).
Вказаними підприємствами страхові внески за позивача здійснювались у період з 2017 року по 2020 рік.
Таким чином, у вказаний період, який охоплює строк, за який позивачу нараховано суми єдиного внеску оскаржуваною вимогою, роботодавцями позивача здійснювались відрахування єдиного соціального внеску до бюджету, що підтверджується довідкою форми ОК-5 «Індивідуальні відомості застрахованої особи» Пенсійного фонду України.
Отже, у період 2017-2020 роки роботодавець сплачував за позивача єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством,.
Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження господарської діяльності судом не встановлено. ГУ ДПС у відзиві про наявність таких доходів не зазначало, у зв'язку з чим, відповідно до частини першої статті 86 КАС України обставини, відсутності у позивача протягом 2017 - 2020 років доходу від власної підприємницької діяльності окремо від доходів, отриманих від Приватного акціонерного товариства «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія» (код ЄДРПОУ 31793056), Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод» (код ЄДРПОУ 05393056) не підлягають доказуванню.
Факт перебування особи на обліку в органах податкової служби не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється податковим органом незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.
Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога (протягом 2017, 2018, 2019, 2020 років), нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі №480/4656/18.
Таким чином, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач протягом 2017, 2018, 2019, 2020 років, які включені у періоди нарахування єдиного внеску вимогою №Ф-10216-50/67Р від 10.08.2022, був найманим працівником, отримував заробітну плату, з якої щомісячно відраховувались суми єдиного внеску не нижче встановленого законодавством розміру.
Неврахування відповідачем всіх обставин статусу позивача як найманого працівника та відрахування за нього роботодавцем сум єдиного внеску призвело до невірного обчислення податковим органом суми єдиного внеску виставленою вимогою, відтак, вимога №Ф-10216-50/67Р від 10.08.2022 підлягає скасуванню в повному обсязі.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10.08.2022 №Ф-10216-50/67Р Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо сплати заборгованості з єдиного внеску у сумі 30 711,91 грн. є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Щодо вимоги про зобов'язання ГУ ДПС у Дніпропетровській області виключити з інтегрованої картки платника суми заборгованості (недоїмки), що виникла на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10216-50/67Р від 10.08.2022, суд зазначає наступне.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 року у справі №816/2042/16, здійснивши аналіз норм Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року №422, який набув чинності 10.06.2016 року, Верховний Суд дійшов висновку, що наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигід та податкових зобов'язань платника податків, є правомірними, оскільки у випадку, коли неперерахування податку або збору не є наслідком винних дій платника податків, до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів.
Відображення податковим органом в інтегрованих картках платника відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань спричиняють правові наслідки саме для платника податку, оскільки від правомірності таких дій фактично залежить фінансовий стан платника податків у розрізі розрахунків із бюджетом, зокрема, щодо наявності та вірного розрахунку заборгованості перед бюджетом з урахуванням періоду її виникнення.
Приймаючи до уваги, що інтегрована картка платника є документом, який знаходиться в оперативному стані і відображає облік нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету, то зазначення в цій картці суми податку, нарахування якої скасовано судом, порушує права позивача, оскільки відображає несплату неіснуючих податкових зобов'язань.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що податковий орган зобов'язаний внести зміни до інтегрованої картки особового рахунку ОСОБА_1 шляхом виключення з особового рахунку (інтегрованої картки) платника податків нарахувань зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 30 711,91 грн.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 3028,00 грн., що документально підтверджується квитанцією від 05.02.2024.
Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 3 028,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №Ф-10216-50/67Р від 10.08.2022 у сумі 30 711,91 грн.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити коригування особового рахунку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом виключення з особового рахунку (інтегрованої картки) платника податків нарахувань зі сплати єдиного соціального внеску у сумі 30 711,91 (тридцять тисяч сімсот одинадцять гривень дев'яносто одна копійка).
Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 43145015) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Лозицька