25 вересня 2024 рокуСправа №160/20627/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ремез К.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРУТАЛІЯ" до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -
31.07.2024 за допомогою підсистеми "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРУТАЛІЯ" до Дніпровської митниці з вимогами про:
- визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів від 01.02.2024 № UA110130/2024/000048/1, від 06.02.2024 №UA110130/2024/000056/1 та від 01.02.2024 № UA110130/2024/000049/1.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що до митного органу на підтвердження заявленої митної вартості товару були надані всі необхідні документи для визначення митної вартості товарів за основним (першим) методом. За наслідками опрацювання наданих документів у відповідача виникли сумніви стосовно заявленої митної вартості товарів. У зв'язку з чим, за результатами перевірки ЕМД, відповідач відмовив позивачу у митному оформленні (випуску) товарів, що зафіксовано у рішеннях про коригування митної вартості від 01.02.2024 № UA110130/2024/000048/1, від 06.02.2024 №UA110130/2024/000056/1 та від 01.02.2024 № UA110130/2024/000049/1. На думку позивача Дніпровська митниця, витребувавши у ТОВ «ФРУТАЛІЯ» додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом (резервним) на підставі необґрунтованих та необ'єктивних зауважень.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді К.І. Ремез.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
15.08.2024 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що під час митного оформлення в інспектора виник сумнів в заявлених декларантом відомостях, оскільки містились розбіжності і неточності в поданих документах. До митного оформлення не було подано ряд документів на підтвердження заявленої митної вартості, що в свою чергу свідчить про заявлення декларантом неповних даних, а також не всіх складових митної вартості. У цьому випадку наявні розбіжності в числових значеннях, а також не підтверджено числові значення складових митної вартості товару. Також, враховуючи відмову декларанта від надання додаткових документів, ненадання документів у спростування виявлених невідповідностей, що унеможливлює перевірити числове значення вартості заявленого товару, відсутність документального підтвердження повноти включення складових митної вартості, відсутність документального підтвердження ціни, що фактично сплачена, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований відповідно до пункту 2 статті 58 Митного Кодексу України, пункту 6 статті 54 Митного Кодексу України. Графа 33 Рішення містить причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відмітку про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом. У графі 33 Рішення також відображено розгляд послідовного застосування методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-63, а також джерела використані при коригуванні митної вартості оцінюваного товару. Таким чином, на думку відповідача, посадові особи митниці при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості, заявленого позивачем товару, діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
19.08.2024 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив Дніпровської митниці є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві, як підстави для задоволення позову.
Згідно положень статті 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 17.01.2022 між ТОВ «ФРУТАЛІЯ» та компанією AL WALAA FOR SORTING AND PACKING THE AGRICULTURAL CROPS (Єгипет) було укладено зовнішньоекономічний контракт №17/01-2022 від 17.01.2022. Відповідно до п. 1.1 Контракту компанія AL WALAA FOR SORTING AND PACKING THE AGRICULTURAL CROPS (за контрактом - Продавець) Продавець продає, а Покупець ТОВ «ФРУТАЛІЯ» (за договором - Покупець) купує товар у кількості та ціною і на умовах, зазначених у виставлених Продавцем інвойсах. У відповідності до інвойсу №580 (який уточнено додатками до нього 580b, 580c, 580d) від 27.12.2023 (специфікація №1 від 27.01.2024) до Контракту сторони визначили до постачання товар: «Мандарини свіжі» різного калібру в пластикових та картонних коробках вагою брутто 72969 кг, вага нетто 67356 кг, ціною 0,61-0,835 долара США за 1 кг. Загальна вартість за інвойсом склала 51531,30 доларів США. Умови поставки згідно до специфікації №1 від 27.01.2024 CІF (Інкотермс-2020), Рені, Україна. У відповідності до інвойсу №580 (який уточнено додатком до нього 580а) від 27.12.2023 (специфікація №1 від 27.01.2024р.) до Контракту сторони визначили до постачання товар: «Мандарини свіжі» в пластикових та картонних коробках вагою брутто 24375 кг, вага нетто 22500 кг, ціною 0,61 долара США за 1 кг. Загальна вартість за інвойсом склала 13725,00 доларів США. Умови поставки згідно до специфікації №1 від 27.01.2024 CІF (Інкотермс-2020), Рені, Україна. У відповідності до інвойсу №581 від 27.12.2023 (специфікація №2 від 27.12.2023р.) до Контракту сторони визначили до постачання товар: «Апельсини свіжі» вага брутто 65936 кг, вага нетто 61815 кг, ціною 0,645 долара США за 1 кг., «Лимони свіжі» вага брутто 26624 кг, вага нетто 24960 кг, ціною 0,615 долара США за 1 кг Загальна вартість за інвойсом склала 55221,10 доларів США. Умови поставки згідно до специфікації №2 від 27.12.2023 CІF (Інкотермс-2020), Рені, Україна. З метою митного оформлення вищезазначених товарів до Дніпровської митниці (далі - Відповідач) Позивачем було подано 01.02.2024 електронну митну декларацію №24UA110130002258U6 (далі - ЕМД-1) за інвойсом №580 (який уточнено додатками до нього 580b, 580c, 580d) від 27.12.2023 (специфікація №1 від 27.01.2024) до Контракту з необхідним пакетом документів. Митну вартість товару було визначено та заявлено декларантом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, оскільки відповідно до ст. 57 Митного кодексу України (далі - МК України) основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Разом з ЕМД-1 декларантом надавалися необхідні для митного оформлення товару документи (перелік зазначений у картці відмови в прийнятті митної декларації №UA110130/2024/000111, яка додається у додатках). За наслідками опрацювання наданих документів у Відповідача виникли сумніви стосовно заявленої митної вартості товарів. У зв'язку з цим, за результатами перевірки ЕМД-1, Відповідач відмовив Позивачу у митному оформленні (випуску) товарів, що зафіксовано у Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01.02.2024 №UA110130/2024/000111, з причини прийняття рішення про коригування митної вартості від 01.02.2024 № UA110130/2024/000048/1 (далі - Рішення-1). Відповідно до Рішення-1 вартість товару «Мандарини свіжі» з 0,61-0,835 долара США за 1 кг. товару була скоригована Відповідачем до 1,02 доларів США за 1 кг. Відповідно митна вартість товару, що була зазначена декларантом у розмірі 51531,30 доларів США, була скорегована Відповідачем до 68703,12 доларів США із застосуванням шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару. У зв'язку з незгодою Позивача з оскаржуваним рішенням Відповідача, вищезазначений товар на підставі митної декларації №24UA110130002265U3 від 01.02.2024 був випущений у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною Відповідачем, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.
06.02.2024 електронну митну декларацію №24UA110130002558U8 (далі - ЕМД-2) за інвойсом №580 (який уточнено додатком до нього 580а) від 27.12.2023 (специфікація №1 від 27.01.2024р.) до Контракту з необхідним пакетом документів. Митну вартість товару було визначено та заявлено декларантом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, оскільки відповідно до ст. 57 Митного кодексу України (далі - МК України) основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Разом з ЕМД-2 декларантом надавалися усі необхідні для митного оформлення товару документи (перелік зазначений у картці відмови в прийнятті митної декларації №UA110130/2024/000130, яка додається у додатках). За наслідками опрацювання наданих документів у Відповідача виникли сумніви стосовно заявленої митної вартості товарів. У зв'язку з цим, за результатами перевірки ЕМД-2, Відповідач відмовив Позивачу у митному оформленні (випуску) товарів, що зафіксовано у Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.02.2024 №UA110130/2024/000130, з причини прийняття рішення про коригування митної вартості від 06.02.2024 №UA110130/2024/000056/1 (далі - Рішення-2). Відповідно до Рішення-2 вартість товару «Мандарини свіжі» з 0,61 долара США за 1 кг. товару була скоригована Відповідачем до 1,02 доларів США за 1 кг. Відповідно митна вартість товару, що була зазначена декларантом у розмірі 13725,00 доларів США, була скорегована Відповідачем до 22950,00 доларів США із застосуванням шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару.
У зв'язку з незгодою Позивача з оскаржуваним рішенням Відповідача, вищезазначений товар на підставі митної декларації №24UA110130002568U2 від 06.02.2024 був випущений у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною Відповідачем, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.
01.02.2024 електронну митну декларацію №24UA110130002240U9 (далі - ЕМД-3) за інвойсом №581 від 27.12.2023 (специфікація №2 від 27.12.2023) до Контракту з необхідним пакетом документів. Митну вартість товару було визначено та заявлено декларантом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, оскільки відповідно до ст. 57 Митного кодексу України (далі - МК України) основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Разом з ЕМД-3 декларантом надавалися усі необхідні для митного оформлення товару документи (перелік зазначений у картці відмови в прийнятті митної декларації №UA110130/2024/000112, яка додається у додатках). За наслідками опрацювання наданих документів у Відповідача виникли сумніви стосовно заявленої митної вартості товарів. У зв'язку з цим, за результатами перевірки ЕМД-3, Відповідач відмовив Позивачу у митному оформленні (випуску) товарів, що зафіксовано у Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01.02.2024 №UA110130/2024/000112, з причини прийняття рішення про коригування митної вартості від 01.02.2024 №UA110130/2024/000049/1 (далі - Рішення-3). Відповідно до Рішення-3 вартість товару «Апельсини свіжі» з 0,645 долара США за 1 кг. товару була скоригована Відповідачем до 1,00 доларів США за 1 кг., вартість товару «Лимони свіжі» з 0,615 долара США за 1 кг. товару була скоригована Відповідачем до 1,20 доларів США за 1 кг. Відповідно митна вартість товару, що була зазначена декларантом у розмірі 55221,10 доларів США, була скорегована Відповідачем до 91767,00 доларів США із застосуванням шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару. У зв'язку з незгодою Позивача з оскаржуваним рішенням Відповідача, вищезазначений товар на підставі митної декларації №24UA110130002266U2 від 01.02.2024 був випущений у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною Відповідачем, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару під час проведення митного контролю та митного оформлення Позивачем разом з МД від 01.02.2024 №24UA110130002258U6, від 01.02.2024 №24UA110130002240U9; від 06.02.2024 №24UA110130002558U8 надано наступні документи (відповідно до МД): 1. Сертифікат якості №1 від 27.12.2023; № 27-12/2023-11 від 27.12.2023; №27- 12/2023-11 від 27.12.2023; 2. Пакувальний лист б/н від 28.12.2023; 3. Рахунки-фактури (інвойси) №580 від 27.12.2023; №580b від 27.12.2023; №580c від 27.12.2023; №580d від 27.12.2023; №581 від 27.12.2023; № 580a від 27.12.2023; 4. Коносамент №234838312 від 30.12.2023; №234836940 від 30.12.2023; №234838312 від 30.12.2023; 5. Автотранспортна накладна №978 від 30.01.2024; №б/н1 від 30.01.2024; №б/н2 від 30.01.2024; №б/н3 від 30.01.2024; №б/н4 від 30.01.2024; №493 від 30.01.2024; 6. Фітосанітарний сертифікат №0088981 від 09.01.2024; №0088993 від 06.01.2024; №0088981 від 09.01.2024; 7. Сертифікат про походження товару № A 1102889 від 06.01.2024; № A 1102890 від 06.01.2024; № A 1102889 від 06.01.2024; 8. Платіжний документ, на підтвердження вартості товару №1 від 03.01.2024; №16 від 25.01.2024; 9. Специфікація товару №1 від 27.12.2023; №2 від 27.12.2023; 10. Страховий поліс №1 від 01.02.2024; №2 від 01.02.2024; 11. Доповнення до зовнішньоекономічного контракту №1 від 16.02.2022; №2 від 20.01.2024; №3 від 25.01.2024; №3 від 26.01.2024; 12. Зовнішньоекономічний договір №17/01-2022 від 17.01.2022; 13. delivery order 234838312 від 01.02.2024; Deliver order 234836940 від 01.02.2024; delivery order 234838312 від 01.02.2024; 14. акт 001/7.16-28.2-02-15 від 02.02.2024.
Як зазначає відповідач, обставини прийняття оскаржуваних у цій справі рішень про коригування митної вартості від 01.02.2024 №UA110130/2024/000048/1; від 01.02.2024 №UA110130/2024/000049/1; від 06.02.2024 №UA110130/2024/000056/1 є тотожними.
За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень статті 337 Кодексу, відповідачем встановлено, що документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п. 3 ст. 53 МКУ), а саме:
1. Згідно пункту 4.1 контракту умови оплати товару визначаються інвойсом. Інвойс від 27.12.2023 № 580 містить відомості щодо умов оплати - 50% передплата, 30% при отриманні копій документів, 20% через тиждень після доставки товару. Інвойс не містить визначених умов поставки товару, а також пункту переходу ризиків відповідно до умов поставки. Згідно умов додаткової угоди до контракту від 20.01.2024 №2 зазначено, що умови поставки на партію зазначаються в тому числі в інвойсі. Надані до митного контролю інвойси від 27.12.2023 № 580, від 27.12.2023 № 581 містять розбіжності з наданими до митного контролю специфікаціями від 27.12.2023 №1; від 27.12.2023 №2 в частині умов оплати товару, оскільки специфікації містять відомості щодо відстрочення платежу. Документи датуються однією датою. Інвойси від 27.12.2023 № 580 та від 27.12.2023 № 581 не містять посилання на контракт в рамках якого він виставлений. До митного контролю надано платіжні документи від 03.01.2024 №1, від 25.01.2024 №16 на суми оплати 55221,10 дол.США та 25000 дол.США (на загальну суму 80221,10 дол.США), відповідно. При цьому, загальна вартість товару згідно інвойсу від 27.12.2023 № 580 складає 65256,3 дол.США, а інвойсу від 27.12.2023 № 581 - 55221,10 дол.США, (на загальну суму 120477,40 дол.США), що не відповідає сплаченій сумі платіжних документах. В гр.70 цих платіжних документів міститься посилання лише на контракт від 17.01.2022 №17/01-2022 та не містять посилання на інвойс, згідно якого відповідно до положень договору має бути здійснено передплату за товар перед його відвантаженням. Згідно пакувального листа від 28.12.2023 № б/н товар було відвантажено 28.12.2023, в той час як платіжні документи датуються 03.01.2024 та 25.01.2024 відповідно, тобто товар відвантажено раніше, ніж було здійснено передплату за товар всупереч умовам визначеним у інвойсах. Враховуючи відсутність відомостей щодо призначення платежу у платіжних документах неможливо здійснити ідентифікацію оплати з оцінюваною партією товару. надані платіжні доручення в іноземній валюті не містять реквізитів, необхідних для ідентифікації ввезеного товару. Платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж (у разі коли відповідно до умов відповідних зовнішньоекономічних договорів такий авансовий платіж мав здійснюватися лише після отримання декларантом рахунку-фактури (інвойсу), не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару. Крім того, додатковою угодою від 16.02.2022 №1 передбачено банк-кореспондент, проте в платіжних документах відомості щодо такого банку відсутні. Назва банку, його адреса, номер рахунку та номер світ-коду зазначені у інвойсах від 27.12.2023 № 580, від 27.12.2023 № 581 не відповідають відповідним відомостям зазначеним у платіжних документах від 03.01.2024 № 1, від 25.01.2024 №16.
2. До митного контролю заявлено умови поставки CIF Рені. Відповідно до умов поставки CIF продавець має здійснити обов'язкове страхування товару, враховуючи той факт, що портом розвантаження товару є м. Константа, а пунктом призначення є м. Рені, крім морського шляху наявний сухопутний шлях. Проте, до митного контролю морські страхові та сухопутні страхові документи не надано. Натомість, під кодом «3530» (що означає «страховий поліс») надано листи від 01.02.2024 № 1, від 01.02.2024 № 2 щодо відсутності страхування, що суперечить заявленим до митного контролю умовам поставки товару. Пункт поставки на умовах CIF Рені фігурує лише в специфікаціях від 27.12.2023 № 1, від 27.12.2023 № 2. В інших документах немає прямої вказівки на умови поставки CIF Рені. Враховуючи вищезазначене та той факт, що перевізником та/або експедитором згідно транспортних документів CMR від 30.01.2024 №№ 978, б/н1, б/н2, б/н3, б/н4, від 30.01.2024 №493 виступає український суб'єкт PE «Stoles-Trans» (код ЄДРПОУ 35359142), а також той факт, що умови поставки CIF в міжнародній практиці є характерними саме для морського виду поставки (не для сухопутного), крім того зазначені помітки у інвойсах від 27.12.2023 №580 та №581 - CIF (вартість фрахту + страхування), відсутність пункту призначення Рені у цих же інвойсах при умовах поставки та наявність порту призначення та розвантаження товарів, в тому числі у морських коносаментах від 30.12.2023 №234838312; від 30.12.2023 № 234836940 - Constanta - є розбіжності щодо заявлених умов поставки CIF Рені та фактичних умов поставки CIF Константа, що впливає на числове значення складових заявленої митної вартості в частині транспортних витрат до митного кордону. На підставі вищевикладеного є сумніви у повноті заявлених даних щодо складових митної вартості, в тому числі витрати на розвантаження та інші витрати в порту призначення м. Константа та вартість сухопутного (або іншого) шляху до пункту Рені.
3. Згідно положень контракту від 17.01.2022 № 17/01-2022 пункту 7.1 наявні відомості щодо експортної декларації, яка має бути в складі документів, проте такий документ до митного контролю не надано.
У зв'язку із виявленими розбіжностями Дніпровська митниця зобов'язала позивача у 10-денний термін надати (за наявності) додаткові документи на підтвердження митної вартості, проте декларантом надіслано відмову від надання додаткових документів.
За результатами перевірки наданих відомостей щодо митної вартості товару, відповідачем було прийняті рішення про коригування митної вартості товару від 01.02.2024 № UA110130/2024/000048/1, від 06.02.2024 №UA110130/2024/000056/1 та від 01.02.2024 № UA110130/2024/000049/1.
До всіх Товарів застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-r - резервний метод та винесено відповідне рішення про коригування митної вартості товару.
Щодо прийняття рішень про коригування митної вартості товарів від 01.02.2024 №UA110130/2024/000048/1; від 06.02.2024 №UA110130/2024/000056/1: визначена митна вартість товарів ґрунтується на раніше визначеній митній вартості товар, що має схоже призначення, імпортованого за тих же умов поставки, у максимально наближений час з оцінюваним товаром, за тією ж вагою, оформленого за другорядним методом визначення митної вартості, скоригованої декларантом самостійно та визнаної митним органом для товару за ЕМД від 22.01.2024 №24UA401020003629U8 (UA401020/2024/003629) - на рівні 1,02 дол.США/кг, при цьому взято за основу коригування поставку товару «1. Мандарини свіжі Муркотт - 20300 кг. Цитрусові придатні для вживання в їжу, гібрид мандарину (танжерину) та солодкого апельсину. Упаковані в пласт. ящиках на піддонах. Без ГМО. Торговельна марка: DOGAN. Виробник: DOGAN CAN ITHALAT IHRACAT. Країна виробництва: TR.» Вказане числове значення визначеної митної вартості товарів повністю обгрунтовано у гр..33 оскаржуваного рішення.
Щодо прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від 01.02.2024 №UA110130/2024/000049/1: Визначена митна вартість товарів ґрунтується на раніше визначеній митній вартості товар, що має схоже призначення, імпортованого за тих же умов поставки, у максимально наближений час з оцінюваним товаром, за тією ж вагою, оформленого за другорядним методом визначення митної вартості, скоригованої декларантом самостійно та визнаної митним органом: для Товару №1 за ЕМД від 09.01.2024 №24UA408020001555U8 (UA408020/2024/ 001555) - на рівні 1,00 дол.США/кг, при цьому взято за основу коригування поставку товару «1. Апельсини пупкові свіжі,врожаю 2023р.не розфасованиі для роздрібної торгівлі» для Товару №2 за ЕМД від 17.12.2023 №23UA500110006755U1 (UA500110/2023/006755) - на рівні 1,2 дол.США/кг, при цьому за основу для коригування взято товар: 1.Лимони свіжі (citrus limon), врожаю 2023 року Виробник: DERY FRUIT Торговельна марка DERY FRUIT».
Вважаючи рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Згідно зі статтею 49 Митного кодексу України (далі - МКУ) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 52 МКУ заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митницею.
Згідно з вимогами частин 1 та 5 статті 53 МКУ у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частини 2 статті 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Цей перелік є виключним і без обґрунтованих підстав митний орган не вправі вимагати інших документів для підтвердження митної вартості товару.
Частиною 3 статті 53 МК України встановлений обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари
Відповідно до частини 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені виключно розбіжностями в документах що подаються для підтвердження митної вартість товарів, чи наявності в них ознак підробки або якщо вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як встановлювалося судом, рішення про коригування митної вартості товарів, яке прийняте митницею фактично обґрунтовано тим, що подані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Відповідно до частини 2 статті 57 МКУ основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Разом з тим, згідно частини 2 статті 58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини 2 статті 55 МКУ встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються;
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Отже, суд зазначає, що відповідно до пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МКУ, прийняті митним органом письмові рішення про коригування заявленої митної вартості товарів мають містити, зокрема: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно частини 3 статті 57 МКУ, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Втім, як видно зі змісту спірного рішення, митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарі передбачених пунктом 2 частини 1 статті 57 МКУ у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 у справі № 809/278/17, у постанові від 27.07.2018 у справі № 809/1174/17, у постанові від 21.02.2018 у справі №820/17417/14, у постанові від 01.04.2021 у справі № 260/695/19.
Як визначено у частині 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. (Правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).
У свою чергу, декларант надав відповідачу всі необхідні документи із поданням митної декларації, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною контракту.
При цьому суд також звертає увагу на таке.
Щодо тверджень відповідача відносно невідповідностей у платіжних документах, що надані позивачем, суд зазначає наступне.
Як вбачається зі змісту рішень декларантом були подані разом з ЕМД платіжні документи від 03.01.2024 №1, від 25.01.2024 №16 на суми оплати 55221,10 дол.США та 25000,00 дол.США відповідно та додаткову угоду №3 від 25.01.2024. Так, відповідно до змісту додаткової угоди №3 від 25.01.2024 сторони погодили зарахувати 80 221,10 дол. США оплачених по платіжних інструкціях від 03.01.2024 №1, від 25.01.2024 №16 як передоплату за переліком інвойсів, серед яких в тому числі інвойси №№580 та 581, які подані відповідачеві разом з ЕМД. Платіжні інструкції з системи дистанційного банківського обслуговування є належними і допустимими доказами оплати грошових коштів.
Як встановлено частиною 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару
Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування митницею додаткових документів у декларанта.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 11.06.2019 у справі №813/1755/17, від 29.07.2021 у справі №380/6459/20.
Враховуючі надані до митного оформлення документи, що підтверджують вартість товару, яка підлягає сплаті, в зауваженні митницею не зазначено у зв'язку з якими розбіжностями в документах, що впливають на правильність визначення митної вартості, висувається вимога про надання копії митної декларації країни відправлення.
Верховний Суд неодноразово висловлював наступну правову позицію: «У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування митницею додаткових документів у декларанта».
Крім того, відповідно до правової позиції Верховного суду, висловленій у постанові від 22.10.2020 по справі № 320/2455/19 щодо відомостей платіжного доручення, судом визначено, що квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв'язку між відомостями із квитанції/платіжного доручення та митною вартістю товару не існує.
За наведених обставин, зазначені доводи митниці є безпідставними.
Щодо тверджень відповідача відносно розбіжностей у визначенні порту призначення, суд зазначає наступне. Відповідно до п. 3.1. Контракту (в редакції додаткової угоди №2 від 20.01.2024) умови поставки прописуються в інвойсі і специфікації на кожну партію товарів. Як убачається з специфікацій № 1 та № 2 до Контракту сторонами визначено умови поставки товарів CІF (Інкотермс-2020), Рені, Україна.
Щодо зауважень відповідача відносно відомостей про страхування товару суд зазначає, що за умовами контракту, за яким здійснено поставку товару, страхування товару не відбувалося.
Щодо наданих відповідачем в рішенні так званих «порівняльних» декларації від 09.01.2024 № 24UA408020001555U8 (UA408020/2024/ 001555) та від 17.12.2023 № 23UA500110006755U1 (UA500110/2023/006755) суд зазначає, що наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами. Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 815/6827/17, від 22.04.2019 у справі № 815/6242/17, від 07.08.2018 у справі № 815/3400/17.
Суд зауважує, що відповідачем надано знеособлені копії «порівняльних» декларацій, тому суд позбавлений можливості провести порівняльний аналіз товару, заявленого до розмитнення позивачем із вказаним у наданій відповідачем декларації. Також відповідачем не повідомлено, чи ця «порівняльна» декларація була подана самим декларантом товару чи митна вартість товару у цьому випадку була також скоригована митним органом, відсутні відомості чи була оскаржена декларантом митна вартість товару, визначена у цій декларації, тому суд не приймає цей доказ, поданий стороною відповідача.
Суд також вказує, що інші наведені відповідачем зауваження до поданих позивачем до митного оформлення документів не беруться судом до уваги, оскільки мають надмірно формальний характер, подані декларантом документи в цілому дають змогу встановити не лише ціну товару, а й всі аспекти господарської операції з придбання та доставки товару, а також ці аргументи відповідача не були покладені в основу рішення про коригування митної вартості.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що надані позивачем до митного оформлення документи повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч, невідповідностей або розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, документи у своїй сукупності підтверджують заявлену позивачем митну вартість та її складові частини, відомості про визначення митної вартості в цих документах є базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, достатність яких не спростована відповідачем, а тому вказані відповідачем в оспорюваному рішенні обставини не можуть бути підставами для коригування такої митної вартості.
Митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору
Відтак, підстави для незастосування першого методу визначення митної вартості судом не встановлені, наявність підстав для коригування митної вартості товару відповідачем не доведена.
Щодо інших зауважень митного органу щодо неточностей у документах, які були надані до контролюючого органу задля митного оформлення, суд зазначає про таке.
Надаючи оцінку таким доводам митного органу, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Так, Верховний суд у постанові від 23.07.2019 по справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
При цьому, такі посилання митного органу не заслуговують на увагу, оскільки визначаючи зазначені недоліки, відповідач не наводить посилань на розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.
Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити і про таке.
Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 по справі № 809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.
Інші підстави, зазначені у спірних рішеннях про коригування митної вартості суд не бере до уваги, оскільки такі підстави не передбачені частинами 2-4 статті 53 МКУ.
Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.
Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв'язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об'єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що митним органом оспорюване рішення прийнято без урахуванням усіх обставин та без дотриманням норм чинного законодавства.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно із частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із частинами 1, 2 статті 132 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно положень частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з пунктами 1, 2 частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Відповідно до частин 2, 3, 4 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Як встановлено судом, між позивачем та Адвокатським об'єднанням «АДВІС» укладено Договір (угода) про надання професійної правничої (правової) допомоги № 16/01-06/23 від 16.06.2023, а також ордер на надання правничої (правової) допомоги № 2167483 від 25.04.2024, проте доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду не надано, хоча така вимога позивачем заявлена, тому розподіл витрат на професійну правничу допомогу судом не здійснюється.
З огляду на те, що позовні вимоги були задоволені в повному обсязі, судовий збір, сплачений позивачем за подачу адміністративного позову до суду, в розмірі 9084,00 грн. підлягає стягненню з Дніпровської митниці за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРУТАЛІЯ" до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару від 01.02.2024 № UA110130/2024/000048/1.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару від 06.02.2024 №UA110130/2024/000056/1.
Визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів від 01.02.2024 № UA110130/2024/000049/1.
Стягнути з Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43971371) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРУТАЛІЯ" (49000, м. Дніпро, вул. Байкальська, 6-Я, код ЄДРПОУ 42424288) сплачений судовий збір у розмірі 9084,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Ремез