25 вересня 2024 року ЛуцькСправа № 140/6130/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мачульського В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 , відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) «Про підсумки службового розслідування по уточненню причин та обставин отримання травмувань матросом ОСОБА_1 » від 09.12.2023 №416; зобов'язання відповідача провести повторно службове розслідування по уточненню причин та обставин отримання травмувань позивачем.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 22.04.2022 матрос ОСОБА_1 , був призваний на військову службу за мобілізацією до в/ч НОМЕР_1 . 04.06.2022 позивач був залучений у групу спостереження за місцем можливого прориву ворога біля населеного пункту Авдіївка, Донецької області. У ніч з 04 на 05 червня 2022 року позивач отримав мінно-вибухову травму під час ворожого обстрілу. 17.06.2023 позивач звернувся з рапортом до командира в/ч НОМЕР_1 про проведення службового розслідування по встановленню обставин отримання ним травми 04.06.2022. За результатами проведеного службового розслідування 09.12.2023 командиром в/ч НОМЕР_1 прийнято наказ №416, яким визнано таким, що не знайшли свого підтвердження інформація про отримання позивачем вищевказаної травми.
Вважає, що командиром в/ч НОМЕР_1 не було мотивовано чому при прийняті рішень не було враховано пояснення двох свідків, двох виписних епікризів та копії військово-лікарської комісії. В наказі командира в/ч НОМЕР_1 міститься неточна інформація, що ОСОБА_1 не звертався до медичного пункту із скаргами на контузію, струс головного мозку та ЗЧМТ, навпаки в наданих ним поясненнях вказується, що повернувшись із позицій після обстрілу 04-05 червня 2022 року позивач неодноразово звертався до медиків із скаргами на біль у спині та голові.
Зауважує, що службове розслідування не було проведено всебічно, повно та об'єктивно, оскільки при прийняті рішення не було враховано низку документів, які підтверджують факт травмування 04.06.2022. З врахуванням наведеного просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 14.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У відзиві на позовну заяву від 25.06.2024 вх.№31158/24 (а.с.42-45) відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити в задоволенні позову, зазначаючи, що службове розслідування було проведено своєчасно, повно та об'єктивно, з дотриманням законодавства України, а отже повторне проведення розслідування є недоцільним та безпідставним. В ході розслідування було взято до уваги пояснення осіб, які були присутні при обстрілі. За результатами службового розслідування було встановлено, що до медичного пункту в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 за фактом отримання травмування 04.06.2022 не звертався. У картці первинного огляду 66ВМТ від 14.06.2022, теж відсутні будь які відомості про отримання позивачем травми (МВТ) 04.06.2022. Від командира десантно-штурмової роти в/ч НОМЕР_1 , підрозділ в якому позивач проходив військову службу станом на 04.06.2022 жодних рапортів та доповідей про отримання травмування (поранення) не надходило. У журналі бойових дій в/ч НОМЕР_1 №38 від 2022 року за 04.06.2022, відсутні відомості про отримання травмування (поранення) військовослужбовцем ОСОБА_1 .
Також, у поясненнях військовослужбовців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначається та підтверджується тільки факт виконання бойового завдання позивачем поблизу населеного пункту Авдіївка Донецької області за період з 04.06.2022 року по 06.06.2024 року. Вказівка на те що позивач отримав мінно-вибухову травму під час ворожого обстрілу не може братись до уваги у зв'язку з тим що у поясненнях не вказано коли саме, на думку осіб які давали пояснення, було отримано мінно-вибухову травму позивачем. У поясненнях не вказана чітка дата отримання травмування, та, хоча б, приблизний час отримання травмування. Крім того, військовослужбовці що надавали пояснення не є медиками (бойовими медиками) та не мають медичної освіти. Дані військовослужбовці не можуть діагностувати отримання мінно-вибухової травми.
Відтак, в рамках службового розслідування, комісія що її проводила, прийшла до висновку що факт травмування 04.06.2022 матроса ОСОБА_1 , колишнього навідника-оператора десантно-штурмової роти в/ч НОМЕР_1 , не підтверджується.
Звертає увагу суду, що Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, Порядком розслідування нещасних випадків, професійних захворювань, аварій та Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України визначені всі процедурні моменти та алгоритм дій щодо їх застосування у разі настання такого випадку, які відповідачем проведено у повному обсязі.
У відповіді на відзив від 29.06.2024 вх.№31604/24 представник позивача заперечила доводи та аргументи представника відповідача та підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві (а.с.60-63).
Інших заяв по суті справи від сторін не надходило. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.
Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 , що підтверджується відомостями у військовому квитку серія НОМЕР_2 (а.с.10-зворот, 11,12), а також не заперечується відповідачем.
Також позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_3 , та отримує пенсію по інвалідності 2гр. інвалідність армії (а.с.10).
Згідно довідки військової частини №41 від 01.02.2024, ОСОБА_1 у період з 04.06.2022 по 14.06.2022, з 20.08.2022 по 15.09.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в м. Покровськ (а.с.21).
17.06.2023 позивач звернувся з рапортом до командира в/ч НОМЕР_1 про призначення службового розслідування про обставини травми (порання, контузії), отриманої ним при виконанні бойового завдання поблизу населеного пункту Авдіївка Донецької області 04.06.2022 під час мінометного обстрілу (а.с.32).
Як слідує з матеріалів справи наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 09.11.2023 №524 з метою уточнення обставин та причин травмування позивача призначено службове розслідування за фактом артилерійського обстрілу.
Згідно акту службового розслідування від 09.12.2023 визнано таким, що не підтвердився факт травмування ОСОБА_1 04.06.2022, акт форми НВ - не складати (а.с.17-18).
Відповідно до Наказу командира в/ч НОМЕР_1 №416 від 09.12.2023 «Про підсумки службового розслідування по уточненню причин та обставин отримання травмувань матросом ОСОБА_1 » наказано визнати, що факт травмування 04.06.2022 матроса ОСОБА_1 колишнього навідника -оператора десантно штурмової роти в/ч НОМЕР_1 , не підтверджується та пунктом 4 даного наказу керуючись п.1.2 Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у ЗСУ, затверджених наказом Міністра оборони України від 06.02.2001 №36 наказано акт НВ-2 не складати (а.с.33-35, 69-70).
Вважаючи що службове розслідування стосовно позивача не було проведене всебічно, повно та об'єктивно, а відтак прийнятий за її наслідками наказ командира в/ч НОМЕР_1 №416 від 09.12.2023 є протиправним, та таким що підлягає скасуванню ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Згідно з частинами 1 та 2 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частинами 2-4 статті 2 Закону №2232-XII передбачено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію»« від 17.03.2014 № 1126-VII, затверджено Указ Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Стаття 1 Закону України «Про оборону України» передбачає, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;
Таким чином, особливий період діє в Україні від 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/22, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на всій території України з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан. Таким чином, з 24.02.2022 по теперішній час в Україні діє воєнний стан.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.
Відповідно до абзацу 6 статті 11 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (статті 16 Статуту).
Командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров'я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості. Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів (стаття 58 Статуту).
Відповідно до статті 59 Статуту командир (начальник) зобов'язаний, зокрема: знати стан справ у дорученій йому військовій частині, на кораблі (у підрозділі), ділові, морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців, бойову та іншу техніку, озброєння, що є в частині, на кораблі (у підрозділі), вміло керувати військовою частиною, кораблем (підрозділом) як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань; завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності.
Статтями 26 та 27 Статуту передбачено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України визначає Порядок, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371 (далі - Порядок №608; у редакції, чинній на момент проведення службового розслідування).
Приписами пункту 1 Розділу ІІ Порядку визначено, що службове розслідування призначається у разі невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Відповідно до пункту 3 Розділу ІІ Порядку службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування (пункт 1 Розділу ІІІ Порядку).
Відповідно до пункту 3 Розділу ІІІ Порядку службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Пунктом 1 Розділу V Порядку передбачено, що за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Відповідно до пункту 3 Розділу V Порядку, в описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
Оцінюючи доводи позивача про порушення відповідачем процедури проведення службового розслідування за фактом отримання під час виконання обов'язків військової служби (04.06.2022) травми, суд зазначає таке.
Відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», абзацу 10 пункту 2 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337, та з метою врегулювання питань, пов'язаних із розслідуванням і веденням обліку нещасних випадків, що сталися з військовослужбовцями Збройних Сил України, наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 №332, затверджено Інструкцію про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України (далі - Інструкція №332).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Інструкції №332 розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання ним обов'язків військової служби, унаслідок чого зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема, від одержання ним поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного отруєння, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, отримання інших ушкоджень унаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрус, зсув, повінь, ураган тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, комахами, іншими представниками флори і фауни (далі - нещасні випадки), які призвели до звільнення від виконання обов'язків військової служби військовослужбовця на один день і більше, а також у випадку смерті військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби.
У пункті 8 розділу ІІ Інструкції №332 Комісія з розслідування нещасного випадку проводить розслідування протягом п'яти робочих днів з дня її утворення.
Комісія з розслідування нещасного випадку зобов'язана:
- обстежити місце нещасного випадку, одержати письмові та усні пояснення (провести опитування) свідків і осіб, які причетні до події, та одержати письмові пояснення потерпілого, якщо це можливо;
- з'ясувати обставини та причини, що призвели до нещасного випадку, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам;
- визначити вид події, що призвела до нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), причини нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та обладнання, устаткування, машини, механізми, транспортні засоби, експлуатація яких призвела до настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), відповідно до Класифікатора видів подій, причин, обладнання, устаткування, машин, механізмів, транспортних засобів, що призвели до настання нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, який наведений у додатку 3 до цієї Інструкції;
- скласти акт проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) за формою НВ-2 наведеною у додатку 4 до цієї Інструкції (далі - акт за формою НВ-2) та акт про нещасний випадок (зникнення, смерть) під час виконання обов'язків військової служби за формою НВ-3 наведеною у додатку 5 до цієї Інструкції (далі - акт за формою НВ-3) у разі, якщо нещасний випадок (смерть) визнаний комісією з розслідування таким, що пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби, і надати їх командиру військової частини на затвердження. Акти підписуються головою комісії та її членами. У разі незгоди зі змістом акта член комісії підписує його з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово і додає до акта за формою НВ-2, як його невід'ємну частину.
До акта додаються письмові пояснення (опитування) свідків, потерпілого, а за потреби також схеми, фотографії, витяги з експлуатаційної документації та інші документи, що характеризують місце події (устаткування, машини, апаратура, територія, будівля тощо), медичний висновок щодо діагнозу потерпілого, наявності в його організмі алкоголю (наркотичних засобів чи токсичних або отруйних речовин).
Комісія з розслідування після розгляду та вивчення інформації, що міститься в первинному рапорті та наданих разом з ним документах, оформлює акт за формою НВ-2 та у разі, якщо випадок за висновком комісії визнано таким, що пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби, складає акт за формою НВ-3.
Пунктом 18 розділу ІІ Інструкції №332 передбачено, що за результатами розслідування командир військової частини протягом двох робочих днів після затвердження актів за формами НВ-2 та НВ-3 видає наказ, в якому зазначаються:
- дата, місце та обставини, за яких стався нещасний випадок;
- військове звання, прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) та дата народження потерпілого військовослужбовця;
- вид, характер і локалізація поранення, травми, контузії, каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я;
- коли стався нещасний випадок (під час виконання обов'язків військової служби чи ні);
- перебував чи ні потерпілий військовослужбовець в стані алкогольного сп'яніння або під впливом наркотичних чи токсичних або отруйних речовин;
- порушення нормативно-правових актів, що спричинили нещасний випадок або були супутніми факторами його настання, посадові особи, які допустили ці порушення;
- заходи з попередження подібних нещасних випадків у майбутньому.
На підставі наказу командира військової частини складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) у двох примірниках за формою наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800 (далі - Положення про військово-лікарську експертизу).
У той же час, особливості розслідування нещасних випадків, що сталися в районах бойових дій або проведення операції Об'єднаних сил визначено розділом V Інструкції №332, зокрема, пунктами 1-5 розділу V Інструкції №332 визначено, що у разі настання нещасних випадків, зазначених у пункті 1 розділу II та пункті 1 розділу III цієї Інструкції, що сталися в районі ведення бойових дій або проведення операції Об'єднаних сил, свідок або військовослужбовець, який виявив нещасний випадок, повинен негайно надати потерпілому військовослужбовцю домедичну допомогу, а за можливості - екстрену медичну допомогу і за потреби вжити всіх можливих заходів щодо евакуації потерпілого військовослужбовця до військового або найближчого закладу охорони здоров'я та повідомити найближчого за місцезнаходженням старшого командира (начальника), у безпосередньому або в прямому підпорядкуванні якого на час настання нещасного випадку перебував потерпілий військовослужбовець.
Командир (начальник), який отримав повідомлення про нещасний випадок, першочергово зобов'язаний: негайно після прибуття на місце нещасного випадку організувати надання потерпілому військовослужбовцю домедичної допомоги, а за можливості - невідкладної (екстреної) медичної допомоги та за потреби - його евакуацію до закладу охорони здоров'я у разі, якщо ці заходи не були здійснені свідком нещасного випадку або військовослужбовцем, який його виявив; оглянути та обстежити місце нещасного випадку, за наявності необхідних засобів здійснити його фото- або відеофіксацію; опитати прямих та опосередкованих свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб, отримати від них письмові пояснення; скласти ескіз або схему місця, де стався нещасний випадок; отримати за можливості письмові пояснення військовослужбовців, витяги з наказів або їх копії та інші документи, що підтверджують виконання потерпілим військовослужбовцем під час настання нещасного випадку обов'язків військової служби. Командир (начальник), який отримав повідомлення про нещасний випадок, після вжиття ним першочергових заходів, зазначених у пункті 2 цього розділу, складає, особисто підписує рапорт та за можливості негайно надсилає (надає) його разом з зібраними ним безпосередньо на місці нещасного випадку матеріалами (пояснення, ескізи, схеми та інші документи) командиру військової частини, у складі якої на дату настання нещасного випадку проходив службу потерпілий військовослужбовець. У рапорті зазначаються: дата і час настання нещасного випадку; стислий опис та характеристика місця нещасного випадку; відомості про потерпілого військовослужбовця: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), число, місяць та рік народження; стислий опис обставин та ймовірних причин нещасного випадку; вид, характер та локалізація травми або поранення, що отримав потерпілий від нещасного випадку військовослужбовець; відомості про свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб; інформація про обсяг домедичної допомоги або невідкладної (екстреної) м'язу правого плечового суглобу та остеоартроз правого плечового та ключично-акроміального суглобу І (один) ст. з незначним порушенням функції.
Командир військової частини після отримання рапорта зобов'язаний організувати проведення розслідування та його документальне оформлення згідно з вимогами цієї Інструкції.
Проаналізувавши вищевикладені законодавчі норми, суд дійшов висновку, що процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, військовозобов'язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження військової служби, отриманих ними професійних захворювань, травм зі встановленням зв'язку, з виконанням обов'язків військової служби визначає саме Інструкція №332.
У разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби, унаслідок чого зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема, від одержання ним поранення, травми під час виконання ними обов'язків військової служби, проводиться за процедурою, визначеною саме безпосередньо розділами ІІ та V Інструкції №332.
У ході судового розгляду справи, судом встановлено, що позивач починаючи з 15 червня 2022 року по даний час перебуває на лікуванні після травмування 04.06.2022 що підтверджується виписками із лікувальних закладів (а.с.22-35), а саме:
- виписка із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №845 від 15.06.2022 із КП «Дніпропетровський госпіталь ветеранів війни хворого Дніпропетровської обласної ради»;
- виписний епікриз із медичної карти стаціонарного хворого №333 від 11.07.2022 із ДУ ТМО МВС України по Волинській області;
- виписка №13243-22 від 12.08.2022 із КП «Медичне об'єднання Луцької міської територіальної громади»;
- виписка із медичної картки стаціонарного хворого № 1723/812 від 04.10.2022 із КНП КРР «Кропивницька центральна районна лікарня»;
- виписка №634 від 26.09.2023 із КНП «Одеська обласна психіатрична лікарня №2 Одеської обласної ради»; (копія додається).
-. виписний епікриз із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №1703 військової частини НОМЕР_4 від 19.10.2023;
- виписка із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №4933 від 13.11.2023 із КНП «Одеський обласний клінічний медичний центр» Одеської обласної ради»;
- виписка із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №22740 від 12.12.2023 із КП «Волинська обласна клінічна лікарня»;
- виписка №5023 від 29.12.2023 із КП «Волинський обласний госпіталь ветеранів війни»;
-. виписка із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №24608 від 17.01.2024 із КП «Волинська обласна клінічна лікарня»;
- виписка №277 від 31.01.2024 із КП «Волинський обласний госпіталь ветеранів війни»;
- виписка із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №488 від 28.02.2024 із КП «Волинський обласний госпіталь ветеранів війни»; (копія додається)
- консультаційний висновок від 04.03.2024 із КП «Волинська обласна клінічна лікарня»;
- виписка №971 від 18.03.2024 із КП «Волинський обласний госпіталь ветеранів війни»;
Отже, обставини травмування позивача, які описані в долучених до позовної заяви документах, свідчать про травмування ОСОБА_1 унаслідок дій з боку противника в районі ведення бойових дій.
Відповідно до змісту акта службового розслідування по уточненню причин та обставин отримання травмувань матросом ОСОБА_1 встановлено наступне «В ніч з 04 на 05 червня 2022 року висунулись на позицію поблизу населеного пункту Авдіївка, Донецької області що знаходилась біля корівника. Нашим завданням було спостереження за місцем можливого прориву ворога і у разі чого стримувати його. Ворожий мінометний обстріл почався приблизно о 04.30 годині і продовжувався з різною інтенсивністю на протязі дня. Орієнтовно о 12-14 годині по нас почав вогонь ворожий танк. Один із снарядів розірвався в безпосередній близькості із моїм укриттям. Від вибуху я впав і вигнувся назад. Відчув різкий біль у спині та шум в ухах, але був при свідомості.
Повернувшись із позицій я звернувся до медиків із скаргами на біль у спині та голові. Так як виділень із вух не було і був при свідомості, то контузію не діагностували. Мені вкололи знеболююче. Після того я ще кілька разів виходив на позиції, де були ворожі обстріли. Також звертався до медиків із скаргами на болі. Мені кололи знеболююче. Лише 14 червня 2022 року був евакуйований у шпиталь у населеному пункті Петропавлівка, далі переведенийу місто Дніпро. Там під час ретельного огляду ЛОРа та невролога мені встановили діагноз вертиброгенна лівобічна радикулопатія, 3ЧМТ, струс головного мозку (акубаротравма)»
13.06.2022 позивач був оглянутий медиком в/ч НОМЕР_1 і медиком 66ВМГ з біллю спини, без скарг на контузію або струс головного мозку, після чого був евакуйований «Дніпропетровського обласного госпіталю ветеранів війни Дніпропетровської обласної ради» міста Дніпра, де було постановлено діагноз - вертиброгенна лівобічна радикулопатія L5-S1 з вираженим мязево-тонічним сіндромом, струс головного мозку (04.06.2022).
У зв'язку з цим, в рамках службового розслідування, комісія що проводила службове розслідування, прийшла до висновку що факт травмування 04.06.2022 матроса ОСОБА_1 , колишнього навідника-оператора десантно-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , не підтверджується.
На підставі вказаного Акта відповідач прийняв оскаржуваний наказ №416 від 09.12.2023 “Про підсумки службового розслідування по уточненню причин та обставин отримання травмувань матросом ОСОБА_1 » наказано визнати, що факт травмування 04.06.2022 матроса ОСОБА_1 колишнього навідника -оператора десантно штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , не підтверджується та пунктом 4 даного наказу керуючись п.1.2 Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у ЗСУ, затверджених наказом Міністра оборони України від 06.02.2001 №36 наказано акт НВ-2 не складати.
Натомість, під час судового розгляду справи встановлено, що розслідування по факту отриманої травми позивачем, в порядку, передбаченому Інструкцією №332, відповідач не провів.
Як свідчить зміст оскаржуваного наказу, службове розслідування проведено відповідно до вимог ст.85 Статуту та Порядку №608. Спеціального розслідування нещасного випадку, як це передбачено Інструкцією №332, відповідачем не здійснено.
Окрім цього, суд зауважує, що при розгляді заяви позивача про проведення службового розслідування, а також при прийнятті спірного наказу, відповідач Інструкцією про розслідування та облік нещасних випадків № 332 не керувався, оскільки посилання на відповідну Інструкцію (як на підставу наказу) у спірному наказі відсутнє.
Варто зазначити, що відповідно до пункту 1 розділу І Методики визначення військових втрат, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації, затвердженої наказом Міністерства оборони України 14.09.2022 № 277, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 25.11.2022 № 1471/38807 (далі - Методика визначення військових втрат), ця Методика встановлює механізм визначення військових втрат, що включають людські та матеріальні військові втрати і витрати, пов'язані з бойовими діями (терористичними актами, диверсіями, ракетно-бомбовими ударами), спричинені військовою агресією Російської Федерації.
Відтак, порівняльний аналіз приписів Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків № 332 та Методики визначення військових втрат, дає суду підстави дійти висновку про необхідність розмежування нещасного випадку та бойових людських втрат (військових втрат).
Суд звертає увагу, що Інструкція про розслідування та облік нещасних випадків № 332 не передбачає проведення розслідування лише у тому випадку, якщо військовослужбовець отримав травму внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій або проведення антитерористичної операції, і такі випадки є бойовими людськими втратами і обліку, як нещасні випадки, не підлягають.
При цьому, якщо смерть або загибель військовослужбовця настали в районі ведення бойових дій або проведення антитерористичної операції, проте не пов'язані з бойовими ураженнями або діями з боку противника, такі випадки розслідуються згідно з вимогами цієї Інструкції.
Разом з тим, наказ командира в/ч НОМЕР_1 від 09.12.2023 № 416 «Про підсумки службового розслідування по уточненню причин та обставин отримання травмувань матросом ОСОБА_1 » не відносить травмування позивача ані до нещасного випадку, ані до бойових людських втрат (військових втрат).
Аналіз встановлених обставин справи дає підстави для висновку, що оскільки відповідачем не проведено визначеної Інструкцією №332 процедури розслідування нещасного випадку та не складено передбачених вказаною інструкцією документів за результатами проведеного розслідування, оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку правомірності оскаржуваного наказу, суд не вправі підміняти собою комісію в/ч НОМЕР_1 задля віднесення травмування військовослужбовця до однієї із визначених категорій, а саме до нещасного випадку чи до бойових людських втрат (військових втрат). Суд виключно досліджує прийнятий відповідачем наказ на предмет його відповідності закону.
У свою чергу, відповідач наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
У той же час, при проведенні службового розслідування відповідач зобов'язаний врахувати висновки суду щодо необхідності віднесення травмування військовослужбовця до однієї із визначених категорій, а саме до нещасного випадку чи до бойових людських втрат (військових втрат).
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що спірний наказ не відповідає критеріям, які передбачені частини 2 статті 2 КАС України, а тому підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За правилами абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому судом ураховується, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, оскільки суд встановив, що відповідач при прийнятті наказу від 09.12.2023 № 416 не відніс травмування позивача ані до нещасного випадку, ані до бойових людських втрат (військових втрат), при цьому зобов'язаний був провести розслідування саме в порядку, передбаченому Інструкцією №332, за вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат суд не здійснює, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно із пунктом 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 263, 291, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №416 від 09.12.2023 «Про підсумки службового розслідування по уточненню причин та обставин отримання травмувань матросом ОСОБА_1 » за результатами службового розслідування по уточненню причин та обставин отримання травмувань матросом ОСОБА_1 .
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести повторне службове розслідування по уточненню причин та обставин отримання травмувань 04.06.2022 матросом ОСОБА_1 в порядку, передбаченому Інструкцією про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, яка затверджена наказом Міністерства оборони України 27 жовтня 2021 року №332.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський