м. Вінниця
26 вересня 2024 р. Справа № 120/2086/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області далі, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій (далі - ГУ ПФУ в Донецькій області, відповідач 2), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 07.02.2024 № 025650006376;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до вимог Закону України "Про державну службу" із зарахуванням до стажу державної служби періодів роботи з 19.07.1993 по 02.06.2013, з 03.06.2013 по 19.06.2014 у Вінницькій митниці з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 31.01.2024 № 7.12-7.12-1/712-22-02/10/799 та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 31.01.2024 № 7.12-1/712-22-02/10/798, виданих Державною митною службою України (Вінницька митниця).
В обґрунтування заявлених вимог представник позивача - адвокат Кучер Г.М. - вказує, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ПФУ у Вінницькій області та отримує пенсію призначену відповідно до норм ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". 05.02.2024 позивач звернувся до відповідача з заявою про переведення з пенсії за віком відповідно до ЗУ №1058 на пенсію за віком відповідно до ЗУ "Про державну службу". Рішенням від 02.02.2022 №025750002715 відповідач 2 відмовив у вказаному перерахунку у зв'язку з відсутністю правових підстав.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Ухвалою від 12.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачам строк для подачі відзиву на позовну заяву, витребувано матеріали пенсійної справи позивача.
20.03.2024 від ГУ ПФУ в Донецькій області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечив щодо задоволення заявлених вимог ОСОБА_1 та вказав про наступне.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом № 889-VIII "Про державну службу", який набрав чинності 01.05.2016 (далі - Закон № 889-VIII).
Статтею 90 Закону № 889-VIII передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
До 01.05.2016 діяло законодавство у сфері державної служби, яке передбачало право державного службовця на призначення пенсії на умовах, визначених статтею 37 Закону № 3723-VIII "Про державну службу" від 16.12.1993 (далі - Закон № 3723-VIII).
На переконання представника відповідача, обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723- ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889 щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Відповідно до п. 3 ст. 3 Закону України "Про державну службу" № 889 дія цього Закону не поширюється, зокрема, на працівників, яким присвоюються спеціальні звання, а згідно з наданими позивачем документами, ОСОБА_1 працював у Вінницькій митниці з 19.07.1993 по 02.06.2013 та у Вінницькій митниці Міндоходів з 03.06.2013 по 19.06.2014. За час роботи в зазначених органах Позивачу було присвоєно спеціальне звання "Радник податкової та митної справи ІІІ рангу", у зв'язку з чим вищезазначені періоди роботи не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
Отже, у зв'язку з відсутністю у позивача встановленого законом спеціального стажу роботи на зазначених посадах, пенсійним органом прийнято правомірне рішення про відмову в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за Законом України "Про державну службу".
09.04.2024 від ГУ ПФУ у Вінницькій області надійшов відзив на позов, в якому відповідач 1 заперечив щодо задоволення позовних вимог. Зазначив, що позивач не є особою, яка станом на 01.05.2016 має не менш як 20 років стажу державної служби в органах віднесених до категорій посад державної службовців, які мають право на обчислення пенсії на підставі норм Порядку № 622 та з урахуванням вищезазначених довідок від 31.01.2024 про складові заробітної плати № 712-1/712-22-02/10/798 та № 712-11712-22-02/10/799.
Окрім того, оскільки пенсія відповідно до Закону України "Про державну службу" ОСОБА_1 ще не призначена, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, (тобто, на майбутнє), що суперечить основним принципам та засадам адміністративного судочинства.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у Пенсійному фонді України та отримує пенсію за віком призначену відповідно до ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
05.02.2024 ОСОБА_1 звернувся у Пенсійний фонд з заявою про переведення з пенсії за віком згідно ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком згідно ЗУ "Про державну службу", надавши довідку від 31.01.2024 № 7.12-12-01/798, видану Вінницькою митницею, та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 31.01.2024 № 7.12-7.12-1/712-22-02/10/799, довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 31.01.2024 № 7.12-1/712-22-02/10/798, виданих Державною митною службою України (Вінницька митниця).
Рішенням ГУ ПФУ України в Донецькій області від 07.02.2024 № 025650006376 відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії (переведенні на інший вид пенсії) у зв'язку з відсутністю необхідного стражу роботи на посадах віднесених до категорій посад державних службовців. При цьому відповідач вказав, що згідно з п. 10 та 12 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень ЗУ "Про державну службу" від 10.12.2015 № 899 право на призначення пенсії відповідно до статті 37 вище вказаного закону мають особи, які на день набрання чинності Закону України «Про державну службу» займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України. Пенсійним органом встановлено, що з 19.07.1993 по 19.06.2014 позивач працював на посадах Державної митної служби України, а статтею 3 Закону України «Про державну службу» визначено коло осіб, на яких поширюється дія даного Закону, який на працівників Державної митної служби не поширюється.
Не погоджуючись з таким рішенням суб'єкта владних повноважень, з метою відновлення порушених прав, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Визначаючись щодо заявлених вимог в контексті цієї спірної ситуації, суд керується та виходить з наступного.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом "Про державну службу" № 3723-ХІІ (далі - ЗУ № 3723-ХІІ).
01.05.2016 набув чинності Закон № 889-VIII (далі - ЗУ № 889-VIII), згідно з пунктом 2 розділу ХІ якого визнано такими, що втратили чинність: Закон України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Отже, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Аналіз вказаної норми вказує на те, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до зазначеної статті є досягнення такими особами пенсійного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Таким чином, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723 після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.
За наведеного правового регулювання, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Тобто, за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 560/2398/19.
При цьому пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством, а саме відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок № 283).
Вказане у сукупності свідчить про те, що набутий до 01 травня 2016 року стаж роботи на посадах державної служби зараховується до стажу державної служби, величина якого, окрім іншого (страхового стажу, віку особи) має вплив на наявність у особи права на пенсію, що призначається на підставі пунктів 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII.
Водночас після 01 травня 2016 року у зв'язку із набранням чинності Законом № 889-VІІІ кардинально змінено порядок пенсійного забезпечення державних службовців.
Відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058-IV.
Суд зазначає, що вказаним Законом № 1058-IV визначаються принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел.
Згідно із пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 цього Закону, право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку, чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідно виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Крім того, статтею 26 Закону № 1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком та зокрема зазначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Таким чином, для набуття права на призначення пенсії у відповідності до положень вказаного Закону передбачено лише дві вимоги: необхідний вік та відповідний йому розмір страхового стажу.
З огляду на це, суд доходить висновку, що положення вказаного закону, які регулюють порядок призначення пенсії, зокрема також і держслужбовцям, врегульовано порядок зарахування періодів роботи на посадах державної служби лише до страхового стажу, оскільки вказаний Закон не передбачає такого виду стажу, як стаж державної служби.
За правовими висновками ВС висловленими у постанові від 22.05.2024 у справі № 500/1404/23, суд касаційної інстанції вказав: "... що при призначенні пенсії на підставі пунктів 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII (відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ) після 01 травня 2016 року необхідно враховувати три критерії: вік особи, страховий стаж та стаж державної служби. При цьому до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посад до 01 травня 2016 року та обрахований у відповідності до положень Порядку № 283. Водночас стаж, набутий після 01 травня 2016 року на посадах державної служби зараховується до страхового стажу і відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру у відповідності до Закону № 1058-IV.
Колегія суддів наголошує, що вказаний висновок узгоджується з позицією Конституційного Суду України, що висловлена у рішенні від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022. КСУ у цій справі зазначив, що підпункт 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VІІІ не дає можливості враховувати стаж державної служби, набутий після 1 травня 2016 року, як такий, що відповідає вимогам пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VІІІ, та для набуття у зв'язку із цим права на призначення пенсії державного службовця на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
При цьому Суд також зауважує, що наведене правове регулювання зарахування стажу роботи, набутого на посадах державної служби або прирівняних до них посад, враховуючи збережену законодавцем можливість вибору особою на підставі якого закону їй має бути призначена пенсія (тобто збереження права особи на вибір найбільш сприятливого для неї варіанту поведінки), відповідає вимогам частини третьої статті 46 Конституції України (пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом), вимогам стосовно якості та передбачуваності закону, а також має легітимну мету, що спрямована на реформування системи соціального забезпечення в України, яке, серед іншого, включає в себе побудову нової системи соціального захисту, заснованої на принципах соціальної справедливості, доступності та максимального застосування для всіх осіб".
Повертаючись до обставин справи суд зауважує наступне.
Із довідки від 31.01.2024 № 7.12-12-01/799, виданої Вінницькою митницею, судом встановлено, зокрема що:
- ОСОБА_1 дійсно працював у Вінницький митниці з 19.07.1993 по 02.06.2013 та у Вінницькій митниці Міндоходів з 03.06.2013 по 19.06.2014;
- на дату звільнення 19.06.2014 позивач обіймав посаду старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Вінниця-центральний» Вінницької митниці Міндоходів;
- присвоєно спеціальне звання «Радник податкової та митної справи II рангу»;
- стаж державної служби на дату звільнення - 20 років 11 місяців.
Пунктом 1 Порядку № 283 регламентовано, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Відповідно до п. 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України "Про державну службу" (3723-12), а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Пунктом 4 Порядку № 283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
Частиною 17 статті 37 Закону № 3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Спеціальним законом, що визначає статус працівників митної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності є Митний кодекс України.
Так, стаття 154 Митного кодексу України № 1970-ХІІ від 12.12.1991 передбачала, що службовим особам митних органів України присвоюються персональні звання відповідно до займаних посад і стажу роботи.
Статтею 430 Митного кодексу України № 92-ІV від 11.07.2002 (який набрав чинності 01.01.2004) було визначено, що пенсійне забезпечення посадових осіб митної служби України здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом України "Про державну службу". Пенсійне забезпечення працівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, які не є посадовими особами, здійснюється на загальних підставах відповідно до законодавства України про пенсійне забезпечення.
Частиною 1 статті 569 Митного кодексу України встановлено, що працівники органів доходів і зборів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у ст. 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями.
Відповідно до статті 573 Митного кодексу України посадовим особам органів доходів і зборів присвоюються такі спеціальні звання, як дійсний державний радник податкової та митної справи, державний радник податкової та митної справи І рангу; державний радник податкової та митної справи II рангу; державний радник податкової та митної справи III рангу; радник податкової та митної справи І рангу; радник податкової та митної справи II рангу; радник податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи І рангу; інспектор податкової та митної справи II рангу; інспектор податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи IV рангу; молодший інспектор податкової та митної справи. Спеціальні звання податкової та митної справи присвоюються довічно. Позбавлення спеціальних звань здійснюється виключно за вироком суду у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
За змістом положень статті 588 Митного кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Крім цього, частиною 2 статті 588 Митного кодексу України визначено, що пенсійне забезпечення працівників органів доходів і зборів, які не є посадовими особами, здійснюється на підставах та у порядку, встановлених законом.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що період роботи (служби) в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу".
Отже, посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому періоди проходження служби в митних органах повинні зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Враховуючи викладене, зважаючи, що спірний у цій справі стаж набутий позивачем на посадах державної служби або прирівняних до них посад до 01 травня 2016 року, такий стаж роботи ОСОБА_1 в митних органах з 19.07.1993 по 02.06.2013, з 03.06.2013 по 19.06.2014 підлягає зарахуванню до стажу державної служби, тобто, загальний стаж позивача на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, становить більше ніж 20 років.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач має право на призначення пенсії з урахуванням положень пункту 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII та статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII, а тому відповідач протиправно відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
З огляду на викладене суд підсумовує, що рішення Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області від 07.02.2024 № 025650006376 прийняте без врахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, є протиправним та підлягає скасуванню, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Надаючи правову оцінку, обраному позивачем способу захисту порушених прав, суд зазначає наступне.
Як вже зазначено судом вище, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 статті 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Суд враховує, що на момент звернення до відповідача із заявою про переведення із пенсії за віком за загальним законом на пенсію державного службовця за віком, позивач досяг віку, визначеного законом, станом на 01.05.2016 мав стаж на посаді, віднесеній до посад державних службовців, наявний стаж на посаді державної служби понад 20 років та має відповідний страховий стаж, а тому має право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ на підставі п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII.
Частиною 3 статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
З матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся із заявою про переведення на пенсію державного службовця 05.02.2024, а тому відповідно до вимог частини 3 статті 45 Закону № 1058-IV переведення на пенсію слід проводити саме з цієї дати.
Щодо позовних вимог в частині обрахунку пенсії з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 31.01.2024 № 7.12-7.12-1/712-22-02/10/799 та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 31.01.2024 № 7.12-1/712-22-02/10/798, виданих Вінницькою митницею Державної митної служби України, суд не вбачає підстав для задоволення таких з огляду на їх передчасність, оскільки ці вимоги стосуються розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб'єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, а отже така вимога спрямована на майбутнє, через, що не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.
При цьому, при визначенні відповідного територіального органу Пенсійного фонду України, який має розглянути питання про вирішення питання переведення пенсії позивачу, потрібно враховувати, що 30.03.2021 набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16.03.2021 за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1), якою внесені зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови від 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846.
Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01.04.2021.
Так, відповідно до пункту 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає, перераховує пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 питання про призначення пенсії за наслідками в тому числі і судового розгляду справи має вирішувати, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, який розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у такому призначенні.
Таким чином питання про переведення позивача на пенсію за віком відповідно до вимог Закону України "Про державну службу" із зарахуванням до стажу державної служби періодів роботи та довідок, про які просить заявник за наслідками розгляду цієї справи, має вирішувати саме ГУ ПФУ в Донецькій області (як суб'єкт владних повноважень, що здійснював розгляд заяви позивача), а не ГУ ПФУ у Вінницькій області, як про те просить ОСОБА_1 .
Таким чином, суд дійшов висновку, що для ефективного способу відновлення порушених прав на пенсійне забезпечення слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести з 05.02.2024 ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію державного службовця за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ із врахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, зарахувавши до його стажу державної служби періоди роботи в митних органах з 19.07.1993 по 02.06.2013, з 03.06.2013 по 19.06.2014.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень частини 3 статті 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 07.02.2024 № 025650006376 "Про відмову в перерахунку пенсії".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести з 05.02.2024 ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію державного службовця за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ із врахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, зарахувавши до його стажу державної служби періоди роботи в митних органах з 19.07.1993 по 02.06.2013, з 03.06.2013 по 19.06.2014.
В задоволенні решти вимог, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 605,60 грн (шістсот п'ять грн 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 : ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403);
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вул. Надії Алексєєнко, 106, м. Дніпро, 49008, код ЄДРПОУ13486010.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 26.09.2024
Суддя Томчук Андрій Валерійович