25.09.2024
Справа № 696/620/24
№ 8/696/2/24
25 вересня 2024 року Кам'янський районний суд Черкаської області у складі:
головуючої судді Білопольської Н.А.,
за участю секретаря судових засідань Бондарь Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам'янка заяву ОСОБА_1 про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, виданого 03 червня 2024 у справі № 696/620/24 за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини, -
03 червня 2024 року Кам'янським районним судом Черкаської області було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; паспорт серії НОМЕР_1 виданий Веселівським РВ УМВС України в Запорізькій області; РНОКПП: НОМЕР_2 , інші відомості про особу суду невідомі, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ; паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Орджонікідзевським РВ у м. Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області 11 вересня 2015 року; РНОКПП: НОМЕР_4 , інші дані про особу суду невідомі, аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
03 липня 2024 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами. Просить суд скасувати судовий наказ від 03 червня 2024 року та відмовити у видачі судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини.
В обґрунтування заяви послалася на те, що під час розгляду заяви суд виходив з того, що малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , фактично проживає разом з батьком (стягувачем) ОСОБА_2 і перебуває на його утриманні.
В свою чергу, вказані обставини не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_2 з метою ухилення від мобілізації та створення доказів наявності у нього права на відстрочку від мобілізації, у тому числі з підстав самостійного виховання дитини - сина ОСОБА_3 , звернувся до служби у справах дітей Кам'янської міської ради із заявою про встановлення постійного місця проживання сина з батьком та до суду із заявою про видачу судового наказу.
Заявниця зазначила, що після припинення шлюбних відносин з ОСОБА_2 малолітній син ОСОБА_3 з червня 2019 року і по березень 2022 року проживав із нею в м. Запоріжжя. ОСОБА_2 бачив сина лише періодично (декілька разів на місяць).
У березні 2022 року вона разом із сином була вимушена переїхати за межі території України, за наслідками агресії російської федерації.
У травні 2023 року, коли вони повернулися до України, ОСОБА_2 попросив, щоб вона дала сина для проживання з ним на період літніх канікул. Син проживав разом з ним до 30 серпня 2023 року (протягом трьох місяців).
У вересні 2023 року син не зміг виїхати з нею за межі України, оскільки виникла необхідність в тривалому лікуванні зубів (встановлення брекетів, які необхідно коректувати щомісяця). Оскільки в Україні таке лікування коштує в рази дешевше, вона разом із ОСОБА_2 прийняли рішення, що син на період лікування залишиться проживати на території України, а вона оплатить дане лікування, так як ОСОБА_2 ніде не працював. Лікування тривало дев'ять місяців, протягом яких дитина проживала із батьком.
В той час заявниця утримувала сина та перерахувала на користь ОСОБА_2 33000 грн.
11 червня 2024 року вона повернулася до України та з того часу син постійно проживає та буде проживати разом з нею.
Однак судом не були встановлені зазначені істотні для справи обставини, оскільки процесуальний порядок відповідних заяв про видачу судового наказу не передбачає повідомлення й виклику учасників процесу.
Про видачу судового наказу вона дізналася 12 червня 2024 року від юристів, які отримали відомості з ЄДРСР.
У зв'язку з істотними обставинами, які не були відомі суду на час видачі судового наказу, звернулася з відповідною заявою.
Вказує, що зазначені обставини є нововиявленими, в розумінні положень ст. 423 ЦПК України.
Ухвалою судді Кам'янського районного суду Черкаської області від 08 липня 2024 року відкрито провадження та призначено розгляд справи.
Ухвалою Кам'янського районного суду Черкаської області від 25 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника стягувача ОСОБА_4 про зупинення провадження у справі.
Заявниця ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами просила розгляд справи проводити без її участі.
Стягувач ОСОБА_2 надав суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити без його участі, за участю його захисника ОСОБА_4 .
Представник стягувача ОСОБА_2 - адвокат Поліщук А.Ю. надіслав до суду заяву про проведення судового засідання за його відсутності.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Відповідно до ст. 429 ЦПК України справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження, у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. У суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Вивчивши матеріали справи, наявні докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, суд приходить до наступного.
Згідно з вимогами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 03 червня 2024 року Кам'янським районним судом Черкаської області було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання:
АДРЕСА_1 ; паспорт серії НОМЕР_1 виданий Веселівським РВ УМВС України в Запорізькій області; РНОКПП: НОМЕР_2 , інші відомості про особу суду невідомі, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ; паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Орджонікідзевським РВ у м. Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області 11 вересня 2015 року; РНОКПП: НОМЕР_4 , інші дані про особу суду невідомі, аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Щодо норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, то обов'язок батьків утримувати свою неповнолітню дитину належить до конституційних обов'язків і передбачений ч. 2 ст. 51 Конституції України, в якій зазначено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Такий обов'язок також передбачений ст. 180 СК України, відповідно до якої батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а в окремих випадках і своїх повнолітніх дітей.
Отримання аліментів на дитину не залежить від того перебувають батьки у шлюбі чи ні, живуть вони разом чи окремо один від одного. Чинним законодавством України передбачено декілька способів стягнення аліментів.
Виконання батьками обов'язку утримувати дитину може здійснюватися за домовленістю між ними. Так, за домовленістю між батьками дитини, той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні, в грошовій і (або) натуральній формі. Також батькам надано право укласти договір про сплату аліментів на дитину, умови якого (розмір аліментів, строки їх виплати тощо) не повинні порушувати її права. При цьому розмір аліментів сторони визначають за домовленістю між собою, але за жодних обставин він не може бути меншим від передбаченого у ч. 2 ст. 182 СК України.
Згідно з ч. 8 ст. 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (ч.ч. 4, 5 ст.423 ЦПК України).
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
За змістом наведених правових норм обов'язковими умовами нововиявлених обставин, визначених п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Суди повинні розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» від 30 березня 2012 року № 4 передбачено, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Як вбачається із рішення Європейського Суду з прав людини від 18 листопада 2004 року у справі «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. Russia), заява № 69529/01, пп. 27-28, та рішення від 06 грудня 2005 року у справі «Попов проти Молдови» № 2 (Popov v.Moldova № 2), заява № 19960/04, п. 46, процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
За приписами зазначених правових норм на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на утримання дитини (забезпечення умов життя) також мають бути однаковими.
Боржник ОСОБА_1 , звертаючись до суду із заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, посилається на той факт, що вона домовилася з ОСОБА_2 про те, що під час лікування дитина буде проживати з ним та надавала добровільну допомогу на утримання малолітнього сина.
Однак суд зазначає, що ці обставини не відповідають критеріям ч. 2 ст. 423 ЦПК України, зокрема не є тими обставинами, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі стягувачу.
Суд зауважує на тому, що не існує підстав для визнання зазначених ОСОБА_1 обставин нововиявленими, оскільки такі не впливають на правильність ухваленого судового рішення.
Окрім того, суд зазначає, що ОСОБА_2 , звертаючись до суду із заявою про видачу судового наказу, на власний розсуд реалізував свої процесуальні права та обов'язки, тобто, обґрунтовуючи заяву про видачу судового наказу та надаючи письмові докази на підтвердження своїх доводів та міркувань, самостійно визначив межі вимог та обсяг доказів на їх підтвердження.
При видачі судового наказу № 696/620/24 від 03 червня 2024 року судом було враховано всі обставини, які слугували підставою для стягнення аліментів на користь батька, оскільки останній має право на стягнення аліментів на утримання дитини у відповідному розмірі, вказаному у наказі. Спору щодо батьківства не заявлено, і підстав, передбачених в ст. 165 ЦПК України, для відмови у видачі наказу не було.
Суд також враховує, що у своїй судовій практиці Верховний Суд вказує на те, що під ознаки нововиявлених обставин у справі про стягнення аліментів не підпадають наступні обставини: факт спільного проживання боржника зі стягувачем та їх дітьми на час подання заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів; факт утримання боржником сім'ї, у тому числі й факт перебування сторін у шлюбі; добровільне надання матір'ю допомоги та утримання дитини за її рахунок; перешкоджання одним із батьків у здійсненні батьківських обов'язків іншому з батьків; наявність невирішеного спору між сторонами щодо місця проживання дитини та участі батьків у її вихованні (справа № 359/3012/18 - рішення ВС від 19 листопада 2018 року, справа № 264/1739/18 - рішення ВС від 18 грудня 2018 року). В цьому випадку платник аліментів повинен ставити питання про зменшення розміру (припинення стягнення) аліментів та в деяких випадках - про стягнення безпідставно стягнених коштів (за аналогією з ч. 2 ст. 82 СК України), обравши належний та ефективний спосіб захисту.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
Виходячи з того, що обставини, на які посилається заявник ОСОБА_1 у своїй заяві, не є нововиявленими обставинами, підстав для скасування судового наказу не вбачається. Окрім того, вказані обставини не мають істотного значення для розгляду заяви про видачу судового наказу, оскільки не містять підстав для відмови у видачі судового наказу, передбачених ст. 165 ЦПК України.
Таким чином, підставами для перегляду судового наказу за нововиявленими обставинами, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України, є виключно такі істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, а тому ОСОБА_1 слід відмовити у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та залишити судовий наказ в силі.
Керуючись ст.ст. 170, 258, 259, 260, 353, 423-425, 429 ЦПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, що виданий 03 червня 2024 у справі № 696/620/24 за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини.
Судовий наказ, виданий 03 червня 2024 у справі № 696/620/24 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - залишити в силі.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складення), аякщо ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.А. Білопольська