26 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/11294/23 (910/16838/23)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 (колегія суддів у складі: головуючий - Отрюх Б.В., Остапенко О.М., Пантелієнко В.О.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 (суддя Івченко А.М.)
у справі № 910/11294/23 (910/16838/23)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Толкфін"
до Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
про стягнення заборгованості у розмірі 11578825,52 грн
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Толкфін"
до Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
про стягнення заборгованості у розмірі 10914499,29 грн
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Толкфін"
до Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
про стягнення заборгованості у розмірі 40955993,57 грн
у межах справи № 910/11294/23
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Толкфін"
про банкрутство,
Акціонерне товариство "Укргазвидобування" 06.06.2024 подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/11294/23 (910/16838/23) в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Толкфін" до скаржника. Також скаржником подано до суду клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 17.06.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 910/11294/23 (910/16838/23) за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 і призначено її до розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 29.08.2024 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/11294/23 (910/16838/23) на підставі пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Після закриття касаційного провадження у справі № 910/11294/23 (910/16838/23) Акціонерне товариство "Укргазвидобування" 02.09.2024 повторно звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/11294/23 (910/16838/23). Крім того, скаржник подав до Верховного Суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень у справі.
04.09.2024 до Верховного Суду надійшли заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Толкфін" щодо поновлення процесуальних строків та відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобування".
05.09.2024 до Верховного Суду надійшли від Акціонерного товариства "Укргазвидобування" письмові пояснення на заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Толкфін" щодо поновлення процесуальних строків та відкриття касаційного провадження у справі № 910/11294/23 (910/16838/23).
10.09.2024 до Верховного Суду надійшли від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Толкфін" додаткові пояснення щодо пояснень Акціонерного товариства "Укргазвидобування".
Ухвалою Верховного Суду від 11.09.2024 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" залишено без руху у зв'язку з тим, що скарга подана після закінчення строків, установлених статтею 288 ГПК України, а підстави про поновлення строку на касаційне оскарження, які наведені у касаційній скарзі визнані судом неповажними.
20.09.2024 Акціонерного товариства "Укргазвидобування" подало до Верховного Суду заяву про усунення недоліків, в якому зазначає про поновлення строку на касаційне оскарження.
До Верховного Суду 25.09.2024 надійшло заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Толкфін" проти поновлення процесуальних строків та відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою (з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги) Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/11294/23 (910/16838/23).
Верховний Суд, розглянувши клопотання Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження, дійшов висновку, що підстави, які наводить у ньому скаржник, не можуть вважитися поважними з огляду на таке.
У вказаному клопотанні скаржник в обґрунтування підстав для поновлення строку на касаційне оскарження зазначає про те, що первісне звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на касаційне оскарження, касаційне провадження за вперше поданою касаційною скаргою закрите 29.08.2024, а вже 02.09.2024 скаржник повторно звернувся з касаційною скаргою, що свідчить, на думку скаржника, про те, що Акціонерне товариство "Укргазвидобування" продемонструвало добросовісне ставлення до реалізації ним права на касаційне оскарження і вжило всіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків касаційної скарги, які стали підставою для закриття касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою, і такі недоліки фактично усунуті на момент повторного звернення з касаційною скаргою. Скаржник вказує, що через правову невизначеність у визначені подібності правовідносин, лише після закриття ухвалою Верховного Суду касаційного провадження у справі, що розглядається, стало зрозумілим, що спірні правовідносини у справі № 910/11294/23 (910/16838/23) не є подібними до спірних правовідносин у справах № 922/1715/22, № 924/532/19, № 914/712/16, № 916/2889/13.
Тобто, скаржник у заяві про усунення недоліків касаційної скарги наводить підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, аналогічні тим, яким Верховним Судом вже надана оцінка в ухвалі від 11.09.2024, визнавши їх неповажними.
Частиною першою статті 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Нормами процесуального закону чітко визначено строки вчинення процесуальних дій, порядок обчислення, початок відліку та їх закінчення. Процесуальні строки є обов'язковими як для суду, так і учасників судового процесу, оскільки визначають, зокрема, час протягом якого має бути вчинено процесуальну дію.
Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК України.
Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №910/22695/13).
Відповідно до статей 118, 119 ГПК України законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню. Як свідчить правовий аналіз норм чинного процесуального законодавства, господарський суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства (аналогічний правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №910/15481/17).
Посилання скаржника на те, що Акціонерне товариство "Укргазвидобування" не зволікало із поданням повторної касаційної скарги після закриття ухвалою Верховного Суду від 29.08.2024 касаційного провадження у справі № 910/11294/23 (910/16838/23) та лише після закриття вказаною ухвалою касаційного провадження дізналося, що спірні правовідносини у справі № 910/11294/23 (910/16838/23) не є подібними до правовідносин у справах, щодо яких було ухвалено перелічені у касаційній скарзі постанови, не можуть бути поважною причиною для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки вони залежали лише від суб'єктивної волі скаржника, а не від об'єктивно непереборних обставин.
Процесуальним законодавством не передбачено, що після закриття касаційного провадження перебіг строку на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції розпочинається заново. Також не передбачено, що у разі повторного подання касаційної скарги учасник справи має безумовне право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними в ухвалі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2021 у справі № 910/6673/19.
За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Виходячи з приписів частини першої статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.
Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998, Reports 1998 -VIII, с. 3255, § 45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21.12.2010).
Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).
У справі "Устименко проти України" від 29.01.2016 Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.
Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п.п. 51 і 52, ECHR 2003-Х).
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004).
За своїм змістом норма про можливість поновлення процесуальних строків є пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 5/452/06).
Отже, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі, як правова визначеність.
Частиною третьою статті 292 ГПК України передбачено, що якщо заяву про поновлення строку не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 293 цього Кодексу суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.
Акціонерне товариство "Укргазвидобування" у своєму клопотанні не наводить достатніх обґрунтувань пропуску процесуального строку, які можна було б вважати непереборними та пов'язаними з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, у зв'язку з чим Верховний Суд визнає наведені підстави неповажними та відмовляє у задоволенні клопотання.
Виходячи з наведеного, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 910/11294/23 (910/16838/23) за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
Керуючись статтями 234, 235, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/11294/23 (910/16838/23) за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Картере
Судді К. Огороднік
В. Пєсков