Ухвала від 26.09.2024 по справі 917/1500/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

26.09.2024 Справа № 917/1500/18(917/1544/24)

Суддя Паламарчука В.В. після виходу з відпустки, розглянувши заяву ліквідатора ТОВ "УПСК Діамент" арбітражного керуючого Хорошевської Т.В. про забезпечення позову у справі №917/1500/18(917/1544/24)

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "УПСК Діамент" (36014, вул. Конституції, буд. 13, м. Полтава, код ЄДРПОУ 37710195) в особі арбітражного керуючого Хорошевської Тетяни Володимирівни ( АДРЕСА_1 )

до відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 )

про витребування майна (транспортного засобу) з чужого незаконного володіння

у межах справи про банкрутство №917/1500/18

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський трубний завод" (м. Дніпро, вул. Євпаторівська, 40, оф.7, код ЄДРПОУ 36053445)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УПСК Діамент" (м. Полтава, вул. Конституції, 13, код ЄДРПОУ 37710195)

про банкрутство

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "УПСК Діамент" в особі арбітражного керуючого Хорошевської Т.В. звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про витребування майна (транспортного засобу) з чужого незаконного володіння та зобов'язання повернути транспортний засіб.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу, передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.09.2024 зазначений позов передано на розгляд судді Паламарчуку В.В.

Товариство з обмеженою відповідальністю "УПСК Діамент" разом з позовом подало заяву про забезпечення позову (зареєстрованою 23.09.2024).

В заяві про забезпечення позову позивач прохає накласти арешт із забороною відчуження на легковий автомобіль RENAULT Duster, універсал B, 2016 року випуску, VIN і номер кузова: НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , синього кольору.

Проте, вказана заява про забезпечення позову не відповідає вимогам, встановленим ст. 139 ГПК України.

Зокрема, у відповідності до ч. 5 ст. 139 ГПК України, до заяви про забезпечення позову додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову справляється судовий збір в розмірі 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, відповідно до ч.1 вказаної норми, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, як визначено ч.1 вказаної норми.

У відповідності до ст.7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб на 2024 рік встановлено у розмірі 3028,00 грн.

Таким чином, заява про забезпечення позову, подана у 2024 році, має бути оплачена судовим збором у розмірі 1514,00 грн.

Проте, доказів сплати судового збору у розмірі 1514,00 грн, до заяви заявник не додає.

До позовної заяви позивачем долучено клопотання про відстрочення від сплати судового збору, посилаючись на те, що позивача визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. При вирішення цього клопотання суд зазначає наступне.

Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України "Про судовий збір", норма якої є спеціальною.

Згідно зі статтею 8 Закону, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Суд враховує також правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові ВП ВС від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18, в якій визначено наступне:

34. Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України "Про судовий збір", норма якої є спеціальною.

35. Як убачається зі змісту цієї норми, існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (частина перша статті 8 Закону України "Про судовий збір"), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга цієї ж статті):

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

36. Насамперед варто зауважити, що Законом України "Про судовий збір" визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.

37. З аналізу ж статті 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

38. Що ж до самих умов, визначених статтею 8, то вони диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.

39. Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

40. Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб'єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.

41. Окремо слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним.

Отже умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 Закону, можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, які перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус: є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Щодо третьої умови, встановленої пунктом 3 частини першої статті 8 Закону, то законодавець, застосувавши слово “або», не передбачив можливості її застосування за суб'єктом застосування, проте визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватися, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто у тих, предметом позову в яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (п. 45 постанови ВП ВС від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що приписи пункту 1 частини першої статті 8 Закону поширюються на окремі категорії позивачів, які є фізичними особами, та не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію.

Подібна за змістом правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 05.03.2021 у справі №910/9741/20, від 06.01.2021 у справі №927/579/19, від 20.08.2020 у справі №910/6421/19, від 18.05.2020 у справі №910/704/19, від 24.01.2020 у справі №915/923/15.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").

Отже, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначений в ГПК України обов'язок заявника при зверненні до суду сплачувати судовий збір. Невиконання заявником наведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати позовну заяву заявнику.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95 від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Предметом справи, що розглядається, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тому відсутні підстави для відстрочення від сплати судового збору.

Також, суд зазначає, що ця справа не є такою, що підлягає невідкладному судовому розгляду, строки позовної давності по спірним вимогам не закінчуються.

З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору .

Таким чином, заявником не дотримано вимог ст. 139 ГПК України.

Відповідно до ч. 7 ст. 140 ГПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Враховуючи викладене, суд повертає заяву про вжиття заходів забезпечення позову без розгляду.

Враховуючи зазначене, керуючись ст.ст. 139, 140, 234 ГПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Відхилити клопотання ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "УПСК Діамент" арбітражного керуючого Хорошевської Т.В. про відстрочення сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

2. Заяву про вжиття заходів забезпечення позову повернути заявникові без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала може бути оскаржена протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.

Суддя Паламарчук В. В.