Справа №568/1290/24
Провадження №2-а/568/22/24
17 вересня 2024 р. м.Радивилів
Радивилівський районний суд Рівненської області
в складі головуючої судді Троцюк В.О.
секретаря судового засідання Гуменюк Г.В.
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача адвоката Бірук Т.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №3/122, винесену 05 серпня 2024 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
В обґрунтування позову зазначив, що постановою №3/122 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 від 05 серпня 2024 року його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34000 грн. Позивач вважає вказану постанову протиправною та винесеною з порушенням норм процесуального та адміністративного права.
На переконання позивача, наведені в постанові фактичні дані вчиненого правопорушення не відповідають дійсним обставинам справи. Вважає, що в його діях відсутня подія та склад адміністративного правопорушення, визначеного ч.3 ст. 210-1 КУпАП. В постанові вказано, що позивач, будучи посадовою особою - старостою Дружбівського старостинського округу Дубенського району Рівненської області та відповідальним за організацію та виконання вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» неналежним чином виконав, передбачені законом обов'язки у сфері оборони, не забезпечив належного оповіщення військовозобов'язаних, що полягає у неодноразовому невиконанні вимог розпоряджень №3/4637 від 19.06.2024 року, №3/5453 від 05.07.2024 року та №3/6306 від 24.07.2024 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо оповіщення військовозобов'язаних, відповідно до визначеного списку у розпорядженні, які перебувають на обліку в Дружбівському старостинському окрузі про їх виклики та явку до ІНФОРМАЦІЯ_4 , не забезпечив контроль за їх прибуттям до ІНФОРМАЦІЯ_4 , обмежившись лише наданням письмової інформації про результати оповіщення.
Вказує, що ним, як старостою Дружбівського старостинського округу дотримано вимоги статті 18 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме здійснено всі заходи інформаційного та організаційного характеру, щодо виконання розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо оповіщення військовозобов'язаних, які перебувають на обліку в Дружбівському старостинському окрузі про їх виклики та явку до ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується актами комісії Дружбівського старостату та відповідного повідомлення керівництва ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо неможливості оповіщення вказаних у розпорядження військовозобов'язаних.
В оспорюваній постанові відсутні посилання на докази наявності вини позивача у скоєнні адміністративного правопорушення. Окрім того, оскаржувана постанова не містить обгрунтування, в чому полягає порушення абз.8 ст.15 Закону України «Про оборону України».
З вказаних підстав позивач просить скасувати постанову №3/122 від 05 серпня 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Ухвалою суду від 16 серпня 2024 відкрито провадження по справі, справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, копія якої була направлена сторонам та відповідачу запропоновано надати суду відзив на позовну заяву.
Від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що позивач не забезпечив своєчасно оповіщення і прибуття військовозобов'язаних, що перебувають на обліку в Дружбівському старостинському округу, обмежившись лише наданням письмової відповіді про результати оповіщення, при цьому контроль за прибуттям військовозобов'язаних до ІНФОРМАЦІЯ_4 в строк, вказаний у розпорядженні, не був забезпечений. Відповідач вважає, що вказаними діями ОСОБА_1 , як посадова особа Дружбівського старостинського округу вчинив правопорушення , передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. З огляду на вищевикладене, просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , та просить суд зобов'язати посадову особу - старосту Дружбівського старостинського округу у своїй діяльності суворо дотримуватись вимог чинного законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, військовий обов'язок та військову службу.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, з підстав, викладених у позовній заяві. Позивач додатково пояснив, що два розпорядження №3/5453 від 05.07.2024 року та №3/6306 від 24.07.2024 року йому вручено не було, а їх текст було надіслано на його мобільний телефон через мобільний додаток «Viber». Всі три розпорядження ним були виконані, комісією Дружбівського старостату було здійснено вихід за місцем проживання осіб, які були визначені другим відділом ІНФОРМАЦІЯ_4 . Причини неоповіщення вказаних у розпорядженні осіб, невідкладно були повідомленні керівництву ІНФОРМАЦІЯ_4 шляхом направлення листа з долученням копій актів виходу за місцем проживання військовозобов'язаних. Посилання в постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності та у відзиві на позовну заяву представника відповідача, що ним «не забезпечено контроль за прибуттям військовозобов'язаних до ІНФОРМАЦІЯ_4 » вважає необґрунтованими, оскільки особи, які були зазначені у відповідних розпорядженнях були відсутні на місцем їх проживання, про що було проінформовано керівництво ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з'явився, подавши клопотання про розгляд справи у його відсутності.
Суд, заслухавши позивача та його представника, дослідивши матеріали адміністративної справи, дійшов наступного висновку.
Згідно ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З матеріалів справи судом встановлено, що 05 серпня 2024 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено на нього штраф у розмірі 34000 грн. (а.с.11)
В постанові зазначено, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачена ч.3 ст.210-1 КУпАП, а саме будучи посадовою особою старостою Дружбівського старостинського округу Дубенського району Рівненської області та відповідальним за організацію та виконання вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» неналежним чином виконав передбачені законом обов'язки у сфері оборони, не забезпечив належного оповіщення військовозобов'язаних, що полягає у неодноразовому невиконанні вимог розпоряджень №3/4637 від 19.06.2024, №3/5453 від 05.07.2024 року та №3/6306 від 24.07.2024 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо оповіщення військовозобов'язаних, відповідно до визначеного списку у розпорядженні, які перебувають на військовому обліку в Дружбівському старостинському округу про їх виклик та явку до ІНФОРМАЦІЯ_4 , не забезпечив контроль за їх прибуттям до ІНФОРМАЦІЯ_4 , обмежившись лише наданням письмової інформації про результати оповіщення.
Враховуючи, вказані обставини ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачена ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Згідно протоколу №122 про адміністративне правопорушення, підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є порушення ним ст.15 абз. 8 Закону України «Про оборону України» Судом встановлено, що, ст.18 абз.11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", п. 32 Постанови КМУ №1487 від 30.12.2022 року «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів».
Частина 3 ст. 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливим періодом є період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
У частині 1 статті 2 Закону України «Про оборону України» визначено, що оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту також готовності населення і території держави до оборони.
З моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій (ч. 8 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався, востаннє продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб до 09 листопада 2024 року.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оборону України», виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у галузі оборонної роботи забезпечують, зокрема, організацію та участь у здійсненні на відповідній території заходів, пов'язаних з мобілізаційною підготовкою, територіальною обороною та цивільним захистом; проведення мобілізації людських, транспортних та інших ресурсів в особливий період; здійснення інших повноважень у галузі оборонної роботи, передбачених законами.
Також, абзацом 11 статті 18 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що виконавчі органи сільських, селищних рад організовують під час мобілізації в установленому порядку своєчасне оповіщення та прибуття громадян, які залучаються до виконання обов'язку щодо мобілізації у порядку, визначеному частинами третьою - п'ятою статті 22 цього Закону, техніки на збірні пункти та у військові частини, виділення будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів і надання послуг Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту відповідно до мобілізаційних планів.
Відповідно до 14-1 Закону України «Про місцеве самоврядування» староста є членом виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради за посадою.
Частиною 1 статті 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відповідальність за організацію мобілізаційної підготовки та стан мобілізаційної готовності покладається на відповідних керівників.
Таким чином, саме на позивача, як старосту старостинського округу, покладено відповідальність за організацію мобілізаційної підготовки та стан мобілізаційної готовності.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності визначає Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою КМУ від 30 грудня 2022 року № 1487.
Пунктом 32 Порядку передбачено, що у разі отримання розпорядження відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки щодо оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх явку на призовні дільниці (пункти попереднього збору), до органів СБУ, Служби зовнішньої розвідки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, визначення призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних (резервістів) виконавчі органи сільських, селищних, міських рад: відбирають картки первинного обліку зазначених у розпорядженні призовників, військовозобов'язаних та резервістів; здійснюють оповіщення зазначених у розпорядженні призовників, військовозобов'язаних та резервістів за місцем їх проживання шляхом вручення під їх особистий підпис у картках первинного обліку повісток (додаток 11, для призовників - додаток 18 до Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2002 року № 352; у триденний строк письмово повідомляють районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, підрозділам Служби зовнішньої розвідки про результати оповіщення, виконання призовниками, військовозобов'язаними та резервістами вимог законодавства; забезпечують контроль за прибуттям призовників, військовозобов'язаних та резервістів до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки.
Відповідно до положень п.34 Порядку з метою ведення персонального військового обліку державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації здійснюють оповіщення на вимогу районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки і забезпечення їх своєчасного прибуття.
Згідно з п.47 Порядку у разі отримання розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки (додаток 13, для призовників - додаток 17 до Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2002 року № 352) щодо оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки керівники (голови) державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій зобов'язані: видати наказ (розпорядження) про оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, довести його до відома таких осіб під особистий підпис у частині, що стосується їх прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки у визначені ним строки, та надіслати копію наказу (розпорядження) у триденний строк до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки; вручити призовникам, військовозобов'язаним та резервістам повістки про явку за викликом до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки (за наявністю); письмово повідомити з наданням витягів з наказів (розпоряджень) відповідним районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, підрозділам Служби зовнішньої розвідки про осіб з числа призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які тимчасово непрацездатні, перебувають у відпустці або у відрядженні; забезпечити здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям призовників, військовозобов'язаних та резервістів до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки.
Отже, вказаними нормами передбачений обов'язок органів місцевого самоврядування у разі отримання розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки здійснювати оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, та забезпечувати здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям призовників, військовозобов'язаних та резервістів до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Згідно зі ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
В свою чергу, відповідно до частини першої статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Так, відповідно до ст. 288 КУпАП перевірка законності та обґрунтованості постанови по справі про адміністративне правопорушення судом здійснюється у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Зазначена норма встановлює обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобов'язаний подати докази на спростування таких заперечень.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При прийнятті постанови про накладення адміністративного стягнення за правилами ст.252 КУпАП визначено обов'язок відповідача провести оцінку наявним доказам, повно і об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В силу положень статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно зі ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Так, зі змісту постанови слідує, що позивача притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, у зв'язку з неналежним виконанням розпорядження щодо оповіщення громадян, які перебувають на військовому обліку у Дружбівському старостинському округу про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 та не забезпечення контролю за їх прибуттям до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідач, будучи зобов'язаним доказувати правомірність свого рішення, будь-яких доказів правомірності прийняття вказаного рішення про притягнення ОСОБА_1 до суду не надав.
Так, до відзиву представником відповідача долучено копію розпорядження №4637 від 19.06.2024 року, який вручено особисто ОСОБА_1 20.06.2024 року, про що міститься відповідний напис та підтверджено позивачем в судовому засідання.
На виконання вказаного розпорядження 24.6.2024 року за вих №49/01.04-02 староста Дружбівського старостинського округу повідомив ІНФОРМАЦІЯ_4 про виконання розпорядження №4737 від 19.06.2024 року. При цьому зазначено, що військовозобовязані, які вказані у даному розпорядженні, на місцем проживання не розшукані, оскільки за місцем реєстрації не проживають, про що складено відповідні акти, які надані в розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В той час відповідачем не надано доказів вручення старості Дружбівського старостинського округу ОСОБА_1 розпоряджень №2423 від 05.07.2024 року та №6306 від 24.07.2024 року.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти, встановлені судом, у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Суд вважає, що відповідачем не доведено факт не належного виконання розпорядження №4637 від 19.06.2024 року про оповіщення військовозобов'язаних, які перебувають на обліку в Дружбівському старотистинському окрузі, а також факту отримання та невиконання позивачем розпорядження №5453 від 05.07.2024 року та №6306 від 24.07.2024 року на оповіщення громадян, які перебувають на військовому обліку у в Дружбівському старотистинському окрузі, оскільки в матеріалах справи відсутні жодні документи та матеріали, які б могли бути визнані судом як належні та допустимі докази вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, а сама постанова про накладення адміністративного стягнення не дає суду достатніх підстав зробити висновок про те, що позивач вчинив дане адміністративне правопорушення. При цьому суд керується положеннями ч.3 ст.62 Конституції України, відповідно до якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що при винесенні оскаржуваної постанови вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані, а тому постанову по справі про адміністративне правопорушення №3/122 від 05 серпня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП слід скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у сумі 605,60 грн.
Враховуючи викладене, а також те, що позов підлягає задоволенню, суд вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача витрат на оплату судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 8, 9, 77, 90, 139, 159, 229, 241-246, 255, 268, 269, 286, 288, 293, 294, 297 КАС України, суд,-
ухвалив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.
Постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 за справою про адміністративне правопорушення №3/122 від 05 серпня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 34000 гривень скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , житель АДРЕСА_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення виготовлено 22.09.2024 року.
Суддя В.О.Троцюк