Дата документу 25.09.2024Справа № 554/10421/24
Провадження № 1-кс/554/9965/2024
Іменем України
25 вересня 2024 року м. Полтава
Слідчий суддя Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава клопотання старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Полтаві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_6 , погоджене прокурором Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62024170010000990 від 13 вересня 2024 року щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Липова Долина Сумської області, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, військовослужбовця за призовом під час мобілізації, не судимого
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
До провадження слідчого судді надійшло вищезазначене клопотання про застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необхідність в чому обґрунтована наступним.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.07.2024 № 221 солдата ОСОБА_5 вважати таким, що посаду номера обслуги 1 протитанкового відділення взводу вогневої підтримки 12 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 прийняв та приступив до виконання обов'язків за посадою.
Відповідно до приписів ст. ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», на момент вчинення злочину, ОСОБА_5 вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу, призваним під час мобілізації.
Вимоги ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зобов'язують ОСОБА_5 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.
У відповідності до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (зі змінами), ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, ОСОБА_5 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов'язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.
Пунктом 3 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком; на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Згідно вимог ст. ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків він зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Статтями 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, визначено необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, строк дії якого надалі було продовжено.
ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, достовірно знав та усвідомлював, що повинен неухильно дотримуватись вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, які зобов'язують його: свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, віддано служити українському народу, сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків.
Солдат ОСОБА_5 у період з 11 по 14 серпня 2024 року проходив стаціонарне лікування у КНП «Котелевська ЛПЛ», куди був ургентно госпіталізований.
В подальшому, ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем призваним під час мобілізації, перебуваючи на посаді номера обслуги 1 протитанкового відділення взводу вогневої підтримки 12 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону в/ч НОМЕР_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 15.08.2024 року не з'явився без поважних причин вчасно на службу, а саме до розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 , який на той час розташовувався поблизу АДРЕСА_2 та був відсутній за місцем проходження служби до моменту затримання 24.09.2024.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме у нез'явленні вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.
24.09.2024 о 16 год. 25 хв. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України та в цей же день повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Зважаючи на наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам останнього переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, в органу досудового розслідування виникла необхідність у застосуванні щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання в повному обсязі та просив його задовольнити з викладених у ньому підстав.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_4 , в судовому засіданні фактично не заперечувала проти застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, проте, посилаючись на позитивну характеристику останнього, наявність в нього дружини, на утриманні двох малолітній дітей та батьків пенсіонерів, наявність захворювань, про що нею надано відповідні медичні документи, просила визначити підозрюваному заставу, як альтернативний запобіжний захід.
Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, а також матеріали, долучені стороною захисту, слідчий суддя приходить до такого висновку.
Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62024170010000990 відповідає вимогам статті 184 КПК України.
В судовому засіданні було підтверджено надання стороні захисту копії клопотання та доданих до нього матеріалів, що, в свою чергу, слідує із змісту поданого до суду клопотання.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв?язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов?язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м?яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею встановлено, що ТУ ДБР, що розташоване в м. Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024170010000990 від 13 вересня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за фактом нез'явлення солдата ОСОБА_5 вчасно на службу, тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану, про що свідчить зміст відповідного витягу з ЄРДР (а. с. 7).
24 вересня 2024 року о 04 год 06 хв ОСОБА_5 було затримано в порядку статті 208 КПК України (а. с. 29 - 30).
Підставою для застосування запобіжного заходу є набуття особою статусу «підозрюваного» в кримінального провадженні та наявність «обґрунтованої підозри» у вчиненні кримінального правопорушення, у скоєнні якого вона підозрюється.
Встановлено, що 24 вересня 2024 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України (а. с. 31 - 37).
Підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, дають встановлені досудовим розслідуванням обставини. Так, на це вказують відомості, які містяться в доданих слідчим до клопотання протоколах допиту свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 від 21.09.2024 року, ОСОБА_10 від 24.09.2024 року, а також акті та матеріалах службового розслідування.
Таким чином, встановлені в ході досудового розслідування факти та обставини могли б переконати стороннього об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_5 міг вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.
У майбутньому такі обставини мають бути перевірені та оцінені в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні.
Вищезазначене узгоджується з позицією, яка викладена Європейським судом з прав людини у п. 184 рішення Великої Палати у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia) від 28.11.2017, заява № 72508/13, «…обґрунтованість усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку».
Тобто, при вирішенні питання доцільності обрання підозрюваному запобіжного заходу слідчим суддею перевіряється лише наявність вагомих доказів, що можуть свідчити про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваного не є предметом розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Оцінивши надані сторонами кримінального провадження докази, слідчий суддя приходить до висновку, що з матеріалів клопотання, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, вбачається наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Підставою для застосування запобіжного заходу є також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, які слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Обов'язок обґрунтування ризиків кримінального провадження покладено нормами КПК України на слідчого, прокурора.
Виходячи із зазначеного стандарту доказування (переконання), слідчий суддя вважає, що в ході розгляду клопотання знайшли своє об'єктивне підтвердження наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 4 і 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилаються слідчий та прокурор.
Зокрема, усвідомлюючи тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст. 12 КК України є тяжким злочином, санкцією якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання за вчинене.
Зважаючи на нехтування підозрюваним ОСОБА_5 вимогами чинного законодавства України, а саме порушення ним вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено наявність достатніх підстави вважати, що останній може перешкодити кримінальному провадженні іншим чином, зокрема шляхом неявки до органу досудового розслідування та суду, а також шляхом невиконання покладених на нього процесуальних обов'язків, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя, з огляду на обставини скоєння інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, погоджується й з доводами сторони обвинувачення про наявність визначеного п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення та повторно залишити військову частину.
Відповідно до статті 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя враховує дані про особу підозрюваного в їх сукупності, у тому числі, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим, вік та стан його здоров'я (захисником до матеріалів клопотання долучено копії медичної документації із зазначенням у них діагнозів підозрюваного), наявність в підозрюваного дружини, на утри манні малолітніх дітей 2013 і 2018 року народження, батьків пенсіонерів, міцність його соціальних зв'язків у місці проживання, репутацію, майновий стан, а також те, що останній раніше не судимий.
Беручи до уваги сукупність наведених вище фактів, слідчий суддя приходить до переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного та виконання ним відповідних процесуальних обов'язків і не зможе запобігти доведеним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Отже, надані сторонами кримінального провадження докази доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України; наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п. п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які вказують слідчий та прокурор, а також про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним ризикам.
Водночас слідчий суддя враховує, що частиною 8 статті 176 КПК України імперативно визначено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Згідно з ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
При цьому слідчий суддя враховує, що за змістом ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Між тим, проаналізувавши сукупність встановлених в судовому засіданні обставин та фактів, слідчий суддя не вбачає будь-яких правових підстав для визначення підозрюваному ОСОБА_5 розміру застави, як альтернативи триманню під вартою, оскільки положеннями ч. 4 ст. 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Самі по собі посилання захисника на наявність у ОСОБА_5 постійного місця проживання, дружини та утриманців не можуть бути достатніми стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки підозрюваного, так як вони не спростовують обґрунтованості пред'явленої йому підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, який є тяжким злочином проти встановленого порядку несення військової служби, та не спростовують існування встановлених в судовому засіданні ризиків, передбачених п. п. 1, 4 і 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. В свою чергу, жодних відомостей щодо неможливості перебування підозрюваного під вартою за станом здоров'я слідчому судді сторонами кримінального провадження не надано.
Отже, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а тому враховуючи наявність доведених ризиків, передбачених п. п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, підстави та обставини, передбачені ст. 178 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для визначення останньому альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення клопотання слідчого та застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення альтернативного розміру застави.
Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 183, 194, 196, 197, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого - задовольнити.
Застосувати щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, в межах строку тримання під вартою, передбаченого ч. 1 ст. 197 КПК України, строком на 60 днів, який обчислювати з 04 год 06 хв 24 вересня 2024 року.
Кінцевим днем тримання під вартою визначити 22 листопада 2024 року, 04 год 06 хв.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого, в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з часу проголошення.
Повний текст ухвали складено 26 вересня 2024 року о 17 годині.
Слідчий суддя ОСОБА_1