справа № 361/2494/22
провадження № 2/361/429/24
19.08.2024
Іменем України
19 серпня 2024 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді:Петришин Н.М.,
за участю секретаря: Іванової К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,-
Стислий виклад позиції позивача.
У червні 2022 року ОСОБА_3 звернулася із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_3 посилається на те, що 05 червня 1999 року зареєстровано шлюб між сторонами. Спільне життя між позивачем та відповідачем не склалось, внаслідок чого шлюб розірвано рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 01.07.2020. Під час перебування в шлюбі сторони набули право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстроване за відповідачем. Угоди про поділ спільного майна при розірванні шлюбу сторони не досягли. З цих підстав, ОСОБА_3 звернулася до суду з даним позовом, в якому просить у порядку поділу спільного сумісного майна, набутого за час шлюбу, визнати за нею право власності на 1/2 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 64,2 кв.м., житловою площею 32,8 кв.м., а також стягнути на її користь судові витрати по сплаті судового збору.
Позиція відповідача щодо заявлених позовних вимог.
23 серпня 2022 року відповідач ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву, в якому проти заявлених вимог заперечує, вважає їх необґрунтованими та безпідставними. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що вищевказану спірну квартиру відповідач придбав у новобудові за власні кошти, вартість квартири становила 237 540 грн. Зазначив, що в день інвестування в житло згідно Договору № 46-Г від 08.11.2005, що є предметом спору, він продав ОСОБА_4 належну йому на праві власності однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 30,1 кв.м., житловою площею 17 кв.м. Згоду на продаж квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , позивач не надавала, оскільки дане нерухоме майно набуте відповідачем ще до шлюбу за особисті кошти. З огляду на вищевикладене, ОСОБА_2 вважає, що інвестована у новобудові квартира АДРЕСА_1 , є його особистою приватною власністю, тому заявлені вимоги позивача є безпідставними.
Зустрічний позов
23 серпня 2022 року ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву, в якій зазначив, що 05 червня 1999 року між ним та позивачем укладено шлюб. За час перебування у шлюбі у них народилося двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Перебуваючи у шлюбі, ОСОБА_2 набув у власність за власні кошти двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , придбану у новобудові за інвестовані власні кошти в сумі 237 540 грн. у ДП «Добробут». Після завершення будівництва вказаної квартири ОСОБА_2 отримав Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 19 липня 2007 року Виконкомом Броварської міської ради на підставі рішення № 340 від 26.06.2007, та в установленому законом порядку зареєстрував право власності на дану квартиру. У день укладення договору щодо інвестування в будівництво спірної квартири ОСОБА_2 продав покупцю ОСОБА_4 належну йому на праві власності однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 30,1 кв.м., житловою площею 17 кв.м. Згоду на продаж квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_3 не надавала, оскільки дане нерухоме майно набуте ОСОБА_2 до шлюбу за особисті кошти. Інвестована у новобудові квартира АДРЕСА_1 , є особистою приватною власністю ОСОБА_2 , оскільки придбана за кошти, виручені від продажу його однокімнатної квартири, вартість якої в еквіваленті за курсом НБУ на дату продажу становила 47 000 доларів США. Також ОСОБА_2 наголошував на тому, що до укладення шлюбу він мав офіційне місце роботи, починаючи з 1992 року. Звертав увагу, що ОСОБА_3 з часу придбання квартири жодного разу не сплачувала комунальних послуг, а лише користувалася квартирою. З наведених підстав, ОСОБА_2 просив визнати у порядку поділу майна подружжя спірну квартиру АДРЕСА_1 його особистою приватною власністю.
Позиція позивача щодо зустрічного позову
09 лютого 2023 року до суду надійшов відзив від ОСОБА_3 на зустрічну позовну заяву, відповідно якого позивач не згодна із зустрічним позовом, проти задоволення зустрічного позову заперечує повністю та вважає, що заявлені вимоги є необґрунтованими, та такими, які задоволенню не підлягають.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської суду від 28 липня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської суду від 18 січня 2023 року зустрічну позовну заяву відповідача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, об'єднано в одне провадження з первісними позовними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської суду від 23 серпня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник не з'явилися, від позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, в якій позовні вимоги позивач підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити, а в задоволенні зустрічних позовних вимог - відмовити.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Хуторненко І.М. просив зустрічні позовні вимоги задовольнити, в задоволенні первісного позову - відмовити.
Обставини справи, що встановлені судом.
З рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 липня 2020 року (справа № 361/1122/20) видно, що 05 червня 1999 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Ватутінського районного управління юстиції у м. Києві зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про одруження, актовий запис № 612. Прізвище дружини після одруження змінено на « ОСОБА_8 ».
Від спільного подружнього життя у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Вищевказаним рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 липня 2020 року у цивільній справі № 361/1122/20 шлюб між сторонами розірвано.
З матеріалів справи вбачається, що 15 грудня 2003 року між ДП «Добробуд» ТОВ «ІКЦ «Трансстрой» та ОП «Броварипромжитлобуд» укладено Інвестиційний договір № 1 щодо участі у фінансуванні будівництва житлового будинку за адресою по АДРЕСА_4 . Загальна площа об'єктів інвестування складає 2344 кв.м.
За змістом Додаткової угоди про зміни та доповнення до зазначеного вище інвестиційного договору № 1 від 15.12.2003 на квартиру АДРЕСА_5 , та додатку № 1 до додаткової угоди № 3 від 01.03.2005 на квартиру, ОП «Броварипромжитлобуд», ДП «Добробуд» та відповідач ОСОБА_2 досягли згоди щодо внесення змін та доповнень до інвестиційного договору, вирішено вважати фізичну особу ОСОБА_2 інвестором. ОП «Броварипромжитлобуд» зобов'язалося передати відповідачу в І-кварталі 2007 року двокімнатну квартиру АДРЕСА_6 .
09 листопада 2005 року на виконання умов інвестиційного договору № 46-Г від 08 листопада 2005 року, ОСОБА_2 перерахував ДП «Добробуд» 237 540 грн.
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно № б/н, виданого 19 липня 2007 року Виконкомом Броварської міської ради, 19 липня 2007 року за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на двокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_7 , що підтверджується Витягом про реєстрацію право власності на нерухоме майно № 15286852 від 19 липня 2007 року.
Також, згідно договору купівлі-продажу квартири, укладеного 09 листопада 2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Авраменко Н.А., зареєстрованого в реєстрі за № 11664, ОСОБА_2 передає у власність ОСОБА_4 однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 30,1 кв.м., житловою площею 17 кв.м., вартість якої становить 11 000 грн.
Вищевказана квартира належала ОСОБА_2 на підставі довідки, виданої 18 листопада 1995 року ЖБК «Зоря» за № 97, зареєстрованої 05 листопада 1995 року в Броварському міжміському бюро технічної інвентаризації в книзі № 40 за реєстрованим № 1056/54 та в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним № 12510596.
Згідно свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_1 , виданого 13 грудня 2023 року Броварським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), прізвище позивача за первісним позовом - « ОСОБА_8 » змінено на « ОСОБА_9 ».
У судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , яка є сестрою ОСОБА_2 , пояснила, що її брат продав однокімнатну квартиру за 38 000 доларів США та знайшов двокімнатну, яку вирішив придбати і яка коштувала 47 000 доларів США. Свідок позичила брату 1 тисячу доларів, їх мати теж віддала сину - ОСОБА_2 3 000 євро. ОСОБА_2 вклав свої 6 000 доларів США. Батьки (Маєвської) ОСОБА_3 давали гроші на ремонт квартири. ОСОБА_10 була присутня при продажу братом однокімнатної квартири, оскільки сума продажу була великою, кошти були в гривнях.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права, що регулюють дані правовідносини.
Згідно зі ст. 61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Відповідно до ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
У відповідності до ст.60 СК України, майно набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається , що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ч.3 ст.368 ЦК України, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Стаття 70 СК України передбачає, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
У відповідності до ст. 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними.
У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Пленум Верховного Суду України в своїй постанові №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначає, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені із цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі
№ 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що «у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує».
Звертаючись до суду позивач ОСОБА_1 просить визнати за нею у порядку поділу спільного сумісного майна, набутого за час шлюбу, право власності на 1/2 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , обґрунтовуючи це тим, що дана квартира придбана в період перебування у шлюбі за спільні кошти подружжя, однак зареєстрована на колишнього чоловіка.
З наведеного суд вважає, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та підлягає задоволенню, оскільки дійсно сторони придбали спірне майно під час перебування у шлюбі, а тому вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя, частки в якому не визначались, а відтак є підстави вважати, що за ОСОБА_1 в силу закону належить 1/2 частина вказаного майна, підстав відступлення від рівних часток судом не встановлено.
Стосовно зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 щодо визнання у порядку поділу майна подружжя спірної квартири АДРЕСА_1 його особистою приватною власністю, то суд дійшов наступного висновку.
ОСОБА_2 аргументував заявлені зустрічні позовні вимоги тим, що в день сплати 09 листопада 2005 року вартості квартири АДРЕСА_1 у розмірі 237 540 грн., за умовами за інвестиційного договору від 08.11.2005, останній продав належну йому ще до шлюбу однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 30,1 кв.м., житловою площею 17 кв.м., й за отримані від продажу цієї квартири кошти відповідач придбав спірну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_7 .
Однак, згідно пункту 2 договору купівлі-продажу квартири, укладеного 09 листопада 2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Авраменко Н.А., зареєстрованого в реєстрі за № 11664, продаж вчинено за 11 000 грн.
Даний пункт договору ніким не оспорювався, договір не визнавався недійсним, інших належних доказів щодо продажу нерухомого майна за 38 000 доларів США відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) до суду не надано.
З огляду на викладене, враховуючи те, що вартість спірної квартири АДРЕСА_1 на момент придбання становила 237 540 грн., твердження відповідача ОСОБА_2 про те, що останній придбав її за особисті кошти, отримані від продажу належної йому на праві приватної власності квартири АДРЕСА_2 , не відповідають письмовим доказам, наявним в матеріалах справи.
Інших доказів на підтвердження заявлених зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 не надано.
З наведених підстав, суд вважає зустрічні позовні вимоги недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, надавши об'єктивну оцінку зібраним доказам по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню, а зустрічний позов - задоволенню не підлягає.
Щодо судових витрат
Із матеріалів справи вбачається, що при подачі даного позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 8 260 грн, що підтверджується квитанцією від 16.06.2022.
У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що первісні позовні вимоги підлягають задоволенню, стягненню із відповідача на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 8 260 грн.
Керуючись ст. ст. 3, 12, 81, 141, 259, 265, 268 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити.
У порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_7 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 судовий збір у розмірі 8 260 (вісім тисяч двісті шістдесят ) гривень.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_8 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_8 .
Суддя Наталія ПЕТРИШИН