Справа № 357/9030/24
Провадження № 2/357/3796/24
іменем України
25 вересня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Орєхова О. І. ,
за участі секретаря - Махненко Б. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У червні 2024 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» звернулось до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтувавши наступним.
07 лютого 2022 року між акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 укладений Кредитний договір № 1/4495150.
Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору, кредитор надає позичальнику кредит в сумі 50 000,00 грн. строком на 18 місяців - з 07.02.2022 року до 06.08.2023 року (включно). Позичальник сплачує платежі для погашення заборгованості за Договором щомісячно в число місяця, визначене графіком платежів по кредиту, як день повернення кредиту.
Відповідно до п.1.2 Кредитного договору, кредит надається позичальнику на споживчі потреби шляхом зарахування кредитних коштів на рахунок позичальника № НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 1.3 Кредитного договору, для зарахування кредитних коштів позичальник повинен мати відкритий у банку поточний або поточний (картковий) рахунок.
Відповідно до підпунктів 1.4.1-1.4.2 пункту 1.4 статті 1 Кредитного договору, позичальник зобов'язаний сплачувати банку процентну винагороду щомісячно, в розмірі 36,00% річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту (дня списання кредитних коштів з позичкового рахунку позичальника) до моменту повного погашення заборгованості за Договором; комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості (комісія) щомісячно, в розмірі 1,80% від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1 Договору.
Відповідно до п. 1.5 Кредитного договору, всі умови щодо надання кредиту, обслуговування та погашення заборгованості за кредитом, згідно Договору, визначені в Правилах надання споживчого кредиту в ПАТ «Креді Агріколь Банк» та на умовах страхування життя позичальника, які є невід'ємною частиною Договору та розміщені на офіційному сайті Банку, зобов'язаний сплачувати Банку: www.creditagricole.ua.
Відповідно до п.2.1 Кредитного договору, з метою обслуговування кредиту банк відкриває позичальнику єдиний рахунок для погашення кредитної заборгованості № НОМЕР_2 в банку.
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Кредитного договору, у разі прострочення строку сплати поточної заборгованості за кредитом, процентами, комісіями (у разі їх наявності) згідно умов Договору, на суму простроченого платежу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, з урахуванням особливостей, визначених ЗУ «Про споживче кредитування»; у разі порушення позичальником без поважних причин, вимог п.п. 2.2.3-2.2.9 Правил, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 1% від суми кредиту, визначеної в п. 1.1 Кредитного договору, за кожний випадок порушення.
29 серпня 2023 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт», укладено договір №4-2023 про відступлення (купівлю - продаж) прав вимог до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 1/4495150 від 07.02.2022року.
Відповідно до п. 2.1. Договору №4-2023 від 29.08.2023р., у відповідності до умов Договору,первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені Договором.
15 вересня 2023 року до ОСОБА_1 АТ «Креді Агріколь Банк» було направлено повідомлення про те, що відбулось відступлення прав вимоги за договором №4-2023 від 29.08.2023р. до ТОВ «Глобал Спліт», яке в свою чергу стало новим кредитором та має право вимагати від ОСОБА_1 погашення кредитної заборгованості згідно кредитного договору № 1/4495150.
На виконання умов Договору відступлення прав вимоги ОСОБА_1 був повідомлений про необхідність перерахувати кошти в сумі 93 445,50 грн. що відповідає розміру поточних зобов'язань за Договором.
Станом на 10.06.2024 року загальний залишок заборгованості за кредитним договором № 1/4495150 від 07.02.2022 року у розмірі - 93 445 грн. 50 коп., яка складається: рахунок строкової заборгованості: 00 грн. 00 коп.; рахунок простроченої заборгованості: 50 000 грн. 00 коп.; рахунок нарахованих відсотків: 1 400 грн. 40 коп.; рахунок прострочених відсотків: 34 845 грн. 50 коп.; рахунок комісії: 900 грн. 00 коп.; рахунок простроченої комісії: 6 300 грн. 00 коп.
Просили суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 1/4495150 від 07.02.2022 року у розмірі 93 445 грн. 50 коп. та судові витрати за розгляд справи у розмірі 2 422 грн. 40 коп.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2024 року, головуючим суддею визначено Орєхова О.І.та матеріали передані для розгляду.
Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру (ч. 8 ст. 187 ЦПК України).
Згідно відповіді № 666496 від 28.06.2024 року з Єдиного державного демографічного реєстру, сформованого засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» за запитом судді стосовно визначення підсудності щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований з 23.06.2000 року за адресою: АДРЕСА_1
З матеріалів справи вбачається, що позивачем пред'явлено позов до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у відповідності до вимог ч. 1 ст. 27 ЦПК України, що узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 29.10.2020 року у справі № 263/14171/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу. Якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи відповідача.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна.
Ухвалою судді від 01 липня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Постановлено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання у справі на 25 липня 2024 року.
25 липня 2024 року розгляд справи було відкладено до 25 вересня 2024 року ( а. с. 172 ). за клопотанням відповідача ( а. с. 170 ).
В судове засідання позивач ТОВ «Глобал Спліт» свого представника не направило, через систему «Електронний суд» представник позивача ОСОБА_3 , який діє на підставі витягу з ЄДР,надіслав заяву, отримана та зареєстрована канцелярією суду 24.09.2024 року за вх. № 49539, в якій просив проводити розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечують. ( а. с. 177-178 ).
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявне поштоверекомендоване повідомлення про вручення, яке отримано ОСОБА_1 10.08.2024 року ( а. с. 176 ).
До того ж, відповідач обізнаний, що на розгляді в суді перебуває вказана справа до нього про стягнення заборгованості, оскільки 25.07.2024 року останній звертався до суду із заявою про відкладення справи ( а. с. 170 ).
Відповідно до пунктів другого та шостого частини другої статті 43, частини першої статті 44 ЦПК України, учасники справи та їх представники зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії встановлені судом та добросовісно користуватися своїми процесуальним правами.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасникам справи (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).
Тому, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
В свою чергу, позивач (представник) скористувався вимогами ч. 3 ст. 211 ЦПК України.
Тому, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності учасників справи, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.
В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».
Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Заяв та клопотань з боку відповідача на адресу суду не надходило, як і не надходило відзиву на позовну заяву позивача.
Стаття 280 ЦПК України визначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки, належним чином повідомлений відповідач ОСОБА_1 не з'явився в судове засідання, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду у відповідності до вимог ЦПК України, не повідомивши суду про поважність причини неявки та не надав відзив і позивач (представник) не заперечує проти такого вирішення справи, а саме заочного, суд вважає за необхідним по даній справі провести заочний розгляд.
25 вересня 2024 року судом було ухвалено проводити розгляд справи в заочному порядку.
Згідно ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки учасники судового розгляду в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.
В судовому засіданні встановлено, що 07.02.2022 року між акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 укладений Кредитний договір № 1/4495150 ( а. с. 34-37 ).
Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору, кредитор надає позичальнику кредит в сумі 50 000,00 грн. строком на 18 місяців - з 07.02.2022 року до 06.08.2023 року (включно). Позичальник сплачує платежі для погашення заборгованості за Договором щомісячно в число місяця, визначене графіком платежів по кредиту, як день повернення кредиту.
Відповідно до п.1.2 Кредитного договору, кредит надається позичальнику на споживчі потреби шляхом зарахування кредитних коштів на рахунок позичальника № НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 1.3 Кредитного договору, для зарахування кредитних коштів позичальник повинен мати відкритий у банку поточний або поточний (картковий) рахунок.
Відповідно до підпунктів 1.4.1-1.4.2 пункту 1.4 статті 1 Кредитного договору, позичальник зобов'язаний сплачувати Банку процентну винагороду щомісячно, в розмірі 36,00% річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту (дня списання кредитних коштів з позичкового рахунку позичальника) до моменту повного погашення заборгованості за Договором; комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості (комісія) щомісячно, в розмірі 1,80% від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1 Договору.
Підписанням Договору позичальник замовляє у банку супровідні послуги з обслуговування кредитної заборгованості, що включає в себе: послуги з розрахунку суми чергового та наступних платежів, списання та зарахування коштів з метою погашення заборгованості, розрахунково-касове обслуговування заборгованості за Договором та надання інформаційно-консультаційних послуг, під якими розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, 24/7 та через довідковий центр банку, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування позичальника (як усне так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасної сплати платежів тощо.
Відповідно до п. 1.5 Кредитного договору, всі умови щодо надання кредиту, обслуговування та погашення заборгованості за кредитом, згідно Договору, визначені в Правилах надання споживчого кредиту в ПАТ «Креді Агріколь Банк» та на умовах страхування життя позичальника, які є невід'ємною частиною Договору та розміщені на офіційному сайті банку, зобов'язаний сплачувати банку: www.creditagricole.ua.
Відповідно до п.2.1 Кредитного договору, з метою обслуговування кредиту,банк відкриває позичальнику єдиний рахунок для погашення кредитної заборгованості № НОМЕР_2 в банку.
Відповідно до п. 2.2 Кредитного договору, позичальник зобов'язаний погашати кредит та сплачувати проценти та комісію у валюті кредиту, відповідно до розрахунків графіку платежів по кредиту, щомісяця, в день повернення кредиту на рахунок погашення заборгованості. Сплачена сума платежу перераховується на позичковий рахунок та на рахунки нарахування процентів і комісії в день повернення кредиту. У випадку, якщо припадає на неробочий день, то сплатити у попередній робочий день.
Відповідно до п. 2.3 Кредитного договору, підписанням Договору позичальник підтверджує, що він у письмовій формі і повному обсязі отримав від банку інформацію, визначену ЗУ «Про споживче кредитування» та/або іншими нормативноправовими актами, що регулюють це питання.
Відповідно до п. 2.4 Кредитного договору, позичальник відповідає за виконання своїх зобов'язань за Договором усім своїм майном та коштами, на які може бути звернено стягнення у порядку, встановленому чинним законодавством України.
Відповідно до п. п. 3.1, 3.2 Кредитного договору, у разі прострочення строку сплати поточної заборгованості за кредитом, процентами, комісіями (у разі їх наявності) згідно умов Договору, на суму простроченого платежу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, з урахуванням особливостей, визначених ЗУ «Про споживче кредитування»; у разі порушення позичальником без поважних причин, вимог п.п. 2.2.3-2.2.9 Правил, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 1% від суми кредиту, визначеної в п. 1.1 Кредитного договору, за кожний випадок порушення.
Відповідно до п. 4.4 Кредитного договору, шляхом підписання Договору позичальник надає свою безвідкличну згоду на взаємодію, в тому числі при врегулюванні простроченої заборгованості з Банком, шляхом безпосередньої взаємодії, надсилання різних повідомлень та поштових відправлень.
Відповідно до п. 4.7 Кредитного договору, сторони домовились збільшити строк позовної давності за вимогами, що випливають з Договору, та встановити його тривалістю 10 років.
Відповідно до п. 5.5 Кредитного договору, шляхом підписання Договору позичальник підтверджує, що він в день укладення Договору особисто отримав свій примірник Договору, умови договору йому зрозумілі, з Правилами і Тарифами банку, що є чинним на дату укладення Договору і розміщені на офіційному сайті банку, ознайомлений, приймає та погоджується, з тарифами банку ознайомлений, приймає та погоджується, йому до укладання Договору банком надано інформацію, яка визначена ч.2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Додано заяву-анкету № 0700007-07022022-044 від 07.02.2022 року на отримання готівкового кредиту ( а. с. 11-12 ), паспорт споживчого кредиту ( а. с. 13-16 ), які підписані відповідачем.
Окрім цього, додано додаток до паспорту, таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит ( а. с. 17-18 ), який також має підпис відповідача.
Згідно вказаної таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит вбачається, що на строк на який наданий кредит, відповідач повинен повернути кредит в розмірі 50000 грн., проценти за користування кредитом в сумі 15 437,85 грн., комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 16 200 грн., інші послуги банку в умі 80 грн. реальні речні проценти в сумі 97,22 грн, загалом 81 717,85 грн.
Отримання відповідачем згідно умов кредитного договору обумовлену суму в розмірі 50 000 грн., свідчить меморіальний ордер № 41546644-1 від 07.02.2022 року ( а. с. 33 ).
Отже, акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» виконало умови договору, надавши відповідачу кредит обумовлений у договорі 1/4495150 від 07.02.2022 року в розмірі 50 000 грн.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Згідно з ч. 3 ст. 6 ЦК України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.
Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.
Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак, під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.
Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Істотні умови договору визначаються в законі, разом з тим, ними можуть стати будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона. Істотні умови договору відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов'язки, які покладаються на них за договором.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин вчиняється у формі, встановленій законом, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в строк, встановлений договором, відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
В силу ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому, згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визнані умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
На підставі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Умови договорів приєднання розробляються товариством, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим товариство має підтвердити, що на час укладання відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг товариства) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідно до вимог ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Стаття 1048 частина 1 ЦК України передбачає право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір та порядок одержання яких встановлюється договором.
Позичальник зобов'язаний, відповідно до ст. 1049 ЦК України, повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані їй позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За кредитним договором, відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Отже, підписання кредитного договору № 1/4495150 від 07.02.2022 року, свідчить про те, що відповідачу всі умови даного договору цілком зрозумілі і він вважає їх справедливими по відношенню до нього.
Вказаний договір був прочитаний та підписаний сторонами.
Оскільки відповідач підтвердив свою згоду та погодився з усіма умовами вищевказаного договору, підписавши його, а тому зазначені умови були прочитані, з якими погодилися сторони.
Таким чином, своїми підписами сторони письмово підтвердили та закріпили те, що вони діяли свідомо, були вільні в укладенні договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.
Отже, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20) від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20 (провадження № 61-154св21). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.
Такої правової позиції дотримується і Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 17 січня 2022 року в справі № 234/7723/20, провадження № 61-6379св21.
Заява-анкета № 0700007-07022022-044 від 07.02.2022 на отримання готівкового кредиту «Свобода» та Паспорт споживчого кредиту, які містяться в матеріалах справи, є невід'ємною частиною до Кредитного договору № 1/4495150від 07.02.2022, підписані ОСОБА_1 , тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.
29 серпня 2023 року між акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт», укладено договір про відступлення прав вимог №4-2023 ( а. с. 46-53 ).
Відповідно до п. 2.1 Договору №4-2023 від 29.08.2023року, у відповідності до умов Договору,первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за Кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені Договором. Сторони розуміють та погоджуються з тим, що відступлення права вимоги за цим Договором не є забезпечувальними відступленнями. Разом з правом вимоги до нового кредитора переходять всі інші права та обов'язки первісного кредитора за Кредитним договором. У випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимог,кожен наступний реєстр прав вимог доповнює, а не замінює попередній.
Як вбачається з Додатку № 1 до Договору про відступлення права вимоги № 4-2023 від 29 серпня 2023 року, AT «Креді Агріколь Банк» відступило ТОВ «Глобал Спліт» право вимоги до відповідача за Кредитним договором № 1/4495150 від 07.02.2022 року на загальну суму 93 445,50 гривень (позиція № 2559) ( а. с. 54-122 ).
Додано Додатки №№ 1-6 до Договору про відступлення права вимоги № 4-2023 від 29 серпня 2023 року ( а. с. 123-130 ).
Згідно п. 3.1. Договору про відступлення права вимоги, право вимоги переходить від первісного кредитора до нового кредитора з дати підписання ними відповідного реєстру прав вимог за зразком, наведеним в додатку № 1 до Договору, що становить його невід'ємну частину та складається з обов'язковим зазначенням інформації (реквізитів) за переліком, що містяться в додатку №4 до цього Договору та зарахування коштів у розмірі ціни договору на рахунок первісного кредитора, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей по Кредитним договорам. Разом з правами вимоги новому кредитору переходять всі інші пов'язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Пунктами3.5-3.6 Договору відступлення права вимоги,первісний кредитор в строк до 10 (десяти) робочих днів з моменту набрання реєстром прав вимоги чинності (підписання сторонами такого реєстру прав вимог) оформлює (підписує та скріплює відбитком печатки) для кожного з боржників повідомлення про відступлення права вимоги до нового кредитора, складеного за формою, що наведена в додатку № 3 до Договору, та надсилає рекомендованим листом з позначкою «Вручити особисто» за місцем проживання чи перебування боржників, або шляхом надсилання текстових, голосових та інших повідомлень з дотриманням вимог щодо таких повідомлень, які встановлені ЗУ «Про споживче кредитування».
Первісний кредитор не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржниками грошової вимоги, право якої відступається на підставі цього Договору і яка пред'явлена до виконання новим кредитором.
У випадку коли після укладення Договору в судовому порядку буде визнано частково певну вимогу, що передається згідно даного Договору недійсною/нікчемною, то сторони погоджуються за взаємною згодою визначити (шляхом укладення додаткової угоди до Договору) відповідну суму (частину сплаченої вартості прав вимоги згідно Договору), яка має бути повернута первісним кредитором новому кредитору.
Новий кредитор може відступити або передати всі або будь-які права, вигоду та зобов'язання за цим Договором третім особам з моменту набуття ним права вимоги згідно п. 3.1. Договору.
15 вересня 2023 року до ОСОБА_1 акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» було направлено повідомлення про те, що відбулось відступлення прав вимоги за договором №4-2023 від 29.08.2023року до ТОВ «Глобал Спліт», яке в свою чергу стало новим кредитором та має право вимагати від ОСОБА_1 погашення кредитної заборгованості згідно кредитного договору № 1/4495150. На виконання умов Договору відступлення прав вимоги ОСОБА_1 був повідомлений про необхідність перерахувати кошти в сумі 93 445,50 грн., що відповідає розміру поточних зобов'язань за Договором. Розмір зобов'язань зі сплати пені та штрафів за Договором, якщо такі нарахування будуть, окремо повідомляє новий кредитор окремим повідомленням ( а. с. 44 ).
Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч. 1 ст. 517 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1082 ЦК України, передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 р. у справі № 910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Таким чином, права вимоги за договором № 1/4495150 від 07.02.2022 року, укладеного відповідачем із первісними кредитором, перейшло до ТОВ «Глобал Спліт»
Так, 15 вересня 2023 року АТ «Креді Агріколь Банк» звернулося до ОСОБА_1 з Вимогою про усунення порушення кредитного зобов'язання, яка на дату розгляду справи, залишена з боку відповідача поза увагою.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, відповідач належним чином зобов'язання з повернення грошових коштів не виконував, в результаті чого станом на 10.06.2024 року заборгованість останнього перед ТОВ «Глобал Спліт» становить 93 445,50 гривень, з яких: прострочена заборгованість-50 000,00 гривень; заборгованість за нарахованими відсотками-1 400,40 гривень; заборгованість за простроченими відсотками - 34 845,50 гривень; заборгованість по комісії - 900,00 гривень; заборгованість простроченої комісії - 6 300,00 гривень.
Крім того, наявність заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 93 445,50 грн. підтверджується і доданою з боку позивача до позовної заяви Виписки з рахунку за період з 07.02.2022 року по 15.09.2023 року, де ОСОБА_1 є активним користувачем банківських послуг, здійснює транзакції з використанням картки, номер який співпадає із карткою, отриманою останнім у відділенні банку, про що свідчать транзакції з поповнення готівки у терміналах, перекази коштів зі своєї карти, придбання товарів, оплата інших послуг ( а. с. 20-32 ).
Отже, банківська виписка з рахунку позичальника є належним та допустимим доказом у справі, що підтверджує рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщує записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості за кредитним договором.
Так, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Такої правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц (провадження №61-3689св21).
В зазначеній постанові Верховний Суд вказав, що на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів суд установив, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надав відповідачу кредит в обумовленій сумі, що підтверджується випискою з особового рахунку відповідача, тому дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних до позичальника про стягнення заборгованості по тілу кредиту та відсотків.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 17.12.2021 по справі №278/2177/15-ц про те, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
Така позиція викладена і в постанові КЦС ВС від 31.05.2022 № 194/329/15-ц (провадження № 61-3753св22).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оскільки відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати відсотків (процентів) за користування ними, внаслідок чого має заборгованість, яку наразі повинен сплатити на користь позивача у встановленому судом загальному розмірі 86 245,90 грн.(прострочена заборгованість 50 000,00 гривень + заборгованість за нарахованими відсотками - 1 400,40 гривень + заборгованість за простроченими відсотками - 34 845,50 гривень).
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження №14- 44цс21), суд висловив свою позицію в питанні, яке полягало у наслідках укладення договору споживчого кредитування, які передбачають право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, від так відповідно до частини другої статті 8 Закону №1734-VIII до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом № 1734-VIII безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту(пункти 31.17 та 31.18).
Тобто, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, зокрема і щодо правомірності встановлення у кредитному договорі комісії за розрахунково-касове обслуговування, а отже Верховний Суд не заперечує право банку на встановлення в кредитному договорі зазначеної вище комісії.
За умовами Кредитного договору та Паспорту споживчого кредиту, відповідачу було надано кредит, умовами якого передбачено, що комісійна винагорода за обслуговування кредитної заборгованості - щомісячно у розмірі 1,80% від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1. Договору; комісія за відкриття поточного рахунка - 80,00 грн.
Тому, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за комісією в загальному розмірі - 7 200,00 гривень (заборгованість по комісії - 900 грн. та заборгованість простроченої комісії - 6 300 грн. ) , а вимоги в цій частині задоволенню.
В свою чергу, з боку відповідача не надано до суду жодних пояснень, заперечень та відзиву щодо позовних вимог позивача, а також у відповідності до вимог ст. 81 ЦПК України жодного належного та допустимого доказу в спростування доводів позивача щодо наявної заборгованості та нарахованих сум.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.06.2020 у справі № 757/1782/18: «Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов'язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов'язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Отже, саме позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов'язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень».
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Тому, даючи оцінку наданим доказам, суд прийшов до висновку, що на користь позивача належить стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором № 1/4495150 від 07.02.2022 року у загальному розмірі 93 445,50 гривень.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши докази у справі, керуючись завданнями цивільного судочинства щодо справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором є такими, що підлягають задоволенню.
Поняття судових витрат міститься в п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», де судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Відповідно до частин 1 та пункт 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
При зверненні до суду з вказаним позовом, позивачем ТОВ «Глобал Спліт» були понесені судові витрати у сумі 2 422,40 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи Платіжною інструкцією № 2472 від 12.06.2024 року ( а. с. 9 ).
Зазначена сума судового збору була сплачена враховуючи те, що позовна заява позивачем була подана до суду в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», то у відповідності до ЗУ «Про судовий збір», застосовується понижуючий коефіцієнт 0,8, що узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом в ухвалах від 14.12.2021р. у справі № 9901/454/21, від 31.01.2022р. у справі № 316/356/20, від 03.02.2022р. у справі № 300/1617/21, від 14.02.2022р. у справі № 560/4216/21, від 15.02.2022р. у справі № 560/8629/21.
Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, то у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесенні останнім при зверненні до суду судові витрати у вищевказаному розмірі.
Одночасно суд роз'яснює, що відповідно до вимог ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 16, 203, 207, 526, 530, 599, 610, 625, 626, 627, 628, 629, 638, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 2, 5, 12, 13, 19, 28, 76, 77, 79, 80, 81,89, 128,133, 141,187,211, 247, 263-265, 273, 274, 280-289 ЦПК України,п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», Законом України «Про судовий збір», суд,-
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.
Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» заборгованість за Кредитним договором № 1/4495150 від 07.02.2022 року у загальному розмірі 93 445,50 гривень та судовий збір в сумі 2 422,40 гривень, загалом 95 867,79 гривень (дев'яносто п'ять тисяч вісімсот шістдесят сім гривень сімдесят дев'ять копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» (адреса місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 5-Б, офіс 5, ЄДРПОУ: 41904846);
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , паспорт, серія НОМЕР_4 ).
Повний текст заочного судового рішення складено 25 вересня 2024 року.
Заочне рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя О. І. Орєхов