вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
26 вересня 2024 р. м. Ужгород Справа № 907/661/24
Господарський суд Закарпатської області у складі судді Сисин С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України», код ЄДРПОУ - 40121452, місцезнаходження - місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок, 1, поштовий індекс - 04116,
до відповідача: Ужгородської районної ради, код ЄДРПОУ - 25435880, місцезнаходження - Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Загорська, будинок, 10, поштовий індекс - 88000,
про стягнення заборгованості за поставлений природний газ згідно з умовами договору постачання природного газу постачальником “останньої надії» у розмірі 72224,95 грн,
без виклику учасників справи,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» (далі - позивач, постачальник), від імені якого діє адвокат Ягольник Аліна Петрівна (на підставі довіреності від 29.12.2023 №29/12-2023/17), звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Ужгородської районної ради (далі - відповідач, споживач) про стягнення заборгованості за поставлений у квітні - травні 2023 року згідно з умовами договору постачання природного газу постачальником “останньої надії» природний газ у загальній сумі 72224,95 грн, з яких: 55470,58 грн - основний борг, 11852,59 грн - пеня, 1801,44 грн - 3% річних та 3100,34 грн - інфляційні втрати.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 24.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи, зокрема: запропоновано відповідачу подати суду відзив на позовну заяву, оформлений згідно з вимогами статті 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких він ґрунтуються, якщо такі докази не надані позивачем, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Одночасно відповідно до ухвали суду від 24.07.2024 відповідачу судом роз'яснено, що відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем у встановлений судом строк без поважних причин відзиву, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною 3 статті 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У постанові від 27.06.2024 у справі №759/16487/21, провадження № 61-772св24 Верховний Суд з посиланням на практику Європейського Суду з прав людини (справи «Заводнік проти Словенії», заява № 53723/13, рішення від 21 травня 2015 року, пункт 70; справа «Созонов та інші проти України», заява № 29446/12, рішення від 08 листопада 2018 року, пункт 8) зазначив, що на національні суди покладено обов'язок з'ясувати, чи були повістки або інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, суди зобов'язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення.
Відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Частиною першою статті 232 ГПК України передбачено, що судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
17.08.2021 Вища рада правосуддя рішенням №1845/0/15-21 затвердила Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи (далі - Положення про ЄСІТС).
Пунктом 3 розділу І Положення про ЄСІТС передбачено, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС) - це сукупність інформаційних та телекомунікаційних підсистем (модулів), які забезпечують автоматизацію визначених законодавством та цим Положенням процесів діяльності судів, органів та установ в системі правосуддя, включаючи документообіг, автоматизований розподіл справ, обмін документами між судом та учасниками судового процесу, фіксування судового процесу та участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції, складання оперативної та аналітичної звітності, надання інформаційної допомоги суддям, а також автоматизацію процесів, які забезпечують фінансові, майнові, організаційні, кадрові, інформаційно-телекомунікаційні та інші потреби користувачів ЄСІТС.
Офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС (підпункт 5.8 пункту 5 розділу І Положення про ЄСІТС).
Підсистема "Електронний кабінет" (Електронний кабінет ЄСІТС, Електронний кабінет) - підсистема ЄСІТС, захищений вебсервіс, що має офіційну адресу в інтернеті (id.court.gov.ua), який забезпечує процедуру реєстрації користувачів в ЄСІТС, а також подальшу автентифікацію таких осіб з метою їх доступу до підсистем (модулів) ЄСІТС у межах наданих прав. Доступ користувачів до підсистем (модулів) ЄСІТС, окрім Електронного кабінету, також може забезпечуватися за допомогою сервісу обміну даними між відповідними підсистемами (модулями) ЄСІТС та іншими інформаційними системами (пункт 8 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС).
Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС (в редакції Рішення Вищої ради правосуддя № 977/0/15-23 від 12.10.2023) особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.
У постанові від 07.06.2024 у справі № 904/1273/23 Об'єднана палата Касаційного господарського суду зазначила, що процесуальним законодавством передбачено два способи надсилання судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС. Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІТС є обов'язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
Згідно відповіді №2494190, сформованої на запит суду засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», Ужгородська районна рада (код ЄДРПОУ - 25435880) має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
Враховуючи приписи статей 6 і 242 ГПК України, пунктів 8 і 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС, копія ухвали Господарського суду Закарпатської області від 24.07.2024 про відкриття провадження у справі була скерована сторонам у справі 24.07.2024 в електронній формі шляхом її направлення до електронних кабінетів Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" і Ужгородської районної ради.
З довідок про доставку електронного листа, які отримані з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", вбачається, що документ в електронному вигляді: "Ухвала про відкриття провадження (спрощене провадження) (без призначення дати)" від 24.07.2024 у справі №907/661/24 (суддя Сисин С.В.) було надіслано сторонам - позивачу та відповідачу в їх Електронний кабінет та документ доставлено до їх електронного кабінету: 24.07.2024 о 19:36.
Згідно положень пункту 2 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022р. у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Таким чином, суд констатує, що сторони є належним чином повідомлені про розгляд їх справи у суді та мали можливість, передбачену законом, на реалізацію своїх прав та законних інтересів, з урахуванням сформованої позиції судів вищих інстанцій щодо належного повідомлення учасників процесу.
Водночас, суд враховує, що серед принципів господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом.
Застосовуючи при розгляді справи відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» частину першу статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Відповідач у строк, встановлений частиною першою статті 251 ГПК України відзиву на позов не подав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.
Відповідно до частини дев'ятої статті 165, частини другої статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи наданий процесуальним законом строк для розгляду відповідної справи, приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав відзив на позовну заяву, а також до суду від сторін, які належним чином повідомлені про відкрите провадження у справі, не надходило інших заяв чи клопотань, суд розглянув справу за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до статті 233 ГПК України, рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі, наявних у справі.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Позивач у своїй позовній заяві вказує, що він відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04.07.2017 №880 він здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України. За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.
26.10.2021 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №809 і від 9 грудня 2020 року № 1236» (далі - постанова КМУ № 1102), згідно з пунктом 2 якої визначено зобов'язання операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/ або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.
Згідно тверджень позивача, з врахуванням приписів постанови Кабінету Міністрів України №1102, враховуючи, що відповідач - Ужгородська районна рада є бюджетною установою (в значенні Бюджетного кодексу України), у зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем, об'єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.04.2023 автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем. Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу спожитого відповідачем до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав підтверджується листом оператора ГТС з ЕІС-кодом споживача та інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ (Форма №10).
Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015р. (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205,633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії», затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501.
Таким чином, укладений між сторонами публічний типовий договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме: майново-господарських зобов'язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), і згідно статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
За твердженням позивача, в період з 01.04.2023 по 30.05.2023 він поставив відповідачу природний газ у об'ємі 1,83554 тис.куб.м. на загальну суму 55470,58 грн, в той час як відповідачем за цей період не було здійснено оплату. Таким чином, у відповідача перед позивачем сформувалась заборгованість за спожитий природний газ на загальну суму 55470,58 грн.
Також, з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за договором, розмір нарахованої позивачем пені за неналежне виконання відповідачем умов договору складає 11852,59 грн. Загальний розмір нарахованих 3% річних від основного боргу складає 1801,44 грн, а сума, на яку збільшився борг інфляційних процесів, складає 3100,34 грн.
Відтак, загальна сума боргу відповідача перед позивачем, що підлягає стягненню в межах даної справи складає 72224,95 грн, зокрема: основний борг у сумі 55470,58 грн, три проценти річних у сумі 1801,44 грн, пеня у сумі 11852,59 грн та інфляційні втрати у сумі 3100,34 грн.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, доказів погашення заборгованості не представив.
Відповідно до приписів частини другої статті 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 13 ГПК України).
Відтак, з врахуванням положень частини дев'ятої статті 165, частини другої статті 178 ГПК України, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Позивач - ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» (постачальник "останньої надії") відповідно до постанови НКРЕКП від 04.07.2017 №880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» визначено постачальником “останньої надії» на ринку природного газу.
Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу", постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об'єми природного газу, спожитого відповідачем за квітень - травень 2023 року автоматично включено до портфеля постачальника “останньої надії» - ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову №3011 “Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ “Оператор ГТС України», на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу товариству з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, проспект Гузара Любомира, 44; код ЄДРПОУ 42795490).
До матеріалів справи долучено копію адвокатського запиту від 09.04.2024 про надання інформації та копій документів, згідно з яким представник позивач просить надати ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" інформацію щодо фактичних обсягів споживання природного газу за період з 01.11.2021 по дату видачі відповіді щодо суб'єктів споживання газу, зокрема щодо Ужгородської районної ради, EIC - код - 56ХS0000PC3OG00Z (а.с.35 - 36).
У відповідь на такий адвокатський запит ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" листом оператора №ТОВВИХ-24-5613 від 15.04.2024 надало інформацію щодо закріплення Ужгородської районної ради як споживача з ЕІС - кодом - 56ХS0000PC3OG00Z в реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" ТОВ "ГК "Нафтогаз України" (ЕІС - код 56Х930000008780B) та щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС - кодом - 56ХS0000PC3OG00Z за період з 01.11.2021 по 31.10.2023 (а.с.37 - 39).
Отже, факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав підтверджується: листом оператора ГТС №ТОВВИХ-24-5613 від 15.04.2024; інформацією щодо закріплення споживача з ЕІС-кодом 56XS0000PC3OG00Z у реєстрі споживачів постачальників та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS0000PC3OG00Z; відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС - кодом 56XS0000PC3OG00Z (Ужгородська районна рада) за період з 01.04.2023 по 30.05.2023 (а.с.37 - 39), інформацією щодо споживача з ЕІС - кодом 56XS0000PC3OG00Z (Ужгородська районна рада), який був зареєстрований в реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" (форма №10) (а.с.41).
Згідно з постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501 (зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1387/27832) затверджено Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі - договір) (а.с. 14 - 15).
Відповідно до пункту 1.3 договору він є договором приєднання та вважається укладеним зі споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Згідно з пунктом 2.1 договору постачальник «останньої надії» (далі - постачальник) зобов'язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
За положеннями пунктів 3.1 та 3.3 договору постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.
Постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов'язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті (пункт 4.1 договору).
Відповідно до пунктів 4.2 - 4.4 договору об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).
Споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Пунктами 8.1, 8.2 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством. Постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, а споживач відшкодовує збитки, понесені постачальником, виключно у разі: порушення споживачем строків розрахунків з постачальником - в розмірі, погодженому сторонами в цьому договорі; відмови споживача надати представнику постачальника доступ до свого об'єкта, що завдало постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків постачальника.
За положеннями пункту 11.1 договору, він набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником.
Протягом строку дії договору споживач має право укласти договір постачання природного газу з іншим постачальником. У такому випадку цей договір достроково припиняється по завершенню газової доби, що передує газовій добі початку постачання новим постачальником (пункт 11.3 договору).
Відповідно до умов договору ціна на поставлений газ опублікована/оприлюднена на сайті Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price.
Таким чином, укладений між сторонами публічний типовий договір - договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань.
Позивачем було виконано в повному обсязі взяті на себе зобов'язання і поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 55470,58 гривень.
Так, на виконання умов укладеного між сторонами договору позивач за період квітня - травня 2023 року поставив, а відповідач, у свою чергу, прийняв природний газ в обсязі 1,83554 тис.куб.м. на загальну суму 55470,58 грн, що підтверджується долученими до позовної заяви актами приймання-передачі природного газу, зокрема:
- згідно з актом приймання-передачі природного газу №7835 без дати позивачем у період з 01.04.2023 по 30.04.2023 поставлено відповідачу 1,80494 тис.м.куб природного газу на суму 54763,07 грн (з ПДВ) (а.с.19);
- згідно з актом приймання-передачі природного газу №10520 без дати позивачем у період з 01.05.2023 по 30.05.2023 поставлено відповідачу 0,03060 тис.м.куб природного газу на суму 707,51 грн (з ПДВ) (а.с.24).
На виконання умов пункту 4.3 договору складений ТОВ “ГК “Нафтогаз України» акт приймання-передачі природного газу №7835 без дати щодо спожитого відповідачем у квітні 2023 року природного газу в обсязі 1,80494 тис.м.куб на суму 54763,07 грн разом з рахунком на оплату (природний газ) №15704, розрахунковий період: 1 - 30 квітня 2023 року (а.с.18) надіслані 18.05.2023 позивачем відповідачу рекомендованим поштовим відправленням, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень №17.05.2023 Малецька 3, ф.103 рекомендовані листи, замовник - ТОВ ГК «Нафтогаз України» та фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 18.05.2023 (а.с. 20 - 22).
Поряд з цим, на виконання умов пункту 4.3 договору складений ТОВ “ГК “Нафтогаз України» акт приймання-передачі природного газу №10520 без дати щодо спожитого відповідачем у травні 2023 року природного газу в обсязі 0,03060 тис.м.куб на суму 707,51 грн разом з рахунком на оплату (природний газ) №19491, розрахунковий період: 1 - 31 травня 2023 року (а.с.23) надіслані 15.06.2023 позивачем відповідачу рекомендованим поштовим відправленням, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень №15.06.2023-Чекун, ф.103 рекомендовані листи, замовник - ТОВ ГК «Нафтогаз України» та фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 15.06.2023 (а.с. 24 - 26).
Зазначені в актах приймання-передачі природного газу №7835 без дати, №10520 без дати та у рахунках на оплату (природний газ) №15704, розрахунковий період: 1 - 30 квітня 2023 року, №19491, розрахунковий період: 1 - 31 травня 2023 року обсяги поставленого позивачем відповідачу в квітні - травні 2023 року природного газу в загальній кількості 1,83554 тис.куб.м. на загальну суму 55470,58 грн; означений період перебування Ужгородської районної ради на постачанні “останньої надії» у ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» згідно договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» підтверджуються також листом ТОВ «Оператора ГТС України» від 15.04.2024 №ТОВВИХ-24-5613 з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS0000PС3OG00Z (відповідача у справі) (а.с.37 - 39).
Згідно тверджень позивача, відповідачем не виконано зобов'язання з оплати вартості переданого йому за договором природного газу у визначений договором строк, оскільки кошти в сумі 55470,58 грн за поставлений ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» у період квітня - травня 2023 року природний газ у загальному обсязі 1,83554 тис.куб.м Ужгородською районною радою не сплачені.
Згідно з довідкою АТ «Державний ощадний банк України» від 10.04.2024 №16/2-09/44756/2024 встановлено відсутність поступлень коштів від Ужгородської районної ради на рахунок ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» за період з 01.11.2021 по 09.04.2024 (а.с.42).
На підтвердження зазначених обставин, позивачем подано суду, зокрема, розрахунок заборгованості Ужгородської районної ради перед ТОВ «ГК «Нафтогаз України» по договору постачання газу постачальником «останньої надії» станом на 12.07.2024 (а.с.17), яким підтверджено не поступлення від Ужгородської районної ради за період з 01.04.2023 по 12.07.2024 жодних коштів у рахунок погашення заборгованості в сумі 55470,58 грн за поставлений ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» у період квітня - травня 2023 року природний газ у загальному обсязі 1,83554 тис.куб.м.
За положеннями частини першої статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Аналогічні за змістом норми містяться і в статтях 509 і 526 ЦК України.
До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до частини першої статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з частиною другою статті 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Отже, за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.
В силу статті 712 ЦК України, частини першої статті 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 статті 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін ).
При цьому, приписи частини сьомої статті 193 ГК України та статті 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно із статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, дослідженими судом матеріалами справи встановлено виконання у повному обсязі ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» взятих на себе зобов'язань постачальника “останньої надії» відповідно до договору шляхом поставлення у період квітня - травня 2023 року Ужгородській районній раді природного газу в загальному обсязі 1,83554 тис.куб.м. У той же час, відповідач свої зобов'язання за договором в частині оплати за отриманий природний газ не виконав та не здійснив оплату за спожитий в означені періоди природній газ у загальній сумі 55470,58 грн.
За таких обставин, сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на час звернення із позовом та вирішення даного спору становить 55470,58 грн, яка відповідачем не спростована, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.
ЩОДО ВИМОГИ ПРО СТЯГНЕННЯ ПЕНІ.
Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 ГК України).
Згідно з частиною шостою статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до пункту 4.5. Типового договору постачання природного газу постачальником останньої надії у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Порядок здійснення оплати визначений п. 4.4. Типового договору, яким передбачено, що споживач зобов'язаний оплатити вартість спожитого природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Відтак, зобов'язання відповідача зі своєчасної оплати за поставлений природний газ за період з 01.04.2023 по 30.04.2023 в сумі 54763,07 грн згідно з актом приймання-передачі природного газу №7835 мало бути виконано відповідачем до 31.05.2023; а зобов'язання зі своєчасної оплати за поставлений природний газ за період з 01.05.2023 по 30.05.2023 в сумі 707,51 грн згідно з актом приймання-передачі природного газу №10520 без дати мало бути виконано відповідачем до 30.06.2023.
Після настання вказаних термінів - 31.05.2023 і 30.06.2023 розпочинається прострочення оплати відповідачем за кожною із сумою боргу - відповідно 54763,07 грн і 707,51 грн.
Разом з тим, частина шоста статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом на основі даних розрахунку штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань, який долучено до матеріалів позовної заяви, встановлено що позивачем вірно нараховано відповідачу пеню в межах термінів, передбачених частиною шостою статті 232 ГК України в загальній сумі 11852,59 грн., а саме: по зобов'язанню зі сплати 54763,07 грн - в сумі 11711,79 грн та по зобов'язанню зі сплати 707,51 грн - в сумі 140,80грн.
Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку та здійснивши оцінку доказів, на яких він ґрунтується, суд вважає правомірним нарахування відповідачу пені, що розрахована ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» в означені вище періоди в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, у загальній сумі 11852,59 грн, а тому позов у цій частині є таким, що підлягає до задоволення судом.
ЩОДО 3% РІЧНИХ ТА ВТРАТ ВІД ІНФЛЯЦІЇ.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно поданого позивачем розрахунку, за неналежне виконання умов договору, відповідачу за період з 01.06.2023 по 30.06.2024 (по заборгованості за квітень 2023 року в сумі 54763,07 грн) нараховано 3% річних в розмірі 1780,19 грн та інфляційні втрати на суму 3066,65 грн.
Крім цього, згідно поданого позивачем розрахунку, за неналежне виконання умов договору, відповідачу за період з 01.07.2023 по 30.06.2024 (по заборгованості за травень 2024 року в сумі 707,51 грн) нараховано 3% річних в розмірі 21,25 грн та інфляційні втрати на суму 33,69 грн.
Здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку позовних вимог в цій частині, суд, з огляду на встановлений в пункті 4.4. договору строк оплати вартості природного газу, вважає правомірними, документально підтвердженими та обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у загальній сумі 1801,44 грн та інфляційних втрат у загальній сумі 3100,34 грн., а тому позов в цій частині є таким, що підлягає задоволенню.
Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями статті 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В силу приписів статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.
З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.
Судові витрати на підставі статті 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина дев'ята статті 129 ГПК України).
Відтак, на відповідача покладається 2422,40 грн витрат на оплату судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 129, 221, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Ужгородської районної ради (код ЄДРПОУ - 25435880, місцезнаходження - 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Загорська, будинок, 10) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ - 40121452, місцезнаходження - 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок, 1) заборгованість за поставлений природний газ за договором постачання природного газу постачальником “останньої надії» у загальному розмірі 72224,95 грн (сімдесят дві тисячі двісті двадцять чотири гривні 95 копійок), з яких: сума основного боргу в розмірі 55470,58 грн (п'ятдесят п'ять тисяч чотириста сімдесят гривень 58 копійок), три проценти річних в розмірі 1801,44 грн (одна тисяча вісімсот одна гривня 44 копійки), пеня в розмірі 11852,59 грн (одинадцять тисяч вісімсот п'ятдесят дві гривні 59 копійок), інфляційні втрати в розмірі 3100,34 грн (три тисячі сто гривень 34 копійок).
Стягнути з Ужгородської районної ради (код ЄДРПОУ - 25435880, місцезнаходження - 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Загорська, будинок, 10) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ - 40121452, місцезнаходження - 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок, 1) суму сплаченого судового збору у розмірі 2422.40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, згідно з частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 26.09.2024 року
Суддя С.В.Сисин