ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
19 вересня 2024 року Справа № 906/1689/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Миханюк М.В. , суддя Грязнов В.В.
секретар судового засідання Котюбіна А.О.
за участю представників:
від позивача: Балика А.М. (самопредставництво)
від відповідача: представник не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Житомирської області, ухвалене 03.06.2024 суддею Сікорською Н.А. у м. Житомир (повний текст рішення складено 13.06.2024) у справі № 906/1689/23
за позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдінг"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія"
про стягнення 41658904, 69 грн.
ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з ТзОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" 41658904, 69 грн.
В обґрунтування заявлених вимог підприємство послалось на порушення відповідачем строків оплати вартості електричної енергії, поставленої на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг № 65-150-SD-21-00-414 від 24.09.2021. Посилаючись на ч. 2 ст. 625 ЦК України, за порушення строків оплати вартості поставленої електричної енергії позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 7880865, 89 грн. за період 17.03.2022-13.11.2023 та інфляційні втрати в розмірі 33778038, 80 грн. за період березень 2022 року - вересень 2023 року.
Ухвалою суду першої інстанції від 26.02.2024, серед іншого, замінено ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на правонаступника - АТ "Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдинг" АТ "НАЕК "Енергоатом".
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 03.06.2024 у даній справі відповідний позов задоволено у повному обсязі.
Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив останнє скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Із доводів апеляційної скарги відповідача вбачається, що останній обґрунтовує її тим, що господарський суд допустив суттєві порушення норм матеріального права та неправильне їх застосування, а саме ст. ст. 6, 8, 129 Конституції України, а також норм процесуального права, - ст. ст. 7, 13, 76 - 79 ГПК України, ст. 625 ЦК України, ст. 179, ГК України. Вказані порушення сприяли винесенню необґрунтованого, незаконного судового акту, який підлягає скасуванню. На думку відповідача місцевий господарський суд обґрунтував своє рішення лише доводами та документами наданими позивачем, без дослідження та надання належної оцінки доказам наданими відповідачем в процесі судового розгляду справи, що є порушенням основних засад судочинства: - рівність учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність та свобода в наданні суду доказів у доведені перед судом їх переконливості.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Житомирської області від 03.06.2024 у справі № 906/1689/23; призначено скаргу до розгляду в судовому засіданні.
Від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого товариство просить суд відмовити в задоволені апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Від скаржника на адресу суду надійшло клопотання про розстрочку виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 03.06.2024 у справі № 906/1689/23.
Представник позивача у судовому засіданні вимоги скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Скаржник явку уповноваженого представника не забезпечив, про час та дату засідання відповідача було належним чином повідомлено судом.
Відповідно до норм ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, оскільки визначальним є не явка представників, а достатність матеріалів справи для ухвалення рішення у справі.
В силу ст. ст. 269, 270 ГПК України, апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, а також заслухавши представника позивача у судовому засіданні, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судами встановлено, що 23.09.2021 між позивачем (продавець) та відповідачем (постачальник універсальних послуг, ПУП) укладено договір купівлі-продажу електричної енергії № 65-150-SD-21-00414, згідно п. 2.1 якого продавець зобов'язаний продати, а ПУП купити (прийняти та оплатити) електричну енергію (стандартний продукт ВАSE_М) для постачання побутовим споживачам. Купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється в Об'єднаній енергетичній системі України (ОЕС України). Обсяги електричної енергії, що продаються і купуються за цим договором, є договірними зобов'язаннями щодо відпуску продавцем та відбору ПУП електричної енергії (п. 2.2 договору). Згідно п. п. 3.1, 3.3 договору, періодом постачання електричної енергії є календарні дати з 00:00 год. першого календарного дня по 24:00 год. останнього календарного дня такого періоду (далі період постачання), що зазначаються у додатковій угоді для періоду постачання за результатами проведеного електронного аукціону. Обсяг електричної енергії, що купується та продається за цим договором, у періоді постачання дорівнює обсягу мінімального споживання електричної енергії побутовими споживачами ПУП за годину в місяці, аналогічному до розрахункового місяця, у попередньому році, зазначається в аукціонному свідоцтві та у додатковій угоді для періоду постачання. Згідно п. п. 3.4, 3.7, 3.8 договору, відпуск/відбір купленої електричної енергії у періоді постачання здійснюється згідно з графіком відпуску/відбору електричної енергії, що є додатком до додаткової угоди для періоду постачання. Право власності та ризик втрати електричної енергії переходить від продавця до ПУП після закриття воріт для реєстрації ДД (10:00 за один день до торгового дня, Д-1) на електронній платформі ОСП. ПУП здійснює фізичний відбір електричної енергії у точках комерційного обліку на відпуск, що розташовані на межі балансової належності електричних мереж продавця. Згідно з п. п. 4.1 - 4.3 договору, купівля-продаж електричної енергії здійснюється за ціною індекс РДН ВАSЕ в торговій зоні об'єднаної енергосистеми України (бази) за період М-3, де М - Розрахунковий місяць, яка зазначається в аукціонному свідоцтві та додатковій угоді для періоду постачання. Купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється з урахуванням акцизного податку та нарахуванням податку на додану вартість відповідно до вимог чинного законодавства України. Вартість електричної енергії визначається як арифметичний добуток обсягу електричної енергії на ціну за 1МВт*год та зазначається у додатковій угоді для періоду постачання. Оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати. ПУП оплачує вартість електричної енергії до початку періоду постачання у строки та у розмірі, відповідно до умов додаткової угоди для періоду постачання. Згідно п. 4.6 договору, оплату за куплену електричну енергію ПУП здійснює грошовими коштами в національній валюті, що перераховуються на банківський рахунок продавця, вказаний у Розділі 13 цього договору або на інший банківський рахунок продавця, про реквізити якого продавець повідомив електронним листом з накладенням КЕП керівника (уповноваженої особи) не менш, ніж як за 2 робочі дні до дати платежу з подальшим підтвердженням цього у письмовому вигляді. Оплата за цим договором вважається належним чином здійсненою за умови оплати ПУП за електричну енергію на банківський рахунок продавця, що вказаний останнім. Датою отримання оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок продавця. Згідно п. п. 11.1, 11.3 договору, останній вступає в силу з дати його підписання сторонами (в тому числі кваліфікованим електронним підписом (КЕП) та діє на період чинності Положення про ПСО. У частині виконання фінансових зобов'язань договір діє до їх повного виконання. Зміни та доповнення до цього договору можуть бути внесені у письмовій формі за взаємною згодою сторін шляхом оформлення додаткової угоди до договору, за виключенням випадків, передбачених у п. 4.6, розділом 5, п. 11.5 цього договору.
Судами встановлено, що у додаткових угодах № 6 від 16.02.2022, № 7 від 29.03.2022, № 9 від 23.05.2022, № 10 від 23.06.2022, № 11 від 26.07.2022, № 13 від 25.08.2022, № 14 від 29.09.2022, № 15 від 29.10.2022, № 16 від 22.11.2022, № 17 від 28.12.2022, № 18 від 25.01.2023, № 19 від 20.02.2023, № 20 від 29.03.2023, № 21 від 27.04.2023, № 22 від 31.05.2023, № 23 від 22.06.2023, № 24 від 25.07.2023, № 25 від 24.08.2023, № 26 від 26.09.2023 до договору від 23.09.2021 сторони визначали обсяги електричної енергії, що купується та продається з березня 2022 року по жовтень 2023 року та її вартість.
Порядок та строки оплати електричної енергії узгоджені сторонами в п. 6 вищезгаданих додаткових угод та є тотожними. А саме - оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати. Для кожного розрахункового місяця ПУП здійснює оплату за куплену електричну енергію наступним чином: - за 2 банківські дні до розрахункового місяця у розмірі 20% відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці; - не пізніше 4-го числа (включно) розрахункового місяця - у розмірі 20% відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці; - не пізніше 10-го числа (включно) розрахункового місяця - у розмірі 20% відсотків вартості електричної енергії купленої у розрахунковому місяці; - не пізніше 16-го числа (включно) розрахункового місяця - у розмірі 20% відсотків вартості електричної енергії купленої у розрахунковому місяці; - не пізніше 22-го числа (включно) розрахункового місяця - у розмірі 20% відсотків вартості електричної енергії купленої у розрахунковому місяці. Якщо граничний строк оплати припадає на святковий, вихідний чи інший неробочий день, то відповідний платіж повинен бути здійснений в наступний робочий день, що слідує за датою такого платежу.
Наявними в матеріалах справи підписаними сторонами актами купівлі-продажу електричної енергії: № 8 від 31.01.2023 на суму 222320563, 61 грн., № 148 від 28.02.2023 на суму 170747609, 72 грн., № 471 від 30.04.2023 на суму 134979801, 20 грн., № 582 від 31.03.2022 на суму 167752595, 20 грн., № 629 від 31.05.2023 на суму 99144209 грн., № 704 від 30.06.2023 на суму 97955803, 09 грн., № 726 від 30.04.2022 на суму 125438770, 80 грн., № 810 від 31.07.2023 на суму 93514542, 68 грн., № 892 від 31.05.2022 на суму 66507565, 42 грн., № 909 від 31.08.2023 на суму 90173718, 08 грн., № 987 від 30.09.2023 на суму 88533745, 46 грн., № 1055 від 30.06.2022 на суму 81819634, 13 грн., № 1175 від 31.10.2023 на суму 164763534, 68 грн., № 1433 від 31.08.2022 на суму 74260907, 23 грн., № 1663 від 30.09.2022 на суму 75594793, 61 грн., № 1822 від 31.10.2022 на суму 94800567 грн., № 2110 від 30.11.2022 на суму 146118121, 20 грн. підтверджується факт отримання електричної енергії відповідачем.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що хоч вартість отриманої електричної енергії оплачена відповідачем у повному обсязі, проте таку оплату було здійснено з порушенням встановлених строків, у зв'язку із чим позивач звернувся із відповідним позовом до господарського суду.
Місцевий господарський суд, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Апеляційний господарський суд з такими висновками суду першої інстанції погоджується з огляду на слідуюче.
В силу ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Статтями 626, 627, 629 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як зазначено вище, між сторонами даного господарського спору укладено договір купівлі-продажу електричної енергії № 65-150-SD-21-00414, згідно умов якого продавець зобов'язаний продати, а постачальник купити (прийняти та оплатити) електричну енергію для постачання побутовим споживачам.
В силу ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи відповідач, в період березень 2022 року - жовтень 2023 року, невчасно здійснював розрахунки за придбану електричну енергію за договором купівлі-продажу електричної енергії № 65-150-SD-21-00414 від 23.09.2021.
Відповідно, у зв'язку із порушенням відповідачем строків проведення розрахунків, позивач нарахував до стягнення з останнього 7880865, 89 грн. 3% річних та 33778038, 80 грн. інфляційних.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу приписів ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Водночас, частиною 2 ст. 625 ЦК України обумовлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Згідно ст. 2 цього Закону, як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною 2 ст. 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Кабінет Міністрів України постановою № 1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), п. 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (п. п. 1-1, 4 Порядку).
Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: - час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; - час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується. Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Здійснивши перевірку правильності перерахунку судом першої інстанції 7880865,89 грн. 3% річних та 33778038,80 грн. інфляційних, колегія суддів дійшла висновку про його обґрунтованість у заявлених позивачем сумах у повному обсязі.
Водночас, щодо аргументів відповідача про нарахування інфляційних за період прострочення менше 15 днів, суд відмічає, що внаслідок проведення відповідачем кількох оплат протягом одного місяця, сума боргу неодноразово змінювалася, відтак, останній помилково вважав, що у таких випадках прострочення по кожній сумі боргу буде менше 15 календарних днів. Поряд з цим, якщо погашення заборгованості відбулося з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
У спірних місяцях, на які посилався відповідач, перша оплата боргу була проведена після 16 числа місяця і їх було здійснено кілька, однак у позивача виникло право на нарахування інфляційних втрат на суму заборгованості, яка існувала на дату першої проплати.
Відносно аргументів відповідача про порушення приписів постанови НКРЕКП № 332 від 26.04.2022 та безпідставність нарахування сум річних та інфляційних, колегія суддів зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми та інфляційних втрат не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Штрафні санкції мають караючий характер. Їхня мета - покарання боржника за порушення зобов'язання.
Нарахування, передбачені ст. 625 ЦК України, не мають такого характеру. Вони не спрямовані на покарання боржника, а на відшкодування матеріальних втрат кредитора.
Відтак, приписи постанови НКРЕКП № 332 від 26.04.2022 щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", не стосуються нарахування сум річних та інфляційних, та не підлягають застосуванню в даному випадку.
Стосовно посилань скаржника на договори, укладені на виконання спеціальних обов'язків та рух коштів "по ланцюгу" відповідно до Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії (далі - Положення про ПСО), затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2021 № 859), суд зазначає слідуюче.
Вказаним Положенням визначено: загальносуспільний інтерес, для забезпечення якого на учасників ринку покладаються спеціальні обов'язки; зміст та обсяг спеціальних обов'язків, що покладаються на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії згідно з цим Положенням; учасників ринку, на яких покладаються спеціальні обов'язки; обсяг прав учасників ринку, на яких покладаються спеціальні обов'язки, необхідних для їх виконання; категорії споживачів, яких стосуються спеціальні обов'язки; територію та строк виконання спеціальних обов'язків; джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається учасникам ринку, на яких покладаються спеціальні обов'язки.
Згідно з п. 4 цього Положення, спеціальні обов'язки покладаються на таких учасників ринку електричної енергії: виробників електричної енергії; постачальників універсальних послуг; гарантованого покупця; операторів систем розподілу виключно в частині обов'язкового придбання технологічних витрат електричної енергії в порядку та на умовах, визначених цим Положенням; постачальника "останньої надії"; оператора системи передачі електричної енергії в частині придбання послуги із забезпечення безперебійного функціонування постачальника "останньої надії".
Згідно п. 5 Положення про ПСО, до спеціальних обов'язків належить, зокрема: - постачання електричної енергії побутовим споживачам постачальників універсальних послуг за фіксованими цінами, визначеними у додатку 3; - надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за договорами про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг за примірною формою згідно з додатком 2 і відповідне прийняття та оплата послуг постачальників універсальних послуг гарантованим покупцем; - надання гарантованим покупцем виробникам послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за договорами про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем за примірною формою згідно з додатком 4 і відповідне прийняття та оплата послуг гарантованого покупця виробниками; - придбання постачальниками універсальних послуг, що діють в торговій зоні "об'єднаної енергосистеми України", за результатами проведення електронних аукціонів у ДП "НАЕК "Енергоатом" стандартних продуктів BASE_М для постачання побутовим споживачам таких постачальників універсальних послуг в обсязі їх мінімального споживання електричної енергії в торговій зоні "об'єднаної енергосистеми України" за годину в аналогічному місяці попереднього року за ціною індекс РДН BASE в торговій зоні "об'єднаної енергосистеми України" ("бази") за період М-3, де М - розрахунковий місяць.
Скаржник порівнює умови оплати, що передбачені у трьох окремих договорах, укладених між учасниками ринку, на яких покладено виконання спеціальних обов'язків (суб'єкти ПСО), а саме: договорі між АТ "НАЕК "Енергоатом" та ТзОВ "ЖОЕК", договорі між ТзОВ "ЖОЕК" та ДП "Гарантований покупець" та у договорі між АТ "НАЕК "Енергоатом" та ДП "Гарантований покупець". Відтак, скаржник вважає, що існує певна синхронізованість платежів, які мають здійснювати суб'єкти ПСО за договорами.
Отже, на думку відповідача, розрахунки між суб'єктами ПСО - це розрахунки по ланцюгу, відповідно до якого кошти, отримані від попереднього учасника ринку в ланцюгу, є джерелом оплати наступному учаснику ринку в ланцюгу.
На підтвердження таких доводів щодо оплат "по ланцюгу" скаржник зазначає, що першими на початку переходу до фінансового механізму ПСО в ланцюзі є виробники електричної енергії та посилається на п. 13 Положення про ПСО, в якому визначено, що ПрАТ "Укргідроенерго" до 27.09.2021 забезпечити авансування ДП "Гарантований покупець" послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів у сумі 1 млрд. грн.
Апеляційний господарський суд відмічає, що у п. 13 Положення про ПСО викладено один із кроків переходу ринку електричної енергії від товарної до фінансової моделі спеціальних обов'язків. Оплата бюджетного авансу в розмірі 1 млрд. грн. стосувалась правовідносин між ПрАТ "Укргідроенерго" та постачальниками універсальних послуг для можливості авансування постачальників універсальних послуг з метою закупівлі електричної енергії для постачання побутовим споживачам. Таке авансування було призначено для запуску фінансового механізму ПСО і забезпечення безперервності розрахунків, а не для постійного фінансування. Метою авансування було саме уникнення зростання заборгованості перед державними виробниками електричної енергії, в тому числі позивачем. В цілому весь механізм спрямований на забезпечення можливості саме вироблення позивачем електроенергії, кінцевим споживачем якої є населення, яке має оплачувати спожиту електроенергію.
Такий платіж був одноразовим та не має відношення до подальшої системи розрахунків між учасниками ринку, передбаченої Положенням про ПСО. Окрім п. 13 Положення про ПСО, здійснення виробниками інших авансових платежів для постачальників універсальних послуг не передбачалось.
Скаржник також зазначає, що у вищенаведеному п. 5 Положення про ПСО передбачена послідовність руху коштів між суб'єктами ПСО (ДП "НАЕК "Енергоатом" здійснює оплату ДП "Гарантований покупець" за договором про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем; ДП "Гарантований покупець" здійснює оплату постачальнику універсальних послуг за договором про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг; постачальник універсальних послуг здійснює оплату ДП "НАЕК "Енергоатом" за договором купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг).
Однак, суд констатує, що такі доводи скаржника не відповідають дійсному змісту п. 5 Положення про ПСО.
Пункт 5 Положення про ПСО визначає перелік та зміст спеціальних обов'язків, які покладені на суб'єктів ПСО, натомість не передбачає будь якої послідовності руху коштів та взаємозалежності виконання зобов'язань за договорами між суб'єктами ПСО, коли кошти отримані від попереднього учасника ринку в "ланцюгу" є джерелом оплати наступному. Окрім того, в жодній іншій нормі Положення про ПСО не унормовано будь-якої послідовності, за якою кошти між суб'єктами ПСО рухаються по "ланцюгу".
Договір між АТ "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та відповідачем укладено, зокрема, відповідно до рішення Аукціонного комітету з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами при Міністерстві енергетики України від 21.09.2021. Договір укладено на підставі Примірного договору купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг, який було затверджено рішенням Аукціонного комітету, оформленого протоколом № 28. Умови укладеного договору відповідають умовам Примірного договору, що свідчить про досягнення між сторонами згоди при його укладенні стосовно усіх наявних істотних умов, передбачених Примірним договором, без внесення змін.
Суд констатує, що ані умови Примірного договору, ані умови договору між позивачем та відповідачем, ані умови інших вищезазначених договорів між суб'єктами ПСО не містять умов щодо джерел коштів, які беруть участь у "ланцюгу" фінансових зобов'язань учасників ринку електричної енергії при виконанні спеціальних обов'язків за Положенням про ПСО з метою дотримання відповідної синхронності руху коштів.
Згідно п. 5 Положення про ПСО, на підставі договору між позивачем та відповідачем виникли зобов'язання з виконання так званої "товарної складової" спеціальних обов'язків, а саме: придбання ТзОВ "ЖОЕК" у АТ "НАЕК "Енергоатом" стандартних продуктів BASE_М для постачання побутовим споживачам таких постачальників універсальних послуг в обсязі їх мінімального споживання електричної енергії в торговій зоні "об'єднаної енергосистеми України" за годину в аналогічному місяці попереднього року за ціною індекс РДН BASE в торговій зоні "об'єднаної енергосистеми України" ("бази") за період М - 3, де М - розрахунковий місяць.
Натомість, друга складова спеціальних обов'язків - фінансова, згідно з п. 5 Положення про ПСО, полягає у: - наданні постачальниками універсальних послуг Гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за договорами про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг за примірною формою згідно з додатком 2 і відповідне прийняття та оплата послуг постачальників універсальних послуг Гарантованим покупцем; - наданні Гарантованим покупцем виробникам послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за договорами про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем за примірною формою згідно з додатком 4 і відповідне прийняття та оплата послуг Гарантованого покупця виробниками.
Водночас, суд зазначає, що товарна та фінансова складові спеціальних обов'язків на ринку електричної енергії є автономними, окремими одна від одної. Три договори, на які посилається скаржник, є трьома окремими договорами, що укладені відповідно до п. 5 Положення про ПСО, де визначені конкретні спеціальні обов'язки щодо конкретних суб'єктів ПСО, на яких вони покладені, без взаємозалежності один від одного в частині руху коштів.
На підтвердження своїх доводів щодо руху коштів між суб'єктами ПСО "по ланцюгу", скаржник посилається на пп. 2 п.8 Положення про ПСО, відповідно до якого ДП "Гарантований покупець" зобов'язане оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання ними гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за поставлену електричну енергію згідно з п. 5 цього Положення.
З даного приводу суд відмічає, що зміст підпункту 2 п. 8 Положення про ПСО дає підстави стверджувати про наявність лише у ДП "Гарантований покупець" права не дотримуватися зобов'язання зі своєчасної оплати у повному обсязі постачальникам універсальних послуг за умови наявності у останніх заборгованості перед АТ "НАЕК "Енергоатом" за поставлену електричну енергію згідно з п. 5 Положення про ПСО, яке може бути застосоване виключно у разі наявності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед АТ "НАЕК "Енергоатом".
Будь-яких інших подібних умов чи взаємозалежностей у суб'єктів ПСО нормативно не закріплено в Положенні про ПСО. Отже синхронізованість руху коштів існує лише в розумінні та в межах пп. 2 п.8 Положення про ПСО.
З огляду на вищевказане, доводи скаржника щодо відсутності у матеріалах справи повідомлень позивача, адресованих Гарантованому покупцю про наявність у ТзОВ "ЖОЕК" заборгованості перед АТ "НАЕК "Енергоатом" (відповідно до п. 6.4 укладеного між сторонами договору) суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими та такими, що слід відхилити.
Додатково суд відмічає, що умови п. 6.4 договору стосуються зобов'язання позивача щодо надання інформації Гарантованому покупцю на виконання Положення про ПСО (пп. 2 п. 8). Вказане жодним чином не створює та не встановлює умов щодо залежності виконання відповідачем зобов'язання з оплати від будь-яких інших обставин (зокрема надходження коштів від Гарантованого покупця). Відтак, відсутня необхідність у наданні до суду таких повідомлень позивачем, оскільки вони не є доказами, що відносяться до предмету доказування у даній справі. Більше того, умови пп. 2 п. 8 Положення про ПСО свідчать про пріоритетність першочергового виконання ПУП зобов'язання з оплати електричної енергії позивачу. За умови відсутності такої оплати і, як наслідок, заборгованості ПУП перед позивачем, подальше виконання фінансової складової ПСО (за договором між Гарантованим покупцем та ПУП) не може бути здійснено.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість доводів відповідача щодо порушення позивачем положення про ПСО та строків внесення платежів ДП "Гарантований покупець", що призвело до несвоєчасного отримання грошових коштів відповідачем та відповідно проведення ним розрахунків з позивачем за договором купівлі-продажу.
Як вказано вище, у схемі наявних між АТ "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", ДП "Гарантований покупець" та ТзОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" договірних відносин існує певна синхронність виконання ними взятих на себе грошових зобов'язань.
При цьому, приписи договорів, укладених між цими особами, не містять умов щодо джерел коштів, які приймають участь у ланцюгу фінансових зобов'язань учасників ринку електричної енергії при виконанні спеціальних обов'язків з метою дотримання відповідної синхронності руху коштів. Тобто, відсутня вказівка на те, що при виконанні договірних зобов'язань сторони використовують лише ті кошти, які надійшли від попереднього їх платника у ланцюгу взаємних розрахунків.
Скаржник посилається на справу № 910/1597/23 та зазначає, що ТзОВ "Дніпровські енергетичні послуги" здійснювало оплату перед АТ "НАЕК "Енергоатом" у однакові терміни, що й ТзОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія у справі № 918/1304/23 (у якій АТ "НАЕК" "Енергоатом" є позивачем).
Обставини цих справ, як зазначає скаржник, додатково свідчать про несвоєчасне, але синхронне надходження грошових коштів у загальній системі ПСО: від виробників електроенергії до гарантованого покупця, а згодом до постачальників універсальних послуг, і далі по колу.
З даного приводу судом зазначається, що незважаючи на те, що у справі № 910/1597/23 досліджувалось питання щодо надходження коштів від ТзОВ "Дніпровські енергетичні послуги" на користь АТ "НАЕК "Енергоатом", правовідносини у цій справі склалися між ТзОВ "Дніпровські енергетичні послуги" та ДП "Гарантований покупець" та є окремими правовідносинами, що виникли між іншими сторонами на підставі іншого договору з іншим предметом та фактичними обставинами, які досліджувалися судом в межах відповідної судової справи та правовідносини у якій не є подібними до справи, що розглядається.
Щодо посилання скаржника на обставини, встановлені Господарським судом Рівненської області у справі № 918/1304/23, колегія суддів констатує, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 26.03.2024 у даній справі було відмовлено АТ "НАЕК "Енергоатом" у задоволенні відповідного позову.
Разом з тим, після перегляду вказаного рішення у апеляційному порядку, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що судом першої інстанції невірно встановлені обставини справи та за результатами перегляду рішення та дослідження доказів та ухвалив постанову від 25.07.2024, якою рішення Господарського суду Рівненської області від 26.03.2024 у справі № 918/1304/23 скасував та ухвалив нове рішення, яким позов АТ "НАЕК "Енергоатом" до ТзОВ "РОЕК" задоволено.
Постановою Верховного Суду від 18.09.2024 касаційну скаргу ТзОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" залишено без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 у справі № 918/1304/23 - без змін.
Окрім того, з апеляційної скарги відповідача вбачається, що останній посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 775 "Про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії, що здійснюють операції з експорту електричної енергії, для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії протягом дії воєнного стану" та зазначає, що він зобов'язаний частину отриманих коштів від ДП "Гарантований покупець" направляти виключно на покриття зобов'язань перед гарантованим покупцем, оператором системи передачі, операторами систем розподілу, іншими учасниками ринку електричної енергії згідно з укладеними постачальниками універсальних послуг договорами та на здійснення індивідуальних витрат таких постачальників.
Апеляційний господарський суд вважає такі аргументи скаржника безпідставними та такими, що не входять до предмета спору у даній справі з огляду на те, що зобов'язання скаржника за вищевказаною Постановою жодним чином не впливають на обсяг та зміст його зобов'язань за договором, укладеним із позивачем, не звільняють від відповідальності за договором, який укладений на виконання Положення про ПСО, в якому чітко визначені обов'язки для конкретних сторін, на яких вони покладені, а саме: - АТ "НАЕК "Енергоатом" та ТзОВ "ЖОЕК". Суд констатує, що зазначена постанова стосується інших правовідносин, які існують на ринку електричної енергії, а відтак вона не змінює та не встановлює інших строків або зобов'язань, які виникли між позивачем та відповідачем у даній справі.
Щодо посилань скаржника на наказ Міністерства енергетики № 132 від 21.03.2022 "Про забезпечення купівлі - продажу електричної енергії постачальниками універсальних послуг в особливий період" та низку похідних від нього наказів, апеляційний господарський суд зазначає слідуюче.
Як вбачається із аргументів відповідача, на думку останнього відповідні накази підтверджують рух коштів "по ланцюгу" та змінюють порядок оплати встановлений договором та додатковими угодами.
Суд зазначає, що вказаними наказами затверджено алгоритм перерахування коштів для погашення взаємної заборгованості на ринку електричної енергії, регламентовано погашення заборгованості, яка станом на певний період накопичилась між учасниками ринку (суб'єктами ПСО), натомість не встановлено (не змінено) порядок та строки розрахунків, що передбачені, зокрема договором між позивачем та відповідачем.
Разом з тим, суд констатує, що вказаними наказами не вносилися зміни до договору та додаткових угод до нього, укладених між позивачем та відповідачем в частині строків та порядку оплати.
Відповідно до Положення про ПСО та умов укладеного сторонами договору, відповідач зобов'язаний прийняти та оплатити електричну енергію у формі попередньої оплати. Порядок такої оплати встановлений у пунктах 5-6 додаткових угод. Таким чином, обов'язок та спосіб здійснення оплати купленої електричної енергії визначено виключно у договорі.
Окрім того, сторони, уклавши договір, погодили умови щодо порядку внесення змін до нього. Так, згідно п. 11.3 договору, зміни та доповнення до нього можуть бути внесені у письмовій формі за взаємною згодою сторін шляхом оформлення додаткової угоди до договору, за виключенням випадків, передбачених у п.4.6 (зміна банківських реквізитів), розділу 5 "Тимчасове призупинення/зменшення продажу (відпуску) електричної енергії", п. 11.5 (антикорупційні застереження) цього договору.
В силу ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
З матеріалів справи вбачається, що для періоду з березня 2022 року по жовтень 2023 року до договору не було укладено жодної додаткової угоди, якою було б змінено порядок здійснення оплати електричної енергії за договором на підставі наказів. Отже, у спірному періоді договірні умови щодо строків та порядку оплати за куплену електричну енергію залишалися незмінними.
З огляду на наведене вище, апеляційний господарський суд констатує, що положення наказів Міністерства енергетики України не змінюють строки виконання зобов'язань за договором.
Додатково суд відмічає, що зі змісту вищевказаних наказів, на які посилається скаржник, вбачається, що вони містять рекомендований алгоритм розрахунків, одночасно, у них визначено, що пріоритетним є дотримання строків розрахунків, встановлених у договорах, укладених між суб'єктами ПСО окремо між собою.
Відтак, враховуючи усе зазначене вище, колегія суддів вважає законним та обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача 41658904, 69 грн.
Твердження скаржника про неврахування судом першої інстанції його доводів та доказів при ухваленні оскаржуваного рішення, апеляційний суд вважає необґрунтованими та констатує, що місцевим господарським судом, на підставі встановлених обставин справи та досліджених під час розгляду справи доказів, викладено свої висновки щодо доводів, аргументів, міркувань та доказів кожної зі сторін у справі.
Судом першої інстанції, в ході розгляду даної справи, проаналізовано, досліджено та надано належну правову усім доводам відповідача, що вбачається з оскаржуваного рішення, з огляду на що, аргументи останнього щодо не дослідження, не надання правової оцінки наданим ним до суду першої інстанції доказам, необґрунтованості рішення та порушення судом ст. ст. 8, 129 Конституції України, ст. ст. 7, 86 ГПК України не знаходять свого підтвердження.
Щодо клопотання відповідача про розстрочку виконання оскаржуваного рішення апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Отже, приписами статті 331 ГПК України прямо вказано, що такі заяви розглядаються виключно судом першої інстанції. На це вказує також і порядок розгляду даних заяв (у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи) та можливість оскарження ухвали за наслідками розгляду заяви (ухвала суду підлягає оскарженню лише в апеляційному порядку).
З огляду на те, що відповідне клопотання відповідачем подано на стадії перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів дійшла висновку про залишення останнього без розгляду.
В силу ст. ст. 73, 74, 76 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Житомирської області від 03.06.2024 у справі № 906/1689/23 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві та підстави для його скасування відсутні.
Викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача суд вважає не обґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а відтак не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Житомирської області від 03 червня 2024 року у справі № 906/1689/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу № 906/1689/23 повернути Господарському суду Житомирської області.
Повний текст постанови складено "25" вересня 2024 року.
Головуючий суддя Тимошенко О.М.
Суддя Миханюк М.В.
Суддя Грязнов В.В.