ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
18 вересня 2024 року Справа № 906/1205/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Миханюк М.В. , суддя Тимошенко О.М.
секретар судового засідання Кушнірук Р.В.
учасники провадження у справі не з'явилися у судове засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Житомиробленерго" на рішення Господарського суду Житомирської області, ухваленого 20.05.24р. суддею Кудряшовою Ю.В. у м.Житомирі, повний текст складено 30.05.24р. у справі № 906/1205/23
за позовом Акціонерного товариства "Житомиробленерго"
до відповідача Фізичної особи-підприємця Стадника Геннадія Романовича
про визнання укладеною Додаткової угоди № 1-К до Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії № 2495 від 28.12.2018
1. Процесуальне рішення, яке оскаржується у суді апеляційної інстанції.
1.1. Предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення Господарського суду Житомирської області від 20.05.2024 у справі №906/1205/23
1.2. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 20.05.2024 у справі №906/1205/23 відмовлено в задоволені позову Акціонерного товариства "Житомиробленерго" до Фізичної особи-підприємця Стадника Геннадія Романовича про визнання укладеною Додаткової угоди №1-К до Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №2495 від 28.12.2018.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
2.1. 28.12.2018 між позивачем та відповідачем шляхом подання заяви-приєднання укладено Договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії № 2495. 11.08.2023 на адресу відповідача направлено для погодження та підписання, два примірники Додаткової угоди №1-К (з Додатками №3 та №2) до Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії. Зазначені вище документи були направленні поштовим зв'язком разом із супровідним листом від 09.08.2023. Відповідач, в свою чергу, на вказаний лист не відреагував, надісланий проект додаткової угоди № 1-К не підписав.
2.2. Позивач звернувся до суду з позовом про визнання укладеною Додаткової угоди № 1-К (з Додатками №2, №3) до Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії № 2495 від 28.12.2018 в редакції, наведеній в прохальній частині позовної заяви. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на необхідність приведення у відповідність договірних правовідносин між сторонами у сфері надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії до вимог Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1175 від 25.08.2021.
2.3. 07.12.2023 та 18.12.2023 позивачем подавалися заяви про зміну підстав позову, згідно якої останній просив вважати підставою позову не постанову НКРЕКП від 25.08.2021 №1175, а постанову НКРЕКП №1052 від 13.08.1998 "Про порядок визначення класів напруги" та відповідно, вважати підставами позову постанову НКРЕКП від 25.08.2021 №1175 (зі змінами) та постанову НКРЕКП №1052 від 13.08.1998 "Про порядок визначення класів напруги".
2.4. Згідно останньої заяви, яка прийнята судом, позивач просить вважати підставами позову постанову НКРЕКП від 25.08.2021 №1175 (зі змінами) та постанову НКРЕКП №1052 від 13.08.1998 "Про порядок визначення класів напруги", згідно п. 3 якої споживачі електричної енергії: розподіляються на два класи наступним чином: 3.1 До 1 класу відносяться споживачі, які: 1) отримують електричну енергію від мереж оператора системи розподілу на електроустановки споживача на межі балансової належності із ступенем напруги) 27,5 кВ та вище; 2) приєднані до шин електростанцій (за винятком суб'єктів господарювання, що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел, а саме з енергії сонячного випромінювання, біогазу, біомаси, енергії вітру та мікро-, міні- та малим: гідроелектростанціями); 3) є промисловими підприємствами із середньомісячним обсягом споживання електричної енергії 150 млн. кВт.год. та більше на технологічні потреби виробництва незалежно від ступенів напруги на межі балансової належності. 3.2 До 2 класу відносяться споживачі, які отримують електричну енергію на меж балансової належності із ступенем напруги нижче 27,5 кВ, крім випадки передбачених підпунктом 3.1 цього Порядку. 4. Якщо споживач отримує електричну енергію за різними класами відповідно д пункту 3 цього Порядку, йому встановлюються різні класи окремо за кожною межі балансової належності.
2.5. Також позивач відзначав, що Постановою НКРЕКП від 09.12.2023 № 2321 "Про внесення змін до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії" внесено зміни до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 05.10.2018 № 1175, а саме доповнено новим Додатком 31 в якому визначено класи напруги споживачів. Саме виходячи з вищенаведеного позивач просив суд розглядати справу в межах норм постанови НКРЕЕКП від 25.08.2021 №1175 (зі змінами) та постанови НКРЕКП № 1052 від 13.08.1998 “Про порядок визначення класів напруги», яка чинна на даний час.
2.6. Судом встановлено, що Договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії № 2495 від 28.12.2018 укладено сторонами у письмовій формі. Законодавством унормовано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Водночас статтею 181 ГК України передбачено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
2.7. Так, у заяві від 18.12.2023 позивач просив вважати підставами позову постанову НКРЕКП від 25.08.2021 №1175 (зі змінами) та постанову НКРЕКП №1052 від 13.08.1998 "Про порядок визначення класів напруги". Хоча в тексті Додаткової угоди № 1-К, наведеної в прохальній частині позову позивач зазначив посилання на постанову НКРЕКП № 1430 від 25.08.2021 та № 1431 від 25.08.2021, які визнані протиправними та нечинними згідно з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2022 у справі № 640/27570/21 (яке набрало законної сили). Проте, матеріали справи не містять доказів того, що в текст Додаткової угоди № 1-К вносились зміни щодо посилань на норми діючих постанов НКРЕКП, а також матеріали справи не містять доказів направлення відкоригованої Додаткової угоди № 1-К відповідачу в якості пропозиції укласти договір (оферти), як того вимагають приписи ЦК України. Відповідно, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
2.8. В силу вимог статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Разом з тим, позивачем не наведено достатніх доводів, що згадана вище додаткова угода є правочином, обов'язковість укладення якого передбачена чинним законодавством. Позовні вимоги не обґрунтовані належними та достатніми доказами, тому не підлягають задоволенню.
3. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; короткий зміст вимог апеляційної скарги.
3.1. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Житомиробленерго", 13.06.2024 через систему "Електронний суд", звернулося до апеляційного суду з апеляційною скаргою (вх2899/24 від 13.06.2024), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 20.05.2024 у справі №906/1205/23 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
3.2. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не відповідає Закону України “Про ринок електричної енергії», нормам Правил роздрібного ринку електричної енергії та фактичним обставинам справи; не відповідає вимогам ст. 210 ГПК України є не законним і не обґрунтованим. Судом не в повному обсязі досліджені всі надані позивачем та відповідачем докази, не надана їм належна оцінка та необґрунтовано застосовані норми, а тому рішення не відповідає фактичним обставинам справи.
3.3. Скаржник не погоджується з висновком, суду, що матеріали справи не містять доказів того, що в текст Додаткової угоди № 1-К вносились зміни щодо посилань на норми діючих постанов НКРЕКП, а також матеріали справи не містять доказів направлення відкоригованої Додаткової угоди № 1-К відповідачу в якості пропозиції укласти договір (оферти), як того вимагають приписи ЦК України. Вважає, що висновки суду не відповідають правовій позиції Верховного Суду, зокрема, викладеної в постанові від 01.02.2023 у cправі №910/9872/21, зокрема, щодо надмірного формалізованого підходу щодо дослівного розуміння вимог позову, як реалізованого способу захисту; некоректне формулювання позовної вимоги, під час звернення до суду з позовом є правомірним та ефективним способом відновлення порушених прав. Так, згідно постанов Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №915/1401/17, від 16.06.2020 у справі №904/1221/19 та від 21.12.2021у справі №916/3646/20 суд має право змінювати запропонований Позивачем проект договору або додаткової угоди.
3.4. Відповідач є субспоживачем ФОП Шолоха В.В., тобто електроустановки Відповідача приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача ФОП Шолоха В.В.
3.4.1. Тому на виконання вимог Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018 (ПРРЕЕ), між АТ «Житомиробленерго» та ФОП Шолоха В.В. було укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж від 15.06.2020 за умовами якого Позивач фактично є користувачем технологічних електричних мереж основного споживача за відповідну плату.
3.4.2. В п. 5 Постанови НКРЕКП від 13.08.1998 №1052 у редакції від 30.06.2011 «Про порядок визначення класів споживачів» був чітко визначений клас напруги субспоживача.
3.4.3. Клас напруги Відповідача визначався за класом напруги основного споживача - ФОП Шолох В.В. 28.12.2018 між позивачем та відповідачем укладено договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №2495 та визначено клас напруги 1 у відповідності до діючого на той момент пункту 5 вказаної Постанови НКРЕКП №1052. Постановою НКРЕКП від 06.09.2019 № 1825 «Про внесення змін до Порядку визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги» пункт 5 виключений з Постанови НКРЕКП від 13.08.1998 №1052.
3.4.4. При цьому зміни у договір про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №2495 внесені не були. Оскільки в постанові НКРЕКП №1052 після внесення змін від 06.09.2019та в постанові НКРЕКП №1175 було визначено, що споживачі електричної енергії, які отримують електричну енергію на межі балансової належності від оператора системи розподілу номінальною напругою нижче 27,5 кВ, відносяться до 2 класу напруги та не визначено до якого класу напруги відносяться субспоживачі, які отримують електричну енергію від основного споживача, що віднесений до 1 класу напруги, АТ «Житомиробленерго» звернулося за відповідним роз'ясненням до НКРЕКП, яка у відповідь роз'яснила, що у випадку наявності у основного споживача, який відноситься до 1 класу напруги, приєднаних до його мереж субспоживачів, що отримують електричну енергію на межі балансової належності між основним споживачем та субспоживачем зі ступенем напруги нижче 27,5 кВ, такі субспоживачі відносяться до 2 класу напруги. З
3.5. Апелянт звертає увагу суду, що НКРЕКП є регулятором, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та саме НКРЕКП було прийнято, затверджено та змінено Порядок встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, яким споживачі і диференціюються за класами напруги.
3.6. Виходячи з положень ч.ч.1,2 ст. 633, ч.1 ст. 634 ЦК України публічний договір приєднання є окремим видом договорів умови якого повинні бути однаковими для усіх споживачів, а тому у випадку внесення регулятором змін до типового договору та розміщення його на головній сторінці свого веб-сайту оператор системи розподілу у випадку відсутності заперечень зі сторони споживача та фактичним продовженням споживання ним електричної енергії вважає зміни акцептованими.
3.7. Цим самим забезпечується принцип однаковості умов договору для усіх споживачів.
3.8. Загальний порядок укладання господарських договорів, визначений ст. 181 ГК України не може бути застосований до договорів, укладання яких передбачено статтями 633, 634 ЦК України із урахуванням тих обставин, що Правила роздрібного ринку електричної енергії не передбачають можливості вчинення дій, визначених нормою ст. 181 ГК України.
Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.06.2020 у справі №920/201/19. Скаржник з посиланням на висновки Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, зазначає, що норми постанов НКРЕКП є імперативними та обов'язковими для учасників ринку електроенергії.
3.9. Зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на умови укладеного договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії № 2495 від 28.12.2018, зокрема на п.12.2. та п. 12.5., а саме: «П.12.2. Усі додатки, зміни та доповнення до цього Договору оформлюються сторонами письмово в паперовій формі, підписуються уповноваженими особами обох Сторін. 12.5. Спори та розбіжності, що можуть виникнути під час користування електричною енергією, якщо вони не будуть узгоджені шляхом переговорів між Сторонами, вирішуються в судовому порядку».
3.10. Так, електроустановки Відповідача приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача ФОП Шолоха В.В., тому на виконання вимог ПРРЕЕ між останнім та Позивачем було укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж від 15.06.2020.
3.11. Отже фактично, згідно з умовами даного договору Позивач є користувачем технологічних електричних мереж основного споживача за відповідну плату.
3.12. Підтвердженням того, що оператор системи розподілу є користувачем технологічних електричних мереж основного споживача є також те, що згідно із 1.1.2 ПРРЕЕ плата за спільне використання технологічних електричних мереж - еквівалент вартісної участі організації, що використовує технологічні електричні мережі відповідного власника електричних мереж, в утриманні цих технологічних електричних мереж, що розраховується відповідно до методики, затвердженої Регулятором, і включається до відповідного тарифу.
4. Відзив на апеляційну скаргу, заяви та клопотання, які надійшли від учасників апеляційного провадження, заяви про відводи та самовідводи.
4.1. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 (колегією суддів складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г., суддя Розізнана І.В) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Житомиробленерго" на рішення Господарського суду Житомирської області від 20.05.2024 у справі №906/1205/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 25.07.2024 о 10:00год.
4.2. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Житомиробленерго" на рішення Господарського суду Житомирської області від 20.05.24р. у справі №906/1205/23 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Миханюк М.В., суддя Крейбух О.Г. (Протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи №906/1205/23 між суддями від 24.07.2024).
4.3. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 (колегією суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г., суддя Миханюк М.В.) відкладено розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Житомиробленерго" на рішення Господарського суду Житомирської області від 20.05.2024 у справі №906/1205/23 на 18.09.2024 об 10:00.
4.4. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Житомиробленерго" на рішення Господарського суду Житомирської області від 20.05.2024 у справі №906/1205/23 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Миханюк М.В., суддя Тимошенко О.М. (Протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи №906/1205/23 між суддями від 16.09.2024).
4.5. Відповідач - Фізична особа-підприємець Стадник Геннадій Романович у відзиві просить відмовити у задоволені апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції від 20.05.2024 у даній справі - без змін.
4.6. Позивач та відповідач не забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання 18.09.2024, при чини не явки суду не повідомили.
4.7. До початку розгляду даної апеляційної скарги по суті, ні під час її розгляду від учасників провадження у даній справі заяв про відвід складу суду чи судді колегії не заявлялося. Суддями колегії самовідводи не заявлялися.
5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).
6. Законодавство, яке застосоване апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги.
6.1. Під час розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства "Житомиробленерго" на рішення Господарського суду Житомирської області від 20.05.2024 у справі №906/1205/23 Північно-західний апеляційний господарський суд застосував:
6.1.1. Норми матеріального права:
Цивільний кодекс України (далі по тексту постанови також - ЦК України);
Господарський кодекс України (далі по тексту постанови також - ГК України);
Закон України "Про ринок електричної енергії"
Правила роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг в відповідній редакції
Закон України "Про судовий збір".
6.1.2. Норми процесуального права:
Господарський процесуальний кодекс України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року (далі по тексту постанови також - ГПК України).
6.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст.236 ГПК України).
7. Розгляд апеляційної скарги по суті. Обставини справи.
7.1. Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.
7.2. Як вбачається матеріалів справи, 28.12.2018 між Акціонерним товариством "Житомиробленерго" в особі начальника Житомирського РЕМ АТ "Житомиробленерго" (Оператор системи) та Фізичною особою підприємцем Стадником Геннадієм Романовичем (Споживач) шляхом подання заяви-приєднання укладено договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії № 2495, згідно пункту 1.1. якого, цей договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу (передачі) електричної енергії споживачам як послуги оператора системи. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до умов цього договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього договору (а.с. 11-16).
7.3. Умови договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 (ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів (пункт 1.2 договору).
7.4. Згідно пункту 2.1 договору, оператор системи надає споживачу послуги з розподілу (передачі) електричної енергії, параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом систем передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309, та Кодексом систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №310, за об'єктом, технічні параметри якого фіксуються в паспорті точки розподілу за об'єктом споживача, який є додатком 2 до цього договору, та в особовому рахунку споживача, облікових базах даних оператора системи.
7.5. Підпунктами 1, 6 пункту 6.1 договору визначено, що оператор системи зобов'язується виконувати умови цього договору, надавати споживачу інформацію про зміну тарифу (ціни) на послугу з розподілу (передачі) електричної енергії не пізніше ніж за 20 днів до введення її в дію.
7.6. Цей договір набирає чинності з дня приєднання споживача до умов цього договору і діє протягом 1 року, якщо інший термін не зазначено в заяві-приєднання. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України (пункт 11.1 договору).
7.7. Пунктами 12.1, 12.2, 12.7 договору визначено, що інші умови можуть бути узгоджені сторонами в додатках до цього договору, які є невід'ємними частинами цього договору. Усі додатки, зміни та доповнення до цього договору оформлюються сторонами письмово в паперовій формі, підписуються уповноваженими особами обох сторін.
7.8. Додатки до договору наявні у матеріалах справи, підписані сторонами без будь-яких зауважень.
7.9. Так, у додатку 2 до договору (паспорт точки (точок) розподілу електричної енергії Фізичної особи-підприємця Стадника Геннадія Романовича визначено, зокрема, ступінь напруги приєднання об'єктів споживача (позивача), а саме: виробниче приміщення за адресою: м. Житомир, вул. Промислова, 17 (ЕІС-код 62Z3076075399324) - 10/0,4 кВ (а.с. 14 зворот).
7.10. Згідно Додатку №3.1 до договору (відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії, що використовується на об'єктах споживача), ступінь напруги приєднання на об'єктах споживача, а саме: виробниче приміщення за адресою: м. Житомир, вул. Промислова, 17 - 10/0,4 кВ, встановлено клас напруги - 1 (а.с. 16 зворот).
7.11. У вересні 2023 року Акціонерне товариство "Житомиробленерго" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Стадника Геннадія Романовича про визнання укладеною Додаткової угоди №1-К до Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №2495 від 28.12.2018.
7.11.1. Товариство у позовній заяві, зазначає, що 01.01.2022 набрала чинності Постанова НКРЕКП від 25.08.2021 № 1431 "про визнання такою, що втратила чинність, постанова Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.08.1198 року № 1052". Водночас з 01.01.2022 набрала чинності постанова НКРЕКП від 25.08.2021 № 1175, зокрема пункт 8.1 глави 8 даної Постанови доповнено трьома новими абзацами наступного змісту:
"Споживачі, які отримують електричну енергію від оператора системи розподілу на межі балансової належності номінальною напругою 27,5 кВ та вище, а також споживачі, приєднані до шин електростанцій (за винятком суб'єктів господарювання, що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел, а саме з енергії сонячного випромінювання, біогазу, біомаси, енергії вітру та мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), відносяться до 1 класу напруги. Споживачі, які отримують електричну енергію від оператора системи розподілу на межі балансової належності номінальною напругою нижче 27,5 кВ, відносяться до 2-го класу напруги. Клас напруги встановлюється споживачу окремо за кожною межею балансової належності".
7.11.2. Для отримання роз'яснень щодо визначення класу напруги для субспоживачів, Оператор системи розподілу додатково звернувся до НКРЕКП та отримав відповідне роз'яснення до вказаної вище Постанови (лист НКРЕКП №15538/17.2.1/7-21 від 31.12.2021р.) яким визначено:
- "у випадку наявності у основного споживача, який відноситься до 1 класу напруги, приєднаних до його мереж субспоживачів, що отримують електричну енергію на межі балансової належності між основним споживачем та субспоживачем зі ступенем напруги нижче 27,5 кВ, такі субспоживачів відносяться до 2 класу напруги".
7.11.3. 18.07.2023 Розпорядженням Регулятора №191-р "Про усунення порушень" (далі - Розпорядження), AT "Житомиробленерго" зобов'язано, у строк до 01.10.2023 привести у відповідність договірні відносини та внести зміни до договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у паперовому вигляді, підписані уповноваженими особами обох боків, що укладений з ФОП Стадника Геннадія Романовича в частині визначення класу напруги у відповідності до вимог положень п. 8.1 глави 8 "Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії".
7.11.4. Відповідно, 11.08.2023 на адресу ФОП Стадника Г.Р. направлено для погодження та підписання, два примірники Додаткової угоди №1-К (з Додатками №3 та №2) до Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії. Зазначені вище документи були направленні поштовим зв'язком разом із супровідним листом від 09.08.2023 (а.с. 20-21).
7.11.5. Відповіді від Споживача Оператор не отримав, як не було підписано проект Додаткової угоди № 1-К.
7.11.6. Необхідність даного позову зумовлена приведенням у відповідність договірних правовідносин між сторонами у сфері надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії до вимог Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1175 від 25.08.2021.
7.12. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 26.09.2023 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження призначено підготовче засідання.
7.13. 07.12.2023 позивачем Акціонерного товариства "Житомиробленерго" подано заяву (вх. № г.с. 01-44/4054/23) про зміну підстав позову, згідно якої останній просив вважати підставою позову не постанову НКРЕКП від 25.08.2021 №1175, а постанову НКРЕКП №1052 від 13.08.1998 "Про порядок визначення класів напруги".
7.14. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 07.12.2023 заяву Акціонерного товариства "Житомиробленерго" (вх. № 01-44/4054/23 від 07.12.2023) про зміну підстав позову прийнято до розгляду, відповідно подальший розгляд справи здійснювався з урахуванням вказаної заяви.
7.15. В подальшому, 18.12.2023 позивачем подано суду заяву (вх.№г.с.01-44/4164/23) про зміну підстав позову, згідно якої останній просив вважати підставами позову постанову НКРЕКП від 25.08.2021 №1175 (зі змінами) та постанову НКРЕКП №1052 від 13.08.1998 "Про порядок визначення класів напруги".
7.16. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 25.01.2024 вказана заява прийнята до розгляду, подальший розгляд справи здійснювався з урахуванням вказаної заяви.
7.16.1. Так, в обґрунтування даної заяви позивач зазначив, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2022 визнано протиправним та нечинним підпункт 3 пункту 1 постанови: Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 25.08.2021 №1430 "Про внесення змін до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії" та постанову №1431 "Про визнання такою, що втратила чинність, та постанову Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.08.1998 року №1052", тому постанова №1052 від 13.08.1998 зі змінами та доповненнями є чинною.
7.16.2. Згідно пункту 3 постанови НКРЕКП № 1052 від 13.08.1998 споживачі електричної енергії: розподіляються на два класи наступним чином:
3.1 До 1 класу відносяться споживачі, які:
1) отримують електричну енергію від мереж оператора системи розподілу на електроустановки споживача на межі балансової належності із ступенем напруги) 27,5 кВ та вище;
2) приєднані до шин електростанцій (за винятком суб'єктів господарювання, що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел, а саме з енергії сонячного випромінювання, біогазу, біомаси, енергії вітру та мікро-, міні- та малим: гідроелектростанціями);
3) є промисловими підприємствами із середньомісячним обсягом споживання електричної енергії 150 млн. кВт.год. та більше на технологічні потреби виробництва незалежно від ступенів напруги на межі балансової належності.
3.2 До 2 класу відносяться споживачі, які отримують електричну енергію на меж балансової належності із ступенем напруги нижче 27,5 кВ, крім випадки передбачених підпунктом 3.1 цього Порядку.
4. Якщо споживач отримує електричну енергію за різними класами відповідно д пункту 3 цього Порядку, йому встановлюються різні класи окремо за кожною межі балансової належності.
7.16.3. Також позивач відзначав, що Постановою НКРЕКП від 09.12.2023 № 2321 "Про внесення змін до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії" внесено зміни до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 05.10.2018 № 1175, а саме доповнено новим Додатком 31 в якому визначено класи напруги споживачів.
7.16.4. Саме виходячи з вищенаведеного позивач просив суд розглядати справу в межах норм постанови НКРЕЕКП від 25.08.2021р. №1175 (зі змінами) та постанови НКРЕКП № 1052 від 13.08.1998 року “Про порядок визначення класів напруги», яка чинна на даний час.
7.17. За результатами розгляду даного спору, 20.05.2024 Господарським судом Житомирської області ухвалено оскаржуване рішення (пункт 1.1.- 1.2 цієї постанови) із підстав, наведених у пунктах 2.1. - 2.8. даної постанови.
8. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду скарги, відхилення доводів апелянта.
8.1. Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 20.05.2024 - без змін, виходячи з наступного.
8.2. Частиною 2 статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
8.3. Статтею статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів (стаття 16 ЦК України).
8.4. При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.
8.5. Згідно статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
8.6. Правочин, різновидом якого є договори основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
8.7. Згідно частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
8.8. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 ЦК України).
8.9. Згідно пункту 3 частини 1 статті 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
8.10. Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
8.11. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
8.12. Згідно статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
8.13. Пунктами 1, 13 частини 3, статті 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що Оператор системи розподілу зобов'язаний дотримуватися ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, а також виконувати обов'язкові для виконання розпорядчі документи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) у галузі електроенергетики.
8.14. Частиною 4 статті 46 вказаного Закону передбачено, що Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на підставі договорів про надання послуг з розподілу. Договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором.
8.15. Разом з тим, згідно пункту 1.2.15 ПРРЕЕ на роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладання відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.
8.16. В свою чергу, пунктом 2.1.2 Правил передбачено, що Оператор системи зобов'язаний укласти договори про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності відповідного оператора системи. Не допускається розподіл (передача) електричної енергії до точки розподілу електроустановки споживача за відсутності діючого договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з таким споживачем, крім випадку здійснення розподілу (передачі) електричної енергії оператором системи до власних електроустановок.
8.17. При цьому, згідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
8.18. Статтею 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами
8.19. Згідно положень статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
8.20. Матеріалами справи підтверджується, що Договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії № 2495 від 28.12.2018 укладено сторонами у письмовій формі.
8.21. Так, законодавством унормовано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (стаття 651 ЦК України).
8.22. Водночас статтею 181 ГК України передбачено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
8.23. Згідно частин 1, 3 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.
8.24. Згідно статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
8.25. Статтею 640 ЦК України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
8.26. Відповідно до статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.
8.27. Статтею 642 ЦК України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції (ч. 3).
8.28. Господарськими встановлено, що 07.12.2023 позивачем Акціонерного товариства "Житомиробленерго" подавалася заява (вх. № г.с. 01-44/4054/23) про зміну підстав позову, згідно якої останній просив вважати підставою позову не постанову НКРЕКП від 25.08.2021 №1175, а постанову НКРЕКП №1052 від 13.08.1998 "Про порядок визначення класів напруги".
8.29. Разом з тим, 18.12.2023 позивач у заяві (вх. № г.с. 01-44/4164/23 від 18.12.2023) просив суд вважати підставами позову постанову НКРЕКП від 25.08.2021 №1175 (зі змінами) та постанову НКРЕКП №1052 від 13.08.1998 "Про порядок визначення класів напруги".
8.30. При цьому, в тексті Додаткової угоди № 1-К до Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №2495 від 28.12.2018 в редакції, наведеній у прохальній частині позову позивач зазначив посилання на постанову НКРЕКП № 1430 від 25.08.2021 та № 1431 від 25.08.2021, які визнані протиправними та нечинними згідно з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2022 у справі № 640/27570/21 (яке набрало законної сили).
8.30.1. Так, рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 31.01.2022 у справі №640/27570/21, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2023, ухвалено: "Визнати протиправною та нечинною постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 25.08.2021 р. №1431 "Про визнання такою, що втратила чинність, постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13 серпня 1998 року №1052".
8.31. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що в текст Додаткової угоди № 1-К вносились зміни щодо посилань на норми діючих постанов НКРЕКП, а також матеріали справи не містять доказів направлення відкоригованої Додаткової угоди № 1-К відповідачу в якості пропозиції укласти договір (оферти), як того вимагають приписи ЦК України.
8.32. В даному випадку, позивачем не було дотримано порядку направлення пропозиції для укладення Додаткової угоди №1-К в кінцевій редакції, поданій до господарського суду, а отже і - не дотримано порядок укладення Додаткової угоди.
8.33. При цьому, слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 187 ГК України визначає, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
8.34. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
8.34.1. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:
вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;
примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;
типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;
договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
8.34.2. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частини 3,4, 7 статті 179 ГК України)
8.35. Враховуючи вище викладене, запропонована позивачем Додаткова угода №1-К не є правочином, обов'язковість укладення якого передбачена чинним законодавством.
8.36. В даному випадку, господарськими судами не встановлено підстав для визнання спірної додатково угоди укладеною, відповідно і відсутні правові підстави для задоволення позову.
8.37. Заявлені позивачем позовні вимоги є безпідставними.
8.38. Враховуючи вищевикладене, правові висновки Верховного Суду, встановлені господарськими судами обставини даного спору, позовні вимоги Акціонерного товариства "Житомиробленерго" до Фізичної особи-підприємця Стадника Геннадія Романовича про визнання укладеною Додаткової угоди №1-К до Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №2495 від 28.12.2018 не підлягають до задоволення.
8.39.. Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
8.40. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
8.41. Згідно частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
8.42. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
8.43. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
8.44. Скаржник не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень.
8.45. Господарським судом Житомирської області правомірно прийнято рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Висновок суду першої інстанції про відмову у позові є обґрунтованим та правомірним.
8.46. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції при ухвалені оскаржуваного рішення суду та не можуть бути підставою для його скасування або зміни.
8.47. За таких обставин, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Житомиробленерго" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 20.05.2024 у справі №906/1205/23 - без змін.
9. Повноваження суду апеляційної інстанції.
9.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
9.2. З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені апелянтом у апеляційній скарзі є необґрунтованими, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.
9.3. У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
10. Розподіл судових витрат.
10.1. Як вбачається із матеріалів справи, за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Житомирської області від 20.05.2024 у справі №906/1205/23, апелянт сплатив судовий збір у розмірі 3220,20грн. згідно платіжної інструкції №10353869 від 12.06.2024.
10.2. Судовий збір сплачений в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір" .
10.3. За змістом статті 129 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги здійснюється розподіл судових витрат.
10.4. Оскільки апелянту відмовлено у задоволенні апеляційної скарги, в силу приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Житомиробленерго" від 13.06.24р. залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Житомирської області від 20 травня 2024 року у справі №906/1205/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №906/1205/23 повернути Господарському суду Житомирської області.
Повний текст постанови складений "25" вересня 2024 р.
Головуючий суддя Юрчук М.І.
Суддя Миханюк М.В.
Суддя Тимошенко О.М.