ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
23 вересня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/3190/21
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Принцевської Н.М.;
суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;
Секретар судового засідання: Соловйова Д.В.;
Представники сторін:
Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» - Невструєв Л.Б.;
Від Одеського квартирно-експлуатаційного управління - Ковальчук Р.М.;
розглянувши апеляційну скаргу Одеського квартирно-експлуатаційного управління
на рішення Господарського суду Одеської області від 10.01.2022
по справі №916/3190/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс"
до Одеського квартирно-експлуатаційного управління
про стягнення заборгованості в загальній сумі 705 570,45 грн.,
(суддя першої інстанції: Петров В.С., дата та місце ухвалення рішення: 10.01.2022, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, проспект Шевченка, 29)
В жовтні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Укр Газ Ресурс» (далі - ТОВ «Укр Газ Ресурс») звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса (далі - КЕВ м.Одеса) про стягнення заборгованості в загальній сумі 705570,45 грн., у т.ч.: пені - 351807,41 грн., інфляційних втрат - 217663,03 грн. та 3% річних - 136100,01 грн., посилаючись на наступне.
В обгрунтування позову ТОВ “Укр Газ Ресурс» вказало, що між ним та КЕВ м. Одеси 03.06.2020 року було укладено Договір № 41 на постачання електричної енергії споживачу, відповідно до умов якого позивач зобов'язувався поставити відповідачу електричну енергію, а відповідач зобов'язувався оплатити її на умовах цього договору.
При цьому позивач зазначає, що він добросовісно та в повному обсязі виконував умови договору в частині постачання відповідачу електричної енергії, натомість відповідачем було допущено порушення умов договору в частині повної та своєчасної оплати електричної енергії.
Позивач вказує, що заборгованість відповідача підтверджується рішенням Господарського суду Одеської області № 916/1179/21 від 08.07.2021, яке набрало законної сили. Крім того, як зазначає позивач, зазначена заборгованість підтверджувалась актом приймання-передачі електричної енергії № УГР00000308 від 28.02.2021, Актом приймання-передачі електричної енергії №УГР0000069б від 28.02.2021, Актом приймання-передачі електричної енергії №УГР00000697 від 28.02.2021, Актом приймання-передачі електричної енергії №УГР00000990 від 31.03.2021, Актом звірки взаємних розрахунків.
Разом з тим позивач повідомляє суд про те, що відповідач виконав рішення Господарського суду Одеської області №916/1179/21 від 08.07.2021 та сплатив повну суму заборгованості в розмірі 9296321,44 грн. лише 05.10.2021, про що свідчить платіжне доручення відповідача № 1 від 04.10.2021.
В позовній заяві ТОВ «Укр Газ Ресурс» посилається на п. 9.1 договору та п. 6 Комерційної пропозиції, що є додатком №2 до договору, яким передбачено, що у разі несплати або несвоєчасної сплати за спожитий газ відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. Відтак, з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача за договором, позивачем нараховано пеню за неналежне виконання відповідачем умов спірного договору в сумі 351807,41 грн., що заявлена до стягнення.
Крім того, оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо оплати отриманої електричної енергії, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нараховані відповідачу 3% річних від простроченої суми в розмірі 136100,01 грн. та інфляційні втрати в сумі 217663,03 грн., що заявлені до стягнення.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.01.2022 по даній справі позов ТОВ “Укр Газ Ресурс» до КЕВ м. Одеса про стягнення заборгованості в загальній сумі 705570,45 грн. задоволено частково, стягнуто з КЕВ м. Одеса на користь ТОВ “Укр Газ Ресурс» пеню в сумі 291496 грн. 99 коп., 3% річних в сумі 111555 грн. 86 коп., інфляційні втрати в сумі 217663 грн. 03 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 9310 грн. 74 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8797 грн. 36 коп., в задоволені решти вимог ТОВ “Укр Газ Ресурс» до КЕВ м. Одеса відмовлено.
В оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд зазначив, що відповідачем при здійсненні розрахунку пені помилково здійснено її нарахування на день фактичної сплати заборгованості, а саме на 05.10.2021, оскільки день фактичної сплати боржником заборгованості не включається в період такого нарахування. Судом самостійно здійснений перерахунок пені та зазначено, що розмір пені за невиконання відповідачем зобов'язань за спірним договором про постачання електричної енергії споживачу №41 від 03.06.2020 щодо оплати поставленої електричної енергії складає 291496,99 грн., що підлягає стягненню з відповідача.
Крім того, дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних, суд зазначив, що розрахунок 3% річних було здійснено позивачем невірно з огляду на невірно визначений позивачем початок періоду прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленої позивачем електричної енергії та кінцевої дати такого нарахування, з огляду на що судом самостійно здійснений перерахунок 3% річних, який за розрахунком суду становить 111555,86 грн., які підлягають стягненню з відповідача.
Також дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми інфляційних втрат, встановлено, що вказаний розрахунок інфляційних втрат було здійснено позивачем невірно, з огляду на невірно визначений позивачем початок періоду прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленої позивачем електричної енергії та кінцевої дати такого нарахування, а також невірного сукупного індексу інфляції, з огляду на що судом самостійно здійснений перерахунок інфляційних втрат, які за розрахунком суду становлять 241704,36 грн. Разом з тим, оскільки заявлена позивачем до стягнення сума інфляційних втрат в розмірі 217663,03 грн. є меншою, ніж вище розрахована судом, та з огляду на те, що суд позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог, як передбачено в ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, відповідно з відповідача підлягає стягненню сума інфляційні втрати в розмірі 217663,03 грн.
Стосовно стягнення витрат на професійну правничу допомогу, місцевий господарський суд, оцінюючи обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 22500,00 грн., співмірність витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, зазначив, що заявлена відповідачем сума є неспівмірною зі складністю даної справи. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що витрати на правову допомогу з урахуванням ціни позову, категорії спору, рівня його складності, тривалості розгляду справи, складають 10000,00 грн. саме за підготовку позовної заяви, що може вважатись розумним і співмірним у заявленому спорі. Разом з тим, враховуючи часткове задоволення позову, до стягнення судом першої інстанції було присуджено 8797,36 грн.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, КЕВ м.Одеса звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області скасувати та прийняти нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апелянт зазначає, що рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Заявник апеляційної скарги вказує, що КЕВ м.Одеса вживав усіх належних заходів для вчасного виконання зобов'язань, прострочення виконання зобов'язання сталося не з вини відповідача. КЕВ м.Одеса є бюджетно установою та розпорядником бюджетних коштів першого рівня, до якого кошти доводяться відповідно до кількості бюджетних асигнувань та від дати їх надходження на рахунки відповідача формується пряма залежність та платоспроможність виконання КЕВ м.Одеса своїх зобов'язань за договором з ТОВ «Укр Газ Ресурс»
Крім того, КЕВ м.Одеса є стратегічно важливим та соціально значущим об'єктом, неприбутковою організацією і стягнення з КЕВ м.Одеса 351807,41 грн. пені, 217663,03 грн. інфляційних втрат, 136 100,01 грн. 3% річних не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання.
Також апелянт вказує, що докази понесення позивачем значних негативних наслідків внаслідок порушення відповідачем свого зобов'язання з оплати заборгованості не надано.
Крім того, стосовно стягнення з КЕВ м.Одеса на користь ТОВ «Укр Газ Ресурс» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 22500,00 грн., апелянт зазначає, що вказана сума не є реальною, обґрунтованою та співмірною порівняно з ринковими цінами та предметом спору. Позов зі стягнення штрафних санкцій є типовим, тож не потребує багато часу для його складання, позов міститься на 5-ти аркушах, 3 з яких містять обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу і не відносяться до предмету спору.
КЕВ м.Одеса вказує, що вимога щодо стягнення 22500,00 грн. витрат на правничу допомогу адвоката не підтверджена належними документами, є необґрунтованою, завищеною та такою, що не відповідає ринковим цінам для даної категорії справ.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.03.2022 колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду було відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 10.01.2022 по справі №916/3190/21 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.
24.03.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/3190/21.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 10.01.2022 по справі №916/3190/21 залишено без руху.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.04.2022 відкрито з поновленням пропущеного процесуального строку апеляційне провадження за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 10.01.2022 по справі №916/3190/21.
12.04.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" надійшов відзив на апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 10.01.2022 по справі №916/3190/21, в якому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
У відзиві позивач вказує, що Договір №41 від 03.06.2020 на постачання електричнї енергії споживачу не містить жодних виключень при настанні яких сторони не мають права застосовувати одна до іншої штрафні санкції. Крім того, жодних виключень щодо незастосування до бюджетної установи штрафних санкцій не містить ст.625 Цивільного кодексу України.
Стосовно стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то позивач вказує, що відповідачем не надано суду докази неспівмірності витрат. Відповідач у відзиві на позов зазначає, що витрати на надання професійної правничої допомоги є завищеними та не відповідають ринковим цінам, при цьому відповідачем не надано жодного доказу в підтвердження своїх заперечень.
Крім того, 30.05.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" надійшла заява про розгляд справи №916/3190/21 без участі представника учасника процесу.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2022 призначено розгляд апеляційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 10.01.2022 по справі №916/3190/21 на 12.07.2022 року о 12-30 год. у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду.
04.07.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні по справі №916/3190/21 в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.07.2022 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" про участь в судовому засіданні по справі №916/3190/21 в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, розгляд справи №916/3190/21 призначено на 12.07.2022 року о 12-30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв'язку EASYCON.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 відкладено розгляд справи №916/3190/21 за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 10.01.2022 на іншу дату, судове засідання по справі призначено на: 13.09.2022 року об 14-00 год.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 було задоволено клопотання Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса про зупинення провадження у справі; зупинено провадження у справі №916/3190/21.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду поновлено провадження по справі №916/3190/21 за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 10.01.2022 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на: 23.09.2024 року об 11-30 год.
В судовому засіданні представники сторін підтримали доводи та вимоги, викладені ними письмово.
Крім того, в судовому засіданні представник відповідача повідомив про зміну назви відповідача з Квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеса на: Одеське квартирно-експлуатаційне управління, що колегією суддів прийнято до уваги та враховано при прийняті постанови по справі.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 03 червня 2020 року між ТОВ “Укр Газ Ресурс» (постачальник) та КЕВ м. Одеса (споживач) було укладено договір №41 про постачання електричної енергії споживачу.
Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору, він є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до умов цього договору.
Згідно п. 2.1 Договору за цим договором постачальник продає електричну енергію (активну), за кодом CGV за ДК 021:2015 - 09310000-5 електрична енергія (електрична енергія), споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, підключених до електричних мереж у точках приєднання згідно переліку (додаток 3), а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору,
Відповідно до п.п. 2.3, 2.4 Договору строк постачання електричної енергії з 01 05.2020 року до 31.12.2020 року. Місце постачання електричної енергії м. Одеса та Одеська область.
Положеннями п. 5.1 Договору визначено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до наступного механізму: на момент підписання договору ціна (тариф) на постачання електричної енергії дорівнює ціні, з якою постачальник переміг на торгах. В подальшому ціна (тариф) на постачання електричної енергії може змінюватися виключно за згодою сторін. Сторона, яка має бажання змінити ціну (тариф) постачання електричної енергії, зобов'язана направити другій стороні мотивовану письмову пропозицію. Сторона не має права відмовитись від виконання договору через незгоду другої сторони зі зміною ціни (тарифу), якщо їй не направлялась мотивована пропозиція або мотивація була безпідставною.
Загальна вартість цього Договору на момент його укладення становить 36000000,00 грн. (тридцять шість мільйонів гривень 00 коп.) з ПДВ, у тому числі ПДВ 6000000,00 грн.
В п. 5.5 договору встановлено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
За умовами п. 5.6 договору розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (далі - слецрахунок). При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, онлайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника та в інший не заборонений законодавством спосіб.
Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника.
Оплата вважається здійсненою після того як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.
Згідно з п. 5.7 Договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 10 (десяти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.
Відповідно до п. 5.8 Договору розрахунок здійснюється в безготівковому порядку в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника по мірі надходження бюджетних коштів на рахунок споживача та по факту наданої електричної енергії з можливою відстрочкою платежу до 90 календарних днів. Розрахунки згідно з договором проводяться виключно через рахунки, відкриті в ДКСУ м Київ та зазначені в цьому договорі. Затримка платежів при умові відсутності коштів на рахунку споживача згідно з бюджетною класифікацією у разі затримки фінансування з Державного бюджету України не може розцінюватись як несплата і не може бути підставою дія нарахування штрафних санкцій та притягнення споживача до відповідальності відповідно до чинного законодавства.
Підпунктом 1 п. 6.2 Договору передбачено, що споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.
Положеннями п. 9.1 Договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.
Згідно з п. 13.1 Договору останній укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору, та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника.
Розділом 14 Договору передбачені додатки до договору про постачання електричної енергії споживачу: 1. Заява-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу; 2. Комерційна пропозиція; 3. Перелік точок комерційного обліку за об'єктами споживача.
03.06.2020 КЕВ м. Одеса підписано Заяву-приєднання до умов Договору про постачання електричної енергії споживачу (Додаток № 1 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №41 від 03.06.2020), за якою ініціювалося приєднання споживача до умов договору на умовах обраної комерційної пропозиції постачальника.
Пунктами 3, 4 Комерційної пропозиції (додаток № 2 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 41 від 03.06.2020) визначено спосіб оплати: по факту на підставі рахунку та акту приймання-передачі. Термін надання рахунку та спожиту електричну енергію та строк його оплати: термін надання рахунку та спожиту електричну енергію протягом 10 календарних днів після завершення місяця споживання: строк оплати 10 робочих днів з дня отримання рахунків.
При цьому в п. 6 Комерційної пропозиції (додаток № 2 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 41 від 03.06.2020) передбачено розмір пені за порушення строку оплати або штраф: 1 облікова ставка НБУ за кожний день прострочення.
З матеріалів справи вбачається, що з огляду на неналежне виконання Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеса зобов'язань за Договором № 41 про постачання електричної енергії споживачу від 03.06.2020, ТОВ “Укр Газ Ресурс» у квітні 2021 року звернулось до господарського суду з позовною заявою до КЕВ м. Одеса про стягнення заборгованості за Договором №41 про постачання електричної енергії споживачу від 03.06.2020 в сумі 9296321,44 грн.
Так, рішенням Господарського суду Одеської області від 08.07.2021 у справі №916/1179/21 позов ТОВ “Укр Газ Ресурс» задоволено повністю, а саме стягнуто з Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеса на користь ТОВ “Укр Газ Ресурс» 9296321,44 грн. заборгованості, а також витрати по сплати судового збору у сумі 139444,82 грн.
Рішення Господарського суду Одеської області від 08.07.2021 по справі № 916/1179/21 було виконано 05.10.2021, що підтверджується «деталями трансакції», наявними в матеріалах справи (а.с. 15).
Разом з тим, у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання КЕВ м. Одеса зі сплати вартості поставленої електричної енергії, ТОВ “Укр Газ Ресурс» здійснено нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені за порушення строків оплати вартості поставленої електричної енергії, про стягнення яких заявлено у даному позові.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст. 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч. 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України).
Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Крім того, відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента, визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За загальними приписами ч.1 ст.509, ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як зазначалося раніше, рішенням Господарського суду Одеської області від 08.07.2021 у справі №916/1179/21 позов ТОВ “Укр Газ Ресурс» задоволено повністю, а саме стягнуто з Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеса на користь ТОВ “Укр Газ Ресурс» 9296321,44 грн. заборгованості, а також витрати по сплати судового збору у сумі 139444,82 грн.
У справі № 916/1179/21 господарський суд встановив, що на підставі фактичних даних комерційного обліку спожитої відповідачем електричної енергії та за ціною, що встановлена за договором, протягом лютого-березня 2021 року відповідачем спожито електричної енергії на суму 15985541,72 грн., з них протягом лютого 2021 року на суму 7925464,50 грн., протягом березня 2021 року на суму 8060077,22 грн., що підтверджується актами прийому-передачі електричної енергії та рахунками на оплату, які направлялися відповідачу 20.03.2021, 14.04.2021 та повторно 17.04.2021, а саме: 1) актом № УГР00000308 та рахунком на оплату № 350 на суму 960270,42 грн. з ПДВ (споживання у лютому місяці 2021 року); 2) актом № УТР00000697 та рахунком на оплату № 750 на суму 725464,50 грн. з ПДВ (споживання у лютому місяці 2021 року); 3) актом № УГР00000696 та рахунком на оплату № 749 на суму 6239729,58 грн. з ПДВ (споживання у лютому місяці 2021 року); 4) актом № УГР00000990 та рахунком на оплату № 1075 на суму 8060077,22 грн. з ПДВ (споживання у березні місяці 2021 року); 5) актом звірки взаєморозрахунків за період з 03.06.2020 по 01.04.2021 по договору № 41 від 03.06.2020. Відтак, за відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів погашення з боку відповідача заявленої в позові суми боргу суд дійшов висновку, що факт наявності заборгованості на суму 9296321,44 грн. є доведеним.
Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, з огляду на приписи ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору № 41 про постачання електричної енергії споживачу від 03.06.2020 та існування невиконаного зобов'язання з оплати вартості поставленої електричної енергії у належній сумі, встановлені судовим рішенням у справі №916/1179/21, не підлягають доведенню у даній справі.
Сторонами по справі не заперечується, що рішення Господарського суду Одеської області від 08.07.2021 по справі № 916/1179/21 було виконано 05.10.2021, що підтверджується «деталями транзакції», наявними в матеріалах справи (а.с. 15).
Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що з огляду на існування у відповідача заборгованості в розмірі 9296321,44 грн. за поставлену електричну енергію за вищевказаним договором № 41 про постачання електричної енергії споживачу до 05.10.2021, що не спростовано відповідачем, та факт оплати заборгованості підтверджено сторонами по справі та деталями трансакції, а саме платіжним дорученням № 1 від 04.10.2021 (оплата 05.10.2021), вірним є висновок місцевого господарського суду про те, що відповідач в даному випадку прострочив виконання зобов'язання.
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як передбачено п. 6 Комерційної пропозиції (Додаток № 2 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 41 від 03.06.2020) розмір пені за порушення строку оплати або штраф: 1 облікова ставка НБУ за кожний день прострочення.
При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Частинами 1, 2, 4 ст. 217 Господарського кодексу України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
В силу положень ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Стаття 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Судова колегія звертає увагу, що розмір пені не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Оскільки відповідачем не були своєчасно виконані зобов'язання за договором про постачання електричної енергії споживачу № 41 від 03.06.2020 щодо оплати поставленої електричної енергії, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню.
Як зазначалося раніше, пунктом 5.7 Договору визначено, що оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 10 (десяти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.
Пунктами 3, 4 Комерційної пропозиції (Додаток № 2 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 41 від 03.06.2020) визначено спосіб оплати: по факту на підставі рахунку та акту приймання-передачі. Термін надання рахунку та спожиту електричну енергію та строк його оплати: термін надання рахунку та спожиту електричну енергію протягом 10 календарних днів після завершення місяця споживання: строк оплати 10 робочих днів з дня отримання рахунків. Таким чином, сплата вартості поставленої електричної енергії здійснюється відповідачем на підставі виставленого рахунка та акта приймання-передачі протягом 10 робочих днів з дня отримання рахунку.
Разом з тим, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що в даному випадку матеріали даної господарської справи не містять доказів, які би підтверджували дату отримання відповідачем відповідних рахунків на оплату. В рішенні господарського суду Одеської області від 08.07.2021 у справі № 916/1179/21 судом встановлено, що акти прийому-передачі електричної енергії та рахунки на оплату направлялися відповідачу 20.03.2021, 14.04.2021 та повторно 17.04.2021, з огляду на що відповідне прострочення сплати відповідачем вартості поставленої електричної енергії відбулося після здійснення позивачем останнього направлення на адресу відповідача відповідних рахунків та актів (17.04.2021), з урахуванням часу на поштовий перебіг (5 робочих днів) та відповідно зі спливом передбачених договором та комерційною пропозицією 10 робочих днів, наданих для оплати таких рахунків, а відтак з 12.05.2021. Крім того відповідачем при здійсненні розрахунку пені помилково здійснено її нарахування на день фактичної сплати заборгованості (на 05.10.2021), оскільки день фактичної сплати боржником заборгованості не включається в період такого нарахування.
З огляду на зазначене, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок пені, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з його правильністю та обгрунтованістю, у зв'язку з чим сума, яка підлягає стягненню з відповідача становить 291496,99 грн. Відтак, розмір пені за невиконання відповідачем зобов'язань за спірним договором про постачання електричної енергії споживачу №41 від 03.06.2020 щодо оплати поставленої електричної енергії складає 291496,99 грн., що підлягає стягненню з відповідача, а доводи апеляційної скарги в частині безпідставного нарахування пені в даному випадку судовою колегією Південно-західного апеляційного господарського суду до уваги не приймаються.
Крім того, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду в частині стягнення 3% річних та інфляційних.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому застосування вказаних положень Кодексу не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини 1 цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що згідно з положеннями Цивільного кодексу проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що спірним договором не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
Враховуючи вищенаведене та несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати поставленої позивачем електричної енергії за договором про постачання електричної енергії споживачу № 41 від 03.06.2020 судова колегія погоджується з розрахунками місцевого господарського суду в частині стягнення 3% та індексу інфляції, у зв'язку з чим підлягає стягненню з відповідача 3% річних у розмірі 111555,86 грн., а також інфляційні втрати у сумі 217663,03 грн., а доводи апелянта в цій частині не приймаються до уваги, як безпідставні, оскільки діюче законодавство не передбачає звільнення відповідача від оплати відсотків та інфляційних втрат у зв'язку з порушенням строку виконання зобов'язання.
Судовою колегією не приймаються до уваги доводи апелянта стосовно відсутності фінансування, у зв'язку з тим, що відсутність коштів на рахунку відповідача не є підставою для звільнення від сплати основної заборгованості, а також штрафних санкцій за порушення строків оплати. Крім того, укладений між сторонами договір не містить жодних виключень при настанні яких сторони не мають права застосовувати одна іншої штрафних санкцій.
Стосовно доводів апеляційної скарги в частині незгоди з сумою витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Так, частина 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В ч. 4-7 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.
З матеріалів справи вбачається, що в позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом даної справи (а.с. 4). У вказаному розрахунку 22500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Крім того, зі змісту договору про надання правничої допомоги №13/5, укладеного 20 травня 2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Укр Газ Ресурс» (клієнт) та адвокатом Невструєвим Леонідом Борисовичем (адвокат), відповідно до умов якого адвокат бере на себе зобов'язання надавати необхідну правничу допомогу клієнту. Адвокат надає правову допомогу у вигляді: забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта; надання клієнту правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу захисту інтересів, а також складення заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення судочинства, а також в інших державних органах, установах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів клієнта в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктом 1.4 договору від 20.05.2019 клієнт погоджується, що позиція адвоката в справі визначається лише самим адвокатом залежно від обставин справи, з урахуванням думки клієнта та відповідно до вимог законодавства і правил адвокатської етики. Клієнт не вправі вимагати від адвоката засобів, способів і методів представництва, які заборонені законом, не відповідають вимогам адвокатської етики, можуть зашкодити інтересам клієнта.
Згідно п. 4.1 договору від 20.05.2019 гонорар - винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової/правничої допомоги на умовах і в порядку, що визначені договором.
Відповідно до п. 4.2 договору від 20.05.2019 гонорар складається з суми вартості наданої правової/правничої допомоги, тарифи яких узгоджені сторонами.
Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт (п. 4.3 договору від 20.05.2019 р.).
В п. 4.6 договору від 20.05.2019 сторони погодили, що факт наданої правової допомоги підтверджується актом наданих послуг.
Положеннями п.п. 6.1, 6.2 договору від 20.05.2019 передбачено, що договір набуває чинності з дати його підписання і діє протягом 12 наступних календарних місяців. Після закінчення строку дії договору, сторони мають право на автоматичну пролонгацію його умов у випадку відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення умов договору.
З матеріалів справи вбачається, що 07 жовтня 2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Укр Газ Ресурс» (клієнт) та адвокатом Невструєвим Леонідом Борисовичем (адвокат) було укладено додаткову угоду № 6 до договору про надання правничої допомоги № 13/5 від 20.05.2019 р., відповідно до п.п. 2.1 та 2.2 якої сторони погодили розмір погодинної ставки адвоката за надання будь-яких видів професійної правничої допомоги на рівні 2500,00 грн. за 1 (одну) годину. Вартість представництва інтересів клієнта адвокатом в суді - 2500,00 грн. за одне судове засідання, в незалежності від фактичного часу його проведення.
Згідно п.п. 2.3, 2.4, 2.6 додаткової угоди № 6 гонорар складається з суми вартості наданої правової/правничої допомоги. Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт. Факт наданої правової допомоги підтверджується актом наданих послуг.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Так, з наявних матеріалів справи та опису наданої професійної правничої допомоги вбачається, що для представництва інтересів позивача в господарському суді Одеської області по даній справі адвокатом Невструєвим Л.Б. враховано час на: 1) ознайомлення адвокатом Невструєвим Л.Б. із документами, на підставі яких Квартирно-експлуатаційному відділу м. Одеса нараховуються штрафні санкції по заборгованості за поставлену електричну енергію а саме: рішення господарського суду Одеської області № 916/1179/21 від 08.07.2021, платіжне доручення № 1 від 04.10.2021, договір на постачання електричної енергії № 41 від 03.06.2020, акт приймання-передачі електричної енергії № УГР00000308 від 28.02.2021, акт приймання-передачі електричної енергії № УГР00000696 від 28.02.2021, акт приймання-передачі електричної енергії № УГР00000697 від 28.02.2021, акт приймання-передачі електричної енергії № УГР00000990 від 31.03.2021, акт звірки взаємних розрахунків. Кількість годин - 03:00; вартість за одну годину - 2500,00 грн.; загальна сума - 7500,00 грн.; 2) підготовка позовної заяви до господарського суду Одеської області адвокатом Невструєвим Л.Б. (визначення правових норм, які регулюють відносини, судової практики, складання, підписання позову та оформлення усіх додатків до позову) - кількість годин - 06:00; вартість за одну годину - 2500,00 грн.; загальна сума - 15000,00 грн. Загальна сума наданих послуг становить 9:00 годин, вартістю 22500,00 грн.
При цьому із доданого позивачем акту про прийняття-передачі наданих послуг № 1/6 від 12.10.2021 р. вбачається, що в ньому міститься аналогічний детальний опис виконаних адвокатом робіт, вказаний в детальному описі наданої професійної правничої допомоги.
Суд першої інстанції в своєму рішенні дійшов висновку, що зазначені в пункті 1 послуги щодо ознайомлення із документами, на підставі яких КЕВ м. Одеса нараховуються штрафні санкції по заборгованості за поставлену електричну енергію, а саме: рішенням господарського суду Одеської області № 916/1179/21 від 08.07.2021, платіжним доручення № 1 від 04.10.2021, договором на постачання електричної енергії № 41 від 03.06.2020 та актами приймання-передачі електричної енергії у кількості 5 штук охоплюються послугами та діями, зазначеними в п. 2 вказаних опису та акту щодо підготовки позовної заяви. Вказані послуги є одним безперервним процесом під час надання правової допомоги.
Частиною 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
КЕВ м. Одеса у відзиві на позов надав свої заперечення стосовно заявленого позивачем розміру витрату на правову допомогу. Так, відповідач наголосив, що сума витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 22500,00 грн. не є реальною, обґрунтованою та співмірною порівняно з ринковими цінами та предметом спору. При цьому відповідач вказав, що позов зі стягнення штрафних санкцій є типовим, тож не потребує багато часу для його складання, міститься на 5-ти аркушах, три з яких містять обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу і не відносяться до предмету спору.
В постанові Верховного Суду від 13.02.2020 року у справі №911/2686/18 зазначено, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
З огляду на зазначене, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що в даному випадку заявлена відповідачем сума є неспівмірною зі складністю даної справи, а висновок про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн., що у пропорційному розмірі до задоволених позовних вимог становить 8797,36 грн., є правомірним та таким, що відповідає реальним затратам адвоката на підготовку до розгляду справи в Господарському суді Одеської області.
Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що в даному випадку витрати на правову допомогу з урахуванням ціни позову, категорії спору, рівня його складності, тривалості розгляду справи, складають 10000,00 грн. саме за підготовку позовної заяви, що може вважатись розумним і співмірним у заявленому спорі, а доводи апеляційної скарги стосовно необгрунтованості стягнення витрат на професійну правничу допомогу судовою колегією не приймаються до уваги, оскільки відповідні аргументам надана оцінка при зменшенні суми стягнення за професійну правничу допомогу до 8797,36 грн. під час розгляду заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують вірних висновків місцевого господарського суду щодо зменшення витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням ціни позову, категорії спору, рівня його складності, тривалості розгляду справи, а також принципів розумності та співмірності.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції в зв'язку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
Крім того, судова колегія звертає увагу, що зазначені в апеляційній скарзі КЕВ м.Одеса підстави для скасування рішення місцевого господарського суду можуть слугувати для відстрочення або розстрочення виконання рішення суду відповідно до вимог ст.331 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, апеляційна скарга Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 10.01.2022 по справі №916/3190/21 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 10.01.2022 по справі №916/3190/21 залишається без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Одеського квартирно-експлуатаційного управління на рішення Господарського суду Одеської області від 10.01.2022 по справі №916/3190/21 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 10.01.2022 по справі №916/3190/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 26.09.2024 року.
Головуючий суддя: Н.М. Принцевська
Судді: Г.І. Діброва
А.І. Ярош