Справа №705/5369/23
2/705/720/24
11 вересня 2024 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Піньковського Р.В.
при секретарі Романовій О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умань в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягнення страхового відшкодування, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягнення страхового відшкодування, в обґрунтування якого зазначив наступне.
07.02.2023 року відбулась ДТП в с.Доброводи, Черкаської області, Уманського району за участю транспортного засобу SKODA YETI д.н.з. НОМЕР_1 під його керуванням та транспортного засобу (мопеда) ALPHA д.н.з. б/н (не зареєстрований в законному порядку) під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого належний йому автомобіль зазнав механічних ушкоджень.
У відповідності до Постанови Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11.04.2023 року відповідача визнано винним у ДТП.
Відповідальність водія мопеду ALPHA д.н.з. б/н, відповідача на момент ДТП не була забезпечена полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних.
09.02.2023 року та 20.03.2023 року він звернувся до МТСБУ з пакетом документів та заявою на виплату страхового відшкодування та повідомлення про ДТП. У своєму листі №3-01б/16634 від 22.05.2023 року, МТСБУ повідомили про відмову у виплаті на його користь регламентної виплати, обґрунтовуючи вказане тим, що вони не мають зобов'язання для проведення відповідної сплати, у зв'язку з тим, що за Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власники наземних транспортних засобів» не вважається транспортним засобом пристрій, який підлягає під ознаки, зазначені у п.1.5, але щодо якого не встановлено коригуючий коефіцієнт залежно від типу транспортного засобу.
Враховуючи викладене, вважає за необхідне стягнути з відповідача по справі понесені ним витрати, в зв'язку з спричиненою відповідачем ДТП в розмірі 144801 грн 22 коп.
Крім того, зауважує, що в результаті ДТП ним були понесені душевні страждання, які він зазнав, у зв'язку із пошкодженням свого майна, а саме автомобіля SKODA YETI д.н.з. НОМЕР_1 , тому просить стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 10000 гривень.
Ухвалою суду від 08.04.2023 року, після надходження до суду інформації про зареєстроване місце проживання відповідача, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, а також роз'яснено відповідачу його право подати відзив на позовну заяву або пред'явити зустрічний позов до позивача у визначений строк з дня отримання копії ухвали судді про відкриття провадження у справі. Також суддею визначено строки для подання позивачем відповіді на відзив та подання відповідачем заперечень.
Станом на день розгляду справи відповідач відзив або зустрічну позовну заяву не подав.
Позивач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений, у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомляв, заяв про розгляд справи у його відсутність, на адресу суду не надходило.
У зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди позивача суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що згідно постанови Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11.04.2023 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а саме ДТП, що мала місце 07.02.2023 року о 13 год 20 хв на 206 км а/д Золотоноша-Черкаси-Сміла-Умань, де керуючи мопедом ALPHA б/н ОСОБА_2 вчинив зіткнення з автомобілем SKODA YETI д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в результаті ДТП автомобіль та мопед отримали механічні пошкодження. На ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень 00 копійок.
08.02.2023 та 15.03.2023 позивачем ОСОБА_1 на адресу МТСБУ направлено заяви на виплату страхового відшкодування з відповідними додатками.
Згідно відповіді МТСБУ за №3-016/16634 від 22.05.2023 ОСОБА_1 відмовлено у відшкодуванні з фонду захисту потерпілих, оскільки шкода заподіяна транспортним засобом, для якого Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не встановлено коригуючий коефіцієнт.
Відповідно до звіту ФОП ОСОБА_3 №А03-07 від 21.03.2023 року про оцінку автомобіля SKODA YETI реєстраційний номер НОМЕР_1 - вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ОСОБА_1 унаслідок ДТП на 21.03.2023 року складає 93232,73 грн. Ремонтна калькуляція №7 від 21.07.2023 автомобіля SKODA YETI реєстраційний номер НОМЕР_1 вказує вартість - 144801,22 грн.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частина 1 ст.1188 ЦК України регламентує, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Суд враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19, згідно якої відповідно до частини першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Розглядаючи спір за аналогічних обставин предмету та підстав позову, Верховний Суд у справі № 755/7666/19 задовольнив позовні вимоги позивача та визнав, що винна особа повинна сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою. При цьому, суд касаційної інстанції визнав, що таке відшкодування повинне бути виплачене безумовно, без встановлення доведення факту ремонту автомобіля, оскільки судом зазначено, що відомості про фактичне здійснення ремонту автомобіля позивача в матеріалах справи відсутнє, однак він має право на відшкодування збитків, які мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оцінивши належність, допустимість та достовірність доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині відшкодування завданої позивачу матеріальної шкоди внаслідок незаконних дій відповідача, які призвели до дорожньо-транспортної пригоди із завданням матеріальних збитків, є обґрунтованими та знайшли своє об'єктивне підтвердження в ході розгляду справи, а відтак наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача завданої матеріальної шкоди в сумі 144801 грн 22 коп., в зв'язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.
Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення заявленої позивачем до відшкодування моральної шкоди в розмірі 150000 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. ст. 23, 1167 ЦК України, позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав. При цьому, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини відповідача, який завдав моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Як роз'яснено судам в п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у принижені честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
В п. 5 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України роз'яснено, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Суд враховує, що позивачу, як власнику пошкодженого транспортного засобу в результаті ДТП було спричинено моральну шкоду, яка дійсно полягала в порушенні його нормальних життєвих зв'язків, пов'язаних з використанням транспортного засобу для особистих потреб, що спричинило певний дискомфорт через неможливість його використання протягом певного часу в умовах воєнного стану. Разом з цим позивачем не доведена наявність будь-яких інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, спричинених незаконними діями відповідача.
Таким чином, суд виходить з вищенаведених норм та керуючись принципами рівності, поміркованості, виваженості, розумності, справедливості, враховуючи, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення, а тому вважає, що в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн. Даний розмір відшкодування, на думку суду, з урахуванням встановлених обставин справи, відповідає вимогам розумності і справедливості та є співмірним і достатнім.
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому, оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, то з відповідача слід стягнути сплачений позивачем судовий сбір в розмірі 2434,54 грн. (149801,22/154801,22*2521,61 = 2434,54)
Керуючись ст. ст. 16, 22, 23, 1166, 1187, 1188 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279-283, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягнення страхового відшкодування - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 ) шкоду, завдану внаслідок ДТП, в розмірі 144801 (сто сорок чотири тисячі вісімсот одна) гривня 22 копійки та завдану моральну шкоду в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір у розмірі 2434,54 грн.
Копію рішення суду направити сторонам.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Роз'яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб'єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 23.09.2024.
Суддя: Р. В. Піньковський