Справа № 700/501/24
Провадження № 1-кп/700/97/24
26 вересня 2024 р. Лисянський районний суд Черкаської області у складі: головуючого - судді: ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань: ОСОБА_2 , прокурора: ОСОБА_3 , обвинуваченого: ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Лисянка кримінальне провадження відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вотилівка Лисянського району Черкаської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, пенсіонера, особа з інвалідністю ІІ групи, на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку не має, раніше не судимого, який обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,
встановив:
ОСОБА_4 04.06.2024 близько 20 год. 00 хв., перебуваючи у дворі домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , де під час сварки із ОСОБА_5 , діючи умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, взяв двома рука за дерев'яний держак лопату та металевим лезом лопати наніс один удар в область лівого передпліччя, після чого цією ж лопатою наніс ще один удар в область правого передпліччя ОСОБА_5 , чим заподіяв потерпілому тілесні ушкодження у вигляді ран на лівому та правому передпліччях, що згідно висновку експерта № 05-9-01/223 від 12.06.2024, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Таким чином, своїми умисними, протиправними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, а саме: умисне легке тілесне ушкодження.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 статтею 125 КК України визнав повністю та пояснив, що дійсно наніс тілесні ушкодження потерпілому будучи у знервованому стані через онуків, та ОСОБА_5 раніше проживав з його дружиною.
Обвинувачений повністю визнає свою вину у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, погоджується з кваліфікацією вчиненого ним діяння.
Прокурор не висловив жодних заперечень щодо встановлених обставин.
Потерпілий у судові засідання жодного разу не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином.
Суд з'ясував, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст обставин справи, переконався у добровільності їх позиції та роз'яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, керуючись приписами ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів, оскільки обставини справи ніким із сторін судового провадження не оспорюються.
Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, піддавши їх оцінці, суд дійшов до переконання, що своїми умисними діями ОСОБА_4 заподіяв потерпілому ОСОБА_5 легкі тілесні ушкодження, тобто вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України.
При обранні міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, правопорушення не є злочином, на даний час офіційно не працює, є особою з інвалідністю ІІ групи, утриманців не має, на обліку і лікаря нарколога та психіатра не перебуває, по місцю проживання характеризується як конфліктна та не стримана особа, неодноразово викликалась поліція.
Обставин які пом'якшують покарання у судому засідання не встановлено. Суд не бере до уваги посилання прокурора в обвинувальному акті на щире каяття, оскільки в дійсності такого обвинувачений не проявив, зокрема не відшкодував жодної шкоди потерпілому, навіть не просив вибачення.
Обставини, які обтяжують покарання теж судом не встановлено.
З огляду на системне тлумачення законодавства та судову практику, розкаяння передбачає, крім визнання особою факту вчинення кримінального правопорушення, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у його вчиненні, щирий жаль із приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки скоєного та в готовності нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка про визнання особою своєї винуватості, а відповідне ставлення до вчиненого, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації.
Враховуючи, що обвинувачений є особою з інвалідністю, відсутності пом'якшуючих вину обставин, необхідним і достатнім для досягнення мети покарання буде покарання у виді штрафу.
Цивільний позов у справі не заявлено, процесуальні витрати та речові докази відсутні.
Виходячи з викладеного та керуючись ст. ст. 342-351, 363-368 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить суму 850 грн.
На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Черкаської області через Лисянський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляцій. У разі подачі апеляцій, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку суду. Копія вироку суду негайно вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя - ОСОБА_1