іменем України
20 вересня 2024 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 731/8/24
Головуючий у першій інстанції - Савенко А. І.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1023/24, 22-ц/4823/1022/24
Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої-судді: Шитченко Н.В.,
суддів: Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.,
із секретарем: Зіньковець О.О.,
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 22 травня 2024 року (проголошене о 10 год. 20 хв у смт Варва) та додаткове рішення цього ж суду від 07 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , в якому, змінивши розмір позовних вимог, просив зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь відповідачки на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 1/5 частини заробітку щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Заявлені вимоги мотивував тим, що на підставі рішення Варвинського районного суду від 06 квітня 2016 року з нього стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. З часу ухвалення рішення у позивача змінився матеріальний та сімейний стан, а тому зараз він не може сплачувати аліменти на утримання дочки у визначеному судовим рішенням розмірі.
Указував, що у 2019 році уклав шлюб, у якому ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_4 , який повністю знаходиться на його утриманні. Його дружина не працює, оскільки перебуває у відпустці по догляду за дитиною.
Рішенням Варвинського районного суду Чернігівської області від 22 травня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини задоволено. Зменшено розмір аліментів, що стягуються зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини - дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за рішенням Варвинського районного суду Чернігівської області від 06 квітня 2016 року, з 1/4 до 1/5 частки усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Додатковим рішенням Варвинського районного суду Чернігівської області від 07 червня 2024 року у задоволенні заяви представника відповідачки - адвоката Чередніченка О.М. про розподіл та стягнення витрат ОСОБА_2 на правничу допомогу відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , вважаючи ухвалені рішення суду необґрунтованими та посилаючись на недоведеність обставин, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Доводи апеляційної скарги зводяться до порушення судом першої інстанції процесуальних норм щодо прийняття доказів від сторони позивача, частину яких подано через канцелярію суду після отримання відзиву на позовну заяву без повідомлення об'єктивних причин неможливості подання таких доказів разом з позовом, як це передбачено приписами ст. 83 ЦПК України. Відповідне письмове заперечення представника відповідачки залишено судом без належного реагування, а подані ОСОБА_1 докази судом безпідставно визнано належними та покладено в обґрунтування судового рішення.
Представник відповідачки - адвокат Зарічна Л.А. зазначає, що суд, зменшуючи розмір аліментів з 1/4 до 1/5 частки, послався на значний розмір заробітної плати позивача, 1/5 частина якої значно перевищує мінімальний рекомендований розмір аліментів для дитини відповідного віку. Вважає, що поняття «рекомендований мінімальний розмір аліментів» не може застосовуватись як еталон у цій справі, оскільки розраховується на максимально низький рівень забезпечення життя дитини. Позивач отримує таку заробітну плату, якої достатньо для того, щоб належним чином утримувати не лише себе та дружину, а і малолітніх дітей від попереднього та нинішнього шлюбів.
Звертає увагу, що заробітна плата ОСОБА_1 постійно зростає, що свідчить про покращення його матеріального становища, отже отримувані ним доходи є достатніми для сплати аліментів саме у визначеному судом спочатку розмірі - 1/4 частині. Зазначає, що позивач та його дружина мають у власності земельні ділянки та отримують за них додатковий дохід у формі орендної плати, позивачем придбано транспортний засіб Ford Focus та причіп до вантажного тягача. Найм ОСОБА_1 житла у м. Києві (за місцем розташування ПрАТ «МХП») компенсується роботодавцем.
Наголошує на тому, що за висновками Верховного Суду факт народження у платника аліментів ще однієї дитини не змінює його сімейний стан та не свідчить про погіршення матеріального становища, отже не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів. Встановлений судом розмір аліментів - 1/4 частина доходу позивача відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення з підстав одруження позивача та народження в цьому шлюбі іншої дитини не буде спрямоване на належне забезпечення дочки ОСОБА_5 від першого шлюбу та суперечитиме її інтересам.
Указує, що оскільки розподіл судових витрат здійснюється за результатом розгляду справи, відповідно, незаконне судове рішення призвело до неправильного розподілу судових витрат (витрат на правничу допомогу) між сторонами.
У наданому відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Гезердава В.В., не погоджуючись з доводами апеляційної скарги та вважаючи рішення суду законним, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Обґрунтовуючи доводи відзиву, представник зазначає, що 22 лютого 2024 року ним подано клопотання про долучення доказів, в якому обґрунтовано неможливість їх подання разом з позовом з незалежних від сторони позивача причин. Суд, оцінивши усі наявні у справі докази щодо предмета спору у їх сукупності та взаємозв'язку, прийняв рішення у справі. Вважає, що районний суд не міг проігнорувати подані стороною позивача докази, оскільки наявна в них інформація є з'ясованою і відомою, і це суперечило б судовій практиці ЄСПЛ та положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Звертає увагу на те, що представник відповідачки, стверджуючи в апеляційній скарзі про те, що дохід ОСОБА_1 за 6 місяців у загальному розмірі становить 410 209,99 грн, свідомо не указує те, що до цієї суми входять податки, аліменти, а також кошти, які ПрАТ «МХП» виплачує позивачу як компенсацію за найм житла. Зазначає, що сторона позивача умисно не наводить інформацію про придбання позивачем автомобілю Ford Focus до шлюбу з нинішньою дружиною. Стверджує, що в матеріалах справи відсутні належні докази збільшення доходу (заробітної плати) позивача з моменту призначення аліментів у розмірі 1/4 частини.
Вважає доводи апеляційної скарги про те, що зміна сімейного стану без доведення погіршення матеріального становища не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, такими, що не узгоджуються з висновками Верховного Суду, наведеними у постановах від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 та від 10 жовтня 2023 року у справі № 682/2454/22. Зміна сімейного стану вже є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану, підставою для зміни розміру аліментів (постанови Верховного Суду від 19 червня 2024 року у справі № 686/22677/23 та від 21 липня 2021 року у справі № 691/926/20). Наявні у справі письмові докази достеменно підтверджують зміну у позивача сімейного стану та перебування на його утриманні дружини та дитини від другого шлюбу.
Указує, що ОСОБА_2 мала б спрямувати на потреби дитини 25 000 грн, які витратила на послуги адвоката у цій справі.
Представник позивача просив відшкодувати понесені його довірителем судові витрати під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 12 липня 2024 року судове засідання для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 було призначено на 20 вересня 2024 року о 10 год. До початку судового засідання адвокатом Березою О.П. через систему «Електронний суд» надіслано заяву про вступ у справу як представника відповідачки та про відкладення розгляду справи (т. 2 а.с. 47-48). Мотивуючи клопотання, адвокат зазначив, що 19 вересня 2024 року до нього звернулася ОСОБА_2 щодо надання правової допомоги під час розгляду її апеляційної скарги в Чернігівському апеляційному суді, у зв'язку з чим того ж дня укладено договір про надання правової допомоги. Проте взяти участь у судовому засіданні, призначеному на 20 вересня 2024 року о 10 год він позбавлений можливості, оскільки саме в цей день і час бере участь у кримінальному провадженні у Варвинському районному суді.
За змістом ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням або невчиненням процесуальних дій. У ч. 1 ст. 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами.
Уклавши договір про надання правової допомоги за день до призначеного судового засідання, представник позивачки мав урахувати ризик настання процесуальних наслідків, пов'язаних з неможливістю участі у розгляді апеляційної скарги ОСОБА_2 .
При цьому, скерувавши клопотання про відкладення судового розгляду, адвокат Береза О.П. не надав належних доказів щодо його участі в іншому судовому процесі (доручення, ордер, витяг з сайту "Судова влада", тощо). Крім цього, апеляційний суд зважає на те, що розгляд цієї справи призначено на 20 вересня 2024 року ще у липні 2024 року, про що відповідачку повідомлено належним чином (т. 2 а.с. 39).
Крім цього, апеляційний суд виходить також з того, що інтереси ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції представляє адвокат Зарічна Л.А., що підтверджується наявним у справі ордером від 14 червня 2024 року (т. 2 а.с. 7). Саме представник в інтересах ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою на судові рішення. До початку судового засідання від представника відповідачки - адвоката Зарічної Л.А. надійшла заява про неможливість бути присутньою під час розгляду справи, у зв'язку з чим, повністю підтримавши апеляційну скаргу, адвокат просила розглянути справу у її відсутність (т. 2 а.с. 50-51). Даних про розірвання договору про надання правової допомоги від 22 січня 2024 року, укладеним між АО «Лариси Зарічної» та ОСОБА_2 , матеріали справи не містять. Таким чином, представництво інтересів відповідачки в суді апеляційної інстанції належним чином забезпечено.
Ураховуючи наведене вище у сукупності та зважаючи на розумність строків розгляду справи, клопотання адвоката Берези О.П. про відкладення судового засідання не підлягає задоволенню через відсутність визначених цивільно-процесуальним законодавством підстав для відкладення судового розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що після ухвалення Варвинським районним судом Чернігівської області рішення від 06 квітня 2016 року про стягнення зі ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 у розмірі 1/4 частини його доходу, змінився сімейний та матеріальний стан позивача. Районний суд, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності та взаємозв'язку, зважаючи на задовільний стан здоров'я обох дітей позивача та зміну сімейного і матеріального стану платника аліментів, беручи до уваги, що позивач є працездатною особою, враховуючи рівність прав та обов'язків щодо утримання батьками своїх дітей, дотримуючись засад цивільного судочинства як справедливість, добросовісність та розумність, дійшов висновку про необхідність зменшення розміру аліментів до 1/5 частини доходу.
Суд указав, що цей визначений розмір аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 забезпечить рівність прав усіх дітей позивача на утримання від батька. Стягнення аліментів в даному випадку здійснюється у частці від заробітку (доходу) платника, отже вказаний вид стягнення автоматично регулює розмір стягнень залежно від рівня доходів платника і одночасно забезпечує обов'язкове стягнення аліментів у розмірі, не нижчому від гарантованого мінімального розміру, встановленого на рівні 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд першої інстанції указав, що у зв'язку із задоволенням позову витрати ОСОБА_2 на правничу допомогу покладаються на неї та з позивача не стягуються.
Ухвалюючи додаткове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви представника відповідачки - адвоката Чередніченка О.М. про розподіл та стягнення витрат на правничу допомогу адвоката, суд указав, що питання про розподіл судових витрат вирішено у рішенні Варвинського районного суду Чернігівської області від 22 травня 2024 року відповідно до приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам чинного законодавства.
У справі встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітню дитину - дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наведені обставини сторонами не оспорюються.
Рішенням Варвинського районного суду Чернігівської області від 06 квітня 2016 року стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 березня 2016 року до досягнення дитиною повноліття (т. 2 а.с. 44-46).
Згідно з довідкою Журавського старостинського округу Прилуцького району від 16 січня 2024 року ОСОБА_2 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 та має склад сім'ї: дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та брат - ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 20).
28 грудня 2019 року позивач уклав шлюб зі ОСОБА_9 ОСОБА_10 , у якому у подружжя народився син ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про шлюб та про народження (т. 1 а.с. 9, 8).
З довідки УСЗН Прилуцької РДА від 05 вересня 2023 року вбачається, що ОСОБА_7 перебуває на обліку у Варвинському відділі соціальної підтримки громадян УСЗН та відповідно до ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» з 01 вересня 2022 року по 30 вересня 2025 року їй призначено допомогу при народженні дитини у розмірі 860 грн щомісяця (т. 1 а.с. 12).
За довідкою ТОВ «Подорожник Чернігів» від 12 лютого 2024 року ОСОБА_7 з 29 червня 2021 року працює у товаристві на посаді асистента фармацевта. На даний час перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років з 31 жовтня 2022 року по 14 вересня 2025 року (т. 1 а.с. 77).
За довідкою Журавського старостинського округу Прилуцького району від 08 січня 2024 року ОСОБА_7 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 та має склад сім'ї: батько - ОСОБА_12 , мати - ОСОБА_13 , син - ОСОБА_4 , 2022 року народження та чоловік - ОСОБА_1 , який проживає за указаною адресою без реєстрації (т. 1 а.с. 13).
Згідно з довідкою від 31 січня 2024 року, виданою ПрАТ «МХП», ОСОБА_1 з 21 червня 2023 року постійно працює у товаристві на посаді провідного інженера з сервісу систем контролю та отримує заробітну плату. Його дохід за липень - грудень 2023 року становив 509 566,45 грн (з урахуванням утриманих платежів - 410 200,99 грн) (т. 1 а.с. 166).
З іншої довідки товариства № 131 від 21 березня 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 отримував від ПрАТ «МХП» додаткові кошти для облаштування чи найму житла: 31 304,35 грн (07 серпня 2023 року), 17 391,30 грн (06 вересня 2023 року), 17 391,30 грн (06 жовтня 2023 року), 17 391,30 грн (06 листопада 2023 року), 17 391,30 грн (06 грудня 2023 року), 17 391,30 грн (05 січня 2024 року) та 17 391,30 грн (06 лютого 2024 року). Зазначені суми включені в дохід, вказаний у довідці від 31 січня 2024 року. Матеріальної допомоги на оздоровлення чи вирішення матеріально-побутових проблем не отримував (т. 1 а.с. 191).
25 січня 2024 року начальником Варвинського ВДВС у Прилуцькому районі винесено постанову про передачу виконавчого листа, виданого 18 квітня 2016 року Варвинським районним судом, про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_14 аліментів на утримання дочки ОСОБА_5 у розмірі 1/4 частки заробітку щомісячно, до Прилуцького ВДВС у Прилуцькому районі (т. 1 а.с. 60). Зі змісту постанови вбачається, що по виконавчому провадженню ведуться відрахування із заробітної плати у ПрАТ «МХП» та з доходів від здачі в оренду земельної ділянки у ТОВ «Прогрес», кошти утримуються на картковий рахунок стягувача.
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що позивач з 22 липня 2022 року є власником земельної ділянки площею 1,761 га, яка перебуває в оренді ТОВ «Прогрес», а його дружина ОСОБА_7 з 02 лютого 2022 року має у власності земельну ділянку площею 2 га, яка перебуває в оренді ФГ «Мирний край» (т. 1 а.с. 52, 58).
За повідомленням ТСЦ МВС № 7442 РСЦ ГСЦ МВС в Чернігівській області від 01 березня 2024 року за ОСОБА_1 зареєстровано транспортний засіб Ford Focus, 2007 року випуску (свідоцтво про реєстрацію від 18 квітня 2019 року) та причіп ПГ BBRD, 2021 року випуску (свідоцтво про реєстрацію від 17 листопада 2021 року) (т. 1 а.с. 145, 146).
Відповідачка ОСОБА_2 має у приватній власності земельну ділянку площею 1,71 га, яка перебуває в оренді у ТОВ «Журавка», земельну ділянку площею 0,34 га, а також житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , отриманий у спадщину, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (т. 1 а.с. 78-79).
Згідно з довідкою Журавського ЗЗСО І-ІІІ ступенів ім. Г.Ф.Вороного від 31 січня 2024 року дочка відповідачки ОСОБА_3 навчається у 3-му класі навчального закладу (т. 1 а.с. 59). Також дитина з 01 лютого 2024 року навчається в КЗ «Ладанська школа мистецтв» Ладанської селищної ради за класом хореографії та образотворчого мистецтва (т. 1 а.с. 47).
Відповідно до виписки з медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_7 з 28 по 29 серпня 2023 року перебувала у хірургічному відділенні ТОВ «Інномед-центр ендохірургії» (м. Вінниця), де їй проведено операцію (т. 1 а.с. 80), вартість якої, згідно з актом наданих послуг, у загальному розмірі становила 11 450 грн (т. 1 а.с. 81, 82).
Звернувшись з позовом про зменшення розміру аліментів, ОСОБА_1 зазначав, що підставою для цього є зміна його сімейного та майнового стану, зокрема, народження в іншому дитини, яка разом з дружиною знаходяться на його утриманні.
Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтями 180, 181 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 192 СК України та роз'яснень п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тобто, законодавцем чітко встановлена наявність конкретних підстав для зміни розміру аліментів.
Приписами ст. 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
На думку колегії суддів, суд першої інстанції, у повній мірі проаналізувавши вищенаведені норми та вивчивши матеріали справи, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру аліментів, які стягуються зі ОСОБА_1 на користь відповідачки на утримання неповнолітньої дочки, з 1/4 до 1/5 частини його сукупного доходу щомісячно, оскільки позивачем надано належні, у контексті положень ст. 76-80 ЦПК України, докази, які підтверджують, як цього вимагають приписи ст. 192 СК України, зміни з часу визначення розміру аліментів у його матеріальному та сімейному стані, та які повинні враховуватись судом при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів.
Позовна заява містить посилання про наявність законних, на переконання позивача, підстав для стягнення аліментів у меншому, ніж визначено судовим рішенням, розмірі.
Рішенням Варвинського районного суду Чернігівської області від 06 квітня 2016 року стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 березня 2016 року до досягнення дитиною повноліття.
На даний час з позивача стягуються аліменти на утримання дочки ОСОБА_5 саме у визначеному судовим рішенням розмірі - 1/4 частин заробітку, що не заперечується сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на даний час є батьком неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Його нинішня дружина, ОСОБА_7 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та отримує щомісячну грошову допомогу.
Тобто, після винесення 06 квітня 2016 року Варвинським районним судом Чернігівської області рішення, яким стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3 аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше встановленого чинним законодавством мінімального розміру, сімейний стан позивача змінився у зв'язку із народженням ІНФОРМАЦІЯ_2 сина ОСОБА_11 , що згідно із положеннями ст. 192 СК України є підставою для зміни розміру стягуваних з позивача аліментів.
Вищевказана обставина відповідно до ст. 192 СК України є самостійною підставою для зміни розміру аліментів. Так, конструкція зазначеної статті визначає альтернативні підстави для застосування положень про зміну розміру аліментів. Це зокрема, зміна матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. При цьому такі положенні закону не виключають одночасне встановлення обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від змін матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів. Подібні правові висновки щодо застосування вказаної норми СК України викладено у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22, від 10 жовтня 2023 року у справі № 6282/2454/22.
У цій справі апеляційний суд вважає встановленим наявність підстав для зміни розміру аліментів - зміна сімейного стану, що зумовила зміну матеріального стану. З огляду на це є правильним висновок суду першої інстанції про те, що народження іншої дитини у платника аліментів змінює сімейний стан та сам по собі свідчить про зміну матеріального стану, адже народження дитини в іншому шлюбі очевидно потребує додаткових фінансових витрат у родині, де один з батьків, доглядаючи дитину, не має можливості отримувати дохід.
Суд першої інстанції, вирішуючи спір, правильно урахував те, що кількість утриманців позивача збільшилось, його дружина перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, не працює та отримує соціальну допомогу, відносно неї у 2023 році здійснено медичне оперативне втручання.
Апеляційний суд погоджується з доводами сторони позивача про те, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження доводів відповідачки про те, що матеріальне становище ОСОБА_1 з часу визначення судом розміру аліментів у виді 1/4 частини його заробітку, покращилось. Відповідачка не надала відповідних доказів про те, що сума аліментів, які вона отримувала на доньку саме з часу ухвалення рішення, збільшувалась у динаміці.
Колегія суддів відхиляє доводи ОСОБА_2 про те, що про покращення майнового стану позивача свідчить придбання ним земельної ділянки та двох транспортних засобів. Як свідчать матеріали справи, належний ОСОБА_1 автомобіль придбано до шлюбу з нинішньою дружиною, а земельну ділянку - до народження дитини, тобто до обставини, якою позивач обґрунтовував зміну майнового стану. З огляду на те, що орендна плата є прибутком, з неї також вираховуються аліменти.
ОСОБА_2 , стверджуючи про збільшення розміру доходу позивача, а отже і про спроможність сплачувати аліменти у визначеному судовим рішенням розмірі, фактично перекладає весь тягар фінансового утримання дитини на батька з огляду на розмір його доходу. Проте суд виходить з того, що обов'язок батьків щодо утримання дитини має бути рівним, а не покладеним лише на платника аліментів.
Суд першої інстанції правильно виходив з того, що визначений розмір аліментів у виді 1/4 частки заробітку ОСОБА_1 на утримання доньки відповідачки, значно перевищує прожитковий мінімум на дитину віком від 6 до 18 років. Визначений нормами СК України розмір аліментів, безпосередньо пов'язаний з прожитковим мінімумом на дитину, є законодавчо гарантованим кожній дитині державою, а не як хибно стверджує сторона відповідача, розрахованим на забезпечення максимально низького рівня її життя.
Суд першої інстанції правильно указав, що оскільки фактичний розмір аліментів, які отримує ОСОБА_2 на утримання доньки, значно перевищує рекомендований законодавцем розмір, його слід оцінювати, в тому числі, і через призму необхідності та достатності сплачуваних ОСОБА_1 коштів для утримання дитини. Відповідачкою не надано доказів на підтвердження того, що у разі задоволення позову та зменшення розміру аліментів до 1/5 частини всіх видів доходу позивача, отримана сума не забезпечить рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку її доньки.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції і наголошує на тому, що розвиток дитини має забезпечуватись не лише за рахунок аліментних платежів, а і за рахунок доходів іншого з батьків. ОСОБА_2 , стверджуючи про значний розмір доходу позивача та можливість сплачувати аліменти у визначеному розмірі, не надала суду інформації щодо розміру та джерел її доходів, яка б дозволила зробити висновок про рівність або нерівність матеріальної участі обох батьків в утриманні доньки.
Крім цього, у разі понесення додаткових витрат на дитину, позивачка може звернутися до суду з відповідним позовом згідно зі ст. 185 СК України.
Колегія суддів погоджується з висновком районного суду про те, що розмір аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 у 1/5 частині від заробітку позивача забезпечить рівність обох його дітей на утримання від батька. Районний суд правильно наголосив, що стягнення аліментів в даному випадку здійснюється у частці від заробітку (доходу) платника, тобто вказаний вид стягнення автоматично регулює розмір стягнень залежно від рівня доходів платника і одночасно забезпечує обов'язкове стягнення аліментів у розмірі, не нижчому від гарантованого мінімального розміру, встановленого на рівні 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Апеляційний суд виходить з того, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду, не вважається незмінним. Сторони не позбавлені можливості звернутись з позовом про зміну розміру аліментів в бік їх збільшення або зменшення у разі, коли зміняться обставини, що враховуються судом при вирішенні цього спору, або за наявності підстав, передбачених положеннями ст. 192 СК України.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржниці про недотримання судом першої інстанції норм процесуального законодавства в частині приєднання наданих стороною позивача доказів, оскільки до обов'язку суду під час ухвалення рішення віднесено вирішення наступних питань: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження. З метою з'ясування наведених обставин суд першої інстанції забезпечив обом сторонам процесуальну можливість надати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, що не суперечить завданням цивільного судочинства.
Колегія суддів погоджується з висновком районного суду, наведеним у додатковому рішенні від 07 червня 2024 року, про відсутність підстав для задоволення заяви представника відповідачки - адвоката Чередніченка О.М. про стягнення витрат на правову допомогу, понесених ОСОБА_2 , через те, що питання розподілу судових витрат вирішено Варвинським районним судом при ухваленні рішення від 22 травня 2024 року відповідно до приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України.
Беручи до уваги наведені обставини, апеляційний суд доходить висновку про те, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на відповідних положеннях законодавства. Суд першої інстанції правильно визначив наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують і не дають підстав для скасування чи зміни правильного по суті судового рішення.
Вирішуючи заявлене у відзиві клопотання сторони позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 141 ЦПК України визначений порядок розподілу витрат між сторонами. Так, у разі задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача (п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК).
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Згідно з приписами ч. 4, 5, 6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України», пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інші проти України», пункт 80 рішення у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Представництво інтересів позивача ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції здійснював адвокат Гезердава В.В. на підставі договору про надання правничої допомоги від 10 лютого 2024 року (т. 1 а.с. 111) та ордеру серії СВ № 1093946 від 11 липня 2024 року (т. 2 а.с. 28).
За змістом договору про надання правової допомоги адвокат прийняв на себе зобов'язання бути представником ОСОБА_1 в усіх органах, установах, організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, вести справи від імені клієнта в усіх судових органах різних інстанцій у справі про зменшення аліментів (п. 1.1.1. договору). Гонорар за цим договором сплачується в розмірі 10 000 грн (п. 5.1. договору).
У матеріалах справи наявний акт про виконання робіт від 11 червня 2024 року, за яким адвокатом була проведено усну консультацію клієнта з вивченням матеріалів справи (1 год) вартістю 500 грн та підготовлено відзив на апеляційну скаргу (3 год) вартістю 1 500 грн, загальна вартість наданих послуг становить 2 000 грн (т. 2 а.с. 29).
11 червня 2024 року ОСОБА_1 сплачено адвокату Гезердаві В.В. за надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції 2 000 грн, що підтверджується наданою адвокатом довідкою (т. 2 а.с. 30).
Під час апеляційного розгляду стороною відповідача клопотання про необґрунтованість заявленого розміру витрат на правничу допомогу та його зменшення не заявлялося.
Виходячи з наведеного вище та беручи до уваги наявність документально підтверджених доказів витрат ОСОБА_1 на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, а також об'єм і зміст складеного адвокатом відзиву на апеляційну скаргу (т. 2 а.с. 21-27), співмірність наданих адвокатом послуг зі складністю справи, колегія суддів вважає можливим задовольнити заявлене клопотання про відшкодування понесених позивачем у суді апеляційної інстанції витрат на правничу допомогу та стягнути на його користь 2 000 грн.
Керуючись ст. 141, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а Варвинського районного суду Чернігівської області від 22 травня 2024 року та додаткове рішення цього ж суду від 07 червня 2024 року - без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 2 000 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 25 вересня 2024 року.
Головуюча: Н.В. Шитченко
Судді: Н.В. Висоцька
О.Є. Мамонова