Справа № 750/12302/24
Провадження № 3/750/3675/24
26 вересня 2024 року м. Чернігів
Суддя Деснянського районного суду м. Чернігова Кузнєцова О.О., при секретарі Чернобай Н.О., розглянувши у відкритом судовому засіданні матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , - за ч.2 ст.173-2 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №136606 від 21.08.2024, ОСОБА_1 , який раніше притягався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, 21.08.2024 о 09 год. 30 хв. за місцем проживання колишньої дружини за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив стосовно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, а саме ображав потерпілу нецензурною лайкою, штовхав, наносив стусани, чим завдав їй фізичного болю та психологічних страждань, внаслідок чого могло бути завдано шкоди фізичному та психологічному здоров'ю потерпілої, тобто скоїв правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомила, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП справу можливо розглянути за її відсутності.
Суддя, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст.252 КУпАП, а саме: оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.
Адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП настає у разі вчинення особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, тих самих дій.
Згідно диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, адміністративним правопорушенням, є вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає, зокрема, словесні образи, погрози, приниження, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи (п. 14 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру (п. 17 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).
Виходячи з наведеного формулювання ознак домашнього насильства, обов'язковими ознаками цього правопорушення є, по-перше, вчинення дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, а по-друге, наявність наслідку таких дій: можливість завдання чи завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
У ході розгляду справи судом досліджено наступні письмові докази: протокол про адміністративне правопорушення, заяву потерпілої, тимчасовий заборонний припис стосовно кривдника, форма оцінки ризиків, копія постанови Чернігівського районного суду Чернігівської області від 21.02.2024, переглянуто відеозапис.
Із аналізу вищевказаних норм слідує, що під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Отже, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
З переглянутого в судовому засіданні відеозапису, долученого до протоколу, вбачається, що між колишнім подружжям після розлучення склалися неприязні відносини. ОСОБА_1 пояснює працівникам поліції, що колишня дружина не дозволяє йому бачитися з дитиною, не повідомляє де вони знаходяться. Перевела дитину до іншого дитячого садочку. Після розлучення, колишня дружина навіть деякий час проживала у нього вдома. Наміру її переслідувати не має, лише хоче мати можливість зустрічатися з дитиною.
Крім того, згідно долученої до протоколу заяви ОСОБА_2 від 21.08.2024, остання просить провести перевірку щодо колишнього чоловіка ОСОБА_1 , який вчинив стосовно неї домашнє насильство, а саме погрожував та виражався нецензурною лайкою в її бік. Тобто про фізичне насильство (стусани, штовхання), як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 не заявляє.
Будь-яких об'єктивних доказів, які б давали можливість встановити вину ОСОБА_1 та могли довести об'єктивну сторону правопорушення, яке полягає у вчиненні домашнього насильства, матеріали справи не містять.
При цьому, ст. 62 Конституції України закріплено, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Встановлено, що матеріали справи складені по відношенню до ОСОБА_1 щодо вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, а саме домашнього насильства по відношенню до колишньої дружини ОСОБА_2 не містять доказів вчинення такого адміністративного правопорушення.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 не охоплюються диспозицією ч.2 ст.173-2 КУпАП і не становлять складу адміністративного правопорушення, передбаченого вказаною статтею.
Відповідно до ст. 247 КУпАП визначені обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, серед яких пунктом 1 визначено відсутність складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням того, що всі сумніви у винуватості особи повинні тлумачитися на його користь та винність особи не може ґрунтуватись на припущеннях, приходжу до переконливого висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 21.08.2024 домашнього насильства відносно його колишньої дружини ОСОБА_2 не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні, як не доведено і наявності в його діях складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин та враховуючи зазначені норми закону, суд приходить до висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.173-2 КУпАП слід закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого даною статтею.
На підставі викладеного, керуючись ст. 9, ч. 2 ст.173-2, ст.ст.245, 251, 254, 256, 268, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст.ст.280, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя -
Провадження у справі відносно притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.173-2 КУпАП закрити, на підставі п.1 ч. 1ст. 247 КУпАП, за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Чернігівського апеляційного суду.
Суддя О.О. Кузнєцова