Справа № 587/2345/24
25 вересня 2024 року Сумський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Гончаренко Л.М., за участю секретаря судового засідання Макошенець С.І., представника відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Брайт-К» до ОСОБА_2 , третя особа: Акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором
ТОВ «ФК «БРАЙТ-К» звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №4/3338552 від 01.07.2021 в розмірі 159973,14 грн та витрати зі сплати судового збору.
Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що 01.07.2021 року між ОСОБА_3 та Акціонерним товариством «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» був укладений кредитний договір №4/3338552, відповідно до якого відповідачу було надано кредит на споживчі потреби у сумі 80000 грн строком на 36 місяців з 01.07.2021 по 30.06.2024, процентна ставка за кредитом становить 11% річних, також позичальник сплачує комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в розмірі 2,5% у місяць від суми кредиту. Також сторони погодили, що з метою обслуговування кредиту банк відкриває позичальнику єдиний рахунок для погашення кредитної заборгованості № НОМЕР_1 . Банк виконав свої обов'язки за кредитним договором, а відповідач порушує умови кредитного договору, не здійснює повернення кредиту згідно графіку платежів по кредиту, що є невід'ємною частиною договору. 05.08.2021 між АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «БРАЙТ-К» було укладено договір відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами №2-2021. Згідно додатку №1 до вказаного договору 14.02.2022 року до ТОВ «ФК «БРАЙТ-К» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором №4/3338552 від 01.07.2021. У зв'язку з несплатою чергового платежу по кредиту відповідачу 18.02.2022 року було направлено повідомлення про наявність простроченої заборгованості за кредитом станом на 14.02.2022 року, проте воно залишилося невиконаним. В подальшому, у зв'язку з невиконанням зобов'язань по погашенню простроченої заборгованості відповідачу 28.05.2024 року було направлено вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісії, яку відповідач також проігнорував. Зазначає, що на дату відступлення (14.02.2022 року) заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором становила 87311,55 грн, яка складалася з: строкова заборгованості за тілом кредиту - 66431,02 грн, прострочена заборгованість за тілом кредиту - 7859,66 грн, заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом - 295,10 грн, заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом - 2725,77 грн, заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості - 2000 грн, прострочена заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості - 8000 грн. За період з 15.02.2022 по 28.05.2024 було нараховано: проценти за користування кредитом - 18661,59 грн, комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 54000 грн. За період з 15.02.2022 по 28.05.2024 боржником добровільно платже не сплачувалися. Загальна заборгованість відповідача відповідно до розрахунків становить 159973,14 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 74290,08 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом - 21682,46 грн, заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості - 64000 грн.
25.07.2024 від представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить заявлені вимоги задовольнити частково в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 74290,68 грн, в іншій частині позовних вимог відмовити.
29.07.2024 представником позивача ОСОБА_4 було направлено відповідь на відзив, в якій зазначає, що сторона позивача не погоджується з доводами, викладеними у відзиві на позовну заяву, вважають їх необґрунтованими та зазначають, що Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на який посилається відповідач, встановлено, що проценти за користування кредитом не нараховуються лише на час призову таких осіб.
19.08.2024 представник відповідача ОСОБА_1 подала до суду заперечення (на відповідь на відзив), в якому зазначила, що відповідачем визнається отримання кредитних коштів в розмірі 80000грн, за час користування кредитом ним було сплачено 13857,30 грн, з наданого розрахунку вбачається, що позивач вважає, що із цієї суми сума погашення кредиту становить 5709,32 грн, сума погашених процентів - 2147,98 грн та сума погашеної комісії 6000 грн. Зазначає, що ОСОБА_3 був мобілізований 22.05.2022 та звільнений з військової служби 08.05.2024, а тому відсотки за цей період нараховувати не можна. З підстав, викладених у відзиві, вважає, що сума комісії нараховувалася безпідставно, у зв'язку з чим сплачені 6000 грн необхідно зарахувати як сплачені відсотки за користування кредитом. У зв'язку з цим просила задовольнити вимоги частково та стягнути з відповідача 74314,70 грн.
У судове засідання представник позивача не з'явився, в позовній заяві просив розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
Від відповідача ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Судом встановлено, що 01.07.2021 року між ОСОБА_3 та Акціонерним товариством «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» був укладений кредитний договір №4/3338552, відповідно до якого відповідачу було надано кредит на споживчі потреби у сумі 80000 грн строком на 36 місяців з 01.07.2021 по 30.06.2024 включно, процентна ставка за кредитом становить 11% річних, позичальник сплачує комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в розмірі 2,50% у місяць від суми кредиту. Також сторони погодили, що з метою обслуговування кредиту банк відкриває позичальнику єдиний рахунок для погашення кредитної заборгованості № НОМЕР_1 (а.с. 9-10).
У Додатку № 1 до Кредитного договору №4/3338552 від 01.07.2021 року міститься таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (в тому числі Графік платежів по кредиту, ануїтет) (а.с. 410 зв.б.-а.с.11).
Відповідно до розрахунку заборгованості перед АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» по кредиту, наданому ОСОБА_3 , станом на 14.02.2022 року заборгованість відповідача становить 87311,55 грн., яка складається з: строкова заборгованості за тілом кредиту - 66431,02 грн, прострочена заборгованість за тілом кредиту - 7859,66 грн, заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом - 295,10 грн, заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом - 2725,77 грн, заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості - 2000 грн, прострочена заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості - 8000 грн (а.с. 12).
У наданих позивачем виписках з рахунку ОСОБА_3 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» за період з 01.07.2021 по 15.02.2022 відображено рух кредитних коштів та суми погашення кредиту відповідачем (а.с. 13-17).
05.08.2021 року між АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «БРАЙТ-К» був укладений Договір про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами №2-2021 (а.с. 32-36).
Згідно із Додатком № 1 до вказаного договору первісний кредитор відступив новому кредитору права вимоги, в тому числі щодо боржника ОСОБА_3 за кредитним договором №4/3338552 від 01.07.2021, заборгованість за кредитом становить 87311,55 грн (а.с. 28-30).
Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 28.05.2024 року за кредитним договором №4/3338552 від 01.07.2021 за період з 15.02.2022 року по 28.05.2024 року (включно) сума нарахованих та не сплачених ОСОБА_3 процентів складає 18661,59 грн грн, нараховано комісії - 54000 грн (а.с. 12зв.б.).
18.02.2022 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «БРАЙТ-К» направляло відповідачу повідомлення про наявність простроченої заборгованості за кредитом, яка станом на 14.02.2022 року складала 18585,43 грн, проте воно залишилося невиконаним (а.с. 19).
В подальшому 28.05.2024 року було направлено вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісії, всього на суму 159973,14 грн (а.с. 20 зв.б.-а.с. 21).
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.
Згідно зі ст.ст. 526, 530, 623, 624, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений у ньому строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані збитки.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Як вбачається з відзиву на позовну заяву відповідачем ОСОБА_3 не оспорюється факт укладення між ним та банком кредитного договору та отримання коштів в сумі 80 000 грн, з яких він має заборгованість за тілом кредиту - 74 290,68 грн, яку визнає, при цьому заперечує щодо стягнення з нього заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 64 000, а також заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 21 682,46 гривень, так як він є учасником бойових дій та був мобілізований на військову службу.
До відзиву на позовну заяву долучено копії військового квитка ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 , посвідчення серії НОМЕР_3 , довідки та витяг з наказу, з яких встановлено, що ОСОБА_3 проходив військову службу з 22.05.2022 по 08.05.2024 (а.с. 58-62).
Слід зазначити, що відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Таким чином на відповідача ОСОБА_3 у період проходження ним військової служби, а саме з 22.05.2022 по 08.05.2024 поширювалися пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме: не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом у зазначений період.
Враховуючи зазначене, а також з урахуванням витребуваного судом у позивача детального розрахунку щодо нарахування відсотків та комісії (а.с. 73), суд вважає, що вимоги в частині стягнення із відповідача заборгованості за відсотками підлягають задоволенню частково на суму 5184,19 грн, що включає: заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом - 295,10 грн та заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом - 2725,77 грн на дату відступлення 14.02.2022, а також проценти за користування кредитом з 15.02.2022 по 21.05.2022 - 2163,32 грн (15.02.2022-28.02.2022 - 340 грн, 01.03.2022-31.03.2022 - 681 грн, 01.04.2022-30.04.2022 - 681 грн, 01.05.2022-21.05.2022 - 461,32 грн).
Щодо стягнення заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості суд знаходить такі вимоги необгрунтованими та безпідставними, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору встановлено, що кредит надається Позичальнику на споживчі потреби.
Згідно п.п. 1.4.2. п. 1.4 Кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в розмірі 2,50% у місяць від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1 Договору. Обслуговування кредитної заборгованості включає моніторинг заборгованості, під яким розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування позичальника (як усне, так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо.
Імперативним приписом третього абзацу частини 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції чинній на час укладання договору кредитодавцю заборонялося у договорі про надання споживчого кредиту встановлювати будь-які збори, відсотки, комісії, які не є послугами у визначенні цього Закону.
Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою в розумінні цього Закону є нікчемними.
Згідно із частинами першою, третьою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити відсотки.
Особливості регулювання відносин про надання споживчого кредиту встановлюються Законом.
Оскільки, відповідно до умов кредитного договору, що укладений між сторонами, банк надав ОСОБА_3 кредит на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».
За положеннями абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції на час укладення кредитного договору), кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Згідно із цим Законом (в редакції на час укладення кредитного договору), послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).
Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними.
За положеннями ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції на час укладення кредитного договору), продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечіткі або двозначні положенні договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Крім того, відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно - правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
З рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року за № 15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 ст. 1, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 р. з наступними змінами, у взаємозв'язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником за договором про надання споживчого кредиту, що виникають під час укладення, так і виконання такого договору.
Відповідно до п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо), або що вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Відповідно до частини першої ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України саме на момент вчинення правочину.
Частиною 1 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. При цьому законодавством визначено наслідки невідповідності правочину актам цивільного законодавства, зокрема можливість визнання його недійсним за рішенням суду або його нікчемність у випадках, визначених законом (ст.215 ЦК України).
Таким чином, встановлення у кредитному договорі несправедливих умов щодо сплати щомісячної плати (комісії) за обслуговування кредитної заборгованості, а саме за послуги, які супроводжують кредит як компенсація супутніх послуг банку за рахунок позивача суперечить актам цивільного законодавства, оскільки банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які той здійснює на власну користь, внаслідок чого виникає істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд України у постанові від 06 вересня 2017 року при розгляді справи № 6-2071цс16, предметом якої був спір про визнання недійсним положення кредитного договору, укладеного між ПАТ «Ідея Банк» та фізичною особою, яким встановлено плату за обслуговування кредиту (комісію). При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив висновок, відповідно до якого, виходячи з положень ст. 1, 11 Закону України «Про захист прав споживачів» послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
Аналогічна правова позиція висвітлена у Постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року № 686/5078/18.
Виходячи із наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості задоволенню не підлягають.
Комісія сплачена відповідачем в сумі 6000 грн. була нараховано позивачем безпідставно, в зв'язку з чим сплачені 6000 грн необхідно зарахувати як сплачені відсотки за користування кредитом.
Таким чином, з урахування наведеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «БРАЙТ-К» заборгованості за кредитом в розмірі 73474,87 грн.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено на 45,92%, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 1112,36 грн (45,92 % від 2422,40 грн).
Керуючись ст. ст. 4-13, 17, 18, 141, 263, 265, 273, 274, 279 ЦПК України, ст.ст. 1054, 634, 642, 549 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Брайт-К» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» (02094, м. Київ, вул. Гніздовського Якова, 1, ЄДРПОУ 41874691) заборгованість за кредитним договором №4/3338552 від 01.07.2021 в розмірі 73474 (сімдесят три тисячі чотириста сімдесят чотири) грн 87 коп та судовий збір в розмірі 1112 (одна тисяча сто дванадцять) грн 36 коп.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.М. Гончаренко