Справа № 947/25275/24
Провадження № 1-кс/947/11669/24
25.09.2024 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю слідчої ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 , її представника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023160000001519 від 13.12.2023 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 303 КК України, -
До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023160000001519 від 13.12.2023 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 303 КК України.
У клопотанні сторона обвинувачення, з метою збереження речового доказу, запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження просить накласти арешт на майно, яке виявлено та вилучено 28.08.2024 в ході проведення обшуку автомобіля марки «ChevroletCaptiva», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на момент обшуку знаходився за адресою: АДРЕСА_1 .
У судовому засіданні слідча ОСОБА_3 повідомила, що автомобіль вилучався з метою необхідності дослідження використання його в злочинній діяльності підозрюваної, проте таких доказів не має, тому не наполягала на задоволенні поданого клопотання.
Представник власника - адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання, мотивуючи тим, що автомобіль не має відношення до кримінального провадження. Звернув увагу, що слідча не навела фактів відношення автомобіля до кримінального провадження, тому у задоволенні клопотання просив відмовити.
Власник майна ОСОБА_4 підтримала думку захисника, разом з тим зазначила, що вказаним автомобілем вона користується за для потреби її сім'ї, зазначила, що вона виховує малолітнього сина 2017 року народження, вилучений автомобіль їй необхідний для того,щоб возити сина до школи.
Вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, вислухавши учасників процесу та зважаючи на думку слідчої, яка не наполягала на задоволенні клопотання, слідчий суддя вважає, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В ході судового розгляду встановлено, що у провадженні слідчого управління ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження №12023160000001519 від 13.12.2023, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 303 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що приблизно у лютому 2023 року, більш точний час досудовим слідством не встановлено, ОСОБА_4 та інші невстановлені слідством особи, усвідомлюючи суспільно-небезпечний і протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи їх настання, вступили у попередню змову з метою незаконного збагачення та отримання матеріальних благ шляхом вчинення корисливих умисних злочинів, пов'язаних із сутенерством, розробивши єдиний план протиправної діяльності.
Так, невстановлена особа, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4 , в липні 2023 року орендувала приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , в якому організували місце розпусти та забезпечили заняття проституцією невстановленою на теперішній час кількістю жінок.
З метою забезпечення відвідувачами зазначеного місця розпусти, невстановлена особа, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4 , створила в мобільному додатку миттєвого обміну текстовими та мультимедійними повідомленнями «Telegram» канал з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », в якому розміщувались рекламні оголошення щодо надання послуг інтимного характеру.
Також, з метою залучення до заняття проституцією інших жінок, невстановлена особа, за попередньою змовою з ОСОБА_4 , систематично розміщувала оголошення на відповідних сайтах в мережі Інтернет та каналах в мобільному додатку миттєвого обміну текстовими та мультимедійними повідомленнями «Telegram» щодо вакансій адміністраторів у масажному салоні, не розкриваючи при цьому справжню мету таких оголошень.
Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи за попередньою змовою із невстановленими особами та відповідно до заздалегідь розробленого плану, ОСОБА_4 у створеному за адресою: АДРЕСА_2 місці розпусти виконувала функції адміністратора - зустрічала клієнтів, надавала їм на вибір жінок, які за грошову винагороду надають сексуальні послуги, контролювала час надання таких послуг, отримувала від клієнтів плату за ці послуги, акумулювала та вела підрахунок зазначених коштів.
Грошові кошти, отримані від протиправної діяльності, ОСОБА_4 спільно із невстановленою особою розподіляли між собою та жінками, які надають послуги інтимного характеру, відповідно до заздалегідь оговорених часток, а частину таких коштів витрачали на забезпечення функціонування та утримання створеного місця розпусти за адресою: АДРЕСА_2 - оплату оренди за цю квартиру, сплату комунальних послуг, інтернету, засобів контрацепції, алкоголю, одноразових кімнатних капців для клієнтів місця розпусти, тощо.
За таких обставин, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, вчинили умисний злочин проти моральності за наступних обставин.
Так, 04.03.2024 ОСОБА_4 , виконуючи функції адміністратора в місці розпусти за адресою: АДРЕСА_2 , здійснила всі необхідні підготовчі дії по забезпеченню заняття проституцією іншими особами, в тому числі: прибирання кімнат та приміщень цієї квартири, підготовку засобів контрацепції, інструктаж жінок, які надавали послуги інтимного характеру у цей день.
Своєю чергою, 04.03.2024 о 18:10 годині ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який діяв на підставі постанови прокурора про контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, зі свого мобільного телефону зателефонував на розміщений невстановленою особою у всесвітній мережі Інтернет рекламний номер телефону НОМЕР_2 , на дзвінок якого відповіла ОСОБА_4 та повідомила, що ОСОБА_7 може отримати сексуальні послуги у місці розпусти за адресою: АДРЕСА_2 за грошові кошти з розрахунку 3500 гривень за годину з врахуванням таких послуг як класичний секс, масаж та оральний секс. Після чого, ОСОБА_4 в телефонній розмові з ОСОБА_7 запропонувала останньому та, отримавши його згоду, в подальшому надіслала на його акаунт в мобільному додатку миттєвого обміну текстовими та мультимедійними повідомленнями «Telegram» фото жінок, які надають послуги інтимного характеру, серед яких останній зможе обрати ту дівчину, яка надасть йому такі послуги.
Отримавши згоду щодо можливості прибуття до салону інтимних послуг за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_7 цього ж дня о 19:03 годині прибув за вказаною адресою, де його зустріла ОСОБА_4 , яка в приміщенні цієї квартири запропонувала йому обрати одну з двох жінок, що в цей день та час надають послуги інтимного характеру в указаному місці розпусти.
Своєю чергою, ОСОБА_7 , обравши із запропонованих бажану жінку та домовившись з ОСОБА_4 про вид та характер інтимних послуг, передав останній грошові кошти в сумі 3500 гривень в якості оплати за їх надання.
Після цього, ОСОБА_7 разом з обраною жінкою, яка надає послуги інтимного характеру, пройшли до однієї з кімнат, розташованих за вказаною адресою, де в період з 19 години 34 хвилини по 20 годину 04 хвилини, отримав від цієї жінки раніше обумовлені з ОСОБА_4 послуги інтимного характеру.
Отримані від ОСОБА_7 грошові кошти, ОСОБА_4 поміщенні до загальної каси та надалі розподілені між нею та іншими невстановленими особами, а також жінками, які надають послуги інтимного характеру.
В ході досудового розслідування 28.08.2024 в період часу з 09 години 02 хвилини по 09 годину 20хвилин, на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 (справа №947/25275/24, провадження №1-кс/947/10938/24) від 16.08.2024, проведено обшук автомобіля марки «ChevroletCaptiva», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на момент обшуку знаходився за адресою: АДРЕСА_1 .
В ході проведення обшуку вказаного автомобіля виявлено та вилучено: автомобіль марки «ChevroletCaptiva», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ; ключ від вказаного транспортного засобу.
28.08.2024 слідчим у даному кримінальному провадженні прийнято процесуальне рішення та в порядку ст. 110 КПК України - винесено постанову про визнання вилученого майна речовим доказом.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ч. 1 ст. 2 КПК України).
Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом (ч. 1 ст. 16 КПК України).
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права (ст. 1 Протоколу №1 (1952 рік) до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004).
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК України).
Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку (абз. 1 ч. 1 ст. 170 КПК України).
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України).
Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України).
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів (ч. 10 ст. 170 КПК України).
У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;перелік і види майна, що належить арештувати;документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу (ч. 2 ст. 171 КПК України).
Слідчим суддею встановлено, що автомобіль марки «ChevroletCaptiva», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .
Слідчий суддя, вирішуючи дане питання приймає до уваги думку слідчої яка не наполягала на задоволенні клопотання, оскільки в ході досудового розслідування не підтвердився факт, що вилучений транспортний засіб використовувався ОСОБА_8 для реалізації злочинної схеми, зокрема для перевезення жінок, які надають послуги інтимного характеру, а від так не може бути безпосереднім засобом вчинення злочину та не може зберегти на собі його сліди. В зв'язку з чим таке майно не відповідає категорії речових доказів, а отже, воно не потребує подальшого дослідження.
Так, сам по собі факт визнання майна речовим доказом, не доводить тих обставин, що зазначене майно повністю відповідає критеріям ч.1 ст.98 КПК України, як доказ у кримінальному провадженні.
Посилання прокурора на необхідність накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів є не доведеним та необґрунтованим, оскільки вилучення майна було здійснено без достатніх правових підстав.
Крім того, у ст.1 Першого Протоколу від 20.03.1952 року до «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
При цьому, у Рішенні ЄСПЛ «Серявін проти України» зазначено, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні ч.1 ст.1 Першого Протоколу до «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод», лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
Також, у Рішенні ЄСПЛ «Серявін проти України» зазначено, що вимога законності, яка випливає з «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права.
Необхідно зазначити, що у Рішенні «Серявін проти України», ЄСПЛ розглянув справу у якій йшлося про втручання органів державної влади у володіння майном особи, тому слідчий суддя вважає, що вказане рішення певним чином відображає природу правовідносин, які склалися у цій справі.
Як вже було зазначено вище, положення КПК України, зокрема ст. 170 КПК України, передбачають накладення арешту на майно, проте такий арешт може бути накладений при певних умовах.
Щодо дотримання принципу верховенства права, то відповідно до ч.1 ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Також, відповідно до ч.2 ст.8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку втручання у мирне володіння майном особи державними органами не буде законним та таким, що відповідає принципу верховенства права, так як відповідно до матеріалів клопотання не вбачається, що вказане майно будь-яким чином використовувалося для скоєння вказаного кримінального правопорушення або було набуто в результаті його скоєння.
З викладеного вбачається, що, в даному випадку, втручання органів влади у захищене право суперечить загальній нормі, зазначеній у ст.1 Першого Протоколу від 20.03.1952 року до «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод».
За таких обставин, слідчий суддя не може прийти до переконання, що на теперішній час арешт майна буде відповідати засадам розумності та співмірності, а відповідно, й що такий захід забезпечення обґрунтовано обмежувати право власності власника майна.
З урахуванням викладеного, в цілях не порушення гарантованого права власності, враховуючи необґрунтованість клопотання сторони обвинувачення, оскільки в клопотанні відсутнє належне обґрунтування необхідності накладення арешту на майно, а також стороною обвинувачення не доведено, що потреби досудового розслідування в конкретному вищевказаному кримінальному провадженні на теперішній час виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про який йдеться в клопотанні, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання сторони обвинувачення про арешт майна задоволенню не підлягає, а тимчасово вилучене майно необхідно повернути особі у якої його було вилучено.
Керуючись ст.ст.170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023160000001519 від 13.12.2023 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 303 КК України - відмовити.
Майно, яке було тимчасово вилучене 28.08.2024 в ході проведення обшуку автомобіля марки «ChevroletCaptiva», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на момент обшуку знаходився за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: автомобіль марки «ChevroletCaptiva», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ; ключ від вказаного транспортного засобу - на підставі п. 2 ч. 1 ст. 169 КПК України - повернути особі у яких воно було вилучено.
Виконання ухвали покласти на старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1