Справа № 946/10000/23
Провадження № 2/946/1612/24
16 вересня 2024 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючого судді - Бурнусуса О.О.,
за участю: секретаря судового засідання - Коробко О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла в заочному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просив визнати недійсним договір дарування № 3529 від 13.09.2022, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області Агбун Мариною Іванівною, та застосувати наслідки недійсності правочину - договору дарування № 3529 від 13.09.2022, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та посвідченого приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області Агбун Мариною Іванівною, а саме: скасувати рішення приватного нотаріусу Болградського районного нотаріального округу Одеської області Агбун Марини Іванівни (індексний номер 64780102 від 13.09.2022) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) щодо нерухомого майна - гаражу загальною площею 21,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 04 січня 2021 року було передано в борг ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 71000,00 (сімдесят одна тисяча) доларів США з умовою їх повернення в строк до 30 жовтня 2021 року та сплати процентів за користування ними у розмірі 10 % відсотків річних. 10 листопада 2021 року, ОСОБА_2 передав позивачу грошові кошти у сумі 6000,00 (шість тисяч) доларів США, що склало суму відсотків за користування грошима за період з 04 січня 2021 року по 10 листопада 2021 року. Також позивач зазначає, що ОСОБА_2 у встановлений строк не повернув йому основну суму боргу у розмірі 71000,00 доларів США, а неодноразові звернення з проханням дотримуватися взятого зобов'язання щодо повернення грошових коштів ОСОБА_2 постійно ігнорує, а тому він був змушений звернутися до суду за захистом своїх прав. ОСОБА_2 у період настання у нього зобов'язання з погашення заборгованості перед позивачем, та після того, як йому стало відомо про звернення до суду з позовом, вчинив із ОСОБА_3 , яка є його матір'ю правочин, направлений на перереєстрацію належного йому об'єкту нерухомості на нового власника.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, про час місце розгляду справи повідомлявся надеждним чином, представник позивача надав суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, якою просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та не заперечує щодо ухвалення по справі заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання які призначались на 12.06.2024 року, 16.07.2024 року та на 16.09.2024 року не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, а саме за адресою його місця проживання та шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади,проте конверти із судовими повістками повернулись на адресу суду з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою», про причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення слухання справи або слухання справи за його відсутності на адресу суду не направляв.
В судові засідання, які призначались на 12.06.2024 року, 16.07.2024 року відповідач ОСОБА_3 не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, а саме за адресою її місця проживання та шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади, проте конверти із судовими повістками повернулись на адресу суду з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою», про причини неявки суду не повідомила, заяв про відкладення слухання справи або слухання справи за її відсутності на адресу суду не направляла. В судове засідання, яке призначалось на 16.09.2024 року відповідач ОСОБА_3 не заявилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, що підтверджено відповідним поштовим повідомлення про отримання нею судової повістки про причини неявки суду не повідомила, заяв про відкладення слухання справи або слухання за її відсутності на адресу суду не направляла.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12.06.2024 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним та справу призначено до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16.09.2024 року ухвалено цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним вирішити на підставі наявних у ній даних і доказів (в заочному порядку).
Судом встановлено, що 04.01.2021 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 у борг суму у розмірі 71 000,00 доларів США, які зобов'язався повернути до 30.10.2021 року, що підтверджується розпискою, складеною та підписаною ОСОБА_2 . Також, відповідно до умов вказаного договору позики ОСОБА_2 вказав, що дострокове повернення суми боргу можливе у разі повідомлення його ОСОБА_1 за один місяць. Відсотки від отриманої суми встановлюються у розмірі 10% з моменту отримання грошових коштів до моменту повернення. Грошові кошти отримані при складанні розписки готівкою.
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області по справі №946/3455/22 від 08 червня 2022 року, було відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області по справі №946/3455/22 від 29 березня 2023 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 04 січня 2021 року у розмірі 74 773,70 (сімдесят чотири тисячі сімсот сімдесят три долари США сімдесят центів) долари США, яка складається з суми основного боргу у розмірі 71 000,00 (сімдесят одна тисяча доларів США нуль центів) доларів США та відсотків за користування грошовими коштами у розмірі 3773,70 (три тисячі сімсот сімдесят три долари США сімдесят центів) долари США, що еквівалентно до національної валюти 2734474,21 (два мільйони сімсот тридцять чотири тисячі чотириста сімдесят чотири гривні двадцять одна копійка) грн.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є сином ОСОБА_3 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно відділом державної реєстрацій актів цивільного стану Болградського районного управління юстиції Одеської області.
13 вересня 2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування, посвічений приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області Агбун Мариною Іванівною (далі - Договір).
Відповідно пункту 1 вказаного Договору, ОСОБА_2 перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам'яті, розуміючи значення своїх дій та діючи добровільно, передав безоплатно майно у власність ОСОБА_3 , а ОСОБА_3 прийняла у власність, належний на праві приватної власності гараж, площею 21,8 кв.м., що розташований в АДРЕСА_2 , металічних гаражів індивідуального автотранспорту, гараж № НОМЕР_2 .
Також, у період з 04.08.2022 по 09.08.2022, ОСОБА_2 відчужив належні йому транспортні засоби Skoda Citigo, Renault Kangoo, Honda Goldwing GL1800 та VOLKSWAGEN TOUAREG, що підтверджується листом ТСЦ МВС № 5144 за вих. № 31/15/5144-1аз від 03 січня 2023 року.
Відповідно до ч.2 та ч.3 ст.13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відповідно до частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Згідно із статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до частини п'ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно зі статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Частинами першою, другою статті 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.
У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п'ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1873цс16, від 23 серпня 2017 року у справі № 306/2952/14-ц та від 09 вересня 2017 року у справі № 359/1654/15, постановах Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі №379/1256/15-ц, від 08.02.2018 року у справі №756/9955/16-ц.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) не відступила від зазначених вище висновків Верховного Суду України та зазначила, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.
Позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), і послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.
Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Як наслідок, не виключається визнання недійсним договору, спрямованого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України), заборони суперечливої поведінки та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).
За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2019 року у справі №910/8357/18 правочини, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Відтак будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам). При цьому, та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.
Зі змісту поняття фраудаторного правочину випливає, що правочин на шкоду кредитору вчиняється саме боржником в період настання в нього зобов'язання щодо погашення заборгованості перед кредитором.
Даючи оцінку встановленим обставинам суд враховує, що:
- оспорюваний договір дарування укладений між близькими родичами (матір'ю та сином);
- є безоплатним;
- оспорюваний договір був укладений після настання строку виконання зобов'язання за договором позики та у короткий проміжок часу після звернення ОСОБА_1 з цивільним позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики;
- окрім укладення оспорюваного правочину, у короткий проміжок часу після звернення ОСОБА_1 з цивільним позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, ОСОБА_2 відчужив належні йому транспортні засоби Skoda Citigo, Renault Kangoo, Honda Goldwing GL1800 та VOLKSWAGEN TOUAREG на нових власників.
Такі дії відповідачів, вказують на те, що укладення між відповідачами спірного правочину не направлене на реальне настання правових наслідків, які обумовлені договором дарування, а здійснені з метою фіктивного переходу права власності на гараж з метою уникнення виконання договірних зобов'язань.
Уклавши спірний правочин зі своєю матір'ю, відповідач ОСОБА_2 діяв очевидно недобросовісно та зловживав правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на його майно як боржника.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оспорюваний договір дарування було вчинено з метою невиконання зобов'язання та уникнення звернення стягнення у рахунок погашення боргу, а тому є фіктивним (фраудаторним) і підлягає визнанню недійсним.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на які підлягають державній реєстрації.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку щодо задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним та застосування наслідків недійсності правочину - договору дарування № 3529 від 13.09.2022, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та посвідченого приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області Агбун Мариною Іванівною, а саме: скасування рішення приватного нотаріусу Болградського районного нотаріального округу Одеської області Агбун Марини Іванівни (індексний номер 64780102 від 13.09.2022) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) щодо нерухомого майна - гаражу загальною площею 21,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 металічних гаражів індивідуального автотранспорту, гараж 50.
Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним договору дарування, то позовні вимоги про скасування відповідного рішення нотаріуса про державну реєстрацію прав на це нерухоме майно також підлягають задоволенню у зв'язку з відсутністю належної підстави для такої державної реєстрації.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з кожного з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 536 гривень 80 копійок.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 133, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області від 12.08.1996 року, РНОКПП - НОМЕР_4 , мешкає за адресою: АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_5 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_4 ), ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_6 , мешкає за адресою: АДРЕСА_5 ) про визнання договору дарування недійсним - задовольнити.
Визнати недійсним договір дарування № 3529 від 13.09.2022 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області Агбун Мариною Іванівною.
Застосувати наслідки недійсності правочину - договору дарування № 3529 від 13.09.2022, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та посвідченого приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області Агбун Мариною Іванівною, а саме: скасувати рішення приватного нотаріусу Болградського районного нотаріального округу Одеської області Агбун Марини Іванівни (індексний номер 64780102 від 13.09.2022 року) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) щодо нерухомого майна - гаражу загальною площею 21,8 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 металічних гаражів індивідуального автотранспорту, гараж 50.
Стягнути зОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_5 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області від 12.08.1996 року, РНОКПП - НОМЕР_4 , мешкає за адресою: АДРЕСА_3 ) витрати на сплату судового збору в розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок.
Стягнути зОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_6 , мешкає за адресою: АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області від 12.08.1996 року, РНОКПП - НОМЕР_4 , мешкає за адресою: АДРЕСА_3 ) витрати на сплату судового збору в розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст заочного рішення складено 25 вересня 2024 року.
Суддя: О.О.Бурнусус