Іванівський районний суд Одеської області
Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/858/24
Провадження № 2/499/447/24
Іменем України
26 вересня 2024 року селище Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області в складі: головуючого судді Тимчука Р.М. за участю секретаря судового засідання Чумаченко А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в селищі Іванівка Одеської області справу №499/858/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
Позивачка звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В обґрунтування позовних вимог позивачка послалася на ті обставини, що 04 серпня 2020 року між нею та ОСОБА_2 , було укладено шлюб, який був зареєстрований Іванівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 46.
В період шлюбу з відповідачем є дитина ОСОБА_2 .
З початку 2023 року сторони припинили спільне проживання, на даний час проживають за різними адресами.
Підставою для розірвання шлюбу є ті обставини, що у них відсутні спільні інтереси з відповідачем, наявні різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння. Вони втратили почуття любові та поваги один до одного. З відповідачем спільного господарства не ведуть.
На даний час, шлюб фактично припинив існування, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки, у зв'язку з чим наполягає на його розірванні.
Позивачка у судове засідання не з'явилася, надала до суду клопотання справу слухати у її відсутність на позовних вимогах наполягає, просила розірвати шлюб.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надав заяву, зазначив, що на розірвання шлюбу згоден, просив справу розглядати у його відсутність.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, враховуючи безумовне визнання відповідачем позову, яке в свою чергу не суперечить вимогам закону й не порушує права свободи чи інтереси інших осіб суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до абзацу 3 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009, у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Судом встановлено, що позивачка та відповідач перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб.
У них є спільна неповнолітня дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження.
З початку 2023 року сторони припинили спільне проживання, на даний час проживають за різними адресами.
Підставою для розірвання шлюбу є ті обставини, що у них відсутні спільні інтереси з відповідачем, наявні різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння. Вони втратили почуття любові та поваги один до одного. З відповідачем спільного господарства не ведуть.
На даний час, шлюб фактично припинив існування, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки, у зв'язку з чим наполягає на його розірванні.
Відповідач згоден на розірвання шлюбу.
Застосовуючи норми матеріального права суд виходить з такого.
Статтею 51 Конституції України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно до ч.2 ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Частиною 3 статті 56 СК України встановлено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України (далі СК України) шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній (ст. 55 СК України).
Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом (ч. ч. 3, 4 ст. 56 СК України).
Згідно ч.2 ст.112 СК України суд, постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Як роз'яснив Верховний Суд України, згідно зі ст.24 цього Кодексу шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої 10 грудня 1948 року Генеральною Асамблеєю ООН.
Обставини, на які посилається позивач є самостійною та достатньою підставою для розірвання шлюбу.
Докази, які б спростовували обґрунтованість цього висновку, в матеріалах цивільної справи відсутні.
Виходячи з наведеного враховуючи, що позивачка не бажає підтримувати сімейні стосунки з відповідачем, відповідач в свою чергу позовні вимоги визнав та також наполягає на розірвання шлюбу, збереження даного шлюбу суперечить їх інтересам, оцінивши шлюбні взаємовідносини сторін, беручи до уваги, що між сторонами склалися відносини, при яких збереження сім'ї неможливо, позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 2 ст. 114 Сімейного кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного Кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Щодо вимоги сторони позивача про стягнення судових витрат у вигляді судового збору суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачкою суду підтверджено належним та допустимим доказом сплату судового збору за позовну вимогу про розірвання шлюбу у розмірі 1211,20 гривень, шляхом долучення до позовної заяви відповідної квитанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 142 ЦПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору сплаченого при поданні позову.
З урахуванням вищезазначеного, та зважаючи на те, що відповідачка визнала позов до початку розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову, а саме 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп, а інші 50 відсотків судового збору стягнути з відповідача на користь позивача.
На підставі ст.3,56,104-105,110,112,113 СК України, керуючись ст.ст. 12,200,206,259,263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстровано 04 серпня 2020 року Іванівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 46.
Шлюб вважати припиненим у день набрання чинності рішенням суду.
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Одеській області повернути ОСОБА_1 50 (п'ятдесят) відсотків сплаченого нею судового збору згідно з фіскальним чеком переказу коштів від 31.07.2024 року у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати за сплату судового збору 605 грн. 60 коп.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт № НОМЕР_1 , виданого органом 5131, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (паспорт серії НОМЕР_3 виданий Іванівським РСГУДМС України в Одеській області, 13 вересня 2013 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2
СуддяРуслан ТИМЧУК