Справа № 496/766/24
Провадження № 3/496/744/24
19 вересня 2024 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Портна О.П., розглянувши матеріали, які надійшли від Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
До Біляївського районного суду Одеської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 470927 від 15.01.2024 року відносно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що 15.01.2024 року о 00год.15 хв. в с. Маяки, по вул. Бочарова 32, водій ОСОБА_1 , керував автомобілем Форд Фокус д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей) від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився під відеозапис, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
19.04.2024 року на адресу суду від адвоката Чубарова С.В. який діє в інтересах ОСОБА_1 (відповідно до ордеру) надійшло заперечення в якому він просить провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Заперечення обґрунтовує тим, що з зазначеним протоколом та доказами вини особи яка притягається до адміністративної відповідальності не погоджуються в зв'язку з тим, що фактичні обставини справи викладені в останньому не відповідають дійсності, складення протоколу та здійснення огляду на стан сп'яніння було проведено з грубим порушенням норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, Наказу «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Матеріали справи про адміністративне правопорушення та відеозапис не містять дані про порушення вимог ПДР або інших підстав для зупинки транспортного засобу особи яка притягається до адміністративної відповідальності. Враховуючи, що протокол про адміністративне правопорушення складається співробітником поліції він, сам по собі, без повного узгодження зі всіма доказами по справі не може бути самостійним доказом вини особи яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол про адміністративне правопорушення повинен розглядатись в сукупності з іншими доказами. Протокол про адміністративне правопорушення при розгляді в сукупності з іншими доказами по справі не підтверджує вину особи, а в даній справі містяться докази грубого порушення вимог Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та не узгоджується з іншими матеріалами справи в результаті чого не може бути використаний як доказ вини особи.
Вважають, що за таких обставин провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
У судове засідання ОСОБА_1 та його представник не з'явилися та про поважність причини не явки до суду не повідомили.
З врахуванням того, що стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, без обов'язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суддя вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 за наявними у справі письмовими доказами.
Суд, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходить до наступного висновку.
Статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно положень ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто, законною підставою для накладення на конкретну особу адміністративного стягнення є достатні дані про вчинення цією особою правопорушення, за яке і накладається дане стягнення.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Диспозицією статті 130 КпАП України передбачено, що відповідальність за вказаною статтею настає за 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, 2) передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, 3) відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Слід зазначити, що диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП передбачають самостійні об'єктивні сторони правопорушення, а саме: керування транспортним засобом водієм в стані сп'яніння, що заборонено п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху; передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані сп'яніння, що заборонено п. 2.9 «г» Правил дорожнього руху; відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння (п. 2.5 Правил дорожнього руху).
Отже, за ч. 1 ст. 130 КУпАП об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення полягає в тому, що правопорушник має, по-перше, керувати транспортним засобом, а по-друге - перебувати в стані сп'яніння. Відсутність будь-якої складової об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності. Тобто працівники поліції повинні представити суду докази того, що особа керувала транспортним засобом і при цьому знаходилась у стані алкогольного сп'яніння.
Факт керування автомобілем та відмови від проходження огляду на стан сп'яніння може бути доведений: 1) показаннями свідків правопорушення, які підтвердять, що саме ця особа керувала транспортним засобом або відмовилася від проходження огляду, 2) фотознімками, 3)відеозаписами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Свідок - особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, які підлягають установленню по справі про адміністративні правопорушення (частина перша статті 272 КУпАП).
Докази по справі про адміністративне правопорушення, встановлені поясненнями свідка, підлягають всебічному, повному і об'єктивному дослідженню та оцінюються на рівні та у сукупності з іншими доказами по справі.
Свідком може бути як особа, яка безпосередньо була очевидцем вчинення адміністративного правопорушення, так і особа, про яку стало відомо вже під час підготовки справи до розгляду.
Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрппніх справ України 07.11.2015 № 1395, передбачено, що при оформленні протоколів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху долучаються письмові пояснення свідків правопорушення у разі їх наявності.
Законодавством про адміністративну відповідальність не встановлюються окремі вимоги до свідка щодо віку, фізичного чи психологічного стану тощо. Однак не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви (постанова Верховного Суду від 29.04.2020 р. у справі № 161/5372/17).
Положеннями п. 6 р. X Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС від 07.11.2015 № 1395, визначено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
В матеріалах справи наявний рапорт інспектора СЮП ВП ОРУП №2 ГУНП в Одеській області лейтенанта поліції Котуз В. та рапорт старшого солдата військової частини № НОМЕР_3 Національної гвардії України ОСОБА_2 . З рапорту працівника поліції вбачається, що 15.01.2023 року на блок посту БМ-БА1 в с. Маяки 15.01.2023 року приблизно о 00 годин 10 хвилин, солдатами Національної гвардії України було зупинено автомобіль під керуванням водія ОСОБА_1 , який знаходився в стані алкогольного сп'яніння, про що першими було зроблено повідомлення до чергової частини ОРУП №2 ГУНП в Одеській області з метою складання адміністративного протоколу.
Суд звертає увагу, що рапорт складено 15.01.2023 року, а не 15.01.2024 року, та у ньому зазначено, що водія зупинили на блок посту о 00 годин 10 хвили, а не в АДРЕСА_2 . Крім цього, із зазначеного рапорту вбачається, що працівником поліції, який складав протокол про адміністративне правопорушення, водій ОСОБА_1 не зупинявся, ані на блокпосту, ані по АДРЕСА_2 , що суперечить обставинам викладеним у протоколі.
Згідно рапорту старшого солдату Національної гвардії України 15.01.2024 року близько 00 годин 10 хвилин ним було зупинено автомобіль під керуванням водія ОСОБА_1 , який знаходився в стані алкогольного сп'яніння. Згодом старший солдат викликав поліцію, якими пізніше було складено адміністративний протокол за ст. 130 КУпАП. Докази зупинки автомобіля та знаходження ОСОБА_1 за кремом автомобіля в матеріалах справи на БП 1- відсутні.
Згідно розділу III Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія.
Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.
Під час судового засідання судом було оглянуто доданий до протоколу диск з відеозаписом який не відображає зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , а матеріали відеозапису містять відомості про те, що співробітники поліції спілкуються спочатку з іншою особою, яка повідомляє, що саме він керував даним транспортним засобом та працівник поліції просить надати останнього документи для перевірки, на що він відмовився. В подальшому хтось із свідків вказали, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом та працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння, на що останній відповів відмовою.
Так працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм ОСОБА_1 , таких положень ПДР, які б відповідно до ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього. Із матеріалів справи про адміністративне правопорушення та відеозапису не вбачається, що водій ОСОБА_3 не тільки не допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити, а й взагалі не керував автомобілем, у зв'язку із чим, всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Тобто, із відеозапису неможливо встановити хронологію подій, а саме: фактів руху транспортного засобу, його зупинки, виходу ОСОБА_1 , із-за керма, що робить його неналежним доказом.
Факт відмови ОСОБА_1 , від проходження обстеження на стан перебування під впливом алкоголю, наркотичних речовин або інших препаратів, як і керування ним транспортним засобом не зафіксований ані належним відеозаписом, ані в присутності двох свідків, висновок поліцейських про відмову від проходження обстеження та керування ОСОБА_1 транспортним засобом є таким, що не ґрунтується на належних та допустимих доказах.
При складанні протоколу за ст. 130 КУпАП, у разі порушення водієм п. 2.5 ПДР, працівниками поліції мають бути надані докази щодо: керування особою транспортним засобом та законності підстав зупинки транспортного засобу; наявності ознак сп'яніння; відмови від проходження огляду. Відсутність доказів щодо сукупності вказаних ознак, може слугувати підставою до закриття адміністративного провадження.
Оскільки на відео запису не вбачається сукупності ознак сп'яніння, то вимога щодо проходження медичного огляду не є законною та відповідно відмова у проходженні такого огляду не утворює складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з'ясувати обставини вчиненого адміністративного правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Однак, дослідивши матеріали справи, суд не знайшов підтвердження того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та не встановлено факту його зупинки і перебування останнього за кермом в стані алкогольного сп'яніння, оскільки в матеріалах провадження відсутні відповідні докази.
Згідно ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
На думку суду, відсутність передбачених законом доказів скоєння правопорушення може призвести до випадків безпідставного притягнення осіб до адміністративної відповідальності.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України принцип презумпції невинуватості.
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
У відповідності до роз'яснень, які містяться в ч. 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Гурепка проти України» (п.50-55 Рішення від 06.09.2005 року) суд не має сумніву, що в силу суворості санкції справа про адміністративне правопорушення за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носить кримінальний характер з усіма гарантіями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що дає підстави для застосування практики Європейського суду з прав людини з кримінальних справ у справах про адміністративні правопорушення залежно від суворості санкції статті Закону.
Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" ), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства").
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає до закриття у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, суд вважає, що працівником поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 була допущена неповнота і однобічність при з'ясуванні всіх обставин справи, та відповідно, не дана належна оцінка, а дані, що відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, не можуть бути покладені в основу судового рішення.
Виходячи із вищезазначеного, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в зв'язку з чим вважає за можливе застосувати ст. 247 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст. ст. 1, 3, 8, 9, 57 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 130, 247, 251, 252, 266, 284, 294 КпАП України, суд -
Закрити провадження в справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд, протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О.П. Портна