Березівський районний суд Одеської області
26.09.2024
Справа № 494/1539/24
Провадження № 2/494/601/24
26.09.2024 року м.Березівка
Березівський районний суд Одеської області в складі:
Головуючого судді Панчишина А.Ю.,
при секретарі судового засідання Станілевич А.В.,
розглянувши у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
встановив:
У серпні 2024 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення 19703 грн 31 коп. заборгованості за договором позики №78291492 від 03 квітня 2023 року, з якої 6000 грн. заборгованості за основною сумою боргу, 13703 грн. 31 коп. заборгованості за процентами. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що між ТОВ «ФК «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 03 квітня 2023 року укладено договір №78291492 про надання позики у розмірі 6000 грн. 14 червня 2021 року між позикодавцем та позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/21, відповідно до якого ТОВ «ФК «1Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право грошової вимоги, зокрема, і по вищезазначеному договору із відповідачем ОСОБА_1 . Оскільки з моменту отримання права вимоги позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій, а відповідач ОСОБА_1 в порушення умов укладеного договору не виконує своїх зобов'язань по поверненню позики та відсотків за користування ними, у нього утворилась заборгованість у вищезазначеному розмірі. Представник позивача ОСОБА_2 просить позов задовольнити.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 16.08.2024 року вище зазначена цивільна справа передана судді Панчишину А.Ю.
Ухвалою Березівського районного суд Одеської області від 27.08.2024 року відкрито провадження по справі та справу призначено до судового розгляду спрощеному порядку з викликом сторін.
Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов просив задовольнити, у випадку неявки відповідача просив ухвалити заочне рішення.
Відповідач в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Відзив на позовні вимоги відповідач також не подав.
У зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, судом застосовано відповідно до ст. 280 ЦПК України заочний розгляд справи.
Згідно з ч.2ст.247ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.
Суд, дослідивши та перевіривши докази, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
03 квітня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів», як позикодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, укладений договір позики за №78291492, предметом якого є позика у розмірі 6000 грн, строком на 30 днів, процентна ставка- 2,5 %.
14 червня 2021 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», як фактором, та ТОВ ФК «1 Безпечне агенство необхідних кредитів», як клієнтом, укладений договір факторингу за №14/06/21, предметом якого є зобов'язання фактора передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити фактору право грошової вимоги, тобто ТОВ ФК «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» відступлено позивачу право грошової вимоги, зокрема, і по вищезазначеному договору із відповідачем ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з Реєстру боржників №10 до договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року (загальна сума боргу 19703 грн. 31 коп.).
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом.
Тобто відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
У статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому у зв'язку із заміною кредитора у зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише суб'єктний склад у частині кредитора.
За положеннями ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Вказані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Такі висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18.
Згідно з ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (ст.517 ЦК України).
Відповідно до ст.519 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов'язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 761/33403/17 (провадження № 61-12551св20).
Права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача (п.132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, п.90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/19199/21).
З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов'язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов'язанні кредитор.
За таких обставин згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №6-459цс17, яка є актуальною, що підтверджено ухвалою Великої Палати Верховного Суду у справі №761/33403/17 від 22 квітня 2021 року.
У розрізі викладеного, враховуючи сталу практику Верховного Суду, яка регулює правовідносини із відступлення права вимоги (цесії) вбачається, що саме на первісного кредитора покладено обов'язок представити новому кредитору всі документі, які слугували підставою виникнення боргового зобов'язання у боржника, оскільки правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Враховуючи викладене,-відступлення права вимоги може здійснюватися лише відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Судом встановлено, що договір позики із відповідачем ОСОБА_1 від 03 квітня 2023 року станом на момент укладення 14 червня 2021 року договору факторингу за №14/06/21 та додаткової угоди до нього від 28 липня 2021 року не був укладений, у зв'язку з чим відступлення неіснуючих станом на 14 червня 2021 року прав вимоги та майнових прав ТОВ «ФК«1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за договором позики від 03 квітня 2023 року на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» суперечить ст.514 ЦК України, тобто права кредитора за договором позики від 14 листопада 2021 року не перейшли до ТОВ «ФК «ЄАПБ», тобто ТОВ «ФК «ЄАПБ», як позивач, не набуло прав кредитора по відношенню до відповідача ОСОБА_1 , що є підставою для відмови у задоволенні позову. Не спростовує даного висновку суду і додана до позову копія додаткової угоди від 21 вересня 2023 року до договору факторингу від 14 червня 2021 року щодо реєстру боржників, оскільки на час укладення договору факторингу 14 червня 2021 року не було зобов'язальних відносини відповідача ОСОБА_1 .
Враховуючи відмову у позові відсутні підстави для стягнення на користь позивача в порядку ст.141 ЦПК України сплачених 3028 грн судового збору.
При розгляді справи суд виходить виключно із тих доказів, що надані сторонами під час судового розгляду із врахуванням змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Керуючись ст.ст.4,10,12,13,18,19,81,141,178,187,247,258,259,273,274-279,354 ЦПК України, ст. 11,525,526,530,610,611,612,625,629,639,652,1049,1054 ЦК України, суд,-
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі до Одеського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Панчишин А.Ю.