Справа № 491/546/24
26 вересня 2024 року м. Ананьїв
в складі головуючого судді - Желяскова О.О.,
за участю: секретаря судового засідання - Голубович А.М.,
особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 ,
захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_2 ,
розглянувши справу про адміністративні правопорушення, яка надійшла від Сектору поліцейської діяльності № 1 відділу поліції № 1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 та ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення громадянина, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; посвідчення водія НОМЕР_1 , видане 18 липня 1995 року Центр ДАІ 5111; мешканця АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ; відповідно до витягу з ІКС «ІПНП», доданого до протоколу, протягом року не було піддано адміністративному стягненню за вчинення правопорушень, передбачених ст.ст. 130, 124 КУпАП,
30 червня 2024 о 13 годині 17 хвилин в м. Ананьїв по вул. Єврейська 73 водій, ОСОБА_1 , керував автомобілем марки CHEVROLET AVEO, державний номерний знак НОМЕР_3 , перебуваючи в стані сп'яніння. Огляд на встановлення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку проводився у медичному закладі у лікаря-нарколога, що підтверджується висновком від 30 червня 2024 року, чим порушив вимоги п.2.9 «а» ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 130 КУпАП.
За вказаним фактом працівником поліції 30 червня 2024 року відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 468949 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
30 червня 2024 о 13 годині 17 хвилин в м. Ананьїв по вул. Єврейська 73 водій, ОСОБА_1 , керував автомобілем марки CHEVROLET AVEO, державний номерний знак НОМЕР_3 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв наїзд на припаркований автомобіль HYUNDAI TVCSON, державний номерний знак НОМЕР_4 . При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 13.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.
За вказаним фактом працівником поліції 30 червня 2024 року відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 469015 за ст. 124 КУпАП.
Зазначені матеріли були зареєстровані в Автоматизованій системі документообігу суду та їм було присвоєно, відповідно, єдині унікальні номери судових справ № 491/546/24, 491/547/24.
За результатами автоматизованого розподілу судових справ між суддями справи за №№ 491/546/24, 491/547/24 було передано для розгляду судді Ананьївського районного суду Одеської області Желяскову О.О..
Частиною 2 ст. 36 КУпАП визначено, що якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Відповідно до п. 6 розділу ІІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485), у разі об'єднання судових справ (матеріалів кримінального провадження) в одну їй присвоюється єдиний унікальний номер тієї з об'єднаних справ (матеріалів), яка надійшла до суду першою.
Відповідно до постанови (ухвали) суду вноситься інформація в АСДС під номером об'єднаної справи (матеріалів кримінального провадження) та відмітки про об'єднання справ (матеріалів кримінального провадження) із зазначенням номера нової судової справи (матеріалів кримінального провадження).
Ураховуючи викладене, з метою дотримання вимог ч. 2 ст. 36 КУпАП суд на місці постановив об'єднати справи за №№ 491/546/24, 491/547/24 в одне провадження, присвоївши об'єднаній справі єдиний унікальний номер 491/546/24 (провадження №3/491/623/24), оскільки вказана справа зареєстрована в АБД Д3 першою.
Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
За приписами ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з п. 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінетів Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пунктом 1.9 Правил передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно з законодавством.
Пунктом 2.9 «а» Правил дорожнього руху встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Положення ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачають відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже відповідно до вимог ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність настає, зокрема, у випадку керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
При цьому, відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП закон пов'язує виключно з керуванням такою особою транспортним засобом, що має бути доведеним. Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування особи в стані алкогольного сп'яніння.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП не визнав.
Захисник, ОСОБА_2 , у судовому засіданні підтримав своє клопотання, подане ним 25 вересня 2024 року на електронну адресу суду, про закриття справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (а.с.29-31), та просив задовольнити.
Одним із доводів закриття провадження в справі захисник наводить безпідставне направлення працівниками поліції ОСОБА_1 до лікарського закладу для проходження огляду на стан сп'яніння, оскільки ними не було здійснено передбачених нормами Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (Інструкція), заходів для походження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці.
Цей довід спростовується цією ж Інструкцією. Відповідно до п. 8 Інструкції у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп'яніння учасників цієї пригоди є обов'язковим у закладі охорони здоров'я.
Крім того, відповідно до п.п. 9 та 12 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, проведення огляду водіїв транспортних засобів - учасників дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є постраждалі, - обов'язкове. У разі коли в результаті дорожньо-транспортної пригоди водія доставлено у лікувальний заклад, в обов'язковому порядку проводиться дослідження з метою виявлення в його організмі алкоголю, наркотичних чи інших речовин, що знижують увагу та швидкість реакції.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був доставлений до лікарні для медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння після скоєння ним ДТП.
Другим доводом закриття провадження в справі захисник наводить порушення положень ч. 4 ст. 266 КУпАП, згідно якої огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Захисник зазначає, що в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 468949 час керування ОСОБА_1 транспортним засобом значиться 13 год. 17 хв. Проте відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 пройшов огляд - о 15 год. 20 хв., а згідно відеозапису, який долучено до матеріалів справи, спостерігається, що останній розпочав проходити огляд тільки в 15 год. 30 хв. Таким чином це вказує на те, що з моменту встановлення підстав для здійснення огляду на стан алкогольного сп'яніння та моменту фактичного здійснення огляду пройшло більше ніж дві години.
Цей довід спростовується відеозаписом на який же посилається захисник. Згідно відеозапису на проміжку часу 13:34:50 працівники поліції прибули на місце ДТП, якими було з'ясовано, що водій, який скоїв правопорушення, залишив місце ДТП. У зв'язку з чим працівники поліції почали вживати заходи щодо з'ясування особи водія та місце його перебування. Лише на проміжку часу 13:47 з розмови працівника поліції по мобільному зв'язку стає відомим про виявлення особи водія, та що його в найближчий час буде доставлено на місце ДТП для складання протоколу про адміністративне правопорушення.
За наведених обставин медичний огляд був проведений у закладі охорони здоров'я з дотриманням вимог ч. 4 ст. 266 КУпАП, а саме упродовж двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Ще одним із доводів про закриття провадження в справі захисник наводить той факт, що мундштук, який лікар надав ОСОБА_1 , попередньо не був запакований.
Як зазначив у своїй постанові Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду від 11 квітня 2024 року по справі № 451/1504/19 використання багаторазового мундштука під час медичного огляду особи на стан алкогольного сп'яніння не є підставою для визнання такого огляду недійсним, оскільки стан алкогольного сп'яніння встановлюється лікарем у закладах охорони здоров'я не тільки за результатами використання технічного засобу, а й на підставі всебічного медичного огляду.
Із системного аналізу пунктів 3, 8, 15, 16 розділу ІІІ Інструкції вбачається, що огляд у закладах охорони здоров'я для виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем. Після цього проводиться лабораторне дослідження (за допомогою приладів), метою якого є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду, у якому, серед іншого, зазначаються ознаки сп'яніння особи, що безпосередньо виявлені та встановлені лікарем. За результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторних досліджень установлюється діагноз, який також вноситься до акта медичного огляду.
Тобто огляд особи щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я, а не приладом. Прилад лише фіксує показники щодо ступеню стану сп'яніння, а лікар під час огляду особи виявляє та фіксує ознаки сп'яніння. Тому показники приладу не слід ототожнювати з поняттям «медичний огляд».
Як уже зазначалось ОСОБА_1 після ДТП був доставлений до лікарні для медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, за результатом якого встановлено, що останній перебував в стані алкогольного сп'яніння. Так, згідно з актом медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 27 від 30 червня 2024 року і висновку щодо результатів такого медичного огляду від 30 червня 2024 року, ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння, рівень алкоголю становив 1,28 % проміле.
Як убачається з вищевказаного акту медичного огляду, крім використання технічних засобів для визначення наявності або вимірювання вмісту етилового спирту у видихуваному повітрі, лікар, що проводив огляд ОСОБА_1 , зробив його опис, здійснив дослідження вегетативно-судинної реакції, перевірив рухову сферу, наявність запаху алкоголю з рота тощо.
Доводом закриття провадження в справі захисник наводить також відсутність, передбачених Інструкцією, сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, а саме «Алкофор 307», за допомогою якого проводився огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 , що унеможливлює його використання для проведення оглядів на стан сп'яніння, а отже і результати огляду повинні бути визнанні судом, як незаконні та недопустимі докази.
Посилання захисника на те, що застосований газоаналізатор не є належним технічним приладом не заслуговують на увагу, так як згідно з Переліком технічних засобів, що використовуються для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху визначено, що приладом для проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, окрім інших, є і газоаналізатор «Алкофор 307».
Також суд визнає неспроможним аргумент захисника щодо визнання результатів медичного огляду недопустимим доказом, оскільки він спростовується копіями документів, що підтверджують сертифікацію та повірку газоаналізатора «Алкофор 307» №Q2311150064, які проведені у відповідності до Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 2016 року № 94, та як вимагає п. 9 розділу 3 Інструкції.
Водночас докази на підтвердження несправності алкотестеру та надання ним недостовірних відомостей в матеріалах справи відсутні.
Заслухавши учасників справи, та дослідивши матеріали справи, суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується зібраними у справі доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 468949 від 30 червня 2024 року, з якого вбачається, що 30 червня 2024 о 13 годині 17 хвилин в м. Ананьїв по вул. Єврейська 73 водій, ОСОБА_1 , керував автомобілем марки CHEVROLET AVEO, державний номерний знак НОМЕР_3 , перебуваючи в стані сп'яніння. Огляд на встановлення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку проводився у медичному закладі у лікаря-нарколога, що підтверджується висновком від 30 червня 2024 року. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 с. 130 КУпАП (а.с.5);
- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення алкогольного сп'яніння, з якого вбачається, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Алкофор 307», результат огляду становив 1,28 ‰ алкоголю у видихаємому ОСОБА_1 повітрі при допустимій нормі 0,2 ‰ (а.с. 6);
- копією направлення № 24 від 30 червня 2024 року ОСОБА_1 на огляд на стан сп'яніння (а.с.33);
- копією акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння № 27 від 30 червня 2024 року, з якого вбачається, що крім використання технічного засобу газоаналізатора «Алкофор 307» для визначення наявності або вимірювання вмісту етилового спирту у видихуваному повітрі, лікар, що проводив огляд ОСОБА_1 , зробив його опис, здійснив дослідження вегетативно-судинної реакції, перевірив рухову сферу, наявність запаху алкоголю з рота тощо (а.с.35);
- копією витягу з журналу реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного,наркотичного чи іншого сп'яніння, з якого вбачається наявність відповідного запису відносно ОСОБА_1 (а.с.37);
- відеозаписами із нагрудної камери поліцейського, що додані на компакт-дисках СD-Rдо протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 468949 від 30 червня 2024 року, з яких вбачається, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі, результат тесту 1,28 ‰ (а.с.10).
Отже наведені докази в сукупності підтверджують, що в діях ОСОБА_1 , яким порушено вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, є склад адміністративного правопорушення.
Суд вважає, що дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 порушено вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху, згідно якого водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Положення ст. 124 КУпАП передбачають відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП, визнав у повному обсязі, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
Суд вважає, що дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ст. 124 КУпАП
Оцінені судом вищевказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та в передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності, вони є належними, допустимими та достатніми, а сукупність цих доказів є достатньою для прийняття відповідного процесуального рішення.
При прийнятті рішення, відсутні будь-які підстави, які б давали можливість суду вважати, що досліджені докази є сумнівними та неправдивими, оскільки вони узгоджуються між собою та є такими, що повністю відповідають обставинам справи.
Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейськими законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Порушень вимог КУпАП, які б могли потягнути за собою визнання доказів недопустимими, судом не встановлено.
Водночас суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п. 43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Суд звертає увагу, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, яке з урахуванням положень ст.ст. 8, 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником,так і іншими особами.
Статтею 33 КУпАП передбачено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Частиною 1 ст. 36 КУпАП визначено, що при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.
Частиною 2 ст. 36 КУпАП встановлено, що якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що громадянина ОСОБА_1 має бути визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 та ст. 124, та з урахуванням характеру вчинених правопорушень, особи порушника, ступеню його вини, майнового стану, із застосуванням ч. 2 ст. 36 КУпАП, на нього має бути накладено стягнення в межах санкції статті ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка передбачає відповідальність за більш серйозне правопорушення, а саме, у виді штрафу врозмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Відповідно до ст. 401 КУпАП, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення у провадженні по справі про адміністративне правопорушення особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення підлягає сплаті судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено у 2024 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2024 року у розмірі 3028 гривень.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З наведеного вбачається, що у 2024 році у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути стягнено судовий збір у розмірі 605 гривень 60 коп. (3028 гривень х 0,2 = 605 гривень 60 коп.).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 36 401, 124, 130, 221, 268, 280, 283, 284 КУпАП, ч.15 ст.615 КПК України.
Визнати громадянина, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; посвідчення водія НОМЕР_1 , видане 18 липня 1995 року Центр ДАІ 5111; мешканця АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , винним у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 та ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративні стягнення:
- за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік;
- за ст. 124 КУпАП у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 36 КУпАП остаточно накласти на ОСОБА_1 стягнення за більш серйозне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Реквізити для сплати штрафу: Розрахунковий рахунок: UA148999980313050106000015634; Код класифікації доходів бюджету: 21081100; Найменування коду класифікації доходів бюджету: Адміністративні штрафи та інші санкції; Банк отримувача: Казначейство України(ел. адм. подат.); Код банку (МФО): 899998; Отримувач: ГУК в Од.обл./м.Ананьїв/21081100; Код отримувача (ЄДРПОУ): 37607526.
Роз'яснити, що відповідно до положень ст.ст. 307, 308 КУпАП, штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня отримання копії постанови, а у разі її оскарження не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати штрафу у строк, зазначений вище, у порядку примусового виконання постанови стягується подвійний розмір призначеного штрафу.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 коп.
Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106, Призначення платежу*;101;_________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір стягнутий з ___________ (ПІБ чи назва установи, організації з якої стягується судовий збір) на користь держави, за рішенням №_/_/__(номер рішення про стягнення судового збору).
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги згідно ч. 1 ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення та може бути оскаржена згідно ч.2 ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
У відповідності до ч.15 ст.615 КПК України суд обмежився оголошенням резолютивної частини , копію повного тексту негайно після оголошення вручити учасникам судового провадження.
Суддя Желясков О.О.
Постанова вступила в законну силу «___» _______ 20__ року та може бути пред'явлена до виконання протягом 3-х місяців «___» _________ 20__ року.