Справа № 607/5149/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/817/330/24 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ч. 1 ст. 119 КК
25 вересня 2024 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
потерпілої ОСОБА_9
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі кримінальне провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 червня 2024 року.
Даним вироком,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Борщів, Тернопільської області, громадянина України, одруженого, має на утриманні трьох малолітніх дітей, не працюючого, із середньою спеціальною освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України, раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України та призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 постановлено рахувати з дати звернення вироку до виконання.
Судом вирішено питання арешту майна, речових доказів та судових витрат.
Згідно з вироком суду, 01.01.2024 року близько 02:30 год. ОСОБА_7 спільно із своєю дружиною ОСОБА_10 на запрошення ОСОБА_11 , прибули до квартири АДРЕСА_3 , де також перебували ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_11 . Під час перебування у вищевказаній квартирі останні розпивали алкогольні напої.
01.01.2024 року, близько 06:15 год. ОСОБА_7 спільно із ОСОБА_12 вийшли на балкон квартири АДРЕСА_4 , де під час перебування у приміщенні вказаного балкону між ОСОБА_7 та ОСОБА_12 виник раптовий словесний конфлікт.
У подальшому, в ході вказаного конфлікту, ОСОБА_7 проявивши злочинну недбалість, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння смерті іншої особи, хоча повинен був і міг передбачити її настання в обстановці, що склалась, штовхнув обома руками ОСОБА_12 в плечі. Унаслідок вказаного поштовху ОСОБА_12 , перебуваючи повернутий спиною до відчиненого вікна балкону, не втримав рівноваги та випав на зовні будинку. Внаслідок падіння ОСОБА_12 приземлився на прибудинкову територію будинку АДРЕСА_5 та в результаті отриманих травм, а саме масивної травми тіла із чисельними переломами кісток скелету і ушкодженнями внутрішніх органів та крупних кровоносних судин (зокрема, аорти), помер на місці події.
Тобто, ОСОБА_15 , здійснивши поштовх ОСОБА_12 , що призвів до подальшого випадання останнього із балкону квартири, не передбачав можливості настання смерті останнього, хоча повинен був та міг це передбачити, діючи з більшою обачністю в обстановці, що склалась.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить змінити вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської обласні віД 21 березня 2024 року відносно ОСОБА_7 в частині призначеного останньому покарання, а саме призначити ОСОБА_7 наступне покарання:
за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 119 КК України, застосовуючи ст.69 КК України- один рік обмеження волі;
на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням із визначенням іспитового строку.
Вважає, що вирок підлягає зміні у частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Апелянт посилається на те, що обставини, які пом'якшують покарання суд визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, примирення із потерпілими та повністю відшкодована завдана шкода, прохання потерпілих не позбавляти обвинуваченою волі, наявність малолітніх дітей.
На думку апелянта, вище наведене свідчить про можливість та доцільність застосування положень ст. 69,75 КК України.
Заслухавши суддю-доповідача, в судових дебатах та останньому слові обвинуваченого ОСОБА_7 , в судових дебатах його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу, просять її задовольнити, в судових дебатах потерпілу ОСОБА_9 , прокурора, які заперечили апеляційну скаргу, вважають вирок законним, обґрунтованим, просять його залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено та кваліфікація дій відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються сукупністю зібраних доказів, є обґрунтованими, в апеляції не оспорюються, тому відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України судом апеляційної інстанції не перевіряються.
Аналізуючи вирок суду в частині призначеного ОСОБА_7 покарання, колегія суддів вважає, що доводи захисника про невідповідність призначеного обвинуваченому покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, і є суворим, то такі доводи, є необґрунтованими.
Так, призначаючи покарання ОСОБА_7 суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 50, 65 КК України врахував, що воно має бути необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації.
Для вибору такого покарання враховується ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форма вини, наслідки цього діяння, дані про винну особу, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, ставлення цієї особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого злочину.
Так, суд врахував, що обвинувачений вчинив необережний злочин проти здоров'я та життя людини, який законом віднесено до категорії нетяжких, наслідком якого є смерть потерпілого ОСОБА_12 , взяв до уваги обставини вчиненого кримінального злочину: поведінку обвинуваченого і потерпілого, яка передувала кримінальному правопорушенню, їх взаємовідносини, наявного конфлікту, що створило неприязні стосунки.
Щодо особи обвинуваченого, суд врахував, що ОСОБА_7 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей.
Суд взяв до уваги обставини, що пом'якшують покарання, а саме: визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування шкоди, судом врахована думка потерпілої, яка просила не позбавляти його волі та за наявності обставини, що обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, суд правомірно призначив ОСОБА_7 покарання у виді обмеження волі в мінімальному виді та розмірі, передбаченого санкцією ч.1 ст. 119 КК України.
За наведених обставин, призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд виходив з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків - смерть потерпілого, обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання, в тому числі і ті, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, особу обвинуваченого та думку потерпілої, тому колегія не вбачає підстав для застосування ст. 69, 75 КК України.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що не має підстав вважати призначене обвинуваченому покарання несправедливим.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Ухвалила:
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 червня 2024 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців.
Судді