Дата документу 21.08.2024 Справа № 333/4247/18
судді Запорізького апеляційного суду Запорізької області ОСОБА_1
у кримінальному провадженні
(єдиний унікальний №333/4247/18, провадження № 11-кп/807/313/24)
щодо ОСОБА_2 ,
на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 21 серпня 2024 року
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 21 серпня 2024 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 , представника потерпілого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 залишено без задоволення, а вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 травня 2023 року стосовно ОСОБА_2 за ч.2 ст.286 КК України, залишено без змін.
Керуючись ч.3 ст.375 КПК України, висловлюю окрему думку щодо вказаного рішення Запорізького апеляційного суду з таких підстав.
Оскаржуваним вироком суду першої інстанції обвинуваченого ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, і йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_2 від призначеного покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, якщо він протягом іспитового строку - 2 (двох) років - не скоїть нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст.76 КК України зобов'язано ОСОБА_2 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Я повністю погоджуюсь з висновками колегії суддів про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого останньому кримінального правопорушення при викладених в оскаржуваному вироку суду обставинах та про необґрунтованість поданої обвинуваченим апеляційної скарги.
Проте, не можу погодитись із обґрунтованістю вироку суду першої інстанції в частині звільнення обвинуваченого від призначеного покарання з випробуванням з таких підстав.
Згідно з матеріалами провадження та вироком суду, незважаючи на переконливість здобутих стороною обвинувачення доказів та доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, останній себе винним не визнав, завдану потерпілим шкоду не відшкодував навіть частково, обставини, що пом'якшують покарання, відсутні.
На викладене обґрунтовано вказав представник потерпілого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 в апеляційній скарзі та просив вирок суду скасувати в частині призначеного ОСОБА_2 покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання за ч.2 ст.286 КК України, пов'язане з реальним позбавлення волі без застосування ст.ст.75, 76 КК України.
Вважаю, що, звільняючи обвинуваченого від призначеного покарання з випробуванням, суд не навів переконливого обґрунтування для такого звільнення та не врахував в достатній мірі тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його наслідків, а також відсутність обставин, що пом'якшують покарання.
Звертаю увагу і на те, що додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами обвинуваченому теж не призначено.
Отже, на мою думку, звільнення обвинуваченого від призначеного основного покарання з випробуванням, не сприятиме виправленню обвинуваченого та не досягне мети, визначеної статтею 50 КК України.
Враховуючи викладене, вважаю, що апеляційна скарга представника потерпілого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 підлягає задоволенню, оскільки оскаржуваний вирок суду в частині призначеного покарання не може бути визнаний законним та обґрунтованим та на підставі ст.ст.407, 409, 413, 420 КПК України підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового вироку в межах апеляційної скарги представника потерпілого.
Суддя Запорізького
апеляційного суду ОСОБА_1