Дата документу 23.09.2024 Справа № 333/3631/23
Єдиний унікальний № 333/3631/23 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/807/746/24 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія: ч. 1 ст. 263КК України
23 вересня 2024 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 8 березня 2024 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, маючого середню освіту, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
1) 11 червня 2021 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 3 місяців арешту,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та йому призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Строк відбування покарання постановлено рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Зараховано у строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення з 14 лютого 2023 року по 27 жовтня 2023 року включно.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави 2642 грн. 92 коп. у рахунок відшкодування витрат на проведення експертиз.
Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 100 КПК України, -
Вироком суду ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, за наступних обставин.
Не пізніше 14 лютого 2023 року (точний час органом досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_7 у невстановленому місці знайшов та привласнив тим самим придбав два корпуси бойової ручної наступальної осколкової гранати РГД-5 та бойовий ударно-дистанційний запал УДЗ, а також три патрони, які є боєприпасами до нарізної вогнепальної стрілецької зброї, два з яких є бойовими гвинтівковими патронами калібру 7,62х54R та один мисливський гвинтівковий патрон калібру 7,62х54R, переніс їх до місця мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , без передбаченого законом дозволу, умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів почав зберігати вказані предмети з метою їх подальшого збуту, без передбаченого законом дозволу до моменту вилучення.
Так, 14 лютого 2023 року, у період часу з 15.41 години до 16.10 години, знаходячись за адресою: АДРЕСА_3 , поблизу центрального автовокзалу в м. Запоріжжі, шляхом передачі з рук в руки, ОСОБА_7 збув ОСОБА_9 корпус бойової ручної наступальної осколкової гранати РГД-5 промислового виготовлення, який до бойових припасів та вибухових пристроїв не відноситься, проте містить в собі заряди бризантної вибухової речовини - тротил, масою 100-115 грамів та бойовий ударно-дистанційний запал УДЗ промислового виготовлення, який до бойових припасів та вибухових пристроїв не відноситься, містить в собі заряд ініціюючої вибухової речовини, придатний для здійснення вибуху, за що отримав грошову винагороду у розмірі 5000 гривень.
Крім того 14 лютого 2023 року за місцем мешкання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 у період часу з 16.53 години по 18.32 годину в кімнаті ОСОБА_7 на столі, працівниками поліції виявлено та вилучено три патрони, які є боєприпасами до нарізної вогнепальної стрілецької зброї, два з яких є бойовими гвинтівковими патронами калібру 7,62х54R промислового виробництва срср та один мисливським гвинтівковим патроном калібру 7,62х54R промислового виробництва росії. Патрони придатні до стрільби. Крім цього, в дивані виявлено та вилучено корпус бойової ручної наступальної осколкової гранати РГД-5 промислового виготовлення, який до бойових припасів та вибухових пристроїв не відноситься, проте містить в собі заряди бризантної вибухової речовини - тротил, масою 100-115 грамів.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 вважає вирок суду незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що співробітники поліції створили штучні докази його винуватості під час обшуку за місцем його проживання.
Крім того, корпуси гранат до бойових припасів та вибухових пристроїв не відносяться.
Просить вирок скасувати та призначити йому покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
У судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити і призначити йому покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_8 підтримав позицію обвинуваченого та просив задовольнити його апеляційну скаргу.
Прокурор ОСОБА_6 заперечував проти доводів апелянта, вирок суду першої інстанції вважав законним, обґрунтованим та просив залишити його без змін.
Заслухавши доводи сторін, перевіривши матеріали справи та провівши судові дебати і надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів апеляційного суд дійшла висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
При перевірці матеріалів кримінального провадження апеляційним судом встановлено, що свої висновки про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та правильність кваліфікації його дій за даною нормою кримінального закону судом першої інстанції зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених із дотриманням вимог кримінального процесуального закону, про що у судовому рішенні наведено докладні мотиви.
Суд першої інстанції, дослідивши всі обставини справи, правильно встановив, що обвинувачений ОСОБА_7 своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України - незаконне носіння, зберігання, придбання, збут боєприпасів, вибухових речовин, без передбаченого законом дозволу.
Суд першої інстанції належним чином оцінив усі докази та зробив правильний висновок про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Так, в судовому засіданні суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, по суті визнав частково та суду пояснив, що в листопаді 2022 року знайшов бойову гранату біля подвір'я. Знайомий надав йому номер телефону чоловіка, через якого можна добровільно здати гранату і отримати гроші. 14.02.2023 року йому зателефонував ОСОБА_10 і запропонував зустрітися біля автовокзалу. При зустрічі він передав йому несправну гранату, отримав від ОСОБА_10 гроші, і не перераховуючи їх, поклав до кишені та поїхав до зупинки громадського транспорту «Південий ринок». В подальшому, під час обшуку за місцем його мешкання співробітники поліції виявили три патрони до зброї та корпус бойової гранати. Патрони він купив як сувеніри на ринку « ОСОБА_11 », а корпус гранати підкинули поліцейські. Самотужки не пішов здавати бойові припаси адже не знав куди йти і переймався, що його відразу заарештують, так як він має судимості.
Мотивуючи свій висновок про винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, суд першої інстанції послався на докази, які зібрані у встановленому законом порядку, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до приписів ст. 94 КПК України.
Колегія суддів зазначає, що показання обвинуваченого були правильно оцінені судом першої інстанції з урахуванням усіх матеріалів кримінального провадження. Суд першої інстанції врахував не лише свідчення обвинуваченого, але й інші докази, зібрані під час досудового розслідування, включаючи документи та показання, отримані безпосередньо під час судового розгляду.
Версія, яку висунув обвинувачений, про те, що він нібито знайшов гранату і намагався добровільно здати її, отримавши за це грошову винагороду, є лише способом захисту. Ця версія не була підтверджена жодними об'єктивними доказами і є спробою обвинуваченого уникнути відповідальності за вчинений злочин.
Зокрема, свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні суду першої інстанції показав, що з ОСОБА_7 знайомий з 2022 року. Взимку 2023 року, під час спільного вживання алкогольних напоїв останній запропонував придбати у нього гранату. Повідомив, якщо потрібна ще одна, то він може узяти у свого друга. Також зазначив, що його знайомі проходять службу на війні і можуть ще привести на замовлення. Потім вони ще декілька разів зустрічалися. Під час однієї із зустрічей домовилися про придбання у нього однієї гранати за 5000 гривень. На зустрічі взимку 2023 року, яка відбулася у салоні автомобіля на парковці біля супермаркету «АТБ», який знаходиться поруч з автовокзалом, обвинувачений передав йому гранату. На його запитання розповів як нею користуватися, забрав гроші, сів у таксі і поїхав. Під час зустрічі запитував про мету придбання гранати. Відповів йому, що працює фермером і граната потрібна для самозахисту. ОСОБА_7 також повідомив, що вже встиг реалізувати дві гранати.
Окрім показань свідка, вина обвинуваченого також доводиться наступними дослідженими судом документами.
Зокрема, протоколом огляду грошових коштів від 14.02.2023 року зафіксовано, що свідку ОСОБА_9 були видані 10 000 гривень з конкретно зазначеними серійними номерами для проведення оперативної закупівлі.
Протоколом огляду свідка ОСОБА_9 від 14.02.2023 року зафіксовано відсутність у нього заборонених предметів до початку проведення оперативної закупки, а протокол огляду місця події від 14.02.2023 року свідчить про вилучення корпусу гранати РГД-5 та ударно-дистанційного запалу на місці їх передачі обвинуваченим.
Відеозаписи, зроблені в ході проведення негласних слідчих дій, чітко демонструють, як ОСОБА_7 отримує грошові кошти за гранату та пояснює свідку механізм її застосування.
В ході проведення обшуку за місцем проживання обвинуваченого, відповідно дослідженого судом першої інстанції протоколу, працівниками поліції було виявлено та вилучено в тому числі грошові кошти на загальну суму 4950,00 грн., три предмети схожих на патрони без маркування, корпус бойової гранати РГД-5 з маркуванням на корпусі 30-85Т.
Згідно дослідженого судом висновку експерта від 04.04.2023 року корпуса бойових ручних осколочних гранат РГД-5 містять в собі заряди бризантної вибухової речовини - тротил, масою 100-115 грам, кожен. Заряди вибухової речовини, якими споряджені надані на дослідження корпуса бойових ручних осколкових гранат РГД-5 придатні для здійснення вибухів та руйнування корпусів з утворення характерних осколків, при наявності засобів підриву або при утворені необхідних для цього умов.
Згідно висновку експерта від 10.03.2022 року надані на дослідження три предмети, схожі на патрони, є боєприпасами до нарізної вогнепальної стрілецької зброї, з яких: предмет з маркуванням «188 71» та предмет з маркуванням «188 64» є бойовими гвинтівковими патронами калібру 7,62х54R, промислового виробництва срср; предмет з маркуванням «БЛ 7,62х54R» є мисливським гвинтівковим патроном калібру 7,62х54R, промислового виробництва рф. Патрони придатні до стрільби.
Вказані докази у сукупності доводять вину обвинуваченого у незаконному збуті та зберіганні вибухових матеріалів і боєприпасів та спростовують його версію про наміри нібито добровільної здачі вказаних предметів.
Отже, з урахуванням вищевказаних доказів, колегія суддів доходить до висновку, що вина ОСОБА_7 у незаконному збуті та зберіганні вибухових матеріалів і боєприпасів доведена поза розумним сумнівом. Протоколи огляду грошових коштів та місця події, показання свідка, відеозаписи негласних слідчих дій, а також експертні висновки щодо вибухових речовин та боєприпасів, у їхній сукупності, переконливо спростовують версію обвинуваченого про нібито добровільну здачу вказаних предметів.
Обвинувачений ОСОБА_7 у своїй апеляційній скарзі стверджує, що співробітники поліції під час обшуку створили штучно докази його винуватості.
Однак це твердження не підтверджується жодними доказами. Як уже зазначалося, обшук проводився відповідно до вимог законодавства із повною відеофіксацією, що унеможливлює підкидання будь-яких речових доказів. Вилучені під час обшуку предмети - корпус гранати та патрони були відправлені на експертизу, яка підтвердила їхній вибуховий і бойовий характер. Ці докази є матеріальними і підтверджують вину обвинуваченого.
Також варто врахувати, що ОСОБА_7 сам визнав факт передачі гранати ОСОБА_9 , хоча й стверджував, що граната була несправною. Однак експертиза встановила, що граната містила вибухову речовину і могла бути використана як зброя.
Апелянт також стверджує, що корпуси гранат не належать до бойових припасів або вибухових пристроїв. Однак це твердження суперечить висновкам експертів. Як уже зазначалося, експертиза чітко встановила, що корпуси гранат містили тротил, який є вибуховою речовиною, і ці корпуси могли бути використані для здійснення вибухів.
Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що корпуси гранат є небезпечними вибуховими матеріалами, які в поєднанні з іншими засобами підриву можуть призвести до вибуху. Це робить їх вибуховими пристроями, за незаконне зберігання та збут яких передбачена кримінальна відповідальність ст. 263 КК України.
Отже, доводи апелянта про те, що корпуси гранат не є вибуховими пристроями спростовані висновкам експертів і не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.
Окрім цього, колегія суддів, розглядаючи доводи апелянта щодо надмірної суворості призначеного покарання, вважає, що призначене ОСОБА_7 покарання у вигляді позбавлення волі з його реальним відбуттям є обґрунтованим і відповідає тяжкості вчиненого злочину.
Згідно з положеннями ст. 65 КК України, покарання призначається з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, особи винного, а також обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання.
Покарання має відповідати не лише індивідуальним обставинам, а й принципам справедливості та пропорційності.
У даному випадку злочин, скоєний ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 263 КК України, є тяжким, оскільки полягає у незаконному зберіганні та збуті вибухових речовин і боєприпасів, що становить високий ризик для суспільної безпеки. Збут таких матеріалів, особливо в умовах воєнного стану, створює значну загрозу для суспільства.
Реальне відбуття покарання є необхідним для досягнення мети покарання, зокрема виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами. Підтвердженням правильності такого підходу є також корисливий характер дій обвинуваченого, що підтверджується отриманням грошової винагороди за збут гранати.
По-друге, доводи обвинуваченого щодо зміни покарання на більш м'яке є безпідставними, оскільки вони не відповідають ані тяжкості злочину, ані обставини провадження. Версія ОСОБА_7 про нібито добровільну здачу боєприпасів була повністю спростована в судовому засіданні, а його дії свідчать про свідомий умисел на отримання вигоди від незаконного збуту вибухових речовин. Наявність попередньої судимості також свідчить про стійку злочинну поведінку, яка не може бути виправлена менш суворим покаранням.
Отже, враховуючи серйозність вчиненого злочину, його суспільну небезпечність, обставини провадження та дані про особу обвинуваченого, колегія суддів дійшла висновку, що призначене покарання є справедливим і відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги щодо його пом'якшення є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Інші доводи, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності і необґрунтованості вироку суду першої інстанції та наявності підстав для закриття кримінального провадження не встановлені, а доводи апелянта зводяться лише до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що істотних порушень закону про кримінальну відповідальність та кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були беззаперечними підставами для скасування або зміни вироку суду першої інстанції, а також підстав для закриття кримінального провадження під час апеляційного перегляду не встановлено.
За таких обставин суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 414, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 8 березня 2024 року відносно ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту оголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана протягом трьох місяців з дня її оголошення безпосередньо до Верховного Суду.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4