П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 522/6786/24
Перша інстанція: суддя Павлик І.А.,
повний текст судового рішення
складено 14.08.2024, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,
при секретарі - Пальоній І.М.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, третя особа на стороні відповідача - інспектор 2 взводу 5 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області старший лейтенант ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття справи у зв'язку з відсутністю складу правопорушення, -
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП), третя особа на стороні відповідача - інспектор 2 взводу 5 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області старший лейтенант ОСОБА_2 , та просив скасувати постанову серії ЕНА №1408445 від 10 лютого 2024 року, винесену поліцейським 1 взводу 8 роти 2 батальйону УПП старшим сержантом поліції ОСОБА_3 , про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн. у справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.122 КУпАП.
В обґрунтування своїх вимог зазначав, що 12.04.2024 року приблизно 22 год. 30 хв. він, керуючи транспортним засобом NISSAN LEAF, д.н.з. НОМЕР_1 , рухався зі сторони вул.Інглезі в сторону вул.Левітана в м.Одесі. В районі будинку 34А по вул.Ак.Корольова встановлено два світлофора для заїзду до торгівельного центру, який знаходиться на зустрічній стороні дороги. Перший світлофор перед з'їздом до торгівельного центру, другий після нього. На цьому перехресті встановлено два світлофора, один з правої сторони біля стоп лінії, а другий через 25 метрів на протилежній стороні дороги. В момент виїзду авто позивача в зону дії світлофору, тобто в момент пересічення стоп-лінії, горів зелений миготливий сигнал, тому він продовжував рух з обраною швидкістю, в процесі проїзду перехрестя на світлофорі, який встановлений в кінці перехрестя, загорівся жовтий сигнал, але так як його авто вже виїхало на перехрестя, він продовжив рух.
Також позивач зазначив, що п.16.8 ПДР визначено, що водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді. Відповідно до п. 8.11 ПДР водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху. Надалі він був зупинений працівниками поліції, які повідомили йому, що він здійснив рух на заборонений «жовтий» сигнал світлофору, чим порушив п.п. 8.7.3. «ґ» ПДР. Проте, він заперечував вчинення правопорушення, посилаючись на те, що навіть якщо припустити, що він проїхав перехрестя на «жовтий» сигнал світлофору, то у виняткових випадках ПДР це дозволяє.
З зазначеною постановою позивач не згоден, оскільки факт проїзду транспортним засобом під його керуванням не зафіксовано належними та допустимими доказами, а висновок інспектора патрульної поліції про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, є упередженим.
Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 14 серпня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 12.04.2024 р. в ході виконання службових обов'язків інспектор взводу №2 роти №5 батальйону №2 полку УПП старший лейтенант ОСОБА_2 за адресою: м.Одеса, вул.Ак.Корольова, 34А, виявила транспортний засіб NISSAN LEAF, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який керуючи транспортним засобом проїхав перехрестя на заборонений «жовтий» сигнал світлофору, чим порушив п.8.7.3. «ґ» ПДР, що є адміністративним правопорушенням, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.122 КУпАП.
При цьому, під час розгляду справи позивачу було роз'яснено права, передбачені ст.268 КУпАП, що підтверджується його власним підписом в оскаржуваній постанові.
У зв'язку з вчиненням вказаного правопорушення, було винесено постанову серії ЕНА №1895349 від 12.04.2024 року, відповідно до якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.
Вважаючи вказану постанову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено, що позивач проїхав перехрестя на забороняючий «жовтий» сигнал світлофора, що є порушення п.8.7.3. «ґ» ПДР.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно ст.6 Закону України «Про Національну поліцію» поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР).
Пунктом 1.1 ПДР визначено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
У відповідності до п.1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9 ПДР передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 8.1 ПДР встановлено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Відповідно до п.8.7.3. «ґ» ПДР сигнали світлофора мають такі значення: жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
Згідно п.8.10 ПДР у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.69 «STOP», якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.
Приписами п.8.11 ПДР встановлено, що водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху
Водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді. Проте, якщо на перехрестях перед світлофорами на шляху руху водія є дорожня розмітка 1.12 (стоп-лінія) або дорожній знак 5.69 «STOP» він повинен керуватися сигналами кожного світлофора (п.16.8 ПДР).
Як вбачається з матеріалів справи, представником відповідача до суду першої інстанції будо додано відеозапис, на якому відображено подію, зазначену в оскаржуваній постанові серії ЕНА № 1895349 від 12.04.2024 року, який підтверджує обставини, викладені в постанові.
Зокрема, на вказаному відеозаписі відображено, що на 00:12 сек. «зелений» сигнал світлофора почав мигати, автомобіль поліції, рухався по правій смузі зі швидкістю 54 км/год та почав гальмувати, на 00:16 сек. загорівся «жовтий» сигнал світлофора та на 00:17 сек. автомобіль під керуванням позивача здійснив проїзд перехрестя на заборонений «жовтий» сигнал світлофора.
Крім того, позивач не зупинився і перед другим світлофором на «жовтий» заборонений сигнал.
Відтак, наведене вище дає дійти висновку, що позивач, рухаючись на автомобілі та заздалегідь побачивши «зелений» сигнал першого світлофору, який у подальшому став миготіти для переключення на заборонений «жовтий» сигнал світлофору, мав можливість знизити швидкість та зупинитись перед стоп-лінією.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач зобов'язаний був на мигаючому «зеленому» сигналі світлофору зменшити швидкість, оскільки зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнена сигнал, який забороняє рух, та здійснити повільне гальмування і зупинитися на «жовтий» сигнал світлофору на стоп-лінії, щоб уникнути можливого зіткнення з іншими учасниками дорожнього руху.
При цьому, посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що його авто рухалось більше 53 км/год, а тому зупинити авто на такій швидкості не застосувавши екстрене гальмування було неможливо, судова колегія до уваги не приймає, оскільки вказані обставини не звільняють позивача від обов'язку дотримуватися вимог п.8.7.3. «ґ» ПДР.
Враховуючи наведене, доводи позивача про застосування ним положень п.8.11 ПДР є недоречними, оскільки останній повинен був зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, проте, в порушення вимог пункту 8.7.3. «ґ» ПДР, він здійснив проїзд на заборонений «жовтий» сигнал світлофору.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що при прийнятті оскарженої постанови у справі про адміністративне правопорушення, якою на позивача накладено штраф у розмірі 510 грн., інспектор взводу №2 роти №5 батальйону №2 полку управління патрульної поліції старший лейтенант ОСОБА_2 діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені КУпАП, що виключає можливість задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ..
Водночас, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо спірних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 серпня 2024 року від 09 квітня 2024 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.Г. Федусик
Судді А.В. Бойко О.А. Шевчук