П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 вересня 2024 р. Категорія 113020000м. ОдесаСправа № 420/9913/22
Перша інстанція: суддя Андрухів В.В.,
час і місце ухвалення: спрощене провадження,
м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Семенюка Г.В.,
суддів - Домусчі С.Д., Шляхтицького О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної міграційної служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третя особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Державної міграційної служби України, третя особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, мотивуючи його тим, що 13.07.2021 року він звернувся до Головного управління ДМС України в Одеській області з заявою про визнання особою без громадянства. 04.07.2022 року позивач отримав рішення ДМС України про відмову у визнанні особою без громадянства. Вказане рішення позивач вважає незаконним та просить його скасувати, посилаючись на те, що він дійсно народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Бендери, Республіка Молдова, у 1992 року через війну у Придністров'ї він з сім'єю виїхав з м.Бендери до с.Верхня Ланна Карлівського району Полтавської області, де проживав до 2000 року. В подальшому кілька разів був засуджений в Україні до позбавлення волі та відбував покарання на території України. При цьому, жодного документа, що встановлює його особу, позивач не отримував. Для перевірки належності до громадянства Республіки Молдова позивач звернувся до Консульства Республіки Молдова в м.Одесі, яке 06.07.2020 року видало йому довідку № 98. Відповідно до цієї довідки громадянство Республіки Молдова позивач не отримував та не був документований паспортом громадянина Республіки Молдова. Позивач вважав оскаржуване рішення відповідача протиправним, оскільки він не документувався паспортом громадянина Республіки Молдова.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної міграційної служби України про відмову у визнанні ОСОБА_1 особою без громадянства від 22.06.2022 року № 008017300014764. Зобов'язано Державну міграційну службу України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.07.2021 року про визнання особою без громадянства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні. У решті позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна міграційна служба України подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи частково позов, суд першої інстанції не врахував, що ДМС встановлено належними та допустимими доказами те, що позивач є громадянином Республіки Молдова. Факт належності позивача до громадянства Республіки Молдова підтверджується отриманням офіційної відповіді Посольства Республіки Молдова в Україні від 31.05.2022 № UKR/461/502, який надано на запит ДМС. Посилання суду першої інстанції на неврахування при прийнятті оскаржуваного рішення довідки Консульства Республіки Молдова в м. Одесі № 93 від 06,07.2020 є необґрунтованим, оскільки інформація викладена в ній повністю спростовується в відповіді Посольства Республіки Молдова в Україні від 31.05.2022 № UKR/461/502.
На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 13.07.2021 року звернувся до ГУ ДМС України в Одеській області з заявою про визнання особою без громадянства (а.с.63-64).
З доданих до заяви документів, зокрема, вбачається, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Бендери, Республіка Молдова, що підтверджується дублікатом Свідоцтва про народження НОМЕР_1 , виданим 23 січня 2020 року Службою Цивільного Стану м.Варниця, Республіка Молдова, переклад якого з румунської на українську посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Омаровою В.С. 24.06.2020, зареєстровано в реєстрі за №№ 4970, 4971 (а.с.79-81).
У м.Бендери позивач проживав з батьками до липня 1992 року. Влітку 1992 року позивач з сім'єю виїхав з м.Бендери до с.Верхня Ланна Карлівського району Полтавської області, де проживав до 2000 року, та відвідував з 01.09.1992 Верхньоланнівську неповну середню школу Карлівського району Полтавської області, з якої відрахований 09.06.2000 за заявою батьків у зв'язку з виїздом на проживання до Молдови, що підтверджується листом Верхньоланнівської ЗОШ І-ІІ ступенів Карлівської районної ради Полтавської області від 06.02.2020 № 13 та копією Алфавітної книги запису учнів та Книгою наказів цієї школи (а.с.67-72).
Також, до заяви позивачем було додано довідку Консульства Республіки Молдова в м.Одесі № 98 від 06.07.2020 року, відповідно до якої ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно з даними Державного реєстру населення Республіки Молодова, громадянство Республіки Молдова не отримував (громадянства Республіки Молдова не має) і з питання оформлення документів Національної паспортної системи не звертався (паспортом громадянина Республіки Молдова (не документован) (а.с.15).
Під час розгляду заяви позивача органом ДМС було також з'ясовано, що 21.11.2001 року ОСОБА_1 був засуджений Іллічівським міським судом Одеської області за ст.185 ч.2 КК України до 2 років 6 міс. позбавлення волі, відбував покарання у Бережанській ВК № 209 Тернопільської області, звільнений 04.09.2003 за амністією. 06.02.2009 року ОСОБА_1 був засуджений Суворовським районним судом м.Одеси за ст.ст.185 ч.3, 186 ч.2, 187 ч.2, 70 КК України до 7 років позбавлення волі, відбував покарання у Одеській ВК № 14, звільнився 17.02.2015 року. Вказані обставини підтверджуються листом Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУ НП в Одеській області від 06.08.2021 № 13/2576 (а.с.109).
20.07.2021 року за № 5100.5.3-8424/51.1-21 та повторно 13.09.2021 року за № 5100.5.3-11364/51.1-21 Головним управлінням ДМС України в Одеській області надсилалися запити до Консульства Республіки Молдова в м.Одесі щодо підтвердження факту видачі ОСОБА_1 довідки № 98 від 06.07.2020 року про те, що він не є громадянином Республіки Молдова (а.с.121-124).
Відповідь на вказані запити від Консульства Республіки Молдова в м.Одесі до органу ДМС не надійшла.
22.10.2021 року супровідним листом № 5100.5.3-13309/51.1-21 Головне управління ДМС України в Одеській області направило матеріали справи № 1700000257 від 13.07.2021 року про визнання особою без громадянства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для розгляду до Державної міграційної служби України (а.с.55).
Згідно висновку головного спеціаліста відділу з питань тимчасового та постійного проживання іноземців і осіб без громадянства Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС, затвердженого головою ДМС України 13.01.2022 року, продовжено строк розгляду заяви позивача до 12 місяців (до 13.07.2022) (а.с.53-54).
09.02.2022 року ДМС України надіслала лист № 8.1-1290/1-22 до Посольства Республіки Молдова в Україні з проханням надати інформацію щодо належності / неналежності ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Бендери, Республіка Молдова, до громадянства Республіки Молдова (а.с.48-49).
У відповідь на вказане звернення Посольство Республіки Молдова в Україні листом від 31 травня 2022 року № UKR/461/502 повідомило ДМС України, що згідно інформації, наданої компетентними органами Республіки Молдова, громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином Республіки Молдова з 04.07.1991 року (а.с.50).
За результатами розгляду заяви позивача від 13.07.2021 року головним спеціалістом відділу з питань тимчасового та постійного проживання іноземців і осіб без громадянства Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС складено Висновок з пропозицією прийняти рішення про відмову позивачу у визнанні особою без громадянства на підставі абзацу 2 частини 3 ст.6-1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Вказаний Висновок 22.06.2022 року затверджено заступником директора Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України (а.с.46-47).
Рішенням Державної міграційної служби України від 22.06.2022 року № 008017300014764 ОСОБА_1 відмовлено у визнанні особою без громадянства на підставі абзацу 2 частини 3 ст.6-1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (а.с.17, 45). Копію цього Рішення позивач отримав 04.07.2022 року, що підтверджується його підписом на вказаному рішенні (а.с.17).
Не погодившись з вказаним рішенням ДМС України позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що довідка Консульства Республіки Молдова в м.Одесі № 98 від 06.07.2020 року містить відповіді на обидва питання (умови): як щодо визнання громадянства позивача Республікою Молдова, так і щодо документування позивача відповідно до законодавства цієї держави. Однак, як зазначено судом вище, відповідь на запити територіального органу ДМС від Консульства Республіки Молдова в м.Одесі надана не була. Що стосується листа Посольства Республіки Молдова в Україні від 31.05.2022 року № UKR/461/502 на запит ДМС України, слід зауважити, що цей лист не містить відповіді на друге питання: «Чи був позивач документований відповідно до законодавства Республіки Молдова?». За викладених обставин, суд вважає висновки ДМС України щодо наявності умов, передбачених абзацом 2 частини 3 ст.6-1 Закону № 3773-VI (та відповідно підпунктом 1 пункту 44 Порядку № 317), як підстави для відмови позивачу у визнанні його особою без громадянства, передчасними, зробленими без повного з'ясування всіх обставин справи.
П'ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини між сторонами регулюються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року № 3773-VI (далі за текстом - Закон № 3773-VI) та Порядком розгляду заяв про визнання особою без громадянства, затвердженим Постановою КМ України від 24.03.2021 року № 317 (далі за текстом - Порядок № 317), в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону № 3773-VI іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Згідно п.15 ч.1 ст.1 Закону № 3773-VI особа без громадянства - особа, яка не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону.
Відповідно до абз.1 ч.1 ст.6-1 Закону № 3773-VI заява про визнання особою без громадянства подається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, повнолітньою дієздатною особою.
Згідно абзацу 3 ч.1 ст.6-1 Закону № 3773-VI разом із заявою подається документ, що посвідчує особу, або документ, що надає право на в'їзд або виїзд з держави, виданий іноземною державою (за наявності), документ, що засвідчує факт неперебування у громадянстві іншої держави (за наявності), або інший документ, що підтверджує інформацію, викладену в заяві. У разі відсутності в особи, яка подає заяву про визнання особою без громадянства, вищезазначених документів за її письмовою згодою проводиться опитування родичів, сусідів або інших осіб (не менше трьох), які можуть підтвердити факти, викладені в заяві.
Абзацами 1-3 частини 2 ст.6-1 Закону № 3773-VI передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, протягом шести місяців з дня подання заяви про визнання особою без громадянства на підставі всієї наявної інформації і документів приймає рішення про визнання особою без громадянства або про відмову у визнанні особою без громадянства. Строк розгляду такої заяви може бути подовжений уповноваженою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, до 12 місяців.
Під час розгляду заяви про визнання особою без громадянства центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, вживає необхідних заходів для збору інформації з місця народження такої особи, країн або місць її попереднього постійного та довгострокового проживання, а також з країни, громадянство якої мають члени її сім'ї.
Протягом строку розгляду заяви про визнання особою без громадянства особа вважається такою, яка тимчасово перебуває на території України на законних підставах. Для підтвердження цього особі видається довідка встановленого зразка про звернення за визнанням особою без громадянства.
Відповідно до абзаців 1, 2 частини 3 ст.6-1 Закону № 3773-VI центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, приймає рішення про відмову у визнанні особою без громадянства у разі, якщо: особа, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, є громадянином України або іншої держави за умови, що її громадянство було визнано компетентним органом цієї держави та заявник був документований відповідно до законодавства цієї держави.
Частиною 4 ст.6-1 Закону № 3773-VI встановлено, що рішення про відмову у визнанні особою без громадянства може бути оскаржено особою, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, або її законним представником до адміністративного суду протягом 20 робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову у визнанні особою без громадянства.
Відповідно до абз.1 п.4 Порядку № 317 заява про визнання особою без громадянства та додані до неї документи подаються заявником або його законним представником особисто територіальному органу/територіальному підрозділу ДМС за місцем проживання особи.
Абзацами 1, 2 п.5 Порядку № 317 визначено, що рішення про визнання особою без громадянства або про відмову у визнанні особою без громадянства приймається протягом шести місяців з дня подання заяви про визнання особою без громадянства та визначених цим Порядком документів.
Строк розгляду такої заяви на підставі вмотивованого висновку структурного підрозділу ДМС, визначеного відповідно до абзацу другого пункту 12 цього Порядку, за рішенням уповноваженої особи ДМС, визначеної відповідно до абзацу першого пункту 12 цього Порядку, може бути продовжено до 12 місяців.
Відповідно до п.29 Порядку № 317 після вжиття заходів, передбачених пунктами 20-28 цього Порядку, які належать до компетенції працівників територіальних органів/ територіальних підрозділів ДМС, після отримання відповідей на запити до територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС, МВС, органів Національної поліції, регіональних органів Служби безпеки та Адміністрації Держприкордонслужби справа про визнання особою без громадянства із доданими аудіофайлами співбесід надсилається для подальшого розгляду структурному підрозділу ДМС. При цьому справа структурному підрозділу ДМС повинна бути надіслана не пізніше ніж через три місяці з дати приймання документів. Якщо у зазначений строк відповіді на запити не отримані, справа надсилається без таких відповідей, які потім надсилаються структурному підрозділу ДМС окремо.
Пунктом 34 Порядку № 317 передбачено, що рішення про визнання особою без громадянства приймається уповноваженою особою ДМС за результатами ідентифікації та/або встановлення особи, перевірки поданих нею документів та відсутності підстав для відмови у визнанні особою без громадянства, на підставі обґрунтованого висновку, складеного працівником структурного підрозділу ДМС.
Відповідно до підпункту 1 пункту 44 Порядку № 317 уповноваженою особою ДМС приймається рішення про відмову у визнанні особою без громадянства у разі, коли: 1) особа, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, є громадянином України або іншої держави за умови, що її громадянство було визнано компетентним органом цієї держави та заявник був документований відповідно до законодавства цієї держави.
Порядок прийняття та розгляду заяви позивача від 13.07.2021 року останнім не оскаржується, спірним у даній справі є питання наявності чи відсутності підстав для відмови у визнанні позивача особою без громадянства.
Такі підстави передбачені частиною 3 ст.6-1 Закону № 3773-VI та аналогічні підстави наведені у пункті 44 Порядку № 317.
Підставою прийняття спірного рішення ДМС України від 22.06.2022 року № 008017300014764, є наведений вище абзац 2 частини 3 ст.6-1 Закону № 3773-VI (аналогічна підстава наведена у підпункті 1 пункту 44 Порядку № 317).
При цьому, висновки ДМС України ґрунтуються на наявній інформації про належність позивача до громадянства Республіки Молдова, отриманій з листа Посольства Республіки Молдова в Україні від 31.05.2022 року № UKR/461/502 про те, що згідно інформації, наданої компетентними органами Республіки Молдова, громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином Республіки Молдова з 04.07.1991 року (а.с.50).
Разом з тим, матеріали особової справи позивача з розгляду заяви від 13.07.2021 року також містять інші відомості, викладені у довідці Консульства Республіки Молдова в м.Одесі № 98 від 06.07.2020 року, відповідно до якої ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно з даними Державного реєстру населення Республіки Молдова, громадянство Республіки Молдова не отримував (громадянства Республіки Молдова не має) і з питання оформлення документів Національної паспортної системи не звертався (паспортом громадянина Республіки Молдова не документован) (а.с.15).
Однак, на два запити ГУ ДМС України в Одеській області щодо підтвердження факту видачі цієї довідки Консульство Республіки Молдова в м.Одесі відповіді не надало.
Ухвалюючи спірне рішення від 22.06.2022 року № 008017300014764, ДМС України оцінку зазначеній довідці № 98 від 06.07.2020 року не надало та підстав її неврахування при прийнятті рішення не навело.
Між тим, виходячи зі змісту абзацу 2 частини 3 ст.6-1 Закону № 3773-VI та підпункту 1 пункту 44 Порядку № 317, підставою для відмови у визнанні особою без громадянства є те, що особа, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, є громадянином України або іншої держави за умови, що її громадянство було визнано компетентним органом цієї держави та заявник був документований відповідно до законодавства цієї держави.
Тобто, ключовим питанням у даному спорі є те, чи було визнано компетентним органом Республіки Молдова громадянство позивача та чи був позивач документований відповідно до законодавства Республіки Молдова.
З аналізу норм абзацу 2 частини 3 ст.6-1 Закону № 3773-VI та підпункту 1 пункту 44 Порядку № 317 випливає, що ці дві умови мають виконуватися одночасно, оскільки у конструкції вказаної норми закону та підзаконного акту використовується сполучник «та».
Слід зауважити, що довідка Консульства Республіки Молдова в м.Одесі № 98 від 06.07.2020 року містить відповіді на обидва питання (умови): як щодо визнання громадянства позивача Республікою Молдова, так і щодо документування позивача відповідно до законодавства цієї держави. Однак, як зазначено вище, відповідь на запити територіального органу ДМС від Консульства Республіки Молдова в м.Одесі надана не була.
Що стосується листа Посольства Республіки Молдова в Україні від 31.05.2022 року № UKR/461/502 на запит ДМС України, слід зауважити, що цей лист не містить відповіді на друге питання: «Чи був позивач документований відповідно до законодавства Республіки Молдова?»
Враховуючи вище викладене, суд першої інстанції вірно зазначив, що висновки ДМС України щодо наявності умов, передбачених абзацом 2 частини 3 ст.6-1 Закону № 3773-VI (та відповідно підпунктом 1 пункту 44 Порядку № 317), як підстави для відмови позивачу у визнанні його особою без громадянства, передчасними, зробленими без повного з'ясування всіх обставин справи.
Таким чином, рішення ДМС України від 22.06.2022 року № 008017300014764 прийняте без дотримання вимог абзацу 2 частини 3 ст.6-1 Закону № 3773-VI та є необгрунтованим, а отже є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо другої вимоги позивача, про зобов'язання Державну міграційну службу України прийняти рішення про визнання ОСОБА_1 особою без громадянства, суд зазначає таке.
Суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У даному ж випадку, як зазначено судом вище, відповідачем спірне рішення прийняте без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Зокрема, залишилося не з'ясованим достеменно питання, чи був позивач документований відповідно до законодавства Республіки Молдова.
Саме від відповіді на це питання залежатиме законність та обґрунтованість вирішення заяви позивача від 13.07.2021 року про визнання його особою без громадянства.
Враховуючи вище викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в задоволенні другої вимоги позивача слід відмовити.
Натомість, ефективним способом захисту прав позивача в даному випадку буде зобов'язання ДМС України повторно розглянути заяву позивача від 13.07.2021 року про визнання особою без громадянства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні. Ухвалюючи таке рішення, суд виходить за межі позовних вимог відповідно до приписів ч.2 ст.9 КАС України.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної міграційної служби України, - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року по справі № 420/9913/22, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді С.Д. Домусчі О.І. Шляхтицький