П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/29755/23
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року (суддя Харченко Ю.В., м. Одеса, повний текст рішення складений 29.12.2023) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
31.10.2023 ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до ГУНП в Одеській області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління щодо не здійснення остаточного розрахунку в день звільнення з позивачем;
- зобов'язати Головне управління нарахувати та виплати позивачу суму середнього заробітку за період затримки з 02.08.2022 по 02.02.2023, з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.12.2023 адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
В обґрунтування поданої скарги зазначається, що загальна сума позову складає 120569 грн., більше ніж у 4 рази перевищує розмір затримки, що стала підставою для подання цього позову. Тому, враховуючи незначний розмір суми, яку позивач не отримав при звільненні, а саме 28164,47 грн., сума затримки, яку задовольнив суд першої інстанції, явно значно перевищена, та у відповідності до постанови Верховного Суду від 30.11.2020 по справі №480/3105/19 підлягає, як мінімум обґрунтованому зменшенню, а на думку апелянта - залишенню без задоволення, враховуючи, що затримка була наслідком бездіяльності позивача.
Також, посилаючись на те, що позивачу кошти були сплачені на виконання рішення суду у найкоротший строк, апелянт вважає, що виникнення такого зобов'язання не може вважатись затримкою, оскільки фактично у ГУНП в Одеській області, як юридичної особи не існувало прямої вказівки про необхідність здійснення такої виплати. Відповідний обов'язок у Головного управління Національної поліції з'явився лише з дати набрання рішенням законної сили у справі №420/14217/22 та 420/17167/22.
Таким чином апелянт вважає, що Головне управління жодним чином не порушувало права та законні інтересів ОСОБА_1 , тому підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.
Позивач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що, відповідно до статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи.
Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.
Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 07.11.2015 проходив службу в ГУНП в Одеській області.
Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області №1319 о/с від 01.08.2022 ОСОБА_1 , відповідно до Закону України "Про Національну поліцію", звільнений зі служби в поліції за п. 2 ч. 1 ст. 77 за станом здоров'я (через хворобу) з 01.08.2022.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.05.2023 по справі №420/17167/22, яке згідно з даними Єдиного реєстру судових рішень набрала законної сили 06.09.2023, визнано протиправною бездіяльність ГУНП в Одеській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану частину додаткової оплачуваної відпустки за 2021 рік - 10 діб, та зобов'язано ГУПН в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану частину додаткової оплачуваної відпустки за 2021 рік - 10 діб.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.06.2023 по справі №420/14217/22, яке згідно з даними Єдиного реєстру судових рішень набрала законної сили 26.09.2023, визнано протиправною бездіяльність ГУНП в Одеській області щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 07.11.2015 по 01.12.2017, та зобов'язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за вказаний період.
Визнано протиправними дії ГУНП в Одеській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування індексації грошового забезпечення та зобов'язано здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення та із врахуванням раніше виплачених сум.
29.09.2023 ГУПН в Одеській області, на виконання рішення суду по справі №420/14217/22 перераховано на рахунок ОСОБА_1 доплату грошового забезпечення у розмірі 20151,17 грн.
14.10.2023 Головним управлінням, на виконання рішення суду по справі №420/17167/22 було перераховано доплату грошового забезпечення у розмірі 8013,30 грн.
Вважаючи, що несвоєчасний розрахунок з працівником при звільненні дає право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку, передбаченої статтею 117 КЗпП України, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції визнав протиправну бездіяльність відповідача щодо не здійснення остаточного розрахунку в день звільнення з ОСОБА_1 , що є безумовною підставою для компенсації втрати частини доходу.
Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами частини першої статті 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Згідно зі статтею 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Як зазначив Конституційний Суд України у Рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012, за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Таким чином, настання відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, пов'язане з наявністю таких юридично значимих обставин, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Обставина невиконання ГУНП в Одеській області відносно ОСОБА_1 вимог статті 116 КЗпП України підтверджена рішенням суду від 24.05.2023 у справі №420/17167/22, та від 27.06.2023 у справі №420/14217/22.
Ураховуючи наведене, колегія суддів відхиляє як такі, що суперечать чинному законодавству доводи апеляційної скарги відповідача про відсутність у нього обов'язку сплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки сум, що протиправно не були сплачені при звільненні.
Щодо відновлення порушеного права, то колегія суддів з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 20.06.2024 року у справі №120/10686/22, вважає, що судом першої інстанції помилково не застосовано критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні.
Як вбачається із наданої на виконання ухвали апеляційного суду від 09.09.2024 про витребовування доказів довідки про доходи від 13.09.2024 №1733, середньоденна заробітна плата позивача становить 800,20 грн (48811,95 грн/61 календарний день).
Середнє грошове забезпечення позивача за час затримки розрахунку при звільненні в межах визначеного статтею 117 КЗпП України шестимісячного терміну становить 147236,80 грн. (800,20 грн. х 184 календарних днів).
Повна сума розрахунку при звільненні позивача повинна була становити: 261620,28 грн. (219455,81 грн. (згідно з розрахунковим листом за серпень 2022р.) + 14000,00 грн.(згідно з розрахунковим листом за вересень 2022р.) + 20151,17 грн. (розмір індексації, доплачений на виконання рішення суду у справі №420/14217/22) + 8013,30 грн. (розмір одноразової грошової допомоги при звільненні на виконання рішення суду у справі №420/17167/22).
З вищевикладеного вбачається, що недоплачена сума розрахунку (28164,47 грн.) складає 10,77% від загальної суми належній позивачу розрахунку при звільненні (261620,28 грн.), що обраховується таким чином: (28164,47 / 261620,28) х 100%.
Отже, сума належного середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні також має становити 10,77% від усієї суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, що складає 15857,40 грн. (147236,80 грн. х 10,77%).
Резюмуючи все вищевикладене колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Адже в даному випадку позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача у не проведенні нарахуванні та виплаті позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, та, для відновлення порушеного права, стягнення з ГУПН на користь позивача такої компенсації у розмірі 15857,40 грн.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За приписами частини першої та частини другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відтак, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року - скасувати та ухвалити нове рішення суду, яким адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.08.2022 по 02.02.2023 включно.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.08.2022 по 02.02.2023 включно у розмірі 15857,40 грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя М.П.Коваль
Суддя Ю.В.Осіпов