П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 523/13117/24
Перша інстанція: суддя Середа І.В.,
повний текст судового рішення
складено 19.08.2024, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,
при секретарі - Пальоній І.М.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора 2-го взводу 4-ї роти 1-го батальйону Вериса Олександра Володимировича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та Управління патрульної поліції в Одеській області про скасування постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, -
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора 2-го взводу 4-ї роти 1-го батальйону Вериса О.В., Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі ДППНП) та Управління патрульної поліції в Одеській області (далі УПП) та просив скасувати постанову серії ЕНА №2690980 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 340 грн. 00 коп., та закрити провадження у справі.
В обґрунтування вказаних позовних вимог зазначено, що по-перше, постанова винесена не 19.07.2024р. та не на місці вчинення можливого правопорушення за адресою: АДРЕСА_1 , а лише 27.07.2024р. й за адресою: АДРЕСА_2 , що у даному випадку є порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення; по-друге, проміжок дороги, яким рухався позивач, не був облаштований відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.76), а отже й співробітники УПП не мали права на цьому проміжку дороги здійснювати контроль швидкості за допомогою приладу TruCam ТС008449 ПВР 473678; 470944; 471445; по-третє, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення співробітниками УПП було надано позивачу та його представнику можливість ознайомитись із файлами відеофіксації можливого правопорушення з приладу TruCam ТС008449 ПВР 473678; 470944; 471445, і під час ознайомлення з ними було встановлено, що їх створено 19.07.2024р. о 9:29, у той час як у постанові вказано час правопорушення - 19.07.2024р. о 12:28. Вказане викликає сумніви щодо достовірності файлу відеофіксації можливого правопорушення з приладу TruCam ТС008449 ПВР 473678; 470944; 471445 та можливості використання його у якості доказу; по-четверте, було порушено порядок розгляду справи - інспектор ОСОБА_2 спочатку оголосив прийняте у справі рішення про накладення штрафу, а лише потім запитав позивача про необхідність роз'яснення йому його прав та обов'язків. Оскільки позивач погодився із необхідністю роз'яснення йому його прав та обов'язків, відповідне роз'яснення було зроблено інспектором; по-п'яте під час фіксування швидкості його транспортного засобу співробітник УПП тримав прилад TruCam ТС008449 у руці, що підтверджується записом з нагрудних відеореєстраторів патрульних поліцейських. З огляду на це, таке фіксування швидкості не можна вважати належним доказом вчинення позивачем можливого правопорушення.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 27 липня 2024 року інспектором 2-го взводу 4-ї роти 1-го батальйону УПП Верисом О.В. винесено постанову серії ЕНА №2690980 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, згідно з якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 340 грн. 00 коп.
За змістом постанови 19 липня 2024 року в м.Одесі по вулиці Чорноморського козацтва, 80, о 12 год.28 хв. позивач керував автомобілем «RENAULT KANGOO», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю руху 73 км/год в межах населеного пункту, де дозволена максимальна швидкість руху не більше 50 км/год, чим перевищив допустиму швидкість руху на 23 км/год, чим порушив п.12.4 ПДР - порушення швидкісного режиму в населених пунктах. Швидкість вимірювалась приладом TruCam ТС008449 ПВР 473678; 470944; 471445.
Відповідач вказане правопорушення підтверджує показами лазерного вимірювача швидкості руху приладу TruCam, серійний №TC008449, відеозаписом фіксації перевищення швидкості, а також роздруківкою фіксації з фото транспортного засобу, яким керував позивач, з вказівкою на координати (геолокацію), а також із зазначенням швидкості. Також, в матеріалах справи наявні відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, як під час фіксації порушення такі під час розгляду справи.
З наявного у матеріалах справи відеозапису вбачається, що 19 липня 2024 року позивач був зупинений співробітниками УПП. Поліцейські пояснили, що позивач, керуючи транспортним засобом, порушив швидкісний режим, перевищення на 23 км/год і запропонували переглянути фіксацію перевищення на приладі TruCam, одночасно розпочали процедуру розгляду справи, роз'яснили водію права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, водій підтвердив про обізнаність своїх прав. При цьому, пропозицією переглянути доказ на приладі не скористався, не звертаючи уваги на це заявив клопотання про отримання правової допомоги. Поліцейський розглянув це клопотання та задовольнив, погодив з позивачем день, місце та час розгляду справи, на запитання позивача роз'яснив порядок ознайомлення з доказами.
З відеозапису фіксації розгляду справи, який відбувся в УПП, вбачається, що в призначений час та дату позивач прибув до управління з адвокатом Воронковим В.О.. Учасникам справи було продемонстровано файл з фіксацію перевищення швидкості на приладі TruCam. Поліцейським запропоновано надати пояснення, заявити клопотання та після оголошення рішення роз'яснено його порядок оскарження.
Щодо роботи вимірювача швидкості LTI 20/20 ІІ TruCam судом було встановлено, що лазерний вимірювач швидкості LTI 20/20 ІІ TruCam здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак та особу водія. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
З відстані у 350-450 м поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Прилад починає вимірювання швидкості і включає запис відео, при цьому чути характерний звук низького тону.
Після стабільного утримання позначки на цільовому транспортному засобі, прилад здійснює вимірювання швидкості. Про фіксацію перевищення швидкості руху свідчить характерний звук високого тону і в самому оптичному прицілі та на екрані монітору приладу фіксується числовий показник швидкості.
При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звук високого тону. Після цього поліцейський відпускає спусковий гачок та вживає заходи до зупинки порушника.
Виробник приладу TruCam (LTI, США) застосував алгоритм шифрування AES з метою посилення достовірності доказової бази дорожньої поліції в суді в разі оскарження факту порушення.
Правильність реалізації у приладі LTI 20/20 ІІ TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але, також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.
Тому, достовірність інформації про порушення правил дорожнього руху може бути перевірена в будь-який момент після її фіксації приладом TruCam, у тому числі під час її пред'явлення в якості речового доказу в адміністративному судовому процесі.
Лазерний вимірювач швидкості LTI 20/20 ІІ TruCam отримав сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки №UA.TR.001 241-18, виданий Державним підприємством «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» (ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ»), чинного до 26.12.2028 року.
Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку. Міжповірочний інтервал для LTI 20/20 TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05.04.2012 №437 і становить 1 рік.
Проведення повірки передбачено «Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та оформлення її результатів» затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 08.02.2016р. №193.
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/29475 від 15.11.2023 року вимірювач швидкості транспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam № TC008449 відповідає вимогам ДСТУ 8809:2018, а свідоцтво дійсне до 15.11.2024 року.
Судом також встановлено, що вимірювач LTI 20/20 TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму, вимірювач LTI 20/20 TruCam також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортного засобу в автоматичному режимі. Алгоритм обробки вимірювальної інформації забезпечують отримання результатів вимірювання швидкості руху ТЗ в межах максимально допустимої похибки, як в ручному та автоматичному режимах: + 2 км/год в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год; + 1 % в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год.
Лазерний вимірювач швидкості LTI 20/20 TruCam зареєстрований в державному реєстрі транспортних засобів вимірювальної техніки та дозволений для використання на території України, а прилад LTI 20/20 TruCam з серійним номером ТС008449 пройшов випробування відповідності, сертифікат якого був чинний станом на дату винесення оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення та даний прилад може використовуватися в ручному режимі.
Окрім того, судом було встановлено, що по вул.Чорноморського козацтва встановлено знак 5.76 під яким встановлено знак 7.2.1, який позначає протяжність зони дії вказаного знаку на ділянці дороги, де здійснював рух транспортний засіб позивача.
Вважаючи вказану постанову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції зазначив, що за технічними характеристиками, лазерний вимірювач швидкості LTI 20/20 TruCam здійснює вимірювання швидкості руху транспортних засобів в ручному режимі, а тому його дані можливо розцінювати як беззаперечний доказ по справі. На роздруківці файлу з лазерного вимірювача швидкості руху чітко зазначено дозволена швидкість з якою може рухатися транспортний засіб 50 км/год, швидкість з якою рухався транспортний засіб під керуванням позивача 73 км/год, дистанція на якій здійснювалося вимірювання швидкості руху транспортного засобу 70,7 м, серійний номер лазерного вимірювача швидкості TruCam ТС008449, номерний знак транспортного засобу вимірювання швидкості якого було здійснено НОМЕР_1 .
Також суд зазначив, що позивачем не доведено обґрунтувань того, що тримання відповідачем в руках лазерного вимірювача TruCam ТС008449 призвело до не правильного встановлення швидкості руху його транспортного засобу.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст.52 Закону України «Про дорожній рух» контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється КМУ, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють ПДР України, затверджені Постановою КМУ №1306 від 10 жовтня 2001 року.
Згідно ч.3 ст.41 Закону України « Про дорожній рух» порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, осіб, які рухаються в кріслах колісних, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, осіб, які рухаються в кріслах колісних, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху (ПДР), що затверджуються КМУ.
Положеннями розділу 33 «Дорожні знаки» ПДР України визначено, що дорожній знак 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху», є інформаційно-вказівним знаком, який інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.
Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним (п.12.1 ПДР України).
Згідно п.12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
За нормами ч.1 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.2 ст.258 КпАП України, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції (ст. 222 КУпАП визначено компетенцію Національної поліції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, а саме, зазначено що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення зокрема: за частинами першою, другою і третьою статті 122»).
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті (ст. 258 і КУпАП), уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Крім того, «Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженою наказом МВС №1395 від 07.11.2015 р. встановлено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Постанова виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
За змістом ч.3 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.252 КУпАП та п.10 «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС №1395 від 07.11.2015 р., поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, відповідачем надано роздруківку файлу та відеозапис, здійсненого за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam, яким зафіксовано автомобіль марки «RENAULT KANGOO», державний номерний знак НОМЕР_1 , вказане місце - м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 80, час - 12:27 год., швидкість руху 73 км/год.
Під час розгляду справи судом було також встановлено, що використання вказаного пристрою було здійснено інспектором в межах дії відповідного знаку про здійснення відео фіксації (дорожній знак « 5.76» разом з табличкою 7.2.1), за кремом транспортного засобу знаходився саме позивач, якому на місці зупинки були роз'яснені підстави зупинки, зафіксовано було рух саме автомашини позивача, а також той факт, що фіксація здійснювалась інспектором при триманні пристрою у руках.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що лазерний вимірювач швидкості TruCAM LTІ 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму та дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому, враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
Правильність реалізації у приладі TruCAM зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCAM, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCAM.
Отже, згідно з технічними характеристиками, прилад, за допомогою якого проводився замір швидкості - «TruCAM» LTI 20/20, спроможний робити фото- та відеозйомку, а тому, його покази (дані) можливо розцінювати як достовірний доказ по справі.
Апеляційний суд вважає необґрунтованими посилання апелянта, як на підставу задоволення позовних вимог, на відсутність у відповідача визначених законом підстав для вимірювання швидкості руху за допомогою пристрою TruCAM в ручному режимі, оскільки порядок та особливості використання технічних приладів безпосередньо в Кодексі України про адміністративні правопорушення не визначені.
Наказом МВС України від 18 грудня 2018 року №1026 затверджено Інструкцію із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Разом з тим, зазначений підзаконний акт також не установлює порядок використання саме тих технічних засобів, що забезпечують вимірювання швидкості руху транспортних засобів.
Загальні правила застосування, зокрема, технічних приладів закріплені у статті 40 Закону України «Про Національну поліцію».
Так, згідно ч.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.
Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Зазначеною нормою права передбачено можливість використання поліцією технічних засобів з виявлення та/або фіксації правопорушень, а також визначено можливі місця їх розміщення. Такі технічні засоби дозволено монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Таким чином, спосіб монтажу чи розміщення технічних засобів з виявлення та/або фіксації правопорушень у статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» не визначений. Вирішення цього питання не є предметом правового регулювання зазначеної норми права.
Положення ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлюють лише загальні засади використання поліцією технічних засобів, які стосуються всіх типів технічних приладів (технічних приладів, призначених для вимірювання швидкості руху, відстані, визначення габаритно-вагових параметрів, встановлення відсотку алкоголю в крові людини тощо), що використовуються для цілей, задекларованих в цьому Законі.
Натомість особливості практичного застосування технічного засобу в залежності від його призначення, конструктивних особливостей тощо можуть бути визначені в підзаконному акті.
З огляду на наведене, вирішуючи питання щодо правомірності дій поліцейського щодо тримання в руках приладу TruCam під час вимірювання швидкості руху транспортного засобу, яким керував позивач, суд уважає необхідним дослідити технічні характеристики та методику використання такого технічного приладу.
Також, суд звертає увагу, що згідно до офіційного листа Державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» від 01 жовтня 2019 року №22-38/49, крім основного, ручного режиму роботи, прилад також може бути установлений на триногу для проведення вимірювань швидкості в автоматичному режимі.
Отже, лазерний вимірювач TruCam відноситься саме до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, який конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань.
Крім того, можливість використання виробу «TruCAM LTІ 20/20» виробництва Laser Technology Inc., США, підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України експертного висновку.
Отже, доводи скаржника про те, що з урахуванням положень ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» прилад TruCam при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може утримуватися інспектором поліції в руках, а повинен бути стаціонарно вмонтованим, є помилковими.
Апеляційний суд також відхиляє посилання апелянта на правові позиції Шостого та Восьмого апеляційних адміністративних судів, оскільки за змістом ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує виключно висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Колегія суддів також вважає необґрунтованими доводи апелянта щодо невідповідності часу фіксації правопорушення, навпаки, із наданих відео прослідковується чітко рух транспортних засобів на дорозі, і видно як за автомобілем позивача рухається транспортний засіб марки «NISSAN» червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який після зупинки позивача проїжджає цю ділянку дороги. Сам позивач на відео також допускає перевищення ним швидкості, не бажаючи оглянути прилад з фіксацією порушення та сподіваючись, що поліцейський обмежиться попередженням.
Апеляційний суд також відхиляє доводи апелянта про порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки, згідно матеріалів справи, розгляд справи було розпочато на місці зупинки, роз'яснено права за ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, однак у зв'язку з задоволенням клопотання та наданням можливості скористатися правовою допомогою, розгляд продовжено і завершено 27 липня 2024 року.
Резюмуючи усе вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідачем було доведено правомірність своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Водночас, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо спірних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2024 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.Г. Федусик
Судді А.В. Бойко О.А. Шевчук