про повернення позовної заяви
25 вересня 2024 рокум. ПолтаваСправа № 440/10222/24
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Удовіченко С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в якій просить:
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати ОСОБА_1 разової грошової виплати до Дня Незалежності України за 2023 рік, як учаснику бойових дій, у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, у відповідності до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити виплату ОСОБА_1 суми недоплаченої частини разової грошової виплати до Дня Незалежності України за 2023 рік, з урахуванням виплаченої суми, що становить 9465 грн.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху. Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Недоліки необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення копію ухвали про залишення позовної заяви без руху отримано позивачем 10.09.2024.
17.09.2024 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про поновлення строку звернення до суду.
В обгрунтування заяви позивач зазначив, що аналіз прийнятих рішень судами у період з листопада 2023 року по березень 2024 року у справах про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії щодо зобов'язання УПФ здійснити виплату суми недоплаченої частини разової грошової виплати до Дня Незалежності України за 2023 рік, з урахуванням виплаченої суми, має однозначну тенденцію щодо відмови позивачам у задоволенні їх вимог, і лише виключно після винесення рішення Верховним Судом від 05.03.2024 №Пз/990/7/23 (№440/14216/23) у зразковій справі позиція щодо винесення судами рішення на користь позивачів, які є суб'єктами отримання разової грошової виплати до Дня Незалежності України, змінилася цілком на протилежну, що і стало причиною звернення позивача до суду з позовом 22.08.2024 року, оскільки більш ранній строк звернення до суду, з врахуванням судової практики відмови у задоволенні вимог позивачам у аналогічних справах, вказував на відсутність порушення прав, свобод чи інтересів позивача.
У зв'язку з винесенням 05 березня 2024 року рішення Верховним Судом від 05.03.2024 №Пз/990/7/23 (№440/14216/23) у зразковій справі, я 17.04.2024 та повторно 20.04.2024 року звернувся до УПФ із заявою, у якій просив нарахувати та виплатити мені разову грошову виплату до Дня Незалежності України за 2023 рік, як учаснику бойових дій, у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, у відповідності до положення ст. 12 Закону Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон №3551-ХІІ) з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 27.02.2020 №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) та здійснити виплату суми недоплаченої частини разової грошової виплати до Дня Незалежності України за 2023 рік.
Згідно інформації розміщеної на офіційній інтернет-сторінці відповідача, відбулася зміна юридичної адреси Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з «вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014», на «вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36000».
Звернення до відповідача надсилалося за двома юридичними адресами, в тому числі за новою, вказаною на офіційній інтернет-сторінці відповідача.
Вказував, що до строку позовної давності необхідно застосовувати частину третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зазначив, що проходить військову службу в Збройних Силах України, яка є державною службою особливого характеру згідно частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Крім того, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у постанові від 29.09.2022 р. у справі №500/1912/22 також зазначено про те, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадження на території України у зв'язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вирішуючи питання про поважність причин пропуску строку звернення до суду у справі та оцінюючи доводи позивача зазначені у заявах про усунення недоліків, суд приходить до наступних висновків.
Позовна заява здана позивачем на пошту 22.08.2024.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Однією з підстав для поновлення строку може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
Реалізувати своє право на захист у порядку адміністративного судочинства, потрібно вчасно, а поновити пропущений строк суд може, якщо для цього є поважні та об'єктивні причини.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, строк, передбачений частиною другою статті 122 КАС України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Водночас поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2022 у справі № 990/102/22.
Правовий статус ветеранів війни визначає та створення належних умов для їх життєзабезпечення забезпечує Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-XII від 22.10.1993 (надалі - Закон №3551-XII).
Відповідно до статей 12 - 13 Закону №3551-XII (у редакції, чинній з 15.04.2023) щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України (стаття 12).
Щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України (стаття 13).
Постановою Кабінету Міністрів України № 754 від 21.07.2023 затверджено Порядок здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і “Про жертви нацистських переслідувань», який відповідно до пункту 1 визначає механізм здійснення ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і “Про жертви нацистських переслідувань» (далі - грошова допомога).
Пунктом 4 Порядку здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і “Про жертви нацистських переслідувань», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 754 від 21 липня 2023 року, передбачено, що отримувачі грошової допомоги, зокрема ті, що набули відповідного статусу згідно із статтями 6, 7, 9, 10, 10-1, 11 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до 24 серпня поточного року включно, яким грошову допомогу не виплачено станом на 1 жовтня, мають право звернутися щодо її виплати до Пенсійного фонду України (його територіального органу за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) та отримати її до 1 листопада поточного року.
Оскільки 1 листопада поточного року виплати щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого особа могла очікувати на отримання більшої суми, ніж їй була нарахована, то перебіг строку звернення до суду з таким позовом слід обраховувати з 1 листопада відповідного року, за який виплачується разова грошова допомога.
Таким чином, позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав чи інтересів 01.11.2023.
Отже, з урахуванням приписів статі 120 Кодексу адміністративного судочинства України, перебіг шестимісячного строку звернення до суду з позовом, встановлений законом, розпочався 02.11.2023 та закінчився відповідно 02.05.2024.
Позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом 22.08.2024, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою від 20.03.2024 про виплату грошової допомоги до Дні Незалежності за 2023 рік у розмірі 9465 не змінює момент, з якого він повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права; ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду, адже матеріали позову не містять належних доказів, що свідчили б про відсутність у позивача об'єктивної можливості звернутись як до компетентного органу, так і до суду протягом розумного строку після одержання допомоги до Дня Незалежності за 2023 рік.
Такі висновки суду відповідають позиції Верховного Суду, що наведена, зокрема, у постановах від 06 лютого 2018 року у справі №607/7919/17, від 16 травня 2018 року у справі №521/9634/17, від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19.
При цьому, предметом даного позову є правомірність нарахування позивачу допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік, а не розгляд заяви щодо такої виплати.
Стосовно посилань позивача, що останній звернувся до суду в межах трьохмісячного строку звернення до суду, за результатами отриманого від УПФ листа 08.06.2024, суд зазначає, що законодавством України не визначено досудове врегулювання спору щодо виплати разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за відповідний рік, а лише врегульовано порядок звернення до Пенсійного фонду України (територіальних органів) в разі її не виплати станом на 1 жовтня.
Відносно посилань позивача на неоднозначну судову практику в розгляді даної категорії справ, суд зазначає, що зміна судової практики не змінює строки звернення до суду встановлені Кодексом адміністративного судочинства України та не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Стосовно посилань позивача, що останній проходить службу в Збройних Силах України, суд за зазначає наступне.
Згідно наданої довідки від 09.09.2024 № 10/2427 ОСОБА_1 проходить військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до Закону України від 24.02.2022 № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" затверджено відповідний Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
У подальшому законами України затверджено відповідні укази Президента України, якими строк дії воєнного стану в Україні продовжено та останній діє і по даний час.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Частинами першою та четвертою статті 26 Закону № 389-VIII встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина перша статті 10 Закону № 389-VIII).
Полтавський окружний адміністративний суд не припиняв роботи у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану, безперервно здійснював свою діяльність, забезпечував усім особам, у тому числі й позивачу, можливість реалізації права на судовий захист. В умовах воєнного стану доступ до суду є безперешкодним та безперервним у межах режиму роботи суду.
Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
При цьому, Полтавський район не відноситься до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, а тому проходження позивачем військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_2 ніяким чином не перешкоджало звернутися до суду у строки встановлені Кодексом адміністративного судочинства України.
Стосовно посилань позивача на постанову Верховного Суду від 29.08.2022 по справі № 500/1912/22, суд зазначає наступне.
Щодо питання поновлення строку звернення до суду у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, то вказане питання було предметом дослідження Верховним Судом, зокрема у постановах від 04.04.2023 у справі № 140/1487/22, від 23.01.2023 у справі № 496/4633/18, від 23.12.2022 у справі № 760/5369/19, від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22, від 02.06.2022 у справі у №757/30991/18-а.
Так, у вищевказаних постановах Верховний Суд зауважив, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Однак, позивачем не надано до суду доказів того, що запровадження воєнного стану унеможливило виконання останнім процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі № 521/21851/16-а, від 04.03.2020 року у справі №2040/5999/18.
Право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі, гарантує й стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка ратифікована Україною відповідним Законом від 17.07.1997 №475/97-ВР.
Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
У пункті 36 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Європейський суд) від 04.12.1995 у справі "Белле проти Франції" (Bellet v. France) ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
В той же час, у своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. У цьому відношенні Високі Договірні Сторони користуються певними межами свободи розсуду, хоча остаточне рішення про те, чи було дотримано вимог Конвенції, має виносити Суд. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права. Крім того, обмеження суперечитиме пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не ставить законної мети і якщо не забезпечено відповідного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою (див. рішення у справі «Вайт і Кеннеді проти Німеччини» [GC], №26083/94, ECHR 1999-I, пункт 59; рішення у справі "Т. Р. та К. М. проти Сполученого Королівства" [GC], №28945/95, пункт 98, ECHR 2001; рішення у справі "Z. та інші проти Сполученого Королівства" [GC], №29392/95, пункт 93, ECHR 2001, рішення від 12 липня 2001 року у справі за заявою №42527/98 «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини» (CASE OF PRINCE HANS-ADAM II OF LIECHTENSTEIN v. GERMANY), пункт 44).
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання іншого, не менш важливого принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності.
Проте, позивачем будь-яких об'єктивних обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку звернення до суду, не зазначено та відповідно належних та допустимих доказів не надано.
Оцінюючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позивачем не наведено достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об'єктивних, непереборних та істотних перешкод для звернення до суду протягом встановленого законом строку, а наведені позивачем у заяві обставини носять суб'єктивний характер та отже не є достатніми для висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду, тому підстави для поновлення строку не є поважними тому заява про поновлення строку звернення до суду не підлягає задоволенню.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Також пунктом 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (частина п'ята статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частиною другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи наведене, позовна заява підлягає поверненню позивачеві.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання причин пропуску строку звернення до суду та поновлення строку звернення до суду відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії повернути особі, яка її подала, а саме - позивачу.
Копію ухвали направити особі, яка її подала, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення судового рішення шляхом подання апеляційної скарги в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Удовіченко