Справа № 420/25043/24
25 вересня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Радчука А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, згідно заяви від 13.08.2024 року, просить суд:
визнати бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 противоправною щодо неналежного розгляду "Інформаційного запити" від 01.08.2024 року, ОСОБА_1 (РНОКПП № НОМЕР_1 ), та зобов'язати суб'єкта владних повноважень розглянути запит позивача з урахуванням висновків суду;
встановити судовий контроль.
Адміністративний позов поданий через підсистему "Електронний суд".
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 01 серпня 2024 року під час спілкування з поліцією Фастівського району Київської області за місцем проживання та реєстрації ( АДРЕСА_3 ) поліцейськими повідомлено позивачу про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 17 липня 2024 року направлено подання до Управляння поліції №5 м. Одеси щодо розшуку ОСОБА_1 .
Для з'ясування обставин та причин такого розшуку, ОСОБА_1 01.08.2024 разом з поліцією проїхав до свого ІНФОРМАЦІЯ_3 . Під час візиту ІНФОРМАЦІЯ_4 перевірені документи позивача, жодних претензій не пред'явлено, але повідомлено, що зняття особи з розшуку має робити відповідний ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Позивач вказує, що після повернення з ІНФОРМАЦІЯ_5 він направив дві заяви до відповідача, а саме Інформаційний запит від 01.08.2024 року та Досудове попередження від 01.08.2024 року.
У запиті позивач просив: 1.1. Надати завірену або завірені належним чином фотокопію подання щодо ОСОБА_1 , звернення щодо доставлення громадянина, які вчинили правопорушення за ст.210,210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, якщо таке існує; 1.2. Надати завірену належним чином фотокопію журналу реєстрації вихідної кореспонденції за період з 01.07.2024 року по 17.07.2024 року, де таке подання подавалося до поліції; 1.3. Надати завірену належним чином фотокопію документів на підставі чого було зроблено подання звернення щодо ОСОБА_1 та його доставлення громадянина, які вчинили правопорушення за ст.210,210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 . 1.4. Надати код ЄРДПОУ юридичної особи ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 1.5. Відповідь на даний запит надати впродовж встановленого відповідним законом строку (п'ять днів), листом, на електрону пошту ІНФОРМАЦІЯ_6 2. Надати всі документи на ознайомлення щодо ОСОБА_1 де йде згадування про заявника у будь-якій формі, які знаходяться у розпорядженні Міністерства оборони України ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Як зазначено у позові, позивач оскаржує ненадання відповіді на запит від 01.08.2024 року у встановлений законом 5-ти денний строк.
У свою чергу, позивач вважає, що питання у запиті не потребували підготовки та виготовлення. Тобто запитувана інформація вже сформована відповідачем та лише потребувала виготовлення її копій та направлення стороні.
Проте, як стверджується у позові, на момент звернення до суду, відповідь на вказаний інформаційний запит позивач не отримав, що слугувало підставою звернення до суду з даним позовом.
Позивач зазначає, що на підставі рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 він - ОСОБА_1 має відстрочку до 21.03.2028 року. Враховуючі ці обставини позивач стверджує про незаконність дій ІНФОРМАЦІЯ_8 , які наносять йому значних моральних страждань та репутаційну шкоду.
Ухвалою суду від 12.08.2024 року позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків.
14.08.2024 року до суду надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 26.08.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст. 263 КАС України.
Відповідачу копію ухвали суду про відкриття провадження у справі доставлено до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» 27.08.2024 року о 19:16 год.
Згідно правил ч. 2 ст. 127 КАС України, копія ухвали вважається врученою 28.08.2024 року (у робочий день, наступний за днем її відправлення).
Однак, відзив на адміністративний позов до суду не надходив.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З урахуванням вищенаведеного, суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , з 12.06.2019 року зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно рапорту інспектора ВП № 2 Фастівського районного управління поліції ГУНП в Київській області від 01.08.2024 року, 01.08.2024 року ОСОБА_1 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 для вирішення питання стосовно притягнення до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 КУпАП.
01.08.2024 року ОСОБА_1 за допомогою електронної пошти (ІНФОРМАЦІЯ_6 ) направив на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_10 Інформаційний запит, адресований ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому зазначив, що працівники Фастівського поліції Київської області повідомили його, що ІНФОРМАЦІЯ_2 17 липня 2024 року зробив подання до Управляння поліції №5 щодо розшуку ОСОБА_1 . 01.08.2024 ОСОБА_1 проїхав до ІНФОРМАЦІЯ_3 для з'ясування обставин і причин такого розшуку з боку іншого ТЦК. ІНФОРМАЦІЯ_4 перевірив документи і жодних претензій не мав, але в той же час зазначив, що зняття особи з розшуку має робити відповідне ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Посилаючись на ст.ст. 34, 40 Конституції України та Закон України «Про доступ до публічної інформації», ОСОБА_1 просив:
« 1.1. Надати завірену або завірені належним чином фотокопію подання щодо ОСОБА_1 зверненя щодо доставлення громадянина які вчинили правопорушення за ст.210,210-1 кодексу України про адміністративне правопорушення, якщо таке існує;
1.2. Надати завірену належним чином фотокопію журнала реєстрації вихідної кореспонденції за період з 01.07.2024 року по 17.07.2024 року, де таке подання подавалося до поліції;
1.3. Надати завірену належним чином фотокопію документів на підставі чого було зроблення подання звернення щодо ОСОБА_1 та його доставлення громодянина які вчинили правопорушення за ст.210, 210-1 кодексу України про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 ;
1.4. Надати код ЄРДПО юридичної особи ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
1.5. Надати код ЄРДПО юридичної особи ІНФОРМАЦІЯ_11 ;
1.6. Відповідь на даний запит надати впродовж встановленого відповідним законом строку (п'ять днів), листом, на електрону пошту ІНФОРМАЦІЯ_6 , на яку вже ви надавали відповідь з персональними даними заявнику.
2. Надати всі документи на ознаймлення щодо ОСОБА_1 де йде згадування про заявника у будь якій формі, які знаходяться у розпоряджені Міністерство оборони України ІНФОРМАЦІЯ_12 ».
Інформаційний запит ОСОБА_1 від 01.08.2024 року підписано з використанням кваліфікованого електронного підпису, про що свідчить Протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису; Дата та час: 17:52:16 01.08.2024; Назва файлу з підписом: Інфо запит до ІНФОРМАЦІЯ_8 щодо ОСОБА_1 ..docx.p7s; Розмір файлу з підписом: 49.5 КБ; Перевірені файли: Назва файлу без підпису: Інфо запит до ІНФОРМАЦІЯ_8 щодо ОСОБА_1 docx Розмір файлу без підпису: 32.3 КБ; Результат перевірки підпису: Підпис створено та перевірено успішно. Цілісність даних підтверджено Підписувач: ОСОБА_2 ; Час підпису (підтверджено кваліфікованою позначкою часу для підпису від Надавача): 17:52:11 01.08.2024; Сертифікат виданий: КНЕДП АЦСК АТ КБ "ПРИВАТБАНК".
У якості доказів надіслання Інформаційного запиту ОСОБА_1 від 01.08.2024 року на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_10 до суду надано роздрукований електронний лист від 01.08.2024 року - 17:5_ з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Щодо належності зазначеної адреси електронної пошти відповідачу, тобто ІНФОРМАЦІЯ_1 , судом встановлено, що на веб-сторінці ІНФОРМАЦІЯ_16 ІНФОРМАЦІЯ_14 прикріплений документ «ІНФОРМАЦІЯ_15 », у якому за порядковим номером 156 наявна інформація: ІНФОРМАЦІЯ_2 , поштова адреса: АДРЕСА_4 ; Електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_10 .
Отже, Інформаційний запит ОСОБА_1 від 01.08.2024 року направлений на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_10 , яка дійсно належить ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Проте, як стверджує позивач у позові, відповідь на Інформаційний запит від 01.08.2024 року на час звернення до суду (07.08.2024 року) він не отримав.
З боку відповідача відзив, заяви/клопотання та/або жодні інші документи до суду не надходили.
Отже, предметом спірних правовідносин у справі є бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо розгляду Інформаційного запиту ОСОБА_1 від 01.08.2024 року.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності зі ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Статтею 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулює Закон України "Про інформацію" від 02.10.1992 № 2657-XII.
Згідно ст. 5 Закону України "Про інформацію", кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI.
Стаття 1 вказаного Закону визначає, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 2 Закону України "Про доступ до публічної інформації", метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.
Стаття 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначає гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації.
Так, право на доступ до публічної інформації гарантується:
1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;
2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє;
3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації;
4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством;
5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації;
6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Згідно ст. 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації", суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:
1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;
2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;
3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання (п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації").
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації", одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації", запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
Згідно ч.ч. 4-5 ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації", письмовий запит подається в довільній формі.
Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Стаття 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлює строк розгляду запитів на інформацію.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Згідно ч. 2 ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації", у разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.
Згідно ч. 3 ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації", клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.
Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації", у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Як передбачено ч. 1 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
За змістом ч. 2 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Згідно ч. 3 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
За змістом ч. 4, ч. 5 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі та у ній має бути зазначено мотивовану підставу відмови.
При цьому, відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації", рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Предметом спірних правовідносин у даній справі є бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо розгляду Інформаційного запиту ОСОБА_1 від 01.08.2024 року.
Як встановлено судом, 01.08.2024 року ОСОБА_1 за допомогою електронної пошти (від ІНФОРМАЦІЯ_6 ) направив на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_10 Інформаційний запит, адресований ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Щодо належності зазначеної адреси електронної пошти відповідачу, тобто ІНФОРМАЦІЯ_1 , судом встановлено, що на веб-сторінці ІНФОРМАЦІЯ_16 ІНФОРМАЦІЯ_14 прикріплений документ «ІНФОРМАЦІЯ_15 », у якому за порядковим номером 156 наявна інформація: ІНФОРМАЦІЯ_2 , поштова адреса: АДРЕСА_4 ; Елктронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_10 .
Отже, Інформаційний запит ОСОБА_1 від 01.08.2024 року направлений на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_10 , яка дійсно належить ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За приписами ч. 1 ст. 10 Закону України "Про доступ до публічної інформації", кожна особа має право:
1) знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом;
2) доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається;
3) вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону;
4) на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів;
5) на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю особу з порушенням вимог, визначених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані:
1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом;
2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом;
3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб;
4) виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.
Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України "Про доступ до публічної інформації", відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені.
Як встановлено судом, Інформаційний запит ОСОБА_1 від 01.08.2024 року направлений на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_10 , яка належить ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосувався у т.ч. інформації про нього.
Проте, як стверджує позивач у позові, відповідь на Інформаційний запит від 01.08.2024 року на час звернення до суду (07.08.2024 року) він не отримав.
З боку відповідача відзив, заяви/клопотання та/або жодні інші документи до суду не надходили.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 4 ст. 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У відповідності з ч. 2 ст. 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Проте, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
У зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву на позовну заяву, як і будь-яких документів, що стосуються предмета спору, судом розглянуто справу за наявними у ній доказами, серед яких відсутні докази того, що відповідач надав відповідь на Інформаційний запит ОСОБА_1 від 01.08.2024 року, згідно вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації".
У свою чергу, відсутність у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень доказів того, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, є підставою для скасування відповідного спірного рішення суб'єкта владних повноважень, як протиправного, або ж визнання протиправними його дій чи бездіяльності.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає, що за своєю правовою природою бездіяльність це як пасивна форма поведінки особи, що полягає у не вчиненні нею конкретних дій, які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах; так і характеризується свідомим і вольовим актом поведінки особи.
Отже, у даному випадку, не розгляд Інформаційного запиту позивача від 01.08.2024 року має характер саме такої форми поведінки, як бездіяльність.
При цьому, враховуючи, що вказана бездіяльність порушує вимоги Закону України "Про доступ до публічної інформації", у суду наявні підстави для визнання її протиправною.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень є визнання її протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
На підставі викладеного, враховуючи, що відповідачем не розглянуто у встановлений законом строк та у встановленому порядку Інформаційний запит ОСОБА_1 від 01.08.2024 року направлений на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_10 , яка належить ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд визнає протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненадання відповіді на Інформаційний запит ОСОБА_1 від 01.08.2024 року, у встановлені Законом України "Про доступ до публічної інформації" строк та порядок.
Окрім того, виконуючи завдання адміністративного суду передбачене ст. 2 КАС України та обираючи ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача в межах спірних правовідносин є зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути Інформаційний запит ОСОБА_1 від 01.08.2024 року та надати йому відповідь, відповідно до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації".
У позовній заяві позивач також просив суд встановити судовий контроль за виконанням рішення суду та зобов'язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Вирішуючи питання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає наступне.
Приписами 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.
Позивачем до суду не надано доказів того, що відповідач може ухилятися від виконання даного рішення суду. Позивачем не наведено інших причин та не надано доказів на їх підтвердження.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю на стадії прийняття рішення по справі.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов належить задовольнити.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, у відповідності до приписів ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат здійснюється на користь позивача у розмірі 968,96 грн., де 968,96 грн. - ставка судового збору сплачена позивачем за звернення до суду із цим позовом.
Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74-77, 90, 127, 139, 159, 162, 242-246, 255, 263, 291, 295, 297 КАС України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненадання відповіді на Інформаційний запит ОСОБА_1 від 01.08.2024 року, у встановлені Законом України "Про доступ до публічної інформації" строк та порядок.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_7 розглянути Інформаційний запит ОСОБА_1 від 01.08.2024 року та надати йому відповідь, відповідно до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук