Справа № 420/13812/24
24 вересня 2024 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду в адміністративній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД ЛА ГРЕЙН" до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД ЛА ГРЕЙН" звернулося з позовною заявою до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Волинській області № 8510359/40888064 від 28.03.2023 р.;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 8 від 25.01.2023 р., складену Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД ЛА ГРЕЙН" в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання.
Ухвалою від 07.05.2024 р. визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду, поновлено позивачу строк звернення до суду, відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подані відзиву на позовну заяву.
Ухвалою від 09.09.2024 р. частково задоволено клопотання представника Головного управління ДПС у Волинській області про залишення без розгляду позовної заяви у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду, визнано неповажними причини пропуску ТОВ "ТРЕЙД ЛА ГРЕЙН" строку звернення до суду, які викладені у позовній заяві, позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви (клопотання) про поновлення строку звернення до суду із наданням доказів поважності причин пропуску строку.
19.09.2024 р. від представника позивача надійшло клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду. В обґрунтування причин поважності пропуску строку, вказує на те, що м.Одеса потерпає від відключень електроенергії, внаслідок чого застосуються графіки відключень, а світло відсутнє до 12 годин на день. Тривалі відключення електроенергії унеможливлюють будь-яке планування діяльності підприємства, адже окрім планових є також і аварійні та екстрені відключення, які спрогнозувати не можна. У період з 01.03.2024 р. по 15.03.2024 р., з 12.04.2024 р. по 30.04.2024 р. на підприємстві виходило з ладу електрообладнання. Після його відновлення і станом на теперішній час наявні перебої із живленням в мережі, що унеможливлює роботу електропристроїв та техніки. Станом на 01.05.2024 р. комп'ютерна система досі працювала з постійними перебоями, у аварійному режимі та в умовах тривалих відключень електроенергії, що призвело до неможливості підготовки матеріалів для подачі до суду і сплати судового збору. Таким чином, відсутність електропостачання фактично позбавляє позивача належним чином провадити господарську діяльність. Так, відключення електроенергії має наслідком зупинку роботи електронних пристроїв (ком'ютерів, серверу та іншої офісної техніки, необхідної для роботи), а також спричиняє відсутність інтернет-зв'язку, що, в свою чергу, виключає можливість використання хмарних технологій та унеможливлює доступ до електронного кабінету платника податків. Несвоєчасне звернення до суду також було пов'язано із об'єктивними обставинами, які ускладнили роботу адвоката - представника позивача. Зокрема, враховуючи те, що позивач має велику кількість заблокованих податкових накладних, враховуючи те, що позивач не має юридичної освіти та спеціальних знань, з метою звернення до суду 24.04.2024 р. позивач уклав з адвокатом Босонченко О.М. договір про надання правової допомоги № 24/04-24. В свою чергу, перегляд стану податкових накладних, пошук необхідної інформації щодо стану розблокування податкових накладних, пошук адвоката позивачем, а також збір документів, підготовка цього та інших адміністративних позовів та подання до суду адвокатом щодо таких позовів також зайняло певний проміжок часу. Як вбачається з судової практики, що склалася в Одеському окружному адміністративному суді та підходу до вирішення питання щодо поновлення строків на оскарження рішень по подібним справам, суди при застосуванні процесуальних норм уникають надмірного формалізму, бо у трактуванні процесуального законодавства він визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемент права на справедливий суд згідно статті 6 Конвенції.
19.09.2024 р. від відповідача надійшли заперечення на клопотання про поновлення пропущеного строку, оскільки вказані у клопотанні причини пропуску строку звернення до суду не є поважними, а застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду згідно практики ЄСПЛ не є порушенням права на доступ до суду.
При вирішення даного клопотання суд виходить з наступного.
Приписами ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Згідно п.56.18 ст.56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.10.2019 р. у справі № 640/20468/18, предметом оскарження в якій було рішення податкового органу щодо реєстрації податкових накладних, відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, який викладений у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 р. у справі № 640/46/19 та від 14.02.2019 р. у справі № 813/4921/17, в частині того, що положення пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України є спеціальними щодо приписів статті 122 КАС України та незалежно від використання платником податків права на адміністративне оскарження строк звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН становить 1095 днів і прийняв протилежне рішення із застосуванням строків позовної давності, наведених у КАС України.
У вказаній постанові Верховним Судом також констатовано, що із прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним ч.4 ст.122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:
а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;
б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.
Суд зазначає, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій.
Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Відтак, якщо протягом встановленого законодавством строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Правовий припис "в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом" означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, який встановлений законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.
Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених КАС України, не зловживаючи ними.
Судом встановлено, що спірне рішення комісії Головного управління ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних від 28.03.2023 р. № 8510359/40888064 було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.
Оскільки позивач скористався процедурою адміністративного оскарження рішення, в межах спірних правовідносин підлягає застосуванню тримісячний строк звернення до суду з відповідною позовною заявою.
Рішення за результатами розгляду скарги позивача Державною податковою службою України прийнято 17.04.2023 р.
Позивач звернувся з даною позовною заявою до Одеського окружного адміністративного суду 03.05.2024 р., тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. № 3477-IV є джерелом права, також містить положення, відповідно до яких право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (рішення від 22.10.1996 р. у справі "Стаббінгс та інш. проти Великобританії", рішення від 27.02.1980 р. у справі "Девеер проти Бельгії" ).
Суд звертає увагу позивача, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 р. № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" (Perez de Rada Cavanilles v. Spain) від 28.10.1998 р., зазначено, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" (Osman v. the United Kingdom) від 28.10.1998 р. та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" (Kreuz v. Poland) від 19.06.2001 р. вказано на те, що реалізуючі пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух
З цього приводу у ЄСПЛ склалася стала практика, відповідно до якої відступлення від принципу правової визначеності через відновлення строку звернення до суду виправдано лише у випадках необхідності при обставинах істотного і непереборного характеру (справа "Салов проти України"), зокрема, з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи (справа "Сутяжник проти Росії", п.38).
Отже, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об'єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.
В ухвалі від 09.09.2024 р. судом визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду, вказані у позовній заяві, із належним обґрунтуванням такого висновку щодо кожної із зазначених підстав, у зв'язку з чим позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усуненні її недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду із наданням доказів поважності причин пропуску строку.
19.09.2024 р. позивачем подано клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому, як підстави для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, зазначається відключення електроенергії, вихід з ладу електрообладнання, ускладнення роботи адвоката внаслідок завантаженості у роботі та проблем у комунікаціях з позивачем.
Суд вважає такі підстави пропуску строку звернення до суду неповажними виходячи з наступного.
Щодо відключення електроенергії, то суд зазначає, що вказані обставини не є тими, які свідчать про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду, так як стосуються періоду (який вказує позивач у клопотанні) квітня - травня 2024 року, в той час як строк звернення позивача до суду закінчився 18.07.2023 р., а з позовною заявою ТОВ "ТРЕЙД ЛА ГРЕЙН" звернулося до суду 03.05.2024 р. Між тим, за вказаний період з 18.07.2023 р. по квітень 2024 року у клопотанні про поновлення строку не вказано жодних причин, з яких позивач не міг звернутися до суду з позовом.
Більш того, відключення електроенергії відбуваються у всіх без виключень областях України, а тому всі платники податків перебувають в однакових умовах, у зв'язку з чим поновлення строку за таких обставин поставить у нерівне становище інші товариства, які належним чином організовують свою роботу та мають змогу звернутися до суду своєчасно.
Верховний Суд у постанові від 23.07.2024 р. по справі № 320/21139/23, де розглядалися подібні правовідносини, дійшов висновку, що посилання позивача на те, що вся сукупність складних умов, які виникли і тривають у зв'язку із збройною агресією проти нашої країни, вплинули на можливість нормального ведення суб'єктами, зокрема платниками податків, своїх справ і дотримуватися визначених процесуальним законодавством вимог, жодним чином не обґрунтовують та не підтверджують поважність підстав пропуску строку звернення до суду з цим позовом. Більш того, поновлення строку Товариству за наявності такого обґрунтування його пропуску поставить у нерівне становище інші товариства, які за таких же умов звертаються до суду в межах строків встановлених процесуальним законодавством.
У постанові Верховного Суду від 17.08.2023 р. по справі № 460/40547/22 викладено висновок про те, що з огляду на тривалість пропущеного строку, не можуть братися до уваги посилання відповідача на відключення електропостачання по м.Рівне та віддаленість відповідача від відділення поштового зв'язку, оскільки з 07 січня до 23 березня 2023 року в апелянта було більш, ніж достатньо часу, реалізувати своє право на апеляційне оскарження.
Суд вважає дані висновки застосованими до спірних правовідносин, оскільки у ТОВ "ТРЕЙД ЛА ГРЕЙН" було більш, ніж достатньо часу, щоб реалізувати своє право на подання позовної заяви з 18.07.2023 р.
При цьому суд звертає увагу на те, що відділення служб поштового зв'язку, як і Одеський окружний адміністративний суд, не припиняли свою діяльність цілком та повністю протягом вказаного періоду. Більше того, при відключеннях світла застосовуються графіки почерговості, а тому своєчасне звернення до суду залежить виключно від бажання позивача вжити всіх необхідних заходів, в тому числі відслідкувати графіки відключення світла.
Щодо виходу із ладу електрообладнання, то позивачем на підтвердження цих доводів не надано належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували неможливість позивача реалізувати своє право на звернення до суду з позовом.
Окрім цього, в інтересах позивача до суду звертається адвокат Босонченко О.М., яка не є штатною посадовою особою товариства, тому не доведені позивачем проблеми з електрообладнанням не пояснюють неможливість звернення до суду у коротший строк, ніж через 9 місяців після закінчення строку звернення до суду з цим позовом.
Стосовно ускладення роботи адвоката у зв'язку з великою кількістю справ, то дані фактори є виключно суб'єктивними, оскільки вміння правильно організувати свій час, робочу завантаженість є суб'єктивними чинниками, що залежать безпосередньо від представника. Укладаючи договір про надання правничої допомоги, представник зобов'язується самостійно представляти інтереси свого клієнта належним чином, а отже повинен усвідомлювати всю відповідальність та кількість навантаження, що передбачена цим договором.
Верховний Суд у постанові від 14.08.2024 р. по справі № 420/12488/24 зазначив, що відсутність фізичної можливості також можливо усунути шляхом укладання додаткових договорів з іншими адвокатами, які б допомогли основному адвокату оскаржити таку значну кількість рішень.
Суд вважає безпідставним посилання позивача на окремі ухвали Одеського окружного адміністративного суду (справи № 420/3518/23, № 420/22160/24), в яких позивачам поновлено строки звернення до суду, оскільки відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також суд відмічає, що по справах № 420/14329/24, № 420/13831/24, № 420/13847/24 аналогічні підстави на поновлення строку на звернення до суду Одеським окружним адміністративним судом були визнані неповажними, а позовні заяви залишені без розгляду.
Тому твердження позивача про установлену практику Одеського окружного адміністративного суду з приводу визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду є помилковими.
Верховний Суд у постанові від 04.07.2024 р. по справі № 520/26143/23 сформулював наступні висновки: "Процесуальні строки дисциплінують суб'єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки. Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була
поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо".
В той же час позивачем у клопотанні не наведено об'єктивних обставин, які б перешкоджали звернутися до суду у визначений законодавством строк, а твердження, на які позивач посилається у клопотанні не можуть вважатись поважними для поновлення такого строку.
Як вже зазначалося, поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду.
Вказане узгоджується також з правовою позицією Верховного Суду з приводу порядку обрахунку строків звернення до суду, висловленою в постановах у справах від 08.08.2019 р. по справі № П/811/207/17, від 05.11.2019 р. по справі № 804/516/17.
Щодо тверджень позивача про обмеження доступу до суду внаслідом не поновлення строку звернення, то суд вказує наступне.
ЄСПЛ у п.п.37, 38 рішення від 18.11.2010 р. у справі "Мушта проти України" нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
У рішенні від 03.04.2008 р. у справі "Пономарьов проти України" ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
Отже, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що вказані у клопотанні причини пропуску строку звернення до суду не є поважними, а тому у задоволенні клопотання ТОВ "ТРЕЙД ЛА ГРЕЙН" про поновлення строку звернення до суду слід відмовити.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані ст.123 КАС України, відповідно до ч.3 якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно ч.4 ст.123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Оскільки викладені у клопотання причини пропуску строку суд визнав неповажними, то позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись ст.ст.123, 243, 248 КАС України, суд -
ухвалив:
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду та відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД ЛА ГРЕЙН" про поновлення строку звернення до суду.
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД ЛА ГРЕЙН" до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.І. Бездрабко