25 вересня 2024 рокусправа № 380/15311/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
встановив :
ОСОБА_1 звернулася з позовом, в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з січня 2015 року по день фактичної виплати 29.06.2024;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з січня 2015 року по день фактичної виплати 29.06.2024.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача щодо відмови позивачу нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення за період з січня 2015 року по 29.06.2024.
Ухвалою суду від 23.07.2024 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами та відповідачу запропоновано надати суду відзив на позовну заяву у п'ятнадцятиденний строк, з дня отримання цієї ухвали.
Відповідачем подано відзив на позову, відповідно до змісту якого просить відмовити у задоволенні адміністративного позову. Зазначає, що індексація грошового забезпечення позивачу була виплачена вже після звільнення з військової служби, а також у відповідач не може відступити від вимог бюджетного законодавства. У зв'язку з наведеним, підстав для компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати немає.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 проходила військову службу в Державній прикордонній службі України.
Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16 травня 2024 року № 456-ОС припинено контракт та звільнено з військової служби за підпунктом “г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону у запас майстер-сержанта ОСОБА_1 .
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17 травня 2024 року № 461-ОС майстер-сержанта ОСОБА_1 виключено із списків особового складу загону та всіх видів забезпечення.
29.06.2024 військовою частиною НОМЕР_1 , виплачено ОСОБА_1 заборгованість з індексації грошового забезпечення за 2015-2018 роки у розмірі 37 379,57 грн., що підтверджується випискою по картці рахунку АТ КБ “ПРИВАТБАНК».
Під час виплати заборгованості індексації грошового забезпечення відповідачем не нараховано та не виплачено ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати із січня 2015 року по день її фактичної виплати 29.06.2024.
24.06.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_1 скеровано адвокатський запит в інтересах ОСОБА_1 про нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати індексації грошового забезпечення за період з 2015 року по день фактичної виплати.
У відповіді на адвокатський запит ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначив, що правові підстави для нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів відсутні.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Як визначено пунктом 2 статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ), до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (пункт 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ).
З матеріалів справи вбачається, що під час проходження військової служби позивачу здійснювалось нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у неналежному розмірі, та при виключенні позивача із списків особового складу відповідачем не здійснено з ним повного розрахунку при звільненні.
Зокрема, лише 29.06.2024 військовою частиною НОМЕР_1 , виплачено ОСОБА_1 заборгованість з індексації грошового забезпечення за 2015-2018 роки у розмірі 37 379,57 грн., що підтверджується випискою по картці рахунку АТ КБ “ПРИВАТБАНК».
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України “Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» №2050-III (далі Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі Порядок №159).
Згідно з статтями 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Стаття 2 Закону № 2050-ІІІ визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі №2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Аналогічного змісту норми містяться у Порядку №159, відповідно до якого компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.
Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, що не мають разового характеру, зокрема заробітної плати (грошового забезпечення). У зв'язку з цим, виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав нарахування грошового доходу: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.04.2021 у справі №465/322/17, від 21.09.2022 у справі №816/1627/18.
Системний аналіз даних положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплата нарахованих доходів. При цьому, виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі № 134/87/16-а.
З матеріалів справи вбачається, що індексація грошового забезпечення за 2015-2018 роки відповідачем виплачена позивачу 29.06.2024 у розмірі 37379,57 грн., що підтверджується випискою по картці рахунку АТ КБ “ПРИВАТБАНК».
Разом з тим, відповідач у порушення вищезазначених норм права при несвоєчасній виплаті позивачу сум індексації грошового забезпечення не нарахував та не виплатив їй компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за весь час такої затримки.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Використане у ст. 3 Закону № 2050-ІІІ та п. 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток “нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 46 Закону №1058-ІV, cт. 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків витати нарахованих доходів. Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень cт. 1- 3 Закону № 2050-III, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.»
Ураховуючи періоди, за які індексації грошового забезпечення, мала бути виплачена позивачу, та час її фактичної виплати, суд дійшов висновку про те, що відповідач порушив строки виплати позивачу вказаної виплати.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач заборгованість з індексації грошового забезпечення за період 2015-2018 роки виплатив позивачу 29.06.2024.
Тобто, відповідач порушив строки виплати індексації грошового забезпечення позивача, за період за 2015-2018 роки.
Таким чином, відповідач, одночасно із виплатою суми заборгованості мав обов'язок виплатити позивачу суму компенсації втрати частини доходів за період з січня 2015 року по 29.06.2024, однак не виконав його.
Оскільки індексація грошового забезпечення, належить до доходу, який позивач одержує на території України і який не має разового характеру, та враховуючи те, що відповідач здійснив її виплату з порушенням строків, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на виплату йому компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати сум індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати, починаючи з січня 2015 року по день фактичної виплати 29.06.2024 відповідно до Закону №2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 № 159.
Зважаючи на викладене, бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати сум індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати, починаючи з січня 2015 року по день фактичної виплати 29.06.2024, є протиправною.
Відтак, враховуючи правові позиції Верховного Суду, з метою повного та ефективного захисту порушеного права позивача позов належить задовольнити та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати сум індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати, починаючи з січня 2015 року по день фактичної виплати 29.06.2024.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат пов'язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73-77,90,94,139,241,245,246,250,255,262, 295 КАС України, -
ухвалив:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати сум індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати, починаючи з січня 2015 року по день фактичної виплати 29 червня 2024 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) провести нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати сум індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати, починаючи з січня 2015 року по день фактичної виплати 29 червня 2024 року.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна