25 вересня 2024 рокусправа № 380/5687/24
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач 2), в якому просить :
- визнати протиправним та скасувати рішення № 134350003600 від 20 лютого 2024 року Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в переведенні ОСОБА_1 на пенсію по віку відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та пунктів 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII. у зв'язку з відсутністю стажу державної служби;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до стажу державної служби час заняття посад в органах місцевого самоврядування - з 03.04.2003 року по 23.02.2021 року у Вузлівській сільській раді Радехівського району Львівської області та Радехівській міській раді Львівської області і перевести ОСОБА_1 з 20 лютого 2024 року на пенсію по віку відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" та пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.
Ухвалою від 20.03.2024 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка одержує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №134350003600 від 20 лютого 2024 року. 23.02.2021 позивачка звільнена з посади головного бухгалтера Радехівської міської ради Львівській області у зв'язку з реорганізацією органів місцевого самоврядування. 20 лютого 2024 року вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України Львівській області з необхідними документами для переведення її на пенсію по віку відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» та пунктів 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII, до якої додала довідки, видані Радехівською міською радою.
Позивач стверджує, що на час зверненням за переведенням вона мала загальний стаж роботи понад 40 років, стаж державної служби - час роботи ( зайняття посади) в органах місцевого самоврядування з 03.04.2003 по 23.02.2021. Зауважує, що станом на 01 травня 2016 року займала посаду головного спеціаліста Вузлівської сільської ради та мала стажу державної служби 13 років 0 місяців 28 днів. На час досягнення пенсійного віку 59 років 6 місяців станом на 14.08.2020 займала посаду головного бухгалтера Вузлівської сільської ради Радехівського району Львівської області. Тобто набула право на пенсію по віку як державний службовець.
Проте, Рішенням №134350003600 від 20 лютого 2024 року Головного управління Пенсійного фонду України в Діпропетровській області їй відмовлено у переведенні на пенсію по віку як державному службовцеві за відсутності права на таку, бо відповідач не встановив стажу державної служби, тобто не взяв до уваги весь період роботи в органі місцевого самоврядування з 03.04.2003 по 23.02.2021.
Позивачка вважає таку відмову протиправною, у зв'язку із чим звернулась до суду.
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (відповідач 1) надіслало суду відзив, у якому заперечило проти задоволення позову, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 з 14.08.2020 перебуває на обліку в Головному управлінні, як одержувач пенсії по віку відповідно до - Закону № 1058. Позивачка 20.02.2024 звернулася до Головного управління із заявою про перехід на пенсію за іншим Законом. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію. Таким органом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято Рішення №134350003600 від 20.02.2024 про відмову у перерахунку пенсії щодо перехову на інший вид пенсії згідно ЗУ «Про державну службу».
Згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI “Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 889 на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ “Про державну службу» (далі - Закон № 3723) мають право особи, які на день набрання чинності Закону № 889 (на 01.05.2016): мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України.
Як вбачається із записів трудової книжки позивачка у період 2003 - 2021 працювала на різних посадах в органах місцевого самоврядування. Підпунктом 11 пункту 3 статті 3 Закону № 889 визначено, що дія цього Закону не поширюється на посадових осіб місцевого самоврядування. Враховуючи вищевикладене, оскільки у позивача відсутній стаж роботи на посадах, прирівняних до державної служби у період до 04.07.2001 (по дату набрання чинності Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування"), правові підстави для переведення ОСОБА_1 на пенсію відповідно до Закону України від 16.12.1993 №3723-XII "Про державну службу" відсутні.
Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.
Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (відповідач 2) надіслало суду відзив, у якому заперечило проти задоволення позову, мотивуючи тим, що відповідно до пунктів 10-12 розділу Закону №889 з 01 травня 2016 року право на призначення пенсії за віком мають державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідач зазначає, що згідно зі статтею 1 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом. Відповідно до статті 2 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
При цьому, ч.7 ст.21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", в редакції чинній з 01.10.2017, передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Час роботи в органах місцевого самоврядування, в тому числі на виборних посадах, зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII до 04 липня 2001 року, тобто на дату набрання чинності Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування". Відповідно до пункту 11 частини 3 статті з Закону України від 10.12.2015 Nє 889-VIII "Про державну службу" дія цього Закону не поширюється депутатів місцевих рад, посадових осіб місцевого самоврядування.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 працювала на посадах в органах місцевого самоврядування, стверджує, що відсутні підстави для зарахування періодів роботи в органах місцевого самоврядування до періодів роботи на державній службі.
Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши наявні у справі документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 отримує пенсію за віком з 14.08.2020.
Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 05.06.2001 працювала на наступних посадах, в тому числі в органах місцевого самоврядування:
- з 05.06.2001 по 02.04.2003 - прийнята на посаду бухгалтера Вузлівської сільської ради;
- 03.04.2003 - прийнята на посаду спеціаліста І категорії Вузлівської сільської ради, як така що успішно пройшла конкурс. Прийнята Присяга посадової особи місцевого самоврядування згідно ст. 11 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування". Присвоєно 13 ранг посадової особи місцевого самоврядування;
- з 14.04.2006 - переведена на посаду головного бухгалтера Вузлівської сільської ради;
- 11.12.2020 - Вузлівську сільську раду реорганізовано шляхом приєднання до Радехівської міської ради;
- з 23.02.2021 - звільнена з роботи у зв'язку із реорганізацією.
20.02.2024 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою щодо переведення її на пенсію державного службовця.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію. Таким органом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято Рішення №134350003600 від 20.02.2024 про відмову у перерахунку пенсії у зв'язку з переходом на інший вид пенсії згідно ЗУ «Про державну службу», про що повідомлено позивачку.
Не погодившись із цим рішенням, позивачка звернулась до суду.
Спірне рішення мотивоване наступним:
“… З 01.05.2016 набув чинності Закон № 889-VIII, яким передбачено порядок та умови призначення пенсії державним службовцям.
П. 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII передбачено право на призначення пенсії згідно ст.37 Закону №3723 особам, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 03.04.2003 по 23.02.2021 займала посади в органах місцевого самоврядування.
Стаж державної служби відсутній.
В зв'язку з вищевикладеним провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 у зв'язку з переходом на інший вид пенсії згідно Закону України «Про державну службу» немає законних підстав...».
Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
З 01.05.2016 набув чинності Закон України “Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 (далі - Закон №3723-XII).
Частиною першою статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пенсія за віком у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993, №52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993, №52, ст.490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону №3723-XII вік і страховий стаж.
Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, №52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, №52, ст.490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, №52, ст.490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Зі змісту наведених норм слідує, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18, у постанові Верховного Суду від 02.04.2020 у справі №687/545/17.
Як встановлено судом, згідно записів в трудовій книжці позивачка у період з 05.06.2001 до 02.04.2003 працювала на посаді бухгалтера, з 03.04.2003 по 13.04.2006 на посаді спеціаліста І категорії та з 14.04.2006 по 23.02.2021 Вузлівської сільської ради
Проте, у спірному рішенні відповідач стверджує, що стаж роботи позивачки на посадах віднесених до відповідних посад категорій державної служби, визначених ст.25 Закону №3723 станом на 01.05.2016 відсутній.
Зі спірного рішення випливає, що до стажу державної служби відповідачем не зараховані періоди роботи на посадах в органах місцевого самоврядування з 03.04.2003 до 23.02.2021.
Суд не погоджується із таким підходом відповідача щодо зарахування до стажу державної служби періодів роботи 03.04.2003 до 23.02.2021, зважаючи на таке.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Механізм обчислення стажу державної служби визначає Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229 (далі - Порядок №229).
Згідно з пунктом 6 Порядку №229 стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII.
Приписами пункту 8 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283), до стажу державної служби зараховується робота (служба):
- на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.1994 №239 "Про віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєння їм рангів державних службовців" затверджений Порядок віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєння їм рангів державних службовців (далі Порядок №239).
Разом з тим, пунктом 1 Порядку №239 передбачено, що до посади працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів відносяться до:
- шостої категорії, зокрема, посади заступників голів, секретарів виконкомів міських Рад народних депутатів і міст районного підпорядкування, селищних і сільських Рад народних депутатів; керівників відділів секретаріатів районних, районних у містах Києві та Севастополі Рад народних депутатів; керівників управлінь, самостійних відділів виконкомів районних у містах Рад народних депутатів; керівників відділів (підвідділів) та їх заступників у складі управлінь, самостійних відділів, апаратів виконкомів районних у містах Рад народних депутатів; радників, консультантів, спеціалістів управлінь, самостійних відділів обласних, Київської та Севастопольської міських Рад народних депутатів; радників, консультантів, спеціалістів виконкомів міських Рад міст обласного підпорядкування, їх управлінь, самостійних відділів та інші прирівняні до них посади.
При цьому, відповідно до пункту 4 Порядку №229, до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Тобто, як Порядок №283, так і чинний Порядок №229 передбачає, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування.
Згідно зі ст. 22 Конституції України закріплені права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
При цьому, 04.07.2001 набрав чинності Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 №2493-III (далі - Закон №2493-III).
Зокрема, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2493-III передбачено, що дія Закону України "Про державну службу" поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 10.05.2018, прийнятій у справі №351/1792/17, зазначив, що після набрання чинності Законом України "Про державну службу" №889-VIII положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися. Відповідно до статті 46 закону України "Про державну службу" №889-VIII та пункту 4 Порядку №229, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування" зараховується до стажу державної служби.
Таким чином, суд вважає, що ці обставини вказують на безпідставність дій відповідача щодо не зарахування до стажу державної служби стаж роботи позивача на посадах в органах місцевого самоврядування (з 03.04.2003).
Суд приходить до висновку про те, що позивач має право на зарахування періоду роботи з 03.04.2003 до 23.02.2021 до стажу державної служби, що дає право на призначення пенсії державного службовця.
Суд зазначає, що станом на дату набрання чинності Закону №889 позивач займала посади державної служби та стаж її роботи на посадах віднесених до посад державної служби становив більш як 10 років.
Тобто, позивачем дотримано всіх необхідних вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ, пунктами 10 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII для призначення їй пенсії за віком на умовах статті 37 Закону № 3723-ХІІ, зокрема, вік позивачки - 63 роки, стаж державної служби станом на дату набрання чинності Закону №889 - більш як 10 років, страховий стаж - понад 30 років (що не заперечується відповідачем).
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправно прийнято рішення від 20.02.2024 №134350003600, яким відмовлено ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-VIII згідно заяви від 20.02.2024.
Стосовно вимоги позивача про зобов'язання ГУ ПФУ у Львівській області зарахувати до стажу державної служби час заняття посад в органах місцевого самоврядування з 03.04.2003 по 23.02.2021, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У справі, яка розглядається суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, рішенням якого позивачу відмовлено в перерахунку пенсії.
Тож, дії зобов'язального характеру щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи та переведення ОСОБА_1 на пенсію по віку відповідно до ст.37 ЗУ «Про державну службу» та пунктів 10,12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про державну службу» від 10.12.2015 №889VІІІ має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про перерахунок пенсії, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, у зв'язку із чим позов підлягає частковому задоволенню.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.05.2024 у справі №460/38580/22 та 24.05.2024 №460/17257/23 .
Згідно приписів ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу, проте згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності свого рішення.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.02.2024 №134350003600, яким ОСОБА_1 відмовлено в переведенні на пенсію згідно Закону України “Про державну службу».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 04001, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.26) зарахувати до стажу державної служби періоди роботи ОСОБА_1 (РОНКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на посадах в органах місцевого самоврядування з 03.04.2003 по 23.02.2021 та перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" від 19.12.1993 року № 3723-ХІІ, п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державну службу» від 10.12.2015 №889, на підставі поданої заяви від 20.02.2024 з урахуванням висновків суду.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РОНКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 04001, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.26).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМорська Галина Михайлівна